Similar presentations:
Дослідження особливостей діагностики, клінічного перебігу та лікування пієлонефриту
1.
Національний медичний університет ім. О. О. БогомольцяКафедра медичної інформатики та комп’ютерних
технологій навчання
Розрахунково-графічна робота з дисципліни
“Медична інформатика” на тему:
«Дослідження особливостей діагностики,
клінічного перебігу та лікування пієлонефриту»
Студент: Поп Наталія Василівна, 5М1
Викладач: Кривенко Інна Петрівна
Київ-2011
2. Зміст
Актуальність темиМета роботи
Пієлонефрит. Загальні відомості
Діаграма 1. Залежність пієлонефриту від віку і статі
Діаграма 2. Захворюваність в Україні у 2001-2007 рр.
Діаграма 3. Класифікація пієлонефриту
Діаграма 4. Причини вторинного пієлонефриту
Діаграма 5. Порушення структури нирок
Діаграма 6. Збудники пієлонефриту
Діаграма 7. Антибактеріальні засоби
Діаграма 8. Симптоми пієлонефриту
Діаграма 9. Прогнозування
Статистичний метод
Висновки
Використані джерела
3. Актуальність теми
Актуальність теми зумовлена високою частотоюпоширення випадків захворювання на пієлонефрит
серед усіх категорій населення, особливо серед дітей. У
зв’язку з цим необхідно визначити ефективні схеми
лікування, залежно від форми, особливостей перебігу та
збудників пієлонефриту. Важливо встановити схему
лікування, яка б поєднувала ефективні методики,
спрямовані
на
усунення
причини,
симптомів
пієлонефриту та профілактику ускладнень чи повторних
захворювань пієлонефритом.
4. Мета роботи
Проаналізувати поширеність пієлонефриту серед осібрізного віку та статі в Україні.
Відобразити частоту захворювання різними формами
пієлонефриту.
Визначити чинники, що можуть призвести до
захворювання.
Оцінити симптоматику пієлонефриту серед різних
вікових груп.
Порівняти ефективність різних форм терапії залежно
від збудників пієлонефриту.
5. Пієлонефрит
Пієлонефрит – інфекційне захворювання нирок,що вражає переважно інтерстиційну тканину,
ниркову миску і чашечки.
Важливе значення у його розвитку відіграє стан
макроорганізму,
його
імунологічна
реактивність,
а
також
затримання
сечі,
порушення венозного та лімфатичного відтоку з
нирки.
6. Залежність пієлонефриту від віку і статі
К-ть хворих на 100000 нас.600
500
400
420
300
401
Жіноча
Чоловіча
200
100
145
140
97
123
41
0
до 5 років
5 - 15 років
15 - 35 років
15
35 - 50 років
41
42
більше 50 років
Вік
Висновок: пієлонефрит є частим дитячим захворюванням. Серед дорослого
населення він зустрічається у 100 осіб на 100000 нас., серед дітей - у 480-560.
Пієлонефрит набагато частіше зустрічається у жінок, що пов'язано з
відмінностями будови сечівника. Збільшення частоти пієлонефриту у чоловіків
літнього віку часто пов'язане з аденомою простати.
7. Захворюваність в Україні у 2001-2007 рр.
Рівень захворюваності на пієлонефрит в Україні у різних віковихкатегорій у 2001 – 2007 рр
Діти та підлітки
Молодь
Дорослі
Люди літнього віку
250 000
Діти та підлітки
К-ть хворих
200 000
150 000
Молодь
100 000
Дорослі
50 000
0
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
Роки
Висновок: Частота пієлонефриту протягом 2001-2007 років серед різних вікових
груп практично не змінилася. Це свідчить про необхідність пошуку та
запровадження ефективних методик профілактики пієлонефриту, особливо
серед дітей.
8. Класифікація пієлонефриту
За кількістюуражених нирок
За умовами
виникнення
За характером
перебігу
За шляхом
проникнення
інфекції
Поширеність різних форм пієлонефриту
Висхідний
33
Вихідний
Гематогенний
Гематогенний
Хронічний
40
Хронічний
Гострий
60
Гострий
Вторинний
Первинний
67
91
Вторинний
Первинний 9
Двосторонній
42
Двосторонній
Односторонній
58
Односторонній
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90
Висновок: Пієлонефрит найчастіше є вторинним захворюванням. У 67% випадків
інфекція заноситься з інших уражених органів гематогенним шляхом. Також досить
висока частота випадків (33%), коли пієлонефрит є наслідком занесення інфекції з
нижче розташованих органів сечової системи. Майже з однаковою частотою
пієлонефрит вражає як одну, так і обидві нирки.
100
9. Причини вторинного пієлонефриту
Причини пієлонефритуДисфункції
213
Гіпорефлекторний сечовий міхур
675
Гіперрефлекторний сечовий міхур
15
Стриктура уретри
85
Клапани задньої уретри
98
Уретероцеле
Природжені
вади
152
Мегауретер
311
Гідронефроз
421
МСР
0
100
200
300
400
500
600
700
К-ть хворих
Висновок:
До числа найбільш частих факторів, що сприяють виникненню
пієлонефриту відносять порушення уродинаміки сечовивідних шляхів. Дуже часто це
повязано з дисфункцією сечового міхура - його гіпер- чи гіпорефлекторністю.
Обструктивний пієлонефрит часто спричинений природженими вадами, такими як
МСР, гідронефроз, мегауретер. Він супроводжується підвищенням тиску у нирковій
мисці, що сприяє резорбції інфікованої сечі, проникненню мікроорганізмів у кров чи
лімфу, ураженню інтерстицію.
10. Порушення структури нирок
Зменшення товщини паренхіми9
Деформація контуру нирки
12
Аномалії розвитку нирок
25
Крупні гнійники
53
Розширення ниркових чашечок
64
Конкременти
102
0
20
40
60
80
число пацієнтів
100
120
Висновок: Порушення структури нирок, які погіршують відтік сечі та сприяють
потраплянню і накопиченню мікроорганізмів у сечовій системі, часто
супроводжуються пієлонефритом. Більшість змін можна виявити за допомогою
ультразвукової діагностики. При обстеженні хворих пієлонефритом, було виявлено,
що найчастіше у них наявні конкременти в нирках, спостерігається розширення
ниркових чашечок, зустрічаються крупні гнійники.
11. Збудники пієлонефриту
Pseudomonas species3,3
Enterobacter species
2,0
4,5
Staphylococcus saprophyticus
4,3
2,5
4,6
Enterococcus species
6,8
Proteus species
5,0
5,2
Coagulase-negative staphylococci
5,0
7,5
Staphylococcus aureus
6,1
3,3
Klebsiella species
7,0
11,2
Escherichia coli
11,7
50,7
0%
10%
20%
60,0
30%
40%
Стаціонарні пацієнти, %
50%
60%
70%
80%
90%
100%
Амбулаторні пацієнти, %
Висновок: На нормованій лінійній діаграмі відображено розподіл збудників
пієлонефриту серед амбулаторних та стаціонарних пацієнтів. Причиною
пієлонефриту можуть виступати як мікроби, що постійно мешкають в організмі
(ендогенна інфекція), так і ті, що потрапляють із зовнішнього середовища
(екзогенна інфекція). Із сечі хворих пієлонефритом найчастіше виділяють кишкову
паличку (50-62%), бактерії групи протея (5%), стафілокок (5-10%), ентерокок (5-7%),
клебсієли (11-12%).
12. Антибактеріальні засоби
Чутливість до антибактеріальних препаратів120
Klebsiella
100
80
E.
col
i
60
40
20
0
Ко-тримаксозол
Цефалоспорини ІІІ
генерації
Фторхінолони ІІ
генерації
Поліміксини
Макроліди
Препарати
S. faecalis
E. coli
Staphylococcus spp.
Klebsiella spp.
Висновок:Важливим у лікуванні пієлонефриту є правильний вибір
антибактеріального препарату, що дозволить максимально ефективно знищити
збудник захворювання. Як свідчить практика, E. coli - найчастіший збудник
пієлонефриту, проявляє найбільшу чутливість до нітрофуранів. Доцільно також
застосовувати хінолони та фторхінолони. Неправильне лікування призводить до
ускладнення пієлонефриту і переходу його в хронічну форму.
13. Симптоми пієлонефриту
Симптоми гострого пієлонефриту120
100
до 10 років
31 – 50 років
80
31 - 50
років
60
До 10 років
11 – 30 років
40
Більше 50 років
20
0
Біль у
поперековій
ділянці
Дизурія
Лихоманка
Абдомінальний
синдром
Гематурія
Зміна кольору і
запаху сечі
Нудота
Висновок: Найчастішими симптомами пієлонефриту є лихоманка, біль у
поперековій ділянці, дизурія, нудота. Також виділяють симптоми пієлонефриту, які
більш характерні для певних вікових груп. Наприклад, абдомінальний синдром
широко поширений у дітей і практично не зустрічається у дорослих хворих. І
навпаки, гематурія, зміна кольору і запаху сечі більш характерні для дорослих
пацієнтів і хворих похилого віку.
14. Прогнозування
Рівень захворюваності дітей на пієлонефрит350,0
y = 0,0591x4 - 0,9843x3 + 5,475x2 - 12,024x + 228,19
R² = 0,9196
300,0
К-ть осіб
250,0
200,0
150,0
100,0
50,0
0,0
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
Роки
Для прогнозування захворюваності на пієлонефрит у дітей обрали поліноміальну
апроксимацію (ступінь 4).
Висновок: Кількість дітей, хворих на пієлонефрит, у 2011 році становитиме
приблизно 312,5 тисяч з ймовірністю 91,9%.Оскільки захворюваність має тенденцію
до збільшення, необхідно здійснювати пошук і впровадження ефективних заходів
профілактики, вчасно діагностувати і лікувати це захворювання з метою
попередження хронізації процесу і виникнення ускладнень.
15. Статистичний метод. Захворюваність дітей на пієлонефрит
12001
Рік
2002
діти, тис.
осіб
220,6
4
5
2004
2005
2006
220,3
218,9
2
3
2003
219,6
218,8
6
7
2007
216,9
216,6
середнє середнє квадратичне
помилка
значення
відхилення
репрезентативності
оцінка вірогідності
233
1,6
0,6
1,2
максимальне
мінімальне
інтервал
значення
значення
медіана
231,5
233,8
221
217
219
Висновок: Відхилення є незначним, отже, середнє значення слід
вважати об'єктивним показником. Помилка репрезентативності
мінімальна, отже 7 років достатньо для аналізу захворюваності.
Кількість хворих на пієлонефрит дітей у 2001-2007 рр. знаходиться в
інтервалі від 231,5 до 233,8 тис. з ймовірністю 95%.
16. Висновки
Найбільша частота пієлонефриту спостерігається у дітей віком до15 років та жінок. Часто пієлонефрит трапляється у вагітних жінок.
У більшості випадків пієлонефрит викликаний потраплянням
інфекції як з органів сечової системи, так і з інших систем.
Виникненню пієлонефриту сприяють порушення структури
нирок, що затримують відтік сечі.
Симптоматика пієлонефриту може відрізнятись у різних вікових
груп, проте спільним є відчуття болю в поперековій ділянці,
лихоманка, дизурія.
Вибір засобів терапії при пієлонефриті залежить від збудника
захворювання. Вдало підібраний засіб запобігає хронізації процесу
і виникненню ускладнень.
17. Використані джерела
Возіанов О. Ф. Люлько О. В. Урологія. – Д.: Дніпро, 2005. –460с.
Дащенко
О.О.
Ефективність
різних
режимів
антибактеріальної терапії пієлонефриту.//Перинатология и
педиатрия. 2009; 1, 37: 15-20.
Капустин С. В., Оуен Р. Ультразвуковое исследование в
урологии и нефрологии. – К.: Книга, 2007. – 260с.
Попова Ю. Хвороби нирок і сечового міхура. – К.: Медкнига,
2008. – 480с.
Тиктинский О. Л., Калинина С. Н. Пиелонефриты. – К.:
Азимут, 1996. – 242с.
Чиж А. С. Нефрология в терапевтической практике. – М.:
Бином, 1998. – 312с.