Психолінгвістичні норми

1.

1. Норми сприймання повідомлення
2. Узгодження швидкості передачі з продуктивністю сприймання
3. Психолінгвістичні механізми сприймання
4. Вплив уваги на сприймання
5. Уява і точність сприймання
6. Словниковий запас реципієнта
7. .Норми запам’ятовування повідомлень
8. Нормування обсягу інформації
9. Нормування часу зберігання інформації
10. Мислиннєве опрацювання повідомлення
11. Розуміння повідомлення
12. Норми розуміння повідомлень

2.

Література:
Тимошик М.
Книга для автора, редактора, видавця,
видавця. Київ: Наша культура і наука, 2010. 560 c.
Партико З. Загальне редагування: нормативні
основи. Львів: Афіша, 2016. 416 с.
Партико З. Основи редагування у двох книгах.
Львів: Літера, 2020. Режим доступу: https://lirak.com.ua/preview/12745.pdf

3.

Норми сприймання повідомлення
У психології під сприйманням розуміють цілісне
відображення людиною об’єкта чи явища, яке виникає
під час безпосередньої дії продукованих цим об’єктом
чи явищем фізичних подразників на органи її чуття.

4.

Розрізняють етапи первинного (виявлення загальних
характеристик об’єкта чи явища) і остаточного
сприймання (виявлення специфічних характеристик
образу).
В основі сприймання, яке пов’язане з низкою
психічних процесів - уявою, увагою, мовленням,
пам’яттю і мисленням,- лежать відчуття людини.

5.

Узгодження швидкості передачі з продуктивністю
сприймання
Із позицій сприймання слід розрізняти терміновані й
нетерміновані
повідомлення.
Терміновані
повідомлення реципієнт може сприймати лише
впродовж визначеного джерелом інформації — ЗМІ —
інтервалу часу.
Нетерміновані повідомлення реципієнт може
сприймати впродовж будь-якої невизначеної джерелом
інформації кількості часу (прикладом є всі друковані
повідомлення).

6.

Психологічними дослідженнями встановлено,
що середня продуктивність сприймання для
людини становить: надрукованих зв’язних
слів за хвилину — 150—200;
усномовних зв’язних слів за хвилину — 115
(із поправкою щодо віку реципієнтів).

7.

Психолінгвістичні механізми сприймання
Опрацьовуючи повідомлення, редактор повинен
враховувати, що в народів, які належать до різних
культур, сприймання тексту відбувається по-різному: у
європейській культурі — зліва направо; у культурі
народів Близького і Центрального Сходу — справа
наліво; у народів культур Далекого Сходу (Китай,
Японія та Корея) — згори вниз). Такі відмінності
викликані різними стереотипами сприймання текстів
(горизонтальним чи вертикальним, зліва направо чи
справа наліво).

8.

Прочитайте швидко. Які помилки
допущено?
Лист матері прийшов вчасно.
Руки нікому не подавав.

9.

Психолінгвістичні норми редагування
Закономірність 1. У реченні кожне слово, яке може
мати синтаксичний зв’язок з двома різними
словами, що стоять зліва від нього, реципієнт
об’єднує
при
первинному
сприйманні
з
найближчим, хоч автор міг встановити зв’язок
цього слова з не найближчим.
Закономірність 2. У реченні кожне слово, яке може
мати синтаксичний зв’язок і з попереднім, і з
наступним, реципієнт первинно сприймає як таке,
що має зв’язок із попереднім, хоч автор міг
встановити зв’язок цього слова з наступним.

10.

Закономірність 3. Іменник, що стоїть на початку
речення і має омонімічну морфологічну форму
“знахідний відмінок — називний відмінок”,
реципієнт первинно сприймає як такий, що стоїть
у називному відмінку, тобто як підмет, хоч автор
міг вжити цей іменник у знахідному відмінку.
Закономірність 4. У реченні іменник, що стоїть
після
невизначеного
(нейтрального)
лівостороннього контексту в непочатковій позиції
і має омонімічну форму в знахідному та
називному відмінках, реципієнт первинно
сприймає як такий, що стоїть у називному
відмінку, хоч автор міг вжити цей іменник у
знахідному відмінку.

11.

Закономірність 5. У реченні іменник, що стоїть після
невизначеного
(нейтрального)
лівостороннього
контексту в будь-якій позиції в реченні і має
омонімічну форму непрямого відмінка, яка за
формою збігається з називним, реципієнт первинно
сприймає як такий, що стоїть у називному відмінку,
хоч автор міг вжити цей іменник у непрямому
відмінку.
Закономірність 6. У реченні іменник чи
субстантивоване
слово,
що
стоять
після
невизначеного
(нейтрального)
лівостороннього
контексту і мають омонімічну форму “суб’єкт дії —
об’єкт дії”, реципієнт первинно сприймає як суб’єкт
дії, хоч автор міг вжити їх у значенні об’єкта.

12.

Закономірність 7. Якщо в реченні в кінцевій позиції
чи в позиції, що прирівнюється до неї (зокрема перед
комою, на місці якої могла б бути крапка), стоїть якесь
слово, що не належить до реми, а в лівосторонньому
контексті нема слова, що виділене за допомогою
лексичних чи графічних засобів і належить до реми,
то реципієнт первинно сприймає його як таке, що
належить до реми, хоч автор міг відносити це слово до
теми.
Закономірність 8. Якщо в реченні є два однаково
написаних слова і друге стоїть після невизначеного
(нейтрального)
лівостороннього
контексту,
то
реципієнт первинно сприймає його з тим самим
значенням, що й перше слово, хоч автор міг
використати у другому слові зовсім інше значення.

13.

Закономірність 9. Якщо в реченні йде підряд кілька
однорідних членів, кожен з яких складається з
однакової кількості слів, а останній з них має на одне
слово (чи кілька слів) більше, то реципієнт первинно
не пов’язує це слово (ці слова) з останнім однорідним
членом, хоч автор міг його (їх) туди відносити.
Закономірність
10.
У
реченні
іменникове
словосполучення, що стоїть після тире й може
виступати і як присудок, і як прикладка, реципієнт
сприймає як присудок, хоч автор міг ужити його в ролі
прикладки.

14.

Закономірність 11. У реченні слово, що стоїть у кінці
відносно завершеного смислового уривка (зокрема
перед комою, на місці якої могла б стояти крапка) і
може виступати як у перехідному, так і неперехідному
значеннях,
реципієнт
первинно
сприймає
в
неперехідному, хоч автор міг ужити це слово в
перехідному значенні.

15.

Закономірність 12. Якщо частина речення від його
початку до якогось розділового знака може бути
сприйнята і як завершена, і як незавершена думка, то
реципієнт первинно сприймає цю частину речення як
завершену, хоч автор міг використати її як
незавершену.
Закономірність 13. Якщо між двома сусідніми
словами може бути відповідно до синтаксичних
правил встановлений зв’язок і при цьому між ними
стоїть кома, яка вказує, що ці слова не є синтаксично
зв’язані, то реципієнт первинно сприймає ці два слова
як такі, що мають між собою встановлений
синтаксичний зв’язок, хоч автор міг не встановлювати
між цими словами взагалі будь-якого зв’язку.

16.

Вплив уваги на сприймання
Увага — це психічний процес, який виявляється у
спрямованості і зосередженості людини на певних
об’єктах при одночасному абстрагуванні від інших.
У реципієнтів розрізняють такі види уваги:
мимовільна (базується переважно на орієнтувальному
рефлексі
“Що
таке?”,
викликаному
самим
повідомленням);
довільна (передбачає наявність у реципієнта чіткої мети
й вимагає від нього певних зусиль волі для сприймання
інформації, що є в повідомленні);
післядовільна (визначається здебільшого інтересом
реципієнта до об’єкта, описуваного в повідомленні, та
потребою отримати про нього інформацію).

17.

Уява і точність сприймання
Уява — це процес перетворення уявлень, існуючих у
пам’яті, в нові уявлення.
Розрізняють уяву пасивну та активну, яку — у свою
чергу — поділяють на репродуктивну (відтворюючу)
і творчу. Репродуктивна уява виникає тоді, коли
реципієнт, сприймаючи окремі слова й речення
повідомлення, уявляє те, що описав автор. Таким
чином, репродуктивна уява відіграє в ЗМІ під час
вербального спілкування надзвичайно важливу роль.
Без репродуктивної уяви сприймання повідомлень
стає малоінформативним.

18.

Психологи встановили, що під час сприймання
повідомлень репродуктивна уява в різних реципієнтів
діє по-різному. Так, в одних вона може швидко
викликати яскраві образи, у других — поступово
невиразні образи, а в третіх — появу послідовностей
дій (останні, звичайно ж, є прихильниками
пригодницьких та детективних романів).
Точність уяви. В едитології якість уяви описують
поняттям “точності”. При цьому виділяють два види
точності: дійснісну та комунікативну. Перший вид
описує співвідношення між дійсністю та уявою про
неї автора, а другий — співвідношення між уявою
автора і текстом його повідомлення.

19.

Прокоментуйте помилки
Партизани крали у німців зброю та
боєприпаси.
Комісія наштовхнулася на фактори
порушення закону.
Постріл влучив не в зайця, а в собаку.

20.

У повідомленнях, де вага помилок є надзвичайно
великою, слід контролювати тотожність уявлень
різних реципієнтів.
Методом контролю може служити “польовий
експеримент”. Так, коли результат є тотожним у
більшості реципієнтської аудиторії — наприклад,
більше ніж у 95% випадків, — то це означає, що
опрацьовуване повідомлення не вимагає виправлення.

21.

Мисленнєвий прогноз і уява. Мисленнєвий прогноз і
уява є взаємозамінними психічними процесами.
Встановлено, що вибір одного з цих процесів
залежить від кількості вхідної інформації, яку автор
пропонує реципієнтові і яка потрібна йому для
вирішення певної задачі. Механізм такого вибору
полягає в тому, що чим менше вхідної інформації
отримує від автора реципієнт, тим імовірніше
включення уяви, й навпаки — чим більше вхідної
інформації автор пропонує реципієнтові, тим
імовірніше включення механізму прогнозування.

22.

Словниковий запас реципієнта
Сприймаючи повідомлення, реципієнти використовують
свій словник, причому як активний, так і пасивний.
Існує дві проблеми, пов’язані з відмінностями у словниках
реципієнтів.
Перша проблема полягає в тому, що словник реципієнтів
змінюється залежно від їх віку. Так, психологічні
дослідження встановили, що пасивний словниковий запас
трирічної дитини становить у середньому близько 500,
чотирирічної — 1500, п’ятирічної — 2000, шестирічної—
2500, а семирічної—3000 слів. До 12 років словник дитини
збільшується зі середньою швидкістю 1000 слів на рік, а,
отже, у 12 років становить близько 8000 слів.

23.

Друга проблема полягає в тому, що навіть у спеціально
обраних авторами реципієнтських аудиторіях, які
мають більшість спільних рис (вік, соціальні
особливості тощо), індивідуальні словникові запаси
меншої частини реципієнтів можуть різнитися: деякі
слова, наявні в усередненому реципієнтському
словнику, можуть бути відсутні в індивідуальних
словниках. Вихід один: реципієнти, в яких
індивідуальні словникові запаси є меншими за
усереднені, повинні самостійно працювати над
розширенням свого індивідуального словникового
запасу.

24.

Норми запам’ятовування повідомлень
Пам’ять — це психічні процеси закріплення,
збереження, відтворення та забування інформації.
За тривалістю збереження виділяють три види
пам’яті: сенсорна, короткочасова і довгочасова.
Кожен із цих видів визначають за обсягом
опрацьованої інформації і часом, який інформація
може там зберігатися.

25.

Крім того, розрізняють ще такі види пам’яті:
залежно від змісту: вербальну, образну; емоційну та
рухову;
залежно
від
застосування
вольових
зусиль:
мимовільну (не вимагає вольових зусиль реципієнта)
та довільну (можлива лише внаслідок вольових зусиль
реципієнта);
залежно від ступеня розуміння матеріалу: механічну
(без розуміння реципієнтом суті інформації) та
логічну (з розумінням реципієнтом суті інформації).

26.

Нормування обсягу інформації
Обсяг короткочасової пам’яті становить 7±2 об’єкти,
то це означає, що все повідомлення повинно бути
поділене на сегменти саме такого обсягу.
Середня довжина слова найчастіше перебуває в
межах 7±2 літери. Середня довжина простого
речення також найчастіше перебуває в межах 7±2
слова. Довжина лінгвістичних одиниць (слів та
речень) у повідомленні в середньому не повинна
перевищувати 7±2 елементи.

27.

Контролюючи повідомлення, редактор повинен
доводити до мінімуму кількість слів довжиною 15—25
літер, а також, якщо прості речення мають більше 15
слів, скорочувати їх.
Проте контроль обсягу повідомлень не вичерпується
лише цією нормою. Деякі складнопідрядні речення
вимагають так званої стекової (це пам'ять, доступ до
якої організован по принципу: «останній записаний —
перший прочитаний») організації пам’яті.

28.

Усуньте помилки
Іван, який тільки-но вийшов з хати,
що її вчора побілила Мотря, яка
сиділа на призьбі, сів поруч.

29.

Нормування часу зберігання інформації
У реципієнта постійно відбувається забування
інформації. Так, психологи встановили, що після
механічного
запам’ятовування
через
20
хв
зберігається лише близько 60%, через 1 год — близько
50, через 1 день — близько 35, через 6 днів — близько
30, а через місяць — близько 20% сприйнятої
інформації.

30.

Мислення — це опрацювання людиною сприйнятої
інформації, яке полягає в застосуванні щодо неї
мисленнєвих операцій і отримання їх результату. До
мисленнєвих операцій належать порівняння,
класифікація,
аналіз,
синтез,
абстрагування,
узагальнення та конкретизація.

31.

Наприклад. У книзі для дітей дошкільного віку подано
такий силогізм: Усі хижі звірі їдять м'ясо.
Лисичка — також хижий звір. Отож, і
вона їсть мясо. Оскільки у дошкільному віці
діти ще погано володіють механізмом силогістичного
виведення,
то
редактор
повинен
замінити
силогістичне виведення механізмом виведення за
аналогією: Лисиця, так само, як вовк, тигр чи лев,
також їсть м'ясо.

32.

Розуміння — це вміння реципієнтів розпізнати кодові
образи знаків повідомлення, підставити замість цих
образів значення знаків (еталонні образи), встановити
зв’язки між окремими знаками, поставити у
відповідність цим значенням і зв’язкам фрагменти
реального, псевдореального чи ірреального світу,
виконати над знаками логічні операції, а також
зрозуміти мотиви й цілі автора повідомлення.
У розумінні виділяють такі його послідовно
здійснювані види, як лінгвістичне, когнітивне і
прагматичне.

33.

Лінгвістичне розуміння повідомлення в реципієнта
з’являється тоді, коли він уміє розпізнати (декодувати)
лінгвістичні одиниці повідомлення (наприклад, слова
чи синтаксичні конструкції) і визначати їх
лінгвістичні категорії (відмінок, рід, число, час тощо).
Когнітивне розуміння повідомлення з’являється тоді,
коли реципієнт уміє виконати над лінгвістичними
одиницями (знаками) такі три дії: а) підставити
замість них їх конкретні значення, в тому числі місце,
час та ситуацію;
б) вміти робити над ними потрібні операції, зокрема
розрахунки .

34.

Прагматичне розуміння повідомлення в реципієнта
з’являється тоді, коли він розуміє мету автора й тих
об’єктів, які описані в повідомленні .

35.

Проаналізуйте інформацію сучасних
ТСН з точки зору дотримання
психолінгвістичних норм.

36.

Дякую за роботу!