Пізнавальні психічні процеси. Пам’ять, її властивості. Види пам’яті. (Лекція 5)

1. Пізнавальні психічні процеси

Лекція № 5

2. План

1. Пам’ять, її властивості. Види пам’яті.
2. Специфіка мислення як психічного
процесу.
3. Види й форми мислення. Мисленнєві
операції.
4. Уява та її види. Механізми уяви.

3. 1. Пам’ять, її властивості. Види пам’яті.

Образи зовнішнього світу, які виникають в
корі головного мозку в результаті відчуття
та сприймання, не зникають безслідно.
Вони залишають слід, який може
зберігатися протягом тривалого часу.
У цьому й полягає феномен пам’яті як
психічного процесу.

4. Мнемозіна -

Мнемозіна богиня пам’яті у давньогрецькій
міфології, матір муз.
Саме тому переважна більшість
термінів, пов’язаних із
пам’яттю, має корінь
“мнемос”: мнемічна
діяльність, мнемотехніка,
мнемічні процеси тощо.

5. ПАМ’ЯТЬ

- це психічний процес відображення
попереднього досвіду людини
шляхом засвоєння, збереження та
подальшого відтворення явищ
дійсності.
Саме збереження досвіду і робить пам’ять одним з
найбільш важливих процесів, пов’язаних із
виживанням. Тому пам’ять властива не лише
тваринам, але й рослинам (проте
неіндивідуальна).

6. Функції пам’яті:

1. Засвоєння досвіду (індивідуального та
суспільного).
2. Збереження самоідентичності особистості.
3. Складова діяльності.
4. Передумова творчості.

7. Теорії пам’яті:

1. Асоціативна. В.Вундт:
пам'ять людини
складається з трьох
видів асоціацій:
вербальних (зв'язки між
словами), зовнішніх
(зв'язки між
предметами), внутрішніх
(логічні зв'язки значень).

8. Теорії пам’яті:

2. Біхевіористична: в основі – “стимул - реакція”, наголошують на ролі вправ у
запам'ятовуванні матеріалу.
3. Діяльнісна: розглядають пам'ять як історичну форму діяльності, вищий
прояв якої - довільна пам'ять. Мимовільну пам'ять вважали біологічною
функцією, у зв'язку з чим заперечували наявність пам'яті у тварин, а також у
дітей до 3-4 років.
4. Фізична (нейронна).
5. Біохімічна.
Єдиної одностайної думки щодо того, як працює пам’ять, немає

9. Види пам’яті:

Існує кілька класифікацій видів пам’яті
І. За типом запам’ятовування
1. Мимовільна - це неусвідомлене запам’ятовування
та відтворення інформації, за якого відсутня
спеціальна мета щось запам’ятати чи пригадати.
2. Довільна – це свідоме запам’ятовування й
відтворення інформації з докладанням вольового
зусилля, коли людина ставить перед собою мету
щось запам’ятати чи пригадати.

10. Види пам’яті:

ІІ. За тривалістю
1. Оперативна.
2. Короткочасна.
3. Буферна.
4. Довготривала.
5. Імпринтинг.

11. Види пам’яті:

ІІІ. За змістом
1. Образна
а) зорова;
б) слухова;
в) нюхова;
г) тактильна;
д) смакова.
2. Рухова (генетично первинна).
3. Емоційна.
4. Словесно-логічна (властива
людині).
тільки

12.

Дома в строю темнели сквозь ажур,
Рассвет уже играл на мандолине.
Краснела дева. В дальний Сингапур
Вы уносились в гоночной машине.
Повержен в пыль надломленный тюльпан.
Умолкла страсть… Безволие... Забвенье…
О шея лебедя! О грудь! О барабан и эти
палочки - трагедии знаменье!

13. Процеси пам’яті

Запам’ятовування
(фіксація),
Збереження
(ретенція),
Відтворення
(репродукція)
Забування.

14. Умови ефективного запам’ятовування

Усвідомлений матеріал запам’ятовується у 9 разів
швидше
Зі збільшенням кількості повторень швидкість
запам’ятовування зменшується
Вивчення цілого ефективніше, ніж вивчення за
частинами
“Ефект краю”: елементи на початку і в кінці
запам’ятовуються краще, ніж ті, що всередині
Якщо людина знає, що матеріал їй знадобиться, вона
запам’ятовує краще
“Ефект Б. Зейгарнік” - незавершеності

15. Мнемотехніка

– це сукупність способів або прийомів, що
полегшують запам’ятовування необхідної
кількості інформації і ґрунтуються на
законах асоціації.
Наприклад, метод Цицерона. Для запам’ятовування використовуються зв’язки між
об’єктами, що знаходяться в знайомих
приміщеннях чи на знайомій вулиці.

16. Форми відтворення

•Впізнавання – виникає при повторному сприйнятті
об’єкта
•Спогад – здійснюється при відсутності сприйняття
об’єкта
•Пригадування – найбільш активна форма
•Ремінісценція – відтерміноване відтворення раніше
сприйнятого, що здавалось забутим
•Ейдетизм – зорова пам’ять, яка довго зберігає
яскравий образ з усіма деталями сприйнятого

17. Чинники забування

1. Час
2. Активність використання наявної інформації.
3. Робота захисних механізмів психіки.
Забування виявляється у двох формах:
1. Неможливість пригадати чи впізнати.
2. Неправильне пригадування чи впізнання.

18. Властивості пам’яті

1. Домінуючий вид пам’яті.
2. Обсяг пам’яті.
3. Точність.
4. Міцність.
5. Швидкість запам’ятовування та відтворення.

19. 2. Специфіка мислення як психічного процесу

Пізнавальна діяльність людини починається з
відчуттів і сприймання. Вся необхідна
інформація зберігається у пам'яті.
Проте таких знань про об'єктивний світ людині
недостатньо.
Вичерпні знання про об'єкти дійсності, їх
внутрішню, безпосередньо не дану у
відчуттях і сприйманні сутність людина
отримує за допомогою мислення.

20. Відмінності мислення від сприймання

1. Мислення не відображає конкретні предмети, а
виявляє приховані (неявні) зв’язки між
предметами.
2. Мислення може абстрагуватись від конкретного
відображення, заміняючи його
(опосередковуючи) знаками, поняттями,
словами.
3. Мислення не залежить від реального світу,
тому може бути направленим у майбутнє.
4. Мислення завжди являє собою комбінування
явищ дійсності.

21. Мислення

- це процес
опосередкованого й
узагальненого
відображення
людиною предметів
та явищ об'єктивної
дійсності в їх
істотних зв'язках і
відношеннях

22.

Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою.
Думка спирається на згорнуту внутрішню мову.
Експерименти показали, що жодна складна думка не
протікає без згорнутих внутрішніх мовних процесів.
Значення мислення в житті людини полягає в тому, що
воно дає можливість наукового пізнання світу,
передбачення і прогнозування розвитку подій,
практичного оволодіння закономірностями об'єктивної
дійсності.
Розумова діяльність людини, що спрямована на
пізнання закономірностей об'єктивного світу, має
суспільну природу.
Об'єктом розумової діяльності завжди є актуальні для
особистості проблеми

23. Інтелект

– це глобальна здатність
розумно діяти,
раціонально мислити і
добре справлятися з
життєвими обставинами.
1939 – Векслер – IQ – від 0
до 200. Середній
показник – 100 ±16

24. Недорозвинений інтелект

При IQ < 50-70 має місце легка розумова
відсталість, при IQ < 50 – середньої
складності; при IQ < 35 – різко виражена.
Дебільність (IQ < 75%)
Імбецильність (IQ = 20-50)
Ідіотія (IQ = 20)

25. 3. Мисленнєві операції

26. Мисленнєві операції

Порівняння -
пізнання схожих та
відмітних ознак і
властивостей
об’єктів.
«Усе у світі ми пізнаємо
через порівняння, і якщо б
нам трапився якийсь новий
предмет, якого ми не могли
ні з чим порівняти, ні від
чого відрізнити (якби такий
предмет був можливий), то
ми про цей предмет не
склали б жодної думки і не
могли б сказати про нього
жодного слова», —
К. Ушинський

27. Мисленнєві операції

Аналіз - уявне
розчленування
об’єктів свідомості,
виокремлення в
них частин, боків,
аспектів,
елементів, ознак і
властивостей.

28. Мисленнєві операції

Синтез - уявне
поєднання окремих
частин, боків,
аспектів,
елементів, ознак і
властивостей
об’єктів в єдине,
якісно нове ціле.

29. Мисленнєві операції

Абстрагування - уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів
від інших і від самих предметів, яким вони властиві.
Узагальнення - це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку
за допомогою слова.
Слово виконує узагальнюючу функцію, спираючись на знакову природу
відображуваних ним істотних властивостей і відносин, що присутні в об’єктах.

30.

31.

32. Форми мислення:

(способи існування думки)
1. Гіпотеза.
2. Судження.
3. Міркування.
4. Умовивід.
5. Поняття.

33.

Судження — це форма уявного відображення об’єктивної
дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або
відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об’єктах.
Міркування — це низка взаємопов’язаних суджень, спрямованих
на те, щоб з’ясувати істинність якоїсь думки, довести її або
заперечити.

34.

Умовиводом називається така форма мислення, в якій з одного або кількох
суджень виводиться нове.
В умовиводах через уже наявні знання здобуваються нові.
Розрізняють умовиводи індуктивні, дедуктивні та за аналогією.
Поняття — це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність
предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відносинах,
узагальнюються їх істотні ознаки.

35. Індивідуальні властивості мислення

1. Самостійність.
2. Критичність.
3. Гнучкість.
4. Глибина.
5. Широта.
6. Послідовність.
7. Швидкість.
8. Ригідність.

36. Види мислення:

Існує декілька класифікацій видів
мислення:
І. За розгортанням
1. Дискурсивне.
2. Інтуїтивне.
ІІ. За характером завдань
1. Теоретичне.
2. Практичне.

37. Види мислення:

ІІІ. За новизною
1. Репродуктивне.
2. Творче.
ІV. За формою
1. Наочно-дійове.
2. Наочно-образне.
3. Словесно-логічне.

38. 4. Уява та її види. Механізми уяви.

Уява – це специфічний суто людський тип
відображення, що різко вирізняє людину зі
світу живої природи.
Уява дає можливість бачити за рамками
конкретної ситуації, тобто долає
обмеженість сприймання ситуацією.
Уява є необхідною складовою будь-якої
діяльності і породжується потребами.

39. Уява

- це психічний
процес, що
полягає у
перетворенні
людиною свого
попереднього
досвіду у вигляді
нових образів,
яких ніколи не
сприймала.

40. Види уяви:

І. За способом активності
1. Активна.
2. Пасивна.
ІІ. За вольовим компонентом
1. Мимовільна.
2. Довільна.

41. Види уяви:

ІІІ. За характером діяльності
1. Репродуктивна.
2. Творча.
ІV. За змістом
1. Художня.
2. Технічна.
3. Наукова.

42. Види уяви:

Особливим видом уяви є
мрія – внутрішня
діяльність, що полягає
у створенні образу
бажаного майбутнього.
Мрія є необхідною
умовою перетворення
дійсності, мотив
діяльності, реалізація
якого на даний момент
відкладається.

43. Механізми уяви:

1. Аглютинація об’єднання у
створюваному образі
властивостей і
елементів образів
інших предметів.

44. Механізми уяви:

2. Схематизація - згладжування відмінностей між
порівнюваними об’єктами. Це дає змогу
позбавитись від зайвих і другорядних деталей,
що перешкоджають утворенню нового образу.

45. Механізми уяви:

3. Акцентування загострення якоїсь
частини образу або
певної властивості,
унаслідок чого новий
образ набуває
особливої виразності.

46. Механізми уяви:

4. Типізація – уявне
виокремлення істотного в
однорідних явищах і
втілення його в новому
образі, завдяки чому цей
образ поєднує в собі риси,
притаманні різним
об’єктам.

47. Механізми уяви:

5. Гіперболізація - збільшення
образу реального об’єкта
або кількісна зміна його
частин.

48. Механізми уяви:

6. Метонімізація – перенесення
ознак одного об’єкта на інший.