Similar presentations:
Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби в котів
1.
Дипломна робота« Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби в
котів на базі Сніжнянської державної клініки
ветеринарної медицини »
Студент- дипломник: Ларіна М.В.
Керівник дипломної роботи: доктор біол. наук, професор –
Тимошенко О.П.
2.
3.
Задачі роботи:- вивчити літературні дані по темі;
- аналізувати ситуацію по сечокам’яній хворобі в м.
Сніжне;
- провести лабораторні дослідження при постановці
діагнозу на сечокам’яну хворобу;
- вивчити заходи щодо лікування та профілактики
сечокам’яної хвороби.
4.
Матеріали і методи: об'єктом клінічного ілабораторного дослідження послужили
домашні коти, які надходили у клініку. За
період з 2010 по 2012 рік в цілому у клініку
надійшло 33 тварини. У роботі застосовані
клінічні та біохімічні методи дослідження:
визначення в сироватці крові загального
білка, альбумінів, сечовини, креатиніну,
активності АлАТ і АсАТ, холестерола, β –
ліпопротеїнів.
5.
Таблиця 1. Показники клінічного станудомашніх котів за уролітіазу
Симптоми
Хворі коти (n=33)
хвороби
всього
у процентах
Пригнічення
33
100
Гіпорексія
23
70,6
Блювота
19
52,9
Атаксія
8
23,5
33
100
33
100
Полакіурія
33
100
Сечова коліка
33
100
Гематурія
33
100
Переповнення
сечового
міхура
Болючість
сечового
міхура
6.
Таблиця 2.Морфологічні показники та вміст гемоглобіну в крові домашніхкотів за уролітіазу
Клінічно здорові тварини
Хворі тварини
(n=10)
(n=15)
Показники
М±m
Lim
М±m
Гемоглобін, г/л
96,0–145,0
127,5±5,21
112,0–147,0
126,2±2,67
Еритроцити, Т/л
6,6–10,1
8,5±0,38
6,8–9,9
8,3±0,26
МСН, пг
13,8–16,8
15,0±0,31
12,3–16,9
15,3±0,33
Лейкоцити, Г/л
8,0–20,0
14,1±1,60
17,0–30,0
23,5±3,04*
Базофіли
0,0–1,0
0,5±0,17
0,0–1,0
0,5±0,13
Еозинофіли
3,0–7,0
5,2±0,57
2,0–6,0
4,3±0,30
0–1,0
0,5±0,17
0
0
3,0–5,0
4,0±0,33
7,0–18,0
11,8±0,78***
39,0–47,0
43,2±0,83
32,0–55,0
40,5±1,38
Лімфоцити
38,0–50,0
43,6±1,21
32,0–45,0
40,7±0,94
Моноцити
2,0–4,0
3,0±0,30
1,0–4,0
2,3±0,27
Юні
Паличко-
Нейтрофіли
Лейкограма, у проц.
Lim
ядерні
Сегментоядерні
Примітка: *р<0,05; ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими тваринами
7.
Таблиця 3.Біохімічні показники сироватки крові домашніх котів за уролітіазу.
Клінічно здорові
тварини (n=10)
Показники
Lim
М±m
Lim
М±m
56,0–76,0
67,4±2,39
53,6–75,3
64,9±2,03
%
38,3–60,0
51,7±2,91
44,4–56,8
49,0±1,17
г/л
21,5–45,6
35,4±3,05
26,5–39,4
31,7±1,08
4,2–8,1
6,6±0,44
7,6–13,8
9,3±0,54**
89,6–
120,2±5,2
136,9–211,6
164,7±7,88***
Загальний білок, г/л
Альбуміни
Хворі тварини (n=15)
Сечовина, ммоль/л
Креатинін, мкмоль/л
140,8
1
АлАТ, Од/л
25,2–40,2
33,4±2,20
25,2–56,4
39,5±2,94
АсАТ, Од/л
18,4–27,7
23,7±1,34
20,3–46,2
34,9±2,49***
1,7–2,4
2,1±0,10
2,2–3,6
2,8±0,11***
0,68–0,77
0,73±0,10
0,71–0,85
0,79±0,012**
Холестерол, ммоль/л
β-ліпопротеїни, г/л
Примітка: **р<0,01; ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими тваринами
8.
Таблиця 4. Фізичні та хімічні властивості сечі домашніх котів за уролітіазуПоказник
Колір
Клінічно здорові
Хворі тварини
тварини (n=15)
(n=17)
жовтий
Прозорість
помірно каламутна
Консистенція
водяниста
У проц.
бурий – 10 гол.
58,8
червоний – 4 гол.
23,5
жовтий – 3 гол.
17,7
виражено
100
каламутна
Водяниста
100
амоніаковий – 15
Запах
специфічний
гол.
88,2
специфічний – 2
11,8
гол.
рН
Lim
5,8–6,2
6,8–7,3
M±m
6,0±0,04
7,1±0,04
Проба на білок
негативна
р<0,0
01
позитивна – 13 гол.
76,5
негативна – 4 гол.
23,5
9.
Рис.1. Загальний вигляд уролітів, видалених у кота перської породи (8років) оперативним шляхом ( запозичено з літератури).
10.
Лікувальні заходиКонсервативна методика лікування
Знеболювальне – Но-шпа, анальгін;
Антимікробні – сінулокс, норостреп;
Загальностимулююча терапія – глюкоза, розчин натрія хлориду,
сульфокамфокаїн, гамавіт, катозал , дімедрол;
Протиблювотне – церукал;
Гемостатичне – етамзілат;
Гомеопатичне – КітЕрвін.
11.
Висновки і пропозиції1. Уролітіаз кішок у місті Сніжне має досить широке розповсюдження, що обумовлено
особливостями способу життя (гіподинамія, хронічні інфекції, патологія шлунковокишкового тракту і сечовидільної системи) і годування тварин (незбалансованість
раціону, у складі якого стали переважати сухі корми низького класу, водного
навантаження на організм ), а також генетичною схильністю, ввезенням кішок таких
порід, які погано адаптуються до наших умов, погіршенням екологічної обстановки,
кастрацією котів в ранньому віці (до 3 років) тощо.
2. Пік захворювання доводиться на весняно-осінній період
(березень, квітень; вересень, жовтень), що, ймовірно, пов'язано зі зниженням
резистентності організму і викидом в кров великої кількості статевих гормонів.
3. Серед загальної кількості хворих тварин переважали самці (23 коти), самиць
надійшло 9. На уролітіаз хворіють тварини різного віку, але найчастіше ця патологія
проявлялася в кішок у віці від 3 до 6 років (77,5%), з максимальною кількістю проявів
на 4 році життя.
4. Сечокам’яна хвороба в домашніх котів клінічно характеризується наявністю
больового синдрому, пригніченням, переповненням сечового міхура і його болючістю,
розладами сечовипускання та вираженою сечовою колькою. Уміст лейкоцитів у котів
коливається в межах 17,0–30,0 Г/л; сечовина – 7,6–13,8 ммоль/л; креатиніну –136,9–
211,6 мкмоль/л. Показник рН сечі - 6,8–7,3. В осаді сечі кількість лейкоцитів у полі
зору мікроскопа – більше 50.
5. Тварини, хворі на струвітний уролітіаз, склали саму численну групу у котів
(84,8%), оксалат кальцію відмічений у 9,9% проб сечі, сечова кислота і урати в
домашніх котів зустрічаються досить рідко - 5,3% проб.
12.
6. Результати клінічного дослідження уролітіазу свідчать, що при гострій затримцісечі або дизурічних проявах, які супроводжуються гематурією і масивною
кристалурією, треба призначати консервовані корми, оскільки вони містять до 76%
рідині, необхідної для активізації діурезу, легше засвоюються, ніж сухі, і
ефективніше впливають на склад і властивості сечі.
7. Лікування уролітіазу без хірургічного втручання можливе тільки при своєчасному
відновленні відтоку сечі, проведенні обґрунтованого медикаментозного лікування і
дієтотерапії. Дієтотерапія, що проводиться під контролем лабораторних досліджень
сечі не рідше 1 разу на місяць, сприяє стабілізації біохімічних параметрів сечі тварин,
відходженню уроконкрементів або розчиненню уролітів і профілактиці рецидивів.
8. Оперативне лікування хвороби виявилось більш ефективним ніж консервативне,
оскільки забезпечувало у 100% випадків збереження життя тварин та покращення його
якості. За консервативного лікування у 22,7 % випадків тварини загинули, що свідчить
про необхідність удосконалення схеми лікувальних заходів.
9. Ветеринарним лікарям для профілактики уролітіазу кішок рекомендуємо
проведення роз'яснювальної роботи із власниками тварин про науково
обґрунтований підбір раціону їх домашнього вихованця з обов'язковим дотриманням
норм і режиму годівлі.
10. При постановці диференціального діагнозу на уролітіаз доцільно
враховувати вікові і сезонні особливості даної патології і результати лабораторного
дослідження сечі з мікроскопією осаду. У суперечливих випадках рекомендовано
проведення УЗ- дослідження.