ДВНЗ УжНУ кафедра госпітальної терапії
План лекції:
Дослідження імунного статусу дозволяє:
Оцінка іммунного статусу
Скринінгові критерії длявиявлення дисфункцій імунної системи:
Оцінка імунного статусу
Оцінка рівня природної резистентності
Оцінка рівня природної резистентності
Оцінка імунного статусу
Оцінка імунного статусу
Оцінка імунного статусу
Оцінка імунного статусу
Оцінка системи комплементу :
Оцінка системи комплементу :
для функціональної характеристики стану імунної системи використовують термін “імунна недостатність”
ІМУНОГЕНЕТИКА —
Предметом імуногенетики є чотири основні проблеми:
Прикладами імуногенетичних методів дослідження є :
Дякую за увагу ! 
3.49M
Category: medicinemedicine
Similar presentations:

Оцінка імунного статусу. Методи лабораторних досліджень в імунології

1. ДВНЗ УжНУ кафедра госпітальної терапії

Оцінка імунного статусу.
Методи лабораторних досліджень в
імунології
Лектор: к.м.н. ВАНТЮХ
НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

2. План лекції:


Принципи оцінювання імунного статусу.
Діагностичні рівні оцінювання імунного статусу.
Лабораторні методи дослідження
лімфоцитів.
Оцінювання функціонального стану фагоцитів.
Основні методи визначення антитіл і антигенів.
Методи дослідження компонентів системи
комплементу.
• Принципи інтерпретації результатів імунограми.

3.

Оцінка імунного статусу
Оцінка імунного статусу і діагностика
імунодефіцитиних захворювань – основні
задачі клінічного імунолога. Однак, первинну
оцінку імунного статусу на основі клінічних і
анамнестичних
даних
мають
проводити
спеціалісти загального профілю.
Імунний статус – це стан імунної системи
у даної людини в конкретний момент часу,
виражений
клінічними
симптомами
і
спеціальними лабораторними показниками, що
характеризують функцію різних ланок імунної
системи.

4. Дослідження імунного статусу дозволяє:

• виявити наявність специфічних антитіл і антигенів
для діагностики захворювань внутрішніх органів
(пухлинних клітин, інфекційних захворювань,
алергічних захворювань);
• визначення імунологічних порушень при аутоімунних
захворювань, системних захворюваннях сполучної
тканини, аутоімунних гемолітичних анемій,
тромбоцитопенічної пурпури, мієломної хвороби та
ін.;
• діагностика первинного і вторинного
імунодефіцитного стану;
• контроль при проведенні ауто-і алотрансплантації
органів і тканин;
• контроль за імунодепресивною і цитотоксичною
терапією;
• визначити ефективний метод лікування і терапії.

5.

Іммунодіагностика – це вирішення двох питань:
• Чи змінена імунологічна реактивність організму?
• Якщо вона змінена, в чому виражені ці зміни і в якій
мірі?
Методи дослідження
імунологічної реактивності:
• оцінка рівня природної
резистентности;
• оцінка рівня імунного статусу.

6.

Складові типової імунограми
• Спектр імуноглобулінів сироватки крові:
• IgM – 0,4-2,3 г/л;
• IgA – 0,7-4,0 г/л;
• IgG –6,6-16 г/л
.
Титр комплементу: 40-50 ум.од.
С3 0,9-1,8 г/л
С4 0,1-0,4 г/л
ЦІК 12-15
• лімфограма:
• CD3 – 60-72 %;
• CD20 – 10-18 %;
• CD4 – 35-40%;
• СD8 – 21-28%;
• СD16, 56 – 8-18%;
• імунорегуляторний індекс (ІРІ) (CD4/CD8) – 1,5-2;
•фагоцитарна активність:
• фагоцитарний індекс (ФІ) – 50-60%;
• фагоцитарне число (ФЧ) – 6 - 9;

7. Оцінка іммунного статусу

I етап – клінічна долабораторна
діагностика імунодефіцитних та
інших імунопатологічних станів:
• імунологічний анамнез (частота інфекційних
захворювань, характер їх перебігу, вираженість
температурної реакції, наявність вогнищ
хронічної інфекції);
• клінічний аналіз крові (вміст лейкоцитів, в т.ч.
Лімфоцитів (Н-19-37%, 1,2-2,5х10 9/л), моноцитів,
сегментоядерних);
• результати бактеріологічного (вірусологічного) і
серологічного досліджень на бактеріо- (вірусо-)
носійство.

8. Скринінгові критерії длявиявлення дисфункцій імунної системи:

1)
виражена стигматизація (більше 5-ти стигм);
2)
відставання дитини в зрості і масі;
3)
симптоми хронічного або рецидивного отиту (не менше 4-х разів на
рік) і синуїту (не менше 4-х разів на рік), менінгіту, пародонтиту, паротиту з
рецидивним перебігом; рецидивного бронхіту і пневмонії (не менше 2-х
разів на рік);
4)
хронічний або рецидивний ентерит, тривало не заживаючі виразки
слизових оболонок, стійкий синдром мальабсорбції, а також лямбліоз і
гельмінтози з рецидивним перебігом;
5)
рецидивні гнійні ураження шкіри;
6)
рецидивні герпес-вірусні інфекції ;
7)
хронічна лихоманка неясного генезу;
8)
Персистуючі грибкові ураження
9)
лімфаденопатія, гепатолієнальний синдром неясного генезу
10)
гіпер- і гіпоплазія тимусу; гіпо- або аплазія лімфоїдної тканини
11)
потреба у тривалому використанні антибіотиків для лікування
інфекції.

9.

II етап передбачає застосування тестів 2-х рівнів.
Тести першого рівня дозволяють виявити грубі
порушення функцій імунної системи:
• процентний вміст і абсолютна кількість Т - і
В-лімфоцитів;
• рівень імуноглобулінів сироватки крові
класів М, G, А, Е;
• титр комплементу;
• фагоцитарна активність нейтрофілів.

10.

Тести другого рівня проводяться при виявленні
грубих порушень функції імунної системи і
включають поглиблене імунологічне дослідження
для встановлення регуляторних порушень і
дисфункійй імунітету:
• субпопуляції Т-лімфоцитів (CD4+, CD8+), їх
співвідношення;
• функціональна активність Т- і В-лімфоцитів в
РБТ і РГМЛ;
• цитотоксична активність
лейкоцитів;
• Шкірні тести.

11. Оцінка імунного статусу

I.

12. Оцінка рівня природної резистентності

I.
Дослідження клітинних факторів неспецифічної резистентності.
1. Визначення фагоцитарної активності лейкоцитів.
• Фагоцитарний показник (N=79%).
• Фагоцитарний індекс (N=1,3-3,0, для частин латексу=10,2).
• Завершеність фагоцитозу.
• НСТ-тест – здатність фагоцитуючих клітин (супероксидні
радикали) відновлювати безбарвний реактив нітросиній
тетразолій у фарбник, який забарвлює активну клітину в синій
колір (N=48-80%).
II. Дослідження гуморальних факторів неспецифічної
резистентності:
• рівень комплементу в сироватці крові;
• Вміст лізоциму в слині або сироватці крові;
• титри сироваткових β – лізинів;
• С-реактивний білок в сироватці крові;
• сироватковий інтерферон.

13. Оцінка рівня природної резистентності

14. Оцінка імунного статусу

I. Дослідження Т-системи імунитету.
1.
Кількісне визначення Т-лімфоцитов
в реакції розеткоутворення з баранячими еритроцитами
(ЕРУК) (N=50-76%).
Розеткою вважають лімфоцит, який приєднав не меше 3
еритроцитів.
еритроцити
барана
Т-лимфоцит
за кластерами диференціювання CD-2 и CD-3 з
діагностичними моноклональними антитілами в непрямих
варіантах реакції імунофлюоресценції.

15. Оцінка імунного статусу

I.

16. Оцінка імунного статусу

I. Дослідження Т-системи імунітету.
2.
3.
Визначення CD4+ і CD8+ лімфоцитів і
їх свіввідношення
в непрямій РІФ з моноклональними антитілами.
(NCD4+=31-46% всіх Т-лимфоцитів, а NCD8+=30-35%.
Співвідношення CD4+ : CD8+ = 1,0:2,2 – 1,0:1,5)
Функціональна активність Т-лімфоцитів
реакція бластної трансформації (РБТ) (N=20-100%);
цитотоксична функція Т-клетин в реакціях з клітинамимішенями;
реакція гальмування міграції лейкоцитів (РТМЛ).

17. Оцінка імунного статусу

II. Дослідження В - системи імунітету.
1. Кількісне вивчення В-лімфоцитів
• в реакції розеткоутворення з
еритроцитами мишей (ЕАРУК);
• в реакції розеткоутворення з баранячими еритроцитами,
сенсибілізованими антитілами і комплементом (ЕАС-РУК)
(N=10-20%);
• за кластерами диференціювання CD-19, 20, 22 в непрямій РіФ
та ІФА.
2. Визначення функціональної активності В-лімфоцитів
• РБТ;
• рівень нормальних антитіл в реакції аглютинації (РА) з
еритроцитами барана і з мікробними антигенами;
• Вмісті муноглобулінів класів G, М, А методом Манчіні (реакція
преципітації в гелі), непрямим ІФА та радіоімунним аналізом
(РІА).
N IgM=109 МО/мл (0,5 – 1,9 мг/мл)
N IgG=233 МО/мл (8,0 –16,0 мг/мл)
N IgA=147 МО/мл (1,4 – 4,2 мг/мл)

18. Оцінка системи комплементу :

Скринінгові дослідження:
• дослідження загальної гемолітичної
активності комплементу (СН50),
• дослідження гемолітичної активності
альтернативного шляху активації
комплементу (АН50).

19. Оцінка системи комплементу :

Високоспеціалізовані дослідження:
• рівень або активність окремих
складових комплементу,
хемотаксична
активність
продуктів
розпаду
складових
комплементу.

20.

Лабораторна діагностика аутоімунних процесів
здійснюється за допомогою виявлення
аутоантитіл і циркулюючих імунних комплексів
методом осаждення поліетиленгліколем.

21.

Принципи інтерпретації імунограм
• Існуючі методи оцінки імунного статусу постійно
вдосконалюються, однак є ряд загальних правил, яких
необхідно дотримуватися при оцінці імунограм:
- Аналіз у комплексі з клінічними й анамнестичними
даними (однотипні зміни можуть спостерігатись при
різних патолгогіях);
-Комплексний аналіз, а не оцінка кожного окремого
показника;
- Оцінка різких зрушень показників (не менше 20% від
норми);
• -відсутність зрушень у кількісних показниках імунограми
за наявності клінічної картини вимагає вивчення функції
окремих ланок імунної системи;
- Аналіз у динаміці (більш цінний для діагностики та
прогнозу захворювання);

22.

Принципи інтерпретації імунограм
- Аналіз не тільки (і не стільки) абсолютних
даних, а співвідношень показників (особливоіндекс Th / Ts);
- Облік можливих індивідуальних особливостей
(вік, супутні захворювання) і коливань показників
(фізіологічних і патологічних-прийом їжі, фізичні
навантаження, час доби, дію стресорів і т.д.);
- Врахування регіональних норм;
- Облік матеріально-технічної бази лабораторії.
На озброєнні сучасної лабораторії-проточні
цитометр та інше обладнання, яке дозволяє
найбільш точно і детально визначити імунний
статус (лазерна проточна цитофлюориметрії).

23. для функціональної характеристики стану імунної системи використовують термін “імунна недостатність”

• І ступінь - може клінічно не проявлятися,
лабораторні показники змінені 15-30%
• ІІ ступінь – клінічно підгострий чи хронічний
перебіг, лабораторні відхилення35-55%
• ІІІ ступінь – гострий, підгострий перебіг, з
ініфекційним синдромом, чи комбінацією
синдромів, лабораторні відхилення 65%

24. ІМУНОГЕНЕТИКА —

розділ імунології, до завдань якого входить вивчення
закономірностей успадкування антигенної
специфічності та ролі генетичних механізмів у
здійсненні імунних реакцій.
У генетичному аспекті — імунітет, або система
охорони генетичної сталості внутрішнього
середовища організму, тобто збереження його
гомеостазу, засіб захисту організму від живих тіл та
речовин, що несуть у собі ознаки чужорідної
інформації.

25. Предметом імуногенетики є чотири основні проблеми:

• 1) генетика гістонесумісності, тобто визначення
причин несумісності тканин при внутрішньовидових
пересадках.
• 2) вивчення геномної організації імуноглобулінів.
• 3) вивчення генетичного контролю сили імунної
відповіді та з’ясування механізмів розпізнавання
антигену Т-клітинами.
• 4) виявлення функцій та характеру успадкування
антигенів клітин, тканин і рідин організму.

26. Прикладами імуногенетичних методів дослідження є :

• HLA-типування (серологічне і ДНК);
• визначення алотипів білка;
• пренатальна діагностика генетично
детермінованих розладів імунної
системи

27. Дякую за увагу ! 

Дякую за увагу !
English     Русский Rules