Алергічні хвороби: етіологія, унопатогенез, клініка, діагностика, лікування

1. МОЗ України Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького кафедра клінічної імунології та алергології

АЛЕРГІЧНІ ХВОРОБИ:
ЕТІОЛОГІЯ
ІМУНОПАТОГЕНЕЗ
КЛІНІКА
ДІАГНОСТИКА
ЛІКУВАННЯ
Професор Чоп’як В.В., доцент ПОТЬOМКІНА Г.О.

2. Недовиявлення різних форм АЗ в Україні

Форми АЗ
Співвідношення виявлених і
невиявлених хворих
Бронхіальна
астма
Алергічний риніт
1: 20 – 25
Атопічний
дерматит
Медикаментозна
алергія
1: 30
1: 40 – 60
1: 1000

3.

Алергія – результат неадекватної імунної
відповіді на повторне попадання певної
речовини (алергенів) в організм людини, в
результаті чого через ушкодження власних
тканин порушується функція органів, систем,
організму в цілому.
ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ
АЛЕРГІЧНА
IgE-залежна
IgE-незалежна
НЕАЛЕРГІЧНА

4. Етіологія та тригерні фактори алергічних хвороб:

1.
Спадкові фактори
Хлопці хворіють частіше;
алергія розвивається у 81% дітей при
наявності АХ в обидвох батьків, у 56%
дітей – при наявності АХ у одного з
батьків;
ризик більший, коли хвора є мати
Генетична схильність до алергії включає:
а) посилену функцію Th2 щодо продукції
ІЛ4, ІЛ5;
б) підвищену продукція IgE;
в) гіперреактивність бронхів

5. Етіологія та тригерні фактори алергічних хвороб:

2. Фактори довкілля (тригери алергії): вологі
та погано вентильовані приміщення, старі,
брудні матраси і подушки, домашні тварини,
тютюновий дим, погана вентиляція; шкідливі
викиди промислових підприємств та
автотранспорту, шкідливі професійні
фактори
3. Зміна структури інфекційної захворюваності
з віком - при народженні більш активні Th2→
в подальшому при постійному з вірусами
активуються МФ, ↑ ІЛ12 → Th1

6. Етіологія та тригерні фактори алергічних хвороб:

4. Особливості харчування: короткий
термін грудного вигодовування та
ранній перехід на штучне; порушення
режиму харчування, незбалансоване
харчування тощо
5. Супутні хвороби, рівень здоров’я нації
в цілому: часті ГРВІ, фізичне та
психічне навантаження, стреси,
гіпервентиляція, зміни погоди, надмірні
емоції, тютюнопаління

7. Генетичні основи алергії

Схильність до алергії визначається IRгенами імунної відповіді, яких
налічується більше 20
Не існує єдиного гену, відповідального
за алергію. Алергічні хвороби
виникають при взаємодії багатьох
генів.
“Гени атопії” розташовані в
хромосомі 11 (регіоні 11q13),
хромосомі 12 (регіоні 12q14.3-q24.1),
хромосомі 16 (в регіоні 16р21).

8.

Алергени – речовини білкового походження, на які
розвивається незвична (підвищена) чутливість
організму (ендогенні та екзогенні)
1. пилок рослин (лукові і злакові трави, дерева, бур’яни);
2. побутові алергени (домашній порох, який містить
3.
4.
5.
6.
7.
8.
екскременти домашніх кліщів (акариди– Dermatophagoides
pteronissinus i farinae);
алергени тварин (коти, собаки, коні, марчаки, кролі,
хом’яки, птахи – слина, епідерміс, екскременти, сеча);
алергени комах (бджоли, оси, таргани);
харчові алергени;
хімічні алергени (побутові та виробничі хімічні речовини
(метали і їх солі, пестициди, синтетичні полімери тощо);
компоненти вакцинальних препаратів (кір, грип,
анатоксин правця, кашлюк, оксид алюмінію, консерванти,
стабілізатори, білок, антибіотики);
лікарські засоби (гормони, ферменти, антибактеріальні
препарати, вітаміни, цитостатики, опіати, НПЗП);
9. латекс

9.

Стадії розвитку алергічної
реакції:
1. первинний контакт з алергеном,
сенсибілізація і формування
гіперреактивності
2. повторний контакт з алергеном та
розвиток алергічної реакції, яка в
залежності від тривалості формування
поділяється на:
• негайного типу (розвивається протягом 15-20 хв.)
• пізні (розвивається протягом 4-6 год.)
• сповільненого типу (протягом 48-72 год.)
3. Десенсибілізація (спонтанна/самостійна
і штучна/медикаментозна)

10. Запальний каскад – механізм дії на потенційні мішені

IgE
FceRI
Алерген
Опасиста клітина Гістамін
Лейкотрієни
Простагландини
Цитокіни
B-лімфоцит
IL-4
IL-13
IL-5
Антигенпрезентуюча
клітина
Th2-лімфоцит
Еозинофіл
Атопія

11.

Фази алергічної реакції:
1) імунна (після первинного контакту з алергеном) утворення специфічних антитіл і/або цитотоксичних
сенсибілізованих Т-лімфоцитів);
2) патохімічна (після повторного контакту з алергеном) –
вивільнення з клітин (спочатку з базофілів та тучних клітин,
згодом – з еозинофілів, нейтрофілів, тромбоцитів) великої
кількості біологічно активних речовин: гістамін, серотонін,
гепарин, калікреїн, триптаза, хілаза, лейкотрієни,
тромбоцитатакуючий фактор, хемотаксичні фактори,
арилсульфатаза, гістаміназа, катіонні білки, протеази,
простагландин тощо;
3) патофізіологічна (реакція тканин на вивільнені
медіатори) – порушення функції та пошкодження тканин та
органів.
Кожний тип алергічної реакції має однакову першу
фазу та різні другу і третю фази.

12.

АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ
ГУМОРАЛЬНА
КЛІТИННА
ІМУНОЛОГІЧНА СТАДІЯ
ПАТОХІМІЧНА СТАДІЯ
ПАТОФІЗІОЛОГІЧНА СТАДІЯ

13. АЛЕРГІЧНА РЕАЦІЯ

14. Класифікація імунологічних механізмів ушкодження біоструктур (R.G.H. Gell та P.R.A. Coombs (1962), Roitt (1980)

І тип - анафілактичний, IgE-залежний
ІІ тип - цитотолітичний
III тип - імунокомплексний
IV тип - клітинно-опосередкований сповільненого
типу
V тип - стимулюючий/блокуючий
VІ тип - антитілозалежна клітинна цитотоксичність
В дійсності в реалізації певної хвороби приймають участь кілька реакцій
(наприклад, при анафілаксії – 1і 3; при медикаментозній алергії – 1,2,3,4)

15.

16. Атопія

це генетично детермінований стан
порушення функції імунної системи
за анафілактичним IgE-залежним
типом, який характеризується
активацією системи Т-х2 типу (Th2),
що призводить до гіперпродукції IgE
у відповідь на низькі дози алергенів

17. Механізми розвитку атопії:

генетична схильність;
підвищений синтез IgE;
підвищений синтез ІЛ4, ІЛ5, ↓γ-IНФ;
дизбаланс Т-х (збільшення числа Th2);
дизбаланс у роботі симпатичної і парасимпатичної
нервовї системи (підвищення периферичнрї
холінергічної реактивності та зниження β2адренергічної реактивності);
гіперергія базофілів і тучних клітин, які при
незначному рівні IgE починають виділяти
медіатори;
зниження бар’єрної функції шкіри та підвищена
прониклива здатність слизових для алергенів

18. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ФУНКЦІЇ ІgЕ

У вільному IgE стані існує недовго – період
напіввиведення = 1-2 дні
На Тк/Б IgE фіксується через мембранний
високоафінний рецептор FcεR1
→↓концентрації IgE в крові на 84-98%
На В-л, ендотеліальних клітинах, МФ/Мо,
дендритних клітинах, еозинофілах, Тр –
взаємодіє з низькоафінним рецептором FcεR2
У фіксованому стані на клітинах IgE зберігає
свою активність 3-4 тижні

19. IgE-залежний викид медіаторів запалення

Алергени
IgE
FceRI
Через дек.хвилин
Через години
Гранули містять:
гістамін, TNF- ,
протеази, гепарин
Ліпідні медіатори:
простагландини
лейкотрієни
Синтез цитокінів:
ІЛ-4, ІЛ-13
Чхання, закладеність
носа, свербіж в носі,
нежить, сльозотеча
Свистячі хрипи,
бронхоспазм
Продукція слизу,
еозинофільна
інфільтрація
Негайний викид

20. Взаємодія IgE з високоафінними рецепторами до IgE (FcRI * – рецептори)

Взаємодія IgE з високоафінними
рецепторами до IgE (FceRI * – рецептори)
IgE
Гладком`язева клітина бронха?
Епітеліальні
клітини
Тромбоцити
Еoзинофіл
Тучна клітина
Базофіл
Дендритна клітина
Лімфоцит
Макрофаг/
Моноцит

21. Концепція атопічного марша

АД
харчова
алергія
Астма
Алергічний риніт
0
5
10
Вік (роки)
15
При атопії існує спадкова схильність до розвитку АД, БА, АР
Атопічний марш – це послідовний развиток АД, БА, АР, які
незавжди реалізуються у вигляді повної атопічної тріади

22. Цитокіни, які мають найбільше відношення до алергії:

ІЛ1 - ↑ проліферацію В-лімфоцитів
ІЛ2 - ↑ продукцію γ-IНФ, ІЛ6, ІЛ8
ІЛ3 - ↑ функцію нейтрофілів, еритроцитів
ІЛ4 - переключає синтез IgG на IgE, ↑ експресію Fcфрагменту до IgE, ↑ проліферацію тучних клітин,
антагоніст γ-IНФ
ІЛ5 - активізує еозинофіли, підвищує продукцію IgE
та експресію рецептора до нього на еозинофілах
ІЛ6 - ↑ синтез білків гострої фази, активізує Влімфоцити та стовбурові клітини
ІЛ8 - фактор хемотаксису нейтрофілів
ІЛ10 - пригнічує активність Th1, посилює
проліферацію В-лімфоцитів та тучних клітин
ІЛ13 - ↑ синтез ІЛ4); GM-CSF (стимулює
проліферацію гранулоцитів і моноцитів
γ-IНФ - активізує Th1, антагоніст Th2

23.

Неалергічна (псевдоалергічна) реакція патологічний процес, який за клінічним
перебігом нагадує алергічний, однак при
його розвитку відсутня імунологічна стадія.
Механізм розвитку:
1. Гістаміновий механізм, обумовлений
збільшенням концентрації гістаміна:
при порушенні його інактивації – довготривале
приймання протитуберкульозних, а/бактерійних
препаратів, анальгетиків;
під впливом різних лібераторів;
поступлення гістаміну та інших амінів з їжею;
посилене утворення гістаміну при дисбактеріозі
2. Порушення активації системи комплементу
3. Порушення метаболізму арахідонової
кислоти

24.

НЕАЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ
ПАТОХІМІЧНА СТАДІЯ
ПАТОФІЗІОЛОГІЧНА СТАДІЯ

25. НЕАЛЕРГІЧНА РЕАКЦІЯ

26. Продукти з великим вмістом гістаміну та його лібератори:

арахіс, шоколад
шпинат, томати
суниця, полуниця
маринований оселедець, свіжоморожена
риба,
дика качка
м’ясо, шинка, ковбаса “Салямі” та
сирокопчені ковбаси, консерви
пивні дріжджі, кисла капуста, ферментовані
сири, майонез, оцет, вино, шампанське

27. КОМПЛЕМЕНТАРНИЙ МЕХАНІЗМ НЕАЛЕРГІЧНОЇ РЕАКЦІЇ

1.
2.
Причини:
Неадекватне посилення класичного або
включення альтернативного шляху активації КК→
з ТК/Б, Н, Тр утворюються пептиди з
анафілактичною активністю → спазм м’язів, АШ
Набутий дефіццит С1-інгібітора
Ліки (рентгенконтрастні, γ-глобулін, анестетики,
міорелаксанти); препарати для тромболізиса (стептаза,
альтеплаза)
Судинні протези, нейлонові і целофанові
компоненти мембран оксигенаторів та діалізаторів
Препарати крові: пастеризована плазма тривалого
зберігання, alb, γ-глобулін плацентарного походження

28. КОМПОЛЕМЕНТАРНИЙ МЕХАНІЗМ

Зсідання
крові
Плазміноген
Плазмін
Фібриноліз
прекалекреїн
Фактор
Хагемана
Активований
фактор
Хагемана
Калекреїн
Ендотоксин
4-2
Зупинка активації,
утворення кініноподібного
фрагменту→набряк
Кініни

29. ПАТОГЕНЕЗ розвитку неалергічної реакції при порушенні метаболізму арахідонової кислоти

ВИКЛЮЧЕНИЙ ІМУННИЙ МЕХАНІЗМ
ФІЗИЧНІ, ХІМІЧНІ, ІНФЕКЦІЙНІ ФАКТОРИ
КОМПОНЕНТИ КЛІТИН БРОНХІВ
ПРОСТАГЛАНДИНИ
(ПГЕ↓, ПГF↑)
АРАХІДОНОВУ КИСЛОТУ
ЛЕЙКОТРІЄНИ (ПРС-А)
ПІДВИЩЕННЯ УТВОРЕННЯ СЛИЗУ, БРОНХОСПАЗМ,
РИНОСИНУСОПАТІЯ, ПОЛІПОЗ

30. ШЛЯХИ МЕТАБОЛІЗМУ АРАХІДОНОВОЇ КИСЛОТИ

1.
2.
Циклооксигеназний
ліпооксогеназний

31. ШЛЯХИ МЕТАБОЛІЗМУ АРАХІДОНОВОЇ КИСЛОТИ

ЦИКЛООКСИГЕНАЗНИЙ МЕХАНІЗМ
АРАХІДОНОВА КИСЛОТА
ЦИКЛООКСИГЕНАЗА
ПРОСТАГЛАНДИНИ
ПГЕ - бронходилятатор
ПГF↑ - бронхоконструктор
ТРОМБОКСАН А2
ПРОСТАЦИКЛІН
бронхоконструктор
бронходилятатор

32. ШЛЯХИ МЕТАБОЛІЗМУ АРАХІДОНОВОЇ КИСЛОТИ

ЛІПООКСИГЕНАЗНИЙ МЕХАНІЗМ
АРАХІДОНОВА КИСЛОТА
ПРС-А
ЛІПООКСИГЕНАЗА
ЛТА-4
+Н2О
ЛТВ-4
+ГЛУТАТІОН
синтезується Ео,
Б,ТК, МФ,
стимулює
запалення
ЛТС-4
← ГЛУТАМІНТРАНСФЕРАЗА
ЛТЕ-4

33. ДІЯ ЛЕЙКОТРІЄНІВ ТА ПРОСТАЦИКЛІНУ

ВАЗИДИЛЯТАЦІЯ
↑ СУДИННОЇ ПРОНИКЛИВОСТІ
АКТИВАЦІЯ КЛІТИН ЗАПАЛЕННЯ
↑ УТВОРЕННЯ СЛИЗУ

34. Основні принципи діагностики алергічних хвороб

1. Скарги, що мають відношення до алергії:
З боку носа: нежить, виділення,
закладеність, свербіж, втрата нюху.
З боку очей: свербіж, різі, слюзотеча,
набряк, виділення, гіперемія
З боку органів дихання: задишка, спазм,
утруднене дихання, кашель, ядуха,
дистанційні хрипи, виділення харкотиння
З боку органу слуху: свербіж, заложеність,
зниження гостроти слуху
З боку шкіри: свербіж, висип, набряки

35.

36. Контактний дерматит

37. ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ

І етап – збір алергологічного анамнезу з наступними
задачами:
• Виявлення причинного алергена
• Встановлення факторів ризику (спадкова схильність,
вплив навколишнього середовища, клімата, фізичних факторів,
сезонності, антропометричних факторів)
• Встановлення супутньої патології
• Виявлення інших алергічних хвороб у хворого
• Вплив побутових факторів (домашні тварини, птахи,
вологість, килими, м’які меблі)
• Встановлення зв’язку загострення з іншими
хворобами (ШКК, ендокринної системи, ЦНС)
• Вплив професійних шкідливих факторів
• Встановлення зв’язку хвороби з прийомом їжі
• Оцінка клінічного ефекту від прийому
антиалергічних середників

38. ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ

ІІ етап – клініко-лабораторні обстеження
• Огляд хворого
• Визначення локалізації процесу (ніс, очі, шкіра,
бронхи, ШКК)
• Лабораторні дослідження: ЗАК, ЗАС, БАК, RW,
АТ-ВІЛ-1/2
• Цитологічні дослідження: мікробіологічні
носового секрету, харкотиння, мазків-відбитків
слизової (Ео>10%), біоптатів
• Інструментальні: Rt- дослідження органів грудної
клітки, приносових пазух, риноманометрія (передня,
акустична); ЕКГ тощо.

39. ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ

ІІІ етап - проведення шкірних алергічних проб
• Шкірні (крапельні, аплікаційні, нашкірні, компресні,
електрофоретичні)
• Скарифікаційні
• Проби тест-уколом (прик-тест)
• Внутрішньошкірні
ІV етап – провокаційні тести
Назальний
Інгаляційний
Під’язиковий
Елімінаційний
Лейкоцитопенічний
V етап – функціональна діагностика
• Спірометрія

40. ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ

VІ етап – імунологічні лабораторні дослідження
Визначення концентрації сироваткових загальних IgE
• Визначення специфічних IgE-АТ до різних антигенів
(метод імкуноблоту, радіоалергосорбентний, ІФА)
• РБТЛ, реакція гальмування міграції лейкоцитів
• Визначення гістаміна, гістамінази та
гістамінопексичної активності сироватки крові
• Визначення рівня триптази – специфічного
протеолітичного ферменту тучних клітин
• Вивчення рівня ЦК, простагландинів
• Визначення кількості Т- і В-л, ЦІК, загальних Ig, в
т.ч. IgG4, активності фагоцитозу, NK
• CD63 базлфілів
VІІ етап – консультації іншими спеціалістами

41. Лабораторні дослідження:

б) специфічні:
виявлення загального IgE
виявлення алергенспецифічних IgE
шкірні алергопроби
дослідження мазків-відбитків
слизової носа, очей

42.

43. Педіатрична панель

1
Арахіс
2
Молоко
3
Білок курячого яйця
4
Жовток курячого яйця
5
Картопля
6
Морква
7
Тріска
8
Яблуко
9
Соя
10
Пшенична мука
11
Пилок берези
12
Пилок тимофіївки польової
13
Пилок полину
14
Кліщ D. pteronyssinus
15
Кліщ D. farinae
16
Епітелій собаки
17
Епітелій кота
18
Епітелій коня
19
Грибок Asp. Fumigatus
20
Грибок Cladosp. herbarum
Педіатрична
панель

44.

1
Пилок берези
2
Пилок вільхи сірої
3
Пилок ліщини
4
Пилок дуба
5
Пилок тимофіївки польової
6
Пилок жита
7
Пилок полину
8
Пилок подорожника
9
Кліщ D. pteronyssinus
10
Кліщ D. farinae
11
Епітелій собаки
12
Епітелій кота
13
Епітелій коня
14
Епітелій морської свинки
15
Епітелій хом‘яка
16
Епітелій кролика
17
Грибок Alt. Lenius
18
Грибок Asp. Fumigatus
19
Грибок Cladosp. herbarum
20
Грибок Pen. Notalum
Інгаляційна
панель

45. ПОКАЗИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СЕЦИФІЧНОГО IgE

• Диференціація між IgE-залежним і IgE-незалежним
механізмами АХ
• При неможливості встановити алерген анамнестично
чи за допомогою щоденника хворого
• Відсутність ефективності СІТ алергеном,
встановленим за допомогою шкірних проб
• Дермографізм, поширений дерматит
• Діти, особи похилого віку з гіпореактивністю шкіри
• Негативне ставлення хворого до шкірних проб
• Системні алергічні реакції на шкірні проби
• Невідповідність результатів шкірних проб даним
анамнезу та клінічній картині
• IgE-залежна харчова алергія
• Необхідність кількісної оцінки чутливості і
специфічності алергену
• Загальний сироватковий IgE >100 МОм/л

46. ПРОТИПОКАЗИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СЕЦИФІЧНОГО IgE

При IgE-незалежних механізмах
алергічних реакцій (хронічна
рецидивуюча кропив’янка, АНН)
• Наявність задовільних результатів
СІТ за даними шкірних проб

47. ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРПРИТАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ДІАГНОСТИЧНІ ОБМЕЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СИРОВАТКОВОГО IgE

1. У 30% хворих на атопію рівень IgE в нормі
2. У деяких хворих, в яких виявляється підвищена
чутливість лише до одного алергену, виявляється
(+) шкірна проба при нормальному рівні IgE
3. Рівень IgE підвищується при гельмінтозі, ІД,
аспергильозі, ХМЛ, ІП, ЛГМ
4. Розвиток хронічної рецидивуючої кропив’янки,
АНН має неімунну природу - IgE не визначається
5. У 10-20% осіб без ознак алергії виявляють
підвищений рівень IgE

48. ПРАВИЛА ПОСТАНОВКИ ШКІРНИХ ПРОБ

• Ремісія АЗ
• Відміна а/гістамінних препаратів
• У кабінеті лікаря-алерголога
• Алергени повинні бути стандартизовані
• Проби ставлять після забору крові для
лабораторного дослідження
• Наявність (+) контролю з гістаміном і (-)
контролю з тест-контрольною рідиною
• Діти після 3-х років
• Протипоказані при наявності в анамнезі
гострих алергічних стан

49.

Шкірні
алергопроби
Проводити після відміни антигістамінних
препаратів:
1-го покоління через 1 тиждень
2-3 покоління – через 4-6 тижнів !!!
Парентеральне використання ГКС протягом
7 днів в дозі 30 мг/день (за преднізолоном)
не знижує шкірну чутливість.
При тривалішому парентеральному
застосуванні ГКС в дозі більшій ніж
20 мг/день – через 2-3 тижні.
Після використання топічних ГКС (мазь,
крем) – через 10 -14 днів !

50. ШКІРНІ ПРОБИ

51. Принципи лікування алергічних хвороб

Освіта та навчання хворих
Елімінаційна терапія
Алерговакцинація (САВ, СІТ)
Фармакотерапія
1) Протизапальні засоби
(глюкокортикостероїди, кромони)
2) Антимедіаторні засоби (антигістамінні,
антилейкотрієнові)
3) Симптоматичні засоби (деконгестанти,
бронхолітики, відхаркуючі)

52. Лікування алергічних захворювань – п о е т а п н е !

І. препарати для невідкладної терапії
(короткочасно !) їх не можна вживати
неконтрольовано: деконгестанти
ІІ. профілактичні препарати тривалого
застосування !
ІІІ. САВ–специфічна алерговакцинація
причинно-значимими алергенами

53. Глюкокортикостероїди (ГКС)

зменшують кількість базофілів, тучних
клітин, еозинофілів, Т-лімфоцитів, знижують
рівень експресії молекул адгезії,
Зменшують секреторної функції слизових,
інтенсивність набряку, знижують синтез
гістаміну та чутливість слизових до нього
ГКС: топічні або інгаляційні (застосовуються
при бронхіальній астмі, алергічному риніті,
полінозі) і системні (короткої, проміжної і
тривалої дії; преднізолонова,
тріамцинолонова і дексаметазонова групи)
Найбільш перспективні ІГКС+β2-агоністи
довготривалої дії (форматерол)

54. Кромони

інтал, тайлед
протизапальна дія
блокують кальцієві канали мембран
базофілів і тучних клітин,
інгібують фосфодіестеразу,
активацію нейтрофілів, еозинофілів,
макрофагів

55. Антимедіаторні засоби

антилейкотрієнові препарати зафірлукаст, монтелукаст
нейтралізують дію лейкотрієнів
ЛТС4 і ЛТД3, які викликають
значно більший бронхоспазм,
ніж гістамін

56. Симптоматичні засоби:

бронхолітики – агоністи β2-адреноцецепторів, які
діють на гладеньку мускулатуру бронхів, через
застосування небулайзерів;
антихолінергічні препарати (іпратропіум і
тіотропіум бромід) – блокують мускаринові
рецептори залоз слизової облонки носа;
препарати теофіліну –бронхолітики, можуть
негативно впливати на серцеву діяльність;
комбіновані бронходилятатори – (β2-агоністи+
іпратропіум бромід), застосування яких є
перспективним;
деконгестанти – (α1- і α2- адреноміметики,
речовини, що сприяють виділенню норадреналіну
та препарати, що припиняють утилізацію
норадреналіну) активують адренергічні рецептори і
викликають вазоконстрикцію, відновлюють носове
дихання.

57. Використання АГП I генерації обмежено через велику кількість побічних эфектів (димедрол, тавегіл, супрастин, піпольфен, діазолін)

Недоліки
Велика кількість побічних ефектів:
Негативний вплив на ЦНС, ШКТ, ССС, сечову систему
Розвиток тахіфілаксії (звикання)
Метаболізуються в печінці,
можуть викликати аритмії
не можна використовувати з макролідами та кетоконазолом
можуть спричинити алергічні реакції
Протипоказані у хворих з:
•Виразковою хворобою
•Бронхіальною астмою!!!
•Аденомою простати
Діють тільки на ранню фазу алергійної реакції

58. АНТИГІСТАМІННІ ПРЕПАРАТИ ІІ ПОКОЛІННЯ

Піперидинові (Terfenadine - Трексил)
Піперидин-імідазолові (Astemizole Гісманал)
Азатідинові (Loratadine - Кларитин)
Трипролідінові (Acrivastine - Семпрекс)
Піперазинові (Cetirizine - Зіртек)
Оксіпіперидиноі (Ebastine – Кестин,
Fexofenadine –Телфаст, Desloratadine –
Еріус)

59. АГП II генерації більш безпечні

Переваги
Не
проходять через
ГЕБ
не спричиняють
седації
Не
спричиняють
тахіфілаксії (звикання)
Діють
тривало
Недоліки
Повільний розвиток дії (10 -12 годин)
Не завжди потужний протисвербіжний
ефект
метаболізуються в печінці, тому:
можуть викликати аритмії
не можна використовувати з
макролідами та кетоконазолом
Діють тільки на ранню фазу алергійної
реакції
При підвищенні дози може розвинутись
седативний ефект

60. Переваги антигістамінних препаратів ІІІ покоління (мають додаткові якості)

Діють на обидві фази алергійної
реакції
Не метаболізуються в печінці
Не проходять через ГЕБ – не
спричиняють седації
Не викликають тахіфілаксії
Відсутній негативний вплив на ССС
Еріус, зіртек, телфаст

61. Гуманізовані моноклональні антитіла до IgE: омалізумаб

IgE
Омалізумаб
(Ксолар)
Ce3
ділянка

62. Ксолар/Омалізумаб – гуманізовані мишині АТ – анти-IgE

Комплекси Ксолара +
вільний IgE
IgE
Ce3
ділянка
Ксолар
FceRI
Тучна клітина
B-клітина

63.

Покази для призначення Ксолару
Лікування персистуючої
атопічної БА
середньо-важкого і важкого
перебігу,
симптоми якої недостатньо
контролюються застосуванням
ІГКС
у пацієнтів 12 років і старше
Протипокази
Підвищена чутливість до омалізумабу або до будь-якого
іншого компоненту препарата

64. Індивідуальний режим дозування Ксолару/омалізумабу

• In vitro омалізумаб з IgE утворюють
комплекс певного розміру
Ксолар призначається п/ш 1-2 рази на 2 або 4, 10
тижнів у залежності від маси тіла пацієнта і
вихідного загального рівня IgE
Визначення рівня IgE в сироватці крові - ключовий
фактор у відборі пацієнтів, так як дозу і частоту
введення Ксолару визначають на основі вихідної
концентрації IgE в сироватці крові (МО/мл)
Ксолар не можна призначати пацієнтам, у яких
вихідний рівень IgE або маса тіла знаходяться
поза діапазоном значень таблиці по дозуванню

65. Ксолар перериває алергічний каскад на самому його початку

Комплекси Ксолара +
вільний IgE
IgE
Ce3
ділянка
Ксолар
FceRI
Опасиста клітина
B-клітина

66. Алерговакцинація (САВ) або специфічна імунотерапія (СІТ)

Суть
введення в організм хворого причинного
алергену в дозах, які постійно збільшуються
Мета лікування
зниження чутливості хворого до природньої
експозиції причинного алергену
(специфічна гіпосенсибілізація), що сприяє
розвитку тривалої ремісії, зменшенню
розвитку важких форм, прогересування АХ,
зменшення потреби в фармакотерапії

67.

МЕХАНІЗМ ДІЇ СПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ
СІТ
Пізня
реакція

68.

Механізм дії СІТ
введення причинного алергену сприяє
утворенню блокуючих антитіл класу
IgG/IgG4 і активації Т-х1 типу, які є
антагоністами Т-х 2 типу, що
призводить до зниження синтезу IgE
ІЛ-4, медіаторів алергії, збільшення
продукції ІЛ-12
Алергенні вакцини
очищені водно-сольові екстракти
алергенів або виділені з них окремі
алергени-компоненти

69. Покази до лікування САВ:

підтвердження
ролі причинного
алергену,
підтверджений Іg Е – залежний
механізм
сенсибілізації при АР, БА, АД,
інсектній алергії,
вік 5-60 років,
неможливість припинення контакту
хворого з причинним алергеном

70. Протипокази СІТ

1) Абсолютні:
відтерміновані позитивні шкірні проби,
вагітність,
соматичні і психічні хвороби, гості інфекції та загострення
хронічних,
ускладнений і важкий перебіг алергічної хвороби,
пухлини та хвороби крові;
2) Відносні
50 років і старші,
шкірні хвороби,
нерозуміння хворого необхідності СІТ,
слабо виражені шкірні проби,
неефективність попередньої СІТ,
виражена гіперчутливість до 5 і більше алергенів,
сенсибілізація до харчових, лікарських, хімічних алергенів
тощо

71. Способи проведення САВ

Інвазивні :
підшкірний, внутрішньошкірний,
аплікаційний, метод шкірних квадратів
Неінвазивні:
оральний, сублінгвальний,
інтраназальний,
кон’юнктивальний, інгаляційний
В залежності від
тривалості курсу:
цілорічна, сезонна

72.

73. Лікувальні алергени фірми Севафарма (Чехія, Словакія)

1) Краплі (пероральносублінгвальна форма):
містить Ал, екстраговані
у водному розчині,
використовують у 1-й фазі
(ініціації)
2) ін’єкційна (депонуюча
форма): суспензії
екстракту Ал на
гідроокису алюмінію,
використовують у 2-й фазі
(підтримуюча)

74. Ускладнення СІТ

місцеві - поява на місці введення
папул, набряку, гіперемії, свербіжу
тощо
загальні - кашель, чхання, головний
біль, кропив’янка, анафілактичний
шок, набряк, загострення основної
алергопатології - розвиваються через
10-40 хвилин після введення алергену

75. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! БАЖАЮ УСПІХІВ!

76. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! БАЖАЮ УСПІХІВ!