Безпека людини в життєвому середовищі. Природні загрози, характер їх проявів та дії на людей і об’єкти

1. Тема 1. Безпека людини в життєвому середовищі. Природні загрози, характер їх проявів та дії на людей і об’єкти

2.

Безпека життєдіяльності –
це
інтегрована
дисципліна
гуманітарнотехнічного спрямування, яка узагальнює дані
відповідної
науково-практичної
діяльності,
формує поняттєво-категорійний, теоретичний і
методологічний
апарат,
необхідний
для
вивчення у подальшому охорони праці, захисту
навколишнього середовища, цивільної оборони
та інших дисциплін, що вивчають конкретні
небезпеки і способи захисту від них.

3.

Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності»:
• ідентифікувати потенційні небезпеки;
• визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори;
• планувати заходи щодо створення здорових і
безпечних умов життя та діяльності у системі “людина
– життєве середовище”;
• прогнозувати
можливість
і
наслідки
впливу
небезпечних та шкідливих факторів на організм
людини;
• використовувати нормативно-правову базу захисту
особистості та навколишнього середовища;

4.

Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності»:
• розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від
дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;
• запобігати виникненню надзвичайних ситуацій;
• використовувати у своїй практичній діяльності
громадські, політичні, соціально-економічні, правові,
технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та
освітньо-виховні заходи, для забезпечення здорових і
безпечних умов існування людини.

5. Навколишнє середовище

атмосфера
ноосфера
біосфера
гідросфера
літосфера

6.

Природне
середовище
Побутове
середовище
Відкрите
середовище
Середовище
життєдіяльності
Виробниче
середовище
Внутрішнє
середовище

7. Організм людини – цілісна, складна, динамічна система, яка виконує різноманітні функції

клітини
тканини
органи
системи органів
організм людини

8. системи органів

Фізіологічна
Нервова
Серцевосудинна
Покривна
Лімфатична
Опорнорухова
Травна
Сечостатева
Ендокринна
Видільна
Дихальна

9.

аксіома
потенційної
небезпеки
жоден вид
діяльності не може
забезпечити
абсолютну безпеку
неможливо
розробити
абсолютно безпечну
техніку

10.

Наказ Міністерство охорони здоров’я України 08.04.2014 № 248
«Про затвердження Державних санітарних норм та правил
«Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та
небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та
напруженості трудового процесу»:
o безпечні умови праці – стан умов праці, за якого
вплив на працівників шкідливих та небезпечних
виробничих факторів усунуто або їх рівні не
перевищують граничнодопустимих значень;
o небезпечний виробничий фактор – фактор
середовища і трудового процесу, що може бути
причиною гострого захворювання (отруєння),
раптового різкого погіршення здоров’я або смерті;

11.

Наказ Міністерство охорони здоров’я України 08.04.2014 № 248
«Про затвердження Державних санітарних норм та правил
«Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та
небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та
напруженості трудового процесу»:
o шкідливий виробничий фактор – фактор
середовища або трудового процесу, вплив якого на
працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість
дії тощо) може спричинити професійне або
виробничо обумовлене захворювання, тимчасове
або стійке зниження працездатності, підвищення
частоти соматичних та інфекційних захворювань,
призвести до порушення здоров’я як працівника, так
і його нащадків

12. СТРУКТУРА АНАЛІЗАТОРА

периферичний
відділ
рецептор
сприймає
подразник,
перетворює на
нервовий імпульс
периферичний
відділ
нервові шляхи
передають
нервові імпульси
периферичний
відділ
нервові центри в
корі головного
мозку
перетворюють
імпульси у
відчуття

13. АНАЛІЗАТОРИ

зоровий
вестибулярний
шкірний
слуховий
ЗОВНІШНІ
ВНУТРІШНІ
вісцеральний
Нюховий
смаковий
руховий

14. УЗАГАЛЬНЕНА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК

НЕБЕЗПЕКА
за природою походження
за характером впливу на організм людини
за локалізацією
за часом прояву негативних наслідків
за спричиненим збитком
залежно від наслідків впливу вражаючих факторів на
організм людини

15. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

техногенного
характеру
воєнного
характеру
ДК
019:2010
соціального
характеру
природного
характеру

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями»

об'єктовий
місцевий
регіональний
державний
рівні надзвичайних ситуацій

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями»

територіальне поширення та обсяги
технічних і матеріальних ресурсів
критерії визначення
рівня надзвичайної
ситуації
кількість людей, які загинули або
постраждали, або нормальні умови
життєдіяльності яких порушено
розмір
збитків,
завданих
уражальними чинниками джерела
надзвичайної ситуації

18. Постанова КМУ від 24.03.2004 № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями»

ДЕРЖАВНОГО РІВНЯ
Територія
поширення
поширилась або може
поширилась на територію
поширитися на
двох чи більше регіонів
територію інших
України
держав
Загинуло
> 10 осіб
> 5 осіб
Постраждало
> 300 осіб
> 100 осіб
Порушено
нормальні умови
життєдіяльності
(більш як на 3
доби)
> 50 тис. осіб > 10 тис. осіб
Збитки перевищили
матеріальні і технічні
ресурси в обсягах, що
перевищують можливості
цих регіонів, але не менш
як 1 % від обсягу видатків
відповідних місцевих
бюджетів
> 25 тис.
мінімальних
розмірів
заробітної
плати

19. Постанова КМУ від 24.03.2004 № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями»

РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНЯ
Територія поширення
двох чи більше районів
Загинуло
від 3 до 5 осіб
Постраждало
від 50 до 100 осіб
Порушено нормальні умови
життєдіяльності (більш як на
3 доби)
від 1 тис. до 10 тис.
осіб
Збитки перевищили
матеріальні і технічні
ресурси в обсягах, що
перевищують
> 5 тис. мінімальних
можливості цих районів,
розмірів заробітної
але не менш як 1 %
плати
обсягу видатків
відповідних місцевих
бюджетів
> 15 тис.
мінімальних
розмірів
заробітної
плати

20. Постанова КМУ від 24.03.2004 № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями»

МІСЦЕВОГО РІВНЯ
Територія
поширення
ОБ'ЄКТОВОГО
РІВНЯ
за межі територій
потенційно
небезпечного об'єкта
Загинуло
1-2 особи
Постраждало
від 20 до 50 осіб
Порушено
нормальні умови
життєдіяльності
(більш як на 3
доби)
від 100
до 1000 осіб
матеріальні і технічні
ресурси в обсягах, що > 0,5 тис.
перевищують власні мінімальних
Збитки перевищили
можливості
розмірів
потенційно
заробітної плати
небезпечного об'єкта
визнається
надзвичайна
ситуація, яка не
підпадає під
надзвичайні ситуації
державного,
регіонального або
місцевого рівня
> 2 тис.
мінімальних
розмірів
заробітної плати

21. ДСТУ 4934:2008 Джерела фізичного походження природних надзвичайних ситуацій

геологічні
метеорологі
чні
пожежі
Джерело
природної НС
гідрологічні
прісноводні
гідрологічні
морські

22. ГЕОЛОГІЧНІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Г Е ОЛ О Г І Ч Н І Н А Д З В И Ч А Й Н І С И Т УА Ц І Ї
землетруси
виверження грязьових вулканів
зсуви, обвали, осипи
осідання (провалля) земної поверхні
карстові провалля

23. МЕТЕОРОЛОГІЧНІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

М Е Т Е О Р ОЛ О Г І Ч Н І Н А Д З В И Ч А Й Н І С И Т УА Ц І Ї
сильний дощ (злива) (кількість опадів за 1 год 30 мм і більше)
великий град (діаметр градин більше 20 мм)
дуже сильний снігопад (випадіння снігу за 12 год 20 мм і більше)
дуже сильний мороз (температура повітря мінус 30 °с і нижче)
дуже сильна спека (температура повітря 35 °с і вище)
засуха (з наслідками масового засихання та загибелі посівів)
заморозки (з наслідками масового пошкодження та загибелі посівів,
незібраного врожаю)
сильний вітер, шквали, смерчі (швидкість вітру 25 м/с і більше)

24. МЕТЕОРОЛОГІЧНІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

М Е Т Е О Р ОЛ О Г І Ч Н І Н А Д З В И Ч А Й Н І С И Т УА Ц І Ї
сильні пилові бурі (видимість менше 100 м)
сильне налипання снігу (шар мокрого замерзлого снігу на деревах,
стовбурах, дротах електромережі тощо завтовшки 35 мм і більше)
сильна ожеледь (шар льоду на шляхах 20 мм і більше)
снігові замети (цілковите припинення руху на шляхах)
схід снігових лавин
сильна хуртовина (цілковите припинення руху на шляхах)
сильний туман (видимість менше 100 м тривалістю більше 12год)
вітрогони, вітроломи

25. ГІДРОЛОГІЧНІ МОРСЬКІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Г І Д Р ОЛ О Г І Ч Н І М О Р С Ь К І Н А Д З В И Ч А Й Н І С И Т УА Ц І Ї
сильне (високе) хвилювання моря/водосховища
високі або низькі рівні моря
ранній льодостав бо припай
загрозливе зледеніння суден

26. ГІДРОЛОГІЧНІ ПРІСНОВОДНІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Г І Д Р ОЛ О Г І Ч Н І П Р І С Н О В ОД Н І Н А Д З В И Ч А Й Н І С И Т УА Ц І Ї
високі рівні води (водопілля, паводок)
маловоддя
затори, зажори
селі
низькі рівні води
ранній льодостав і поява льоду на судноплавних водоймах і річках
інтенсивний льодохід
підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення)

27. ПОЖЕЖІ В ПРИРОДНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ

П О Ж Е Ж І В П Р И Р ОД Н И Х Е К ОЛ О Г І Ч Н И Х С И С Т Е М А Х
пожежі лісові (знищення, пошкодження екосистем)
пожежі степових і хлібних масивів (знищення, пошкодження
екосистем, сільськогосподарських угідь)
пожежі на торфовищах (знищення, пошкодження екосистем)

28.

ОБ’ЄКТИ ЖИВОГО СВІТУ УМОВНО ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА КІЛЬКА ГРУП
мікроорганізми
(Protista)
люди
(Homo sapiens)
тварини
(Ansmalia)
гриби
(Fundi, Mycetes)
рослини
(Plantae)

29.

Мікроорганізми ⎯ це найменші, здебільшого одноклітинні
істоти, яких можна побачити тільки у мікроскоп,
характеризуються величезною різноманітністю видів, здатних
існувати у різних умовах.
Широке розповсюдження заразних хвороб тварин називається
епізоотією, а рослин ⎯ епіфітотією.
Мікроорганізми дуже різноманітні. Їх іноді називають просто
мікробами (від mikros- малий та bios- життя).

30.

ПАТОГЕННІ МІКРООРГАНІЗМИ РОЗРІЗНЯЮТЬ НА:
бактерії
віруси
рикетсії
спірохети
найпростіші

31.

Бактерії ⎯ типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що
мають форму правильних кульок, називають коками.
Групи коків називають стафілококами або стрептококами. До
коків відносять збудників різних інфекційних хвороб.
Дуже багато бактерій мають форму паличок, наприклад кишкова
паличка, що мешкає в нашому організмі (Eschericha coli), ⎯
збудник тифу (Salmonella typhi), дизентерії (Shigella dysenteriae).
Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера,
правець, проказа, дизентерія, менінгіт та ін.

32.

Віруси (від лат. virus ⎯ яд) ⎯ найдрібніші неклітинні частинки, що
складаються із нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) та білкової
оболонки (кансиду).
Мають вигляд палички, сферичні тощо. Розмір від 20 до 300 нм і
більше. Віруси ⎯ внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись
тільки у живих клітинах, вони використовують їх
ферментативний апарат і перемикають клітину на синтез зрілих
вірусних частинок ⎯ віріопів.
Віруси дрібніші бактерій у 50 раз.
Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір,
свинка, краснуха, гепатит та ін.

33.

Рикетсії (за ім’ям американського вченого Ricketts) ⎯ мілкі
хвороботворні бактерії, розмножуються у клітинах хазяїна (так
само як віруси).
Збуджують рикетсіози (висипний тиф, ку-лихоманку та ін.) у
людини та тварин.
Рикетсіоз, те саме, що й ку-лихоманка. Ку-лихоманка (рикетсіоз Q)
⎯ гостре інфекційне захворювання людини та тварин, викликане
рикетсіями.
Ознаки захворювання: головний біль, слабкість, безсоння, біль у
м’язах.
У тварин хвороба протікає без симптомів. Людина заражається
від тварин.

34.

Спірохети – мікроорганізми, клітини яких мають форму тонких
звивистих ниток.
Мешкають у ґрунті, стоячих та стічних водах.
Патогенні спірохети ⎯ збудники сифілісу, тифу, лептоспірозу та
інших захворювань.
Спірохетози ⎯ захворювання людини й тварин, викликані
патогенними спірохетами.

35.

Найпростіші складаються із однієї клітини. Частіше всього вони
мешкають у водоймищах.
Приклади найпростіших тварин: амеба, радіолярія, грегарина,
евглена, трипаносома, міксоспоридія, парамеція.
Незважаючи на свою назву, найпростіші мають будову навіть
складнішу, ніж окрема клітина.
Вченими встановлено, що такі тяжкі захворювання як малярія,
сонна хвороба, що переслідували людину з давніх часів,
викликаються паразитами найпростішими.

36.

Причиною загибелі бактерій є несприятливі умови середовища:
1
2
3
4
• звичайно мікроорганізми нормально живуть при температурі 0 ⎯ 90 0С.
Для деяких видів ця межа набагато ширша: від ⎯ 270 до + 400 0С;
• прямі промені сонця для більшості бактерій згубні;
• мікроорганізми життєздатні в умовах дуже низького тиску (всього 5 мм
рт. ст.) та дуже високого (більше 5 атм.);
• на життєздатність мікроорганізмів впливає реакція середовища pH.
Найсприятливіше нейтральне (pH = 7) або лужне (pH > 7) середовище.

37.

Спалахи особливо небезпечних інфекцій, а також інфекційних
хвороб, природа яких не встановлена, потребують введення
режиму карантину або обсервації на певній адміністративній
території.
Карантин – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, правових,
адміністративних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних
заходів спрямованих на попередження виносу збудника інфекції
за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів
для його локалізації та ліквідації.
Обсервація – це комплекс ізоляційно-обмежувальних,
протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та адміністративних
заходів медичного спостереження за ізольованими здоровими
людьми, які мали контакт з інфекційними хворими, або тими, які
покидають зону карантину.

38.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ КАРАНТИНУ ПЕРЕДБАЧАЄ:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
• введення комендантської служби;
• озброєну охорону осередку та заборону в’їзду і виїзду з нього без спеціального дозволу;
• заборону вивозу будь якого майна без попередньої дезінфекції;
• закриття дитячих дошкільних установ, шкіл, кінотеатрів, бібліотек, навчальних закладів тощо;
• заборона проведення масових заходів, максимальне обмеження контакту між людьми;
• проведення санітарної обробки, дезінфекції одягу і взуття;
• проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації;
• проведення активного медичного огляду населення, виявлення, ізоляція і лікування інфекційних хворих;
• на в’їзді та виїзді із зони карантину розгортаються контрольно-пропускні (КПП) та санітарно – контрольні
пункти (СКП);
• проведення санітарно-освітньої роботи.

39.

ВВЕДЕННЯ РЕЖИМУ ОБСЕРВАЦІЇ ПЕРЕДБАЧАЄ:
1
• обмежене пересування населення в зоні обсервації;
• контроль за харчуванням та водопостачанням;
2
• медичне спостереження за населенням та негайну ізоляцію підозрілих або хворих;
3
• проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних та інших робіт.
4

40.

Необхідною умовою якісного санітарно-гігієнічного забезпечення
в зоні карантину і обсервації є суворий санітарний контроль за
епідемічно-небезпечними об’єктами, до яких належать:
1
2
3
4
5
6
7
• системи водопостачання та каналізації;
• об’єкти харчової промисловості, торгівлі, тимчасові пункті харчування;
• підприємства комунального обслуговування;
• потенційно небезпечні об’єкти (СДОР, РР, БЗ);
• лікувально-профілактичні заклади та їх харчоблоки;
• маршрути евакуації та місця тимчасового розселення населення;
• пункти санітарної обробки.