Зліт і посадка вертольота Мі-8МТ(В)

1. Практична аеродинаміка вертольотів

Харківський національний університет Повітряних Сил
імені Івана Кожедуба
Практична аеродинаміка
вертольотів
Групове заняття № 14

2.

Змістовий модуль 4.
Зліт і посадка вертольота Мі-8МТ(В)
Заняття 1.
Зліт вертольота Мі-8МТ(В)

3. Навчальні питання:

1. Особливості виконання
зльоту
2. Зліт по-вертолітному
3. Зліт по-літаковому

4. 1. Особливості виконання зльоту

5.

Зліт вертольота – це сталий прискорений рух від моменту і місця старту до
набору швидкості та висоти, на яких
забезпечується подальший безпечний
політ (Vбезп= 0,7Vек, h > 25 м).
Зліт на вертольоті можливо здійснювати
наступними способами:
• по-вертолітному у зоні впливу землі;
• по-вертолітному поза зоною впливу
землі;
• по-літаковому.

6.

1.1. Підготовка і виконання руління
Для початку руління необхідно:
• рукоятку корекції газу перевести в крайнє праве
положення;
• увімкнути ПЗП ( при їхній установці на вертольоті)
незалежно від підготовленості майданчика
базування або аеродрому;
• переконатися, що оберти НГ складають 95±2%;
• зв'язатися по радіо з командним пунктом і
одержати дозвіл на вирулювання;
• розгальмувати основні колеса;
• перевірити готовність екіпажа до рулювання по
контрольній карті.
Збільшенням ЗКНГ до 1…2° і плавним відхиленням РЦК
від себе перевести вертоліт у поступальний рух.

7. Рис. 1. Схема сил і моментів, що діють на вертоліт під час руління

8.

Виконання руління:
• рулювання дозволяється виконувати по рівній і твердій
поверхні ґрунту при включених ПЗУ, не допускаючи зваженого
стану вертольота;
• при неможливості переміщення по ґрунті рулювання
заміняється підльотом, хоча цей спосіб у цілому менш
економічний;
• швидкість руління (15...20 км/год) обмежена імовірністю
накренення і перекидання вертольота;
• розвороти при рулінні виконуються шляхом плавного
відхилення педалей, не допускаючи при цьому повного
розвантаження амортизаційного стояка носового колеса;
• обмеження на бічний вітер – 15 м/с.
У силу наявності шляхової статичної стійкості вертоліт має
тенденцію до розвороту проти вітру, і крененню – по вітру.
Розворот парирується педалями, кренення – РЦК
При силі вітру понад 15 м/с, але менш 20 м/с, переміщення
вертольота рекомендується робити буксировщиком

9.

Виконання руління:
Припинення руху здійснюється:
1) Шляхом встановлення ВЦК до положення
близькому до нейтрального;
2) Збиранням корекції;
3) Застосуванням гальм при необхідності
Попередження:
• З появою наростаючих коливань (земний резонанс) зменшити
ϕош до мінімального значення і забрати корекцію. Якщо
коливання не припиняються, негайно виключити двигуни і
зупинити вертоліт.
• Забороняється гальмування несучим гвинтом, тобто узяттям
РК «на себе».
• Рукоятку корекції на рулінні вліво не забирати, тому що це
може призвести до зменшення обертів НГ менш 88%, при
яких можливе відключення генераторів перемінного струму

10.

1.2. Висіння вертольота і розвороти на
висінні,руління
переміщення
Для початку
необхідно:біля землі на
малій висоті
Висіння – обов'язковий елемент льотної практики, що
виконується при:
а) необхідності перевірки систем вертольота;
б) перевірці силової установки і системи керування
вертольотом;
в) перед кожним польотом з новим завантаженням.

11.

Методика виконання висіння:
1. Встановити вертоліт проти вітру (по можливості) з
урахуванням обмежень.
2. Контроль: приладів і положення ручки корекції у
крайнім правому положенні.
3. Плавно перемістити ВЗК до значень ϕош = 3°.
4. Контроль обертів НГ – 95%
5. Ввімкнути автопілот: кнопки «крен-тангаж»,
«напрямок». При цьому загоряються зелені лампи
«ВКЛ.КРЕН», «ВКЛ.НАПР.».
6. Дозвіл по радіо.
7. Плавно пересунути вгору ВЗК і відокремити вертоліт.
Темп переходу на злітну потужність – не менш ніж за 5 с,
що забезпечує збереження nНГ = 92...94%. Перевищення
темпу 5 с викликає перевантаження НГ, падіння обертів
nНГ нижче 88 % і осідання вертольота.

12.

Примітка:
Приблизне положення РК від нейтралі:
ГПЦ
ГЗЦ
«на себе» 1/2 повн. ходу
1/4 повн. ходу
«вправо»
1/4
1/4
Переміщення і підльоти виконуються коли неможливо
виконати руління, а також при виконанні спец. робіт і
тренувань.

13.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:
1. Швидкість переміщення не більш:
а) 10 км/год – при русі вліво, вправо, назад.
б) 20 км/год – при русі вперед.
2. Запас висоти над перешкодами не менш 2...3 м.
3. Контроль величини швидкості - по землі і по ДІСС-15.
4. При швидкості вітру Wв ≤ 10 м/с дозволяється робити
підльоти під кутом 90° до вітру, при Wв >10 м/с –
тільки проти вітру.
5. Над сильно пересіченою місцевістю підльоти
на Н≥20 м і Vпр=60 км/год (зникає ефект «повітряної
подушки»).
6. Без особливої необхідності не входити в
нерекомендований діапазон висот і швидкостей,
приведений на рис. 2 (стор. 321 ІЕ) ”A” і ”Б”.

14. Рис. 2. Небезпечні зони співвідношень висоти та швидкості польоту

Ми-8МТ
Рис. 2. Небезпечні зони співвідношень висоти та швидкості польоту

15. Ми-8МТВ

Рис. 3. Небезпечні зони «висота ─ швидкість»

16.

Зона А на є небезпечною при одного або двох
двигунів на малих швидкостях польоту, оскільки при
цьому вертикальна швидкість зниження в момент
приземлення перевищує допустиме значення, що
призведе до грубої посадки і травмування екіпажу.
Зона Б становить небезпеку також при відмові
двигунів, але під час розгону з великими від’ємними
кутами тангажа, оскільки при цьому льотчик не
встигає зреагувати на відмову двигуна (двигунів), що
призводить до зіткнення вертольота з землею.

17.

Обмеження при виконанні висіння:
1) Висіння на вертольоті дозволяється виконувати на висотах:
- до 10 м при злітній вазі 11 100 кгс і менш;
- до 5 м при злітній вазі більш 11 100 кгс.
Дозволяється перевищувати зазначені висоти до 110 м при
наявності вантажу на зовнішньої підвісці чи по тактичних
розуміннях.
2) Розвороти на висінні дозволяється виконувати зі швидкістю
не більш 12 °/с («вихрове кільце»).
При зміні напрямку не допускати високого темпу перекладки
педалей (не більш ніж 3 сек.).
3) Розвороти на 360° дозволяється виконувати при Wв ≤10 м/с.
4) При Wв >10 м/с висіння виконується тільки проти вітру.

18. 2. Зліт по-вертолітному

19.

Вимоги до ЗПП (до Н=1500 м):
а) по-вертолітному при відсутності перешкод на
підходах - 50 50м;
б) по-вертолітному при наявності перешкод на
підходах висоти 15 м на границі площадки –
50 х 120 м;
в) по-літаковому без перешкоди – 50 х 160 м;
г) по-літаковому з перешкодою Н = 15 м на границі
площадки – 50 200м.
Лінія узвишшя перешкод - 1 15.

20.

Характерні етапи зльоту по вертолітному
(умовні)
I – відрив вертольота від землі та вертикальний
підйом;
II – короткочасне зависання та плавне переведення
вертольота в розгін;
III – горизонтальний чи нахилений розгін до
швидкості (0,5 – 0,7)Vе ;
IV – переведення вертольота у набір висоти з
подальшим збільшенням швидкості до економічної.

21. Рис. 3. Можливі траєкторії зльоту по-вертолітному та їх характерні етапи

в
IV
III
б
h hперешк 25 м
II
3…5 м
IV
a
III
I
hперешк
IV
2…3 м
h 25 м
III
II
I
Lнаб
Lрозг
L 150 м
Lзл 200 м
Lзл 250 м
Рис. 3. Можливі траєкторії зльоту по-вертолітному
та їх характерні етапи

22.

2.1. Зліт по-вертолітному в зоні впливу
землі
Виконується якщо вертоліт може висіти на Н = 3 м при злітному
режимі роботи двигуна.
Гранична маса вертольота визначається по номограмах 1.3 (стор.
10 ІЕ), з урахуванням висоти площадки і температури повітря.
Методика виконання зльоту:
1. Установити вертоліт по можливості проти вітру, відокремити
від землі, виконати контрольне висіння.
2. Після контролю приладів знизитися до Н = 0,5...1 м і плавним
відхиленням РК від себе перевести вертоліт у розгін з
одночасним збільшенням потужності двигунів аж до злітної,
не допускаючи зменшення оборотів НГ нижче 92%.
3. Траєкторія руху: поступовий набір висоти з розрахунком у
контрольній точці Н = 20…30 м, V = 60...70 км/год, після чого
продовжувати набір висоти з одночасним збільшенням V до
120 км/год.

23.

2.2. Зліт по-вертолітному поза зоною
впливу землі
Рекомендується виконувати у випадку коли площадка має
обмежені розміри й оточена перешкодами, а Gзл
(див. рис. 1.1, стор. 9 ІЕ) знаходиться в межах зазначеної
номограми.
Методика виконання зльоту:
1. Установити по можливості проти вітру, відокремити від землі
і строго вертикально набрати висоту з перевищенням висоти
перешкоди не менш 10 м. Контроль nНГ не нижче 92%.
2. Плавним відхиленням РЦК від себе перевести вертоліт у
розгін до швидкості 20…50 км/год, після чого перейти в набір
Н до V = 120 км/год.

24. 3. Зліт по-літаковому

25.

Виконується якщо вертоліт може висіти на Н не менше 1 м при
злітному режимі роботи двигуна.
• Граничну вагу Gзл перевірити по рис. 1.3 (стор. 9) плюс 500 кг
до одержуваного по номограмі.
• Автопілот: включити тільки канали крену і тангажа.
Методика виконання зльоту:
1. Зробити контрольне висіння (Н = 1 м), приземлити вертоліт
до такої величини, щоб вертоліт стійко стояв на ґрунті.
2. Переконатися, що Нвис = 1 м, показання приладів правильні, корекція – цілком вправо.
3. Відхилити РЦК від себе, переводячи вертоліт у розбіг.
4. На V = 30...40 км/год збільшити ЗК НГ аж до злітного режиму
двигунів, у результаті чого вертоліт відокремиться від землі.
5. Довести V до 120 км/год і перейти в набір висоти.

26.

Примітки:
а) вертоліт має тенденцію до відриву спочатку з основних коліс,
а потім з носового. Парирувати рухом РК на себе;
б) злітна дистанція Lзл = 250...300 м. Для її зменшення на
наявності перешкод рекомендується набирати висоту
на V = 50...60 км/год;
в) крім розглянутого випадку застосовується також зліт політаковому з розбігом на носовому колесі (при великій
вантажопідйомності).

27.

V н наб
Характерні етапи зльоту по літаковому (умовні)
≈ Vе.
I – розбіг по площадці до швидкості відриву Vвідр;
II – відрив вертольота від площадки і розгін у зоні
впливу повітряної подушки до швидкості V = (0,7 –
0,8) Vе;
III – переведення вертольота в набір висоти з
подальшим розгоном до швидкості найвигіднішого
набору висоти

28. Рис. 4. Етапи зльоту вертольота по-літаковому та його характеристики

V 120 км/год
III
V 120 км/год
Vвідр 20 50 км/го д
h 25 м
IІ
I
L розб
Lр.н.в
L зл 300 ... 350 м
Рис. 4. Етапи зльоту вертольота по-літаковому та його
характеристики

29. Закінчення

Перед зльотом льотчик виконує контрольне висіння з
метою виявлення наявності запасу потужності, надійності
роботи силової установки та систем вертольота, а також
оцінки можливості здійснення зльоту вертольота тим
чи іншим способом.
Якщо найбільша висота контрольного висіння на злітному
режимі роботи двигунів більша 10…15 м, то зліт повертолітному можливо виконувати у зоні та поза зоною
впливу землі, а також по-літаковому в залежності від
розмірів та стану ЗППл.
При найбільшій висоті контрольного висіння 2…5 м зліт
можливий по-вертолітному в зоні впливу землі і політаковому.
Коли висота висіння складає 0,5…1 м, зліт дозволяється
виконувати тільки по-літаковому.
Попередження. Якщо висота контрольного висіння менш
0,5 м, то зліт забороняється будь-яким способом