Серологічні реакції в діагностиці сифілісу

1.

Кафедра дерматовенерології
Серологічні реакції
в діагностиці сифілісу
Підготувала:
студентка 16 групи мед ф-ту
Тригуб Марта

2.

– Для лабораторної діагностики
сифілісу застосовуються прямі
і непрямі методи.
– Прямі методи діагностики вия
вляють самого збудника або й
ого генетичний матеріал.
– непрямі методи виявляють ан
титіла до збудника сифілісу в с
ироватці крові і цереброспінал
ьній рідині

3.

Абсолютним доказом наявності захворювання
є виявлення блідої
трепонеми в зразках, отриманих з вогнищ ура
жень, за допомогою:
- мікроскопічного дослідження в темному полі зору;
- імуногістохімічного дослідження з використанням мо
ноклональних або поліклональних антитіл;
- виявлення специфічної ДНК і РНК збудника молекуля
рно-біологічними методами з використанням тест- с
истем

4.

Прямі методи використовуються для діагностики ра
нніх форм захворювання (первинний і вторинний си
філіс) з клінічними проявами (виразкові елементи),
для підтвердження вродженого сифілісу (тканина пу
повини, плаценти, органи плоду, відокремлюване сл
изової оболонки носа, вміст везикул, виділення з по
верхні папул) .
Рясна колонізація слизової оболонки рота і прямої к
ишки непатогенними трепонемами, морфологічно п
одібними до T. pallidum робить малодостовірними р
езультат мікроскопічного дослідження в темному п
олі зору в зазначених локалізаціях.рекомендовано в
икористовувати метод полімеразної ланцюгової реа
кції (ПЛР)

5.

Серологічні методи діагностики,рекомендовані
для дослідження
сироватки крові.
_x0000_
НЕТРЕПОНЕМНІ ТЕСТИ:
•Реакція мікропреципітації (РМП) з плазмою і ін
активованої
сироваткою або її аналоги:
- RPR (Rapid Plasma Reagins) – тест швидких пла
змових реагінів, або
експрес-тест на реагіни плазми;
- VDRL (Venereal Disease Research Laboratory test
) – тест дослідницької лабораторії венеричних за
хворювань;

6.

- TRUST (Toluidin Red Unheated Serum Test) – те
ст з толуїдиновим
червоним і непрогрітою сироваткою;
- USR (Unheated Serum Reagins) – тест на реагін
и з непрогрітій сироваткою.

7.

Загальна характеристика нетрепонемних т
естів:
• застосовується антиген нетрепонемних поход
ження
(стандартизований кардіоліпіновий антиген);
• позитивними стають через 1-2 тижні після утв
орення первинної
сифіломи;
• мають невисоку чутливість (до 70-90% при ра
нніх формах сифілісу і
до 30% – при пізніх), можуть давати хибнопози
тивні результати (3% і
більше).

8.

Переваги нетрепонемних тестів:
• низька вартість;
• технічна простота виконання;
• швидкість отримання результатів.
Показання до застосування нетрепонемних тесті
в:
• проведення скринінгу населення на сифіліс;
• визначення активності перебігу інфекції (визна
чення титрів антитіл);
• контроль ефективності терапії (визначення тит
рів антитіл).

9.

ТРЕПОНЕМНІ ТЕСТИ:
•ІФА (імуноферментний аналіз)високочутливий
і специфічний тест.
Чутливість при первинному і вторинному сифілі
сі – 98-100%, специфічність
– 96-100%. Дає можливість диференційованого і
сумарного визначення IgM і
ІgG антитіл до збудника сифілісу;
•Імуноблотинг є модифікацією ІФА. Чутливість і
специфічність – 98100%. Може застосовуватися для підтвердження
діагнозу, особливо при сумнівних або суперечли
вих результатах інших трепонемним тестів.

10.

• Метод ІХЛ (іммунохемілюмінесценціі), що вол
одіє високою
чутливістю і специфічністю (98-100%), дає мож
ливість кількісного
визначення рівня антитіл до збудника сифілісу,
може бути використаний для підтвердження сиф
ілітичної інфекції та скринінгу. Обмеження заст
осування:
не може бути використаний для контролю ефект
ивності терапії, може давати
хибнопозитивний результат.

11.

• Метод ПШТ (прості швидкі тести біля ліжка хв
орого, або
імунохроматографічні тести) дозволяють провод
ити швидке визначення
змісту трепонемоспецифіческіх антитіл до збудн
ика сифілісу в зразках
сироватки і цільної крові без використання спеці
ального лабораторного
обладнання і застосовуватися при наданні перви
нної медико-санітарної
допомоги, в тому числі за епідеміологічними пок
азаннями. Обмеження застосування: не можуть б
ути використані для контролю ефективності тера
пії, можуть давати хибнопозитивний результат.

12.

• РПГА (реакція пасивної гемаглютинації) – висо
кочутливий і специфічний тест. Чутливість мето
ду при первинному сифілісі – 76%, при вторинно
му – 100%, при прихованому – 94-97%, специфіч
ність – 98-100%;
• РІФ (реакція імунофлуоресценції, в тому числі
в модифікаціях РІФабо РІФ200) – досить чутлив
а на всіх стадіях сифілісу (чутливість при первин
ному сифілісі – 70-100%, при вторинному і пізнь
ому – 96-100%),
специфічність –94-100%. РІФ застосовується для
диференціації прихованих
форм сифілісу і хибнопозитивних результатів на
сифіліс;
_x0000_

13.

•РІБТ (РІТ) (реакція іммобілізації блідих трепон
ем) – класичний тест
для виявлення специфічних трепонемним антиті
л; чутливість (сумарно за стадіями сифілісу) ста
новить 87,7%; специфічність – 100%. Трудоміст
кий і складний для постановки тест, що вимагає
значних коштів для проведення тестування. Сфе
ра застосування РІБТ звужується, проте вона збе
рігає свої позиції як «реакція-арбітр» при дифер
енціальної діагностики прихованих
форм сифілісу з хибнопозитивними результатам
и серологічних реакцій на
сифіліс.

14.

Загальна характеристика трепонемним тестів:
• застосовується антиген трепонемную походжен
ня;
• чутливість – 70-100% (в залежності від виду тес
ту і стадії сифілісу);
• специфічність -–94-100%.
РІФ, ІФА, імуноблотинг (ІБ) стають позитивним
и з 3-го тижня від
моменту зараження і раніше, РПГА і РІБТ – з 7-8
-й.
Переваги трепонемним тестів: висока чутливість
і специфічність.

15.

Покази до застосування трепонемним тестів:
• підтвердження позитивних результатів нетрепо
немних тестів;
• підтвердження в разі розбіжності результатів с
кринінгового трепонемного тесту і подальших н
етрепонемних тестів, а також
скринінгового і підтверджуючого трепонемого т
естів;
• проведення методами ІФА, РПГА, ІХЛ, ПШТ с
кринінгу окремих категорій населення на сифілі
с (донори, вагітні, хворі офтальмологічних, псих
оневрологічних, кардіологічних стаціонарів, ВІЛ
-інфіковані).

16.

Хибно позитивні серологічні реакції на сифілі
с (ХПР)
Хибнопозитивними, або неспецифічні, називают
ь позитивні результати
серологічних реакцій на сифіліс у осіб, які не стр
аждають сифілітичною інфекцією, і не хворіли н
а сифіліс в минулому._x0000_
ХПР можуть бути обумовлені технічними похи
бками при виконанні
досліджень і особливостями організму. Умовно
ХПР поділяють на гострі (<6 місяців) і хронічні
(>6місяців).

17.

Гострі ХПР можуть спостерігатися при
вагітності і під час менструації, після вакцинації, після н
едавно перенесеного інфаркту міокарда, при багатьох ін
фекційних захворюваннях (лепра, малярія,
респіраторні захворювання, грип, вітряна віспа, вірусни
й гепатит, ВІЛінфекція) і дерматозах; хронічні ХПР – при аутоімунних
захворюваннях,
системних хворобах сполучної тканини, онкологічних з
ахворюваннях, хронічної патології печінки і жовчовивід
них шляхів, при серцево-судинної і ендокринної патоло
гії, при захворюваннях крові, при хронічних
захворюваннях легенів, при ін'єкційному застосуванні н
аркотиків, в
старечому віці і ін.

18.

Хибнопозитивні реакції трепонемних і нетрепон
емних тестів можуть
спостерігатися при ендемічних трепонематозах (
фрамбезия, пінта, беджель)бореліозі, лептоспіро
зі. Пацієнта з позитивними серологічними реакці
ями на
сифіліс, який прибув з країни з ендемічними тре
понематозами, необхідно
обстежити на сифіліс і призначити противосифіл
ітичне лікування, якщо воно
раніше не проводилося.

19.

Хронічні хибнопозитивні реакції можуть бути
преклінічними проявами
важких захворювань.
Кількість ХПР збільшується з віком. У віковій г
рупі 80-річних осіб
поширеність ХПР становить 10%.
Хибнонегативні серологічні реакції на сифіліс
можуть спостерігатися
при вторинному сифілісі внаслідок феномену п
розони при тестуванні
нерозведеної сироватки, а також при обстеженн
і осіб з імунодефіцитним
станом, наприклад ВІЛ-інфікованих пацієнтів.