Посадка вертолета Ми-8МТ(В) (групове заняття №3)

1. Практична аеродинаміка

Харківський національний університет Повітряних Сил
імені Івана Кожедуба
Практична аеродинаміка
Групове заняття № 16

2.

Змістовий модуль 4.
Зліт і посадка
вертольота Мі-8МТ(В)
Заняття 3.
Посадка
вертольота Мі-8МТ(В)

3. Навчальні питання:

1. Особливості виконання посадки.
2. Вертикальна посадка з
працюючими двигунами (повертолітному).
3. Посадка з працюючими
двигунами з поступальною
швидкістю (по-літаковому).
4. Посадка на режимі
самообертання несучого гвинта.

4. Навчальна література

[2] Інструкція екіпажу вертольота Ми-8МТ
(в двох книгах) Книга I Льотна
експлуатація.- В.т, 1982.- С. 111…118,
233…236
[2а] ВЕРТОЛЕТ Ми-8МТВ (Ми-17)
Керівництво з льотної експлуатації с.
4.7.1-4.7.10.
[3] Практична аеродинаміка вертольота
Ми-8МТ. Частина 2. Режими польоту
вертольота : навч. посібник / В. М.
Костенко, А. Г. Зінченко, Т. В. Коміна; за
заг. ред. В. М. Костенка. – Х. : ХУПС,
2015. – С. 38…55

5. 1. Особливості виконання посадки

6.

Посадкою називається режим польоту, під
час якого вертоліт уповільнено рухається
Вибір
способу
посадки
обумовлений:
від
початку
зменшення
швидкості
польоту
наприкінці
заходута
напокриттям
посадку V=100…120
– розмірами
ЗПП;
км/год до приземлення при посадці по–
посадочною
масою;
вертолітному або до закінчення пробігу
після
приземленняпотужності
при посадці по– надлишком
літаковому.
Посадку на вертольоті можливо
здійснювати наступними способами:
• по-вертолітному (в ЗВЗ та поза ЗВЗ);
• по-літаковому;
• з одним працюючим двигуном;
• на РСНГ.

7.

Загальні рекомендації перед виконанням
посадки
Заходити на посадку слід проти вітру. Це забезпечує:
• додатковий надлишок потужності;
• запас поздовжнього та шляхового керування;
• безпеку польотів.
Необхідно враховувати:
• основні небезпечні зони, при відмові двигунів;
• темп переміщення ВЗК НГ;
• при посадці по літаковому Vпос=Vвідр;
• захід та розрахунок на посадку виконувати побудуванням
прямокутного маршруту чи за прямою;
• розрахунок на посадку уточнювати до Н=100 м та віддалення
від місця приземлення 1000 м;
• з Н=100 м та L=1000 м здійснюється зниження за траєкторією
з метою приземлення у вибраному місці.

8.

Перед виконанням посадки необхідно:
• Перевірити систему рухливих упорів по положенню
індексу індикатора на пульті рухливих упорів.
Примітка:
1. Рухливий індекс має бути зліва від нейтрального
положення;
2. Чим більше Н і Т, тим ближче рухливий індекс до краю
лівого положення
• Перед виконанням посадок з поступальною
швидкістю, у тому числі й на РСНГ, канали напрямку
й висоти автопілоту необхідно виключити.
• Увімкнути ПЗУ
Для вертольота Мі-8МТВ передпосадкове зниження для всіх видів
посадок здійснюється на швидкості 60….70 км/год за приладом при
вертикальних 2….4 м/с. Перехід на вказані швидкості виконується на висоті
200….100м, а з метою зменшення шуму на 300м. Кут нахилу траєкторії на
цих швидкостях буде 6….13 градусів в штіль.

9. 2. Вертикальна посадка з працюючими двигунами (по-вертолітному).

10. Рис. 1. Можливі траєкторії посадки по-вертолітному

Посадка по-вертолітному може здійснюватися з зависанням
у зоні впливу землі або поза зоною впливу.
Спосіб посадки обумовлений:
– розмірами і покриттям ЗППл;
– посадковою масою вертольота;
– запасом потужності двигунів;
– атмосферними умовами на ЗППл
Рис. 1. Можливі траєкторії посадки по-вертолітному

11.

Траєкторію посадки по-вертолітному можна умовно
розділити на такі характерні етапи:
I – передпосадкове зниження зі швидкістю
100…120 км/год;
II – гальмування та вирівнювання, що розпочинаються на
швидкості 100 км/год з вертикальною швидкістю
зниження 2…3 м/с та подальшим її зменшенням
до 0,5…1 м/с;
III – витримування (політ майже на постійній висоті з
одночасним зменшенням поступальної та
вертикальної швидкостей польоту до нуля);
IV – короткочасне висіння і вертикальне зниження до
висоти 1…2 м з вертикальною швидкістю 1…1,5 м/с;
V – вертикальне зниження з висоти 1 м з поступовим
зменшенням швидкості зниження до 0,2…0,1 м/с та
приземлення.

12.

2.1. Посадка по-вертолітному у зоні впливу
землі
• планерування перед посадкою виконувати на V=120
м/год. З висоти 100 м плавним відхиленням РЦК на себе
почати зменшення поступальної швидкості так, щоб на
висоті 60…50 м швидкість складала 60…50 км/год;
• з висоти 8…5 м плавним рухом РЦК на себе й збільшенням
ϕ0 до необхідної величини виконати зависання
вертольота на висоті 2…3 м;
• у процесі гальмування й виконання зависання
навантаження з важелів керування необхідно знімати
короткими натисканнями кнопки зняття зусиль.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ.
Збільшення
потужності
двигунів для
гальмування вертольота починати завчасно, режим
роботи двигунів важелем крок-газ збільшувати плавно,
зберігаючи оберти НГ в припустимих межах. Запізнювання
в збільшенні потужності двигунів і різке збільшення
режиму їх роботи безпосередньо перед зависанням можуть
привести до переобтяженню НГ й грубій посадці!

13.

• після зависання вертольота плавним зменшенням ЗК
виконати вертикальне зниження з поступовим
зменшенням Vy з таким розрахунками, щоб до
моменту приземлення вона була не більше 0,2 м/с;
• перед приземленням не допускати бічних переміщень
вертольота.
УВАГА! При помилках льотчика у розрахунках на
посадку для виводу вертольота в політ на
друге коло (при перельоті або неможливості
виконати посадку на обрану площадку)
необхідно плавно збільшувати ЗК НГ і
відхиленням РК від себе перевести вертоліт на
розгін із повільним набором висоти так, щоб
на висоті 20…30 м швидкість польоту
становила 100…120 км/год.

14.

Мі-8МТВ
ВПЛИВУ
4.7.2.2. ПОСАДКА ПО-ВЕРТОЛЬОТНОМУ З ВИКОРИСТАННЯМ
«ПОВІТРЯНОЇ ПОДУШКИ»
Посадка на аеродроми та майданчики, що дозволяють
використовувати вплив повітряної подушки, є основним видом посадки
вертольота.
Зменшення вертикальної та поступальної швидкостей польоту
необхідно починати на висоті від 40 до 50 м відносно місця приземлення.
Збільшення загального кроку необхідно проводити плавно, не
допускаючи просідання обертів несучого гвинта нижче 92%, і так, щоб на
швидкості менше 40 км/год по приладу вертикальна швидкість зниження
становила не більше 1,5-2 м/с. Починаючи з висоти від 10 до 6 м плавним
переміщенням органів управління необхідно остаточно погасити поступальну
та вертикальну швидкості вертольота з таким розрахунком, щоб зробити
зависання на висоті від 2 до З м.
Вертикальну швидкість потрібно зменшувати під час наближення до
землі так, щоб в момент приземлення вона була не більше 0,2 м/с.
Для заходу на друге коло необхідно збільшити ЗКНГ, не допускаючи
падіння його частоти обертання нижче 92%, відхиленням ручки управління
від себе розігнати вертоліт до необхідної поступальної швидкості і перейти в
набір висоти.

15.

Мі-8МТВ
ПРИМІТКА
Запізнення в збільшені потужності СУ і
різке збільшення режиму їх роботи перед
зависанням може призвести до зменшення
частоти обертання і грубої посадки.
Перед зависанням біля землі потрібно
відхиленням ВЦК від себе і вправо усовувати
прагнення вертольота збільшити кут тангажу,
лівий крен та розворот.
Невиконання цього може призвести до
пересування вертольота назад або грубої
посадки.

16.

2.2. Посадка по-вертолітному із
зависанням
зоною впливу землі
Для початку
рулінняпоза
необхідно:
виконується на площадки, які обмежені перешкодами,
за умови, що потужності двигунів достатньо для
висіння вертольота поза зоною впливу землі
(див. рис. 1, траєкторія “б”).
У випадку, коли така площадка “незнайома”,
льотчику необхідно здійснити контрольний проліт
над нею на висоті з перевищенням над
перешкодами 20…30 м зі швидкістю
70…80 км/год.
Під час такого прольоту визначити барометричну
висоту площадки, а для визначення напрямку
вітру одному з членів екіпажу необхідно викинути
запалену димову шашку на центр площадки.

17.

Порядок виконання посадки:
1. захід на посадку здійснювати на швидкості 120 км/год;
2. з висоти 100 м плавним відхилення РК на себе почати
плавне гальмування вертольота з таким розрахунком,
щоб на висоті 60…50 м швидкість польоту складала
60…50 км/год;
3. на висоті 50 м над перешкодами необхідно
продовжувати подальше плавне гальмування з таким
розрахунком, щоб висіння було виконане над місцем
приземлення на висоті не менше 5 м вище перешкод;
4. під час висіння вертольота необхідно оглянути місце
приземлення, а потім виконати вертикальне зниження зі
швидкістю 0,5…1 м/с до висоти 2…3 м. У подальшому
витримувати вертикальну швидкість зниження
0,1…0,2м/с аж до приземлення;
5. після приземлення зменшити ЗК НГ до мінімального
значення тільки після повної впевненості у тому, що
вертоліт стійко стоїть на ґрунті всіма колесами шасі

18.

УВАГА! :
При посадці по-вертолітному із зависанням поза
зоною впливу землі під час гальмування та висіння
вертольота запас потужності мінімальний. Тому
збільшення ЗК НГ необхідно здійснювати дуже
повільно, не припускаючи зменшення обертів НГ
менше 93±1 %.

19.

Мі-8МТВ
4.7.2.1. ПОСАДКА ПО-ВЕРТОЛІТНОМУ БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ВПЛИВУ «ПОВІТРЯНОЇ
ПОДУШКИ»
Зниження та гасіння швидкості при виконанні посадки на майданчик,
обмежений високими перешкодами, виконується на висоті, що перевищує не
менше ніж на 10м висоту перешкод.
Зменшення вертикальної та поступальної швидкостей польоту слід
розпочинати на висоті від 40 до 50 м над наміченою точкою зависання.
Збільшення загального кроку необхідно проводити плавно, не
допускаючи просідання обертів несучого гвинта нижче 92%. Зменшення
швидкості від 40 км/год до зависання необхідно проводити перед самим
майданчиком або над ним, якщо дозволяють розміри майданчика, не
допускаючи швидкості зниження більше 1,5 - 2 м/с.
Контроль за висотою та швидкістю зниження необхідно здійснювати,
починаючи з висоти від 15 до 20м, візуально по землі.
Після зависання подальше зниження проводиться з вертикальною
швидкістю не більше 0,2 м/с.
При зменшені ЗК вертоліт намагається розвернутися вправо, що
усовується відхиленням вперед лівої педалі.
При необхідності виходу на друге коло після зависання слід вертикально
набрати над майданчиком висоту, що перевищує на 10м висоту перешкоди у
напрямку зльоту, після чого виконати розгін вертольота.

20. 3. Посадка з працюючими двигунами з поступальною швидкістю (по-літаковому).

21.

Посадка по-літаковому виконується у
випадках неможливості висіння через нестачу
наявної потужності двигунів і з навчальною
метою. Практична необхідність такої посадки
виникає при великій посадковій масі
вертольота, при високих температурах або в
умовах високогір’я.
Посадка по-літаковому може виконуватися
на аеродром або рівну перевірену площадку,
що забезпечує безпечний пробіг після приземлення вертольота та не має перешкод у
напрямку заходу на посадку.

22. Рис. 2. Можливі траєкторії посадки по-літаковому та їх характерні етапи

23.

Етапи посадки вертольота по-літаковому
І – передпосадкове зниження на швидкості 120 км/год;
ІІ – вирівнювання (вихід зі зниження в майже
горизонтальний політ);
ІІІ – витримування (майже горизонтальний політ з
гальмуванням до V = 50…40 км/год та зменшенням
вертикальної швидкості зниження до 0,1…0,2 м/с на
висоті 1,0…0,5 м);
IV – приземлення на основні колеса з вертикальною
швидкістю зниження 0,1…0,2 м/с та пробіг по площадці
на трьох опорах шасі з гальмуванням до безпечної
швидкості руління.
Особливістю посадки по-літаковому з працюючими двигунами
є зниження за більш пологою траєкторією, ніж при посадці повертолітному.
Причому вертоліт знижується в точку початку вирівнювання,
яка повинна знаходитися від точки приземлення на висоті, що
приблизно дорівнює висоті стандартної перешкоди – 25 м.

24.

При посадці по-літаковому глісаду зниження необхідно
витримувати таким чином, щоб до висоти 40 м величина
швидкості польоту була на 20 км/год більша за величину миттєвої
висоти.
Подальше зниження необхідно виконувати з постійним
зменшенням поступальної та вертикальної швидкостей з таким
розрахунком, щоб на висоті 1,0…0,5 м швидкість польоту була
50…40 км/год, а вертикальна швидкість зниження 0,1…0,2 м/с.
На висоті 10…5 м льотчику необхідно відхиленням РК від себе
зменшити кут тангажа до посадкового, що виключає можливість
торкання землі хвостовою опорою.
Приземлення вертольота необхідно здійснювати плавно на
основні колеса шасі з подальшим опусканням коліс переднього
стояка шасі. Потім необхідно зменшити загальний крок НГ до
мінімальної величини.
Гальмування вертольота для зменшення довжини пробігу слід
здійснювати лише після повного прибирання корекції.
Довжина пробігу вертольота при такому порядку виконання
посадки становить 20…30 м, а потрібна довжина площадки з
підходами повинна бути не менше 100 м.

25.

У випадку необхідності здійснення посадки
вертольота по-літаковому на площадку, що має
перешкоди незначної висоти у напрямку підходу до
неї, траєкторія руху вертольота під час посадки має
буди більш крутою (рис. 2, траєкторія “а”). Це суттєво
зменшує довжину пробігу.
При такій посадці техніка пілотування вертольота
ускладнена, тому посадку вертольота по-літаковому
з укороченим пробігом дозволено виконувати лише
найбільш кваліфікованим льотчикам.

26.

Порядок виконання посадки з укороченим
пробігом :
1. на висоті 50…40 м над рівнем посадкової площадки
необхідно почати плавне зменшення V та Vy шляхом
одночасного збільшення ЗК НГ і кута тангажа,
зберігаючи оберти НГ у допустимих межах;
2. подальше гальмування здійснювати так, щоб на
висоті 10…5м поступальна швидкість становила
40…20 км/год при злітному режимі роботи двигунів;
3. на висоті 10…5 м відхиленням РК від себе придати
вертольоту посадкове положення, що виключає
торкання землі хвостовою опорою, але забезпечує
подальше гальмування вертольота до швидкості
15…10 км/год в момент приземлення;

27.

4. зменшення вертикальної швидкості з висоти 10…5 м
здійснювати шляхом енергійного подальшого
збільшення ЗК НГ з темпом 2…4 °/с, так щоб до
моменту приземлення вона не перевищувала
0,2м/с;
5. після приземлення відхилити РК вперед на 1/3…1/4
ходу від нейтрального положення, зменшити ЗК НГ
до мінімального значення, перевести рукоятку
корекції цілком вліво та застосувати гальма коліс
шасі

28. 3.1. Посадка вертольота по-літаковому з одним працюючим двигуном

виконується у навчальних цілях та у випадку відмови
одного двигуна у польоті.
Посадкова маса вертольота при посадці з одним
працюючим двигуном у навчальних цілях має бути не
більше 10 000 кг.
У навчальних цілях захід на посадку слід здійснювати
проти вітру або у крайньому випадку з боковим вітром
зі швидкістю не більше 5 м/с.
Перед виконанням посадок з одним працюючим
двигуном екіпаж тренується польотам з одним
працюючим двигуном та порядку вимикання в польоті
одного двигуна і його запуску.
Перед вимиканням одного двигуна на висоті 300 м
необхідно запустити допоміжний двигун АИ-9В.

29.

Посадку вертольота з одним працюючим двигуном з
навчальною метою виконують із приземленням
вертольота на швидкості 10-20 км/год і 50 км/год
(за рішенням командира) у такій послідовності:
1. на висоті 200 м після четвертого розвороту на
швидкості 120 км/год виключити двигун (ст. 4.12.4);
2. відхиленням важеля крок-газ витримувати оберти
несучого гвинта в межах 95±2%;
3. перевірити вмикання форсованого режиму
працюючого двигуна;
4. на глісаді зниження режим польоту витримувати
таким чином, щоб значення швидкості польоту було
на 20 км/год більше значення поточної висоти;
5. на висоті 7…5 м надати вертольоту посадкове
положення;

30.

6. з висоти 3…5 м зменшити Vy до моменту
приземлення шляхом збільшення ЗК НГ.
При збільшенні ЗК НГ плавною дачею правої педалі
парирувати розворот вертольота вліво й ручкою керування
витримувати посадковий кут тангажа. У процесі
збільшення загального кроку не допускати падіння обертів
несучого гвинта менше 88%;
7. після приземлення без затримки плавно опустити
важіль крок-газ униз до упору з одночасним
відхиленням РК від себе на 1/3…1/4 ходу для
виключення удару лопатями несучого гвинта по
хвостовій балці;
8. після опускання переднього колеса застосувати
гальма коліс.
При такому методі посадки приземлення вертольота
відбувається на швидкості 10…20 км/год.
Пробіг після приземлення становить 5…20 м.

31.

Для приземлення вертольота на швидкості 50 км/год
на глісаді зниження режим польоту витримувати
таким чином, щоб значення швидкості польоту було на
20 км/год більше значення поточної висоти до висоти
40 м.
Швидкість 60 км/год витримувати до висоти 5…7 м.
Приземлення робити звичайним способом, як
зазначено вище, при цьому довжина пробігу
становить 80…100 м

32. 4. Посадка на режимі самообертання несучого гвинта.

33.

Відповідно до вимог Інструкції екіпажу вертольота
Ми-8МТ посадка на режимі самообертання несучого
гвинта (РСНГ) виконується лише при відмові двох
двигунів у польоті.
У навчальних цілях такий вид посадки не
передбачений, але у шостому розділі Інструкції
екіпажу регламентуються дії екіпажу у разі відмови
двох двигунів при різних співвідношеннях швидкості
й висоти польоту.
Найбільшу небезпеку при відмові двох двигунів
становить швидке зменшення обертів НГ. Тому
льотчику одночасно з усуненням розбалансування
вертольота необхідно зменшити ЗК НГ до
мінімального значення.

34.

При відмові двох двигунів на висотах більше 100 м
льотчику після усунення розбалансування вертольота
необхідно:
• шляхом розгону або гальмування змінити
швидкість польоту при зниженні до економічної
100…120 км/год.
• потім зберігаючи оберти НГ у межах 90…100%,
необхідно виконати тактичне скидання вантажів
(засобів ураження) із зовнішніх підвісок та
тримерами зняти зусилля на РК.
• у залежності від запасу висоти та рельєфу
місцевості льотчику необхідно негайно прийняти
рішення на вибір площадки для вимушеної
посадки, бажано проти вітру.

35.

При зниженні на РСНГ на висоті 100…70 м по
радіовисотоміру необхідно повільним відхиленням
РК на себе витримувати швидкість
• 100 км/год у випадку посадки з пробігом або
• 70 км/год – для посадки без пробігу
(рельєф площадки для приземлення нерівний, площадка
вкрита лісовим масивом або являє собою водну
поверхню).
При зменшенні величини висоти польоту до
70…50 м командир екіпажа повинен перевести
погляд на обрану площадку приземлення,
утримуючи при цьому досягнутий кут тангажа (по
лінії горизонту).

36.

Для полегшення льотчику визначення миттєвого
значення висоти бортовий технік повинен з висоти
50 м доповідати про значення миттєвої висоти:
“п’ятдесят, “сорок”, “тридцять”, “двадцять”. Такі
доповіді полегшують льотчику визначення моменту
“підриву” НГ (різке збільшення ЗК НГ).
У випадку, коли стан площадки для вимушеної
посадки дозволяє пробіг по ній, “підрив” НГ
необхідно здійснювати на висоті 15…10 м, а у
випадку, коли така можливість відсутня, “підрив” НГ
слід здійснити на більшій висоті 20…15 м.
Під час “підриву” НГ для зменшення швидкості
необхідно збільшити кут тангажа до 5…6° при
посадці з пробігом або до 8…10° при посадці без
пробігу.

37.

УВАГА! До моменту приземлення необхідно
обов’язково відповідними переміщеннями РК та
педалей усунути кути крену та ковзання, а також
бокові переміщення вертольота.
Такі вимоги зменшують імовірність
вертольота у момент його приземлення.
перекидання
Після приземлення необхідно зменшити ЗК НГ до
величини 7…8° та намагатися витримувати його до
повної зупинки вертольота.
Така дія льотчика усуває можливість ударів лопатей НГ по
хвостовій балці.
Крім того, після приземлення льотчику необхідно
відхиленням РК на себе утримувати досягнутий кут
тангажа до моменту, коли вертоліт сам почне
опускатися на колеса переднього стояка шасі.

38. Закінчення

Примітка.
У випадку необхідності зміни напрямку зниження для
посадки на обрану площадку виконується необхідний
маневр. Виконання такого маневру з розворотом на 180°
(з креном 15°) потребує запасу висоти не менше 650 м.
Закінчення
Застосування
того
чи
іншого
виду
посадки
обумовлюється розмірами і покриттям площадок,
посадочною масою вертольота, запасом потужності,
атмосферними умовами.
Для спрощення техніки пілотування під час посадки
захід на посадку рекомендується здійснювати суворо проти
вітру, що збільшує запаси по потужності і шляховому
керуванню та підвищує безпеку завершального етапу
польоту

39.

Завдання на самостійну підготовку:
Модульний контроль буде на знання
характерних етапів варіантів зльотівпосадок (перше питання), а також
експлуатаційні обмеження та їх причини
для конкретного варіанту зльоту-посадки
(друге питання).