Право на громадянство

1. ПОЛІТИЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА

Рис.А.Бильжо

2.

ПЛАН
1. Поняття та ознаки політичних прав і свобод
людини і громадянина.
2. Право на громадянство.
3. Право на свободу об’єднання у політичні партії
(Закон України «Про політичні партії в Україні»).
4. Право громадян на участь в управлінні
державними справами. Конституційні форми
реалізації права на участь в управлінні державними
справами.
5. Право на мирні збори, мітинги, походи і
демонстрації: пробеми конституційноправової
регламентації. Порядок реалізації та підстави
обмеження щодо реалізації цього права.

3. Політичні права і свободи

це конституційно визначена міра
можливої політичної поведінки особи,
насамперед участі у безпосередньому
народовладді, здійсненні державної
влади і місцевого самоврядування, в
яких особа виступає передовсім як
громадянин держави, учасник
суспільно-владних відносин.

4.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні
права — пакт Організації Об'єднаних Націй, в основу
якого покладено Загальну декларацію прав людини.
Прийнято 16 грудня 1966 року, набув чинності 23
березня 1976 року. Пакт є міжнародним договором і
має обов'язкову силу для 167 держав-учасників,
станом на квітень 2010 року. Крім держав-учасників,
пакт підписаний ще 7 країнами[3].
Пакт ратифіковано Указом Президії ВР СРСР 18
вересня 1973 року[4].
Нагляд за виконанням пакту здійснює Комітет з прав
людини ООН, розглядаючи доповіді країн-учасниць,
публікуючи коментарі («зауваження загального
порядку») до пакту та розглядаючи скарги на
порушення пакту країнами-учасницями першого
факультативного протоколу.

5.

Складається з преамбули, 53 статей, дві третини яких
присвячені безпосередньо правам людини і 2
Факультативних протоколів. Осн. частина істотних
положень документа присвячена захисту традиційних
громадян, (особистих) і політ, прав, які викладені у
Загальній декларації прав людини 1948 і закріплені у
Пакті.
Преамбула
Частина I (ст. 1) — право народів на самовизначення;
Частина II (ст. 2 — 5) — порядок виконання передбачених
пактом зобов'язань;
Частина III (ст. 6 — 27) — каталог прав;
Частина IV (ст. 28 — 45) — правила діяльності комітету з
прав людини;
Частина V (ст. 46 — 47) — правила тлумачення пакту;
Частина VI (ст. 48 — 53) — порядок підписання та
набрання чинності пакту.

6.

•КАТАЛОГ ПРАВ
•Стаття 1 — право народів на самовизначення;
•Стаття 6 — право на життя;
•Стаття 7 — заборона тортур;
•Стаття 8 — заборона рабства та примусової праці;
•Стаття 9 — право на свободу та особисту недоторканність;
•Стаття 10 — право осіб, позбавлених волі, на гуманне
поводження та повагу гідності;
•Стаття 11 — заборона позбавлення волі за борги;
•Стаття 12 — право на вільне пересування та свобода вибору
місця проживання;
•Стаття 13 — обмеження можливості висилки іноземців;
•Стаття 14 — рівність перед судом, презумпція
невинності, заборона повторного засудження, право на
перегляд засудження та інші процесуальні права;
•Стаття 15 — заборону кримінального засудження за дії, не
визнавати злочинними під час їх вчинення;

7.

•Стаття 16 — право на визнання правосуб'єктності;
•Стаття 17 — заборона втручання в особисте та сімейне
життя, недоторканність житла, таємниця кореспонденції та
захист від незаконних посягань на честь та репутацію;
•Стаття 18 — право на свободу думки, совісті та релігії;
•Стаття 19 — свобода слова;
•Стаття 20 — заборону пропаганди війни та виступів на
користь національної, расової чи релігійної ненависті, що
являють собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або
насильства;
•Стаття 21 — свобода зборів;
•Стаття 22 — свобода асоціацій;
•Стаття 24 — права дітей;
•Стаття 25 — право брати участь у веденні державних справ,
голосувати і бути обраним;
•Стаття 26 — рівність перед законом, заборона дискримінації;
•Стаття 27 — права етнічних, релігійних та мовних меншин.

8.

Факультативні протоколи
Факультативний протокол до Пакту про громадянські
і політичні права, що передбачає процедуру розгляду
повідомлень про порушення державами-учасниками
пакту, прийнятий та відкритий для підписання 16
грудня 1966 року, набув чинності 23
березня 1976 року. Ратифікований ВР СРСР 5 липня
1991 р.[5]
Другий факультативний протокол до Міжнародного
пакту про громадянські та політичні права,
спрямований на скасування смертної кари,
прийнятий 15 грудня 1989 року резолюцією 44/128
Генеральної Асамблеї на її 82-му пленарному
засіданні, набув чинності 1991 року.

9. До політичних прав і свобод людини й громадянина відносять

право на свободу об'єднання у політичні партії та
громадські організації (ст. 36);
право громадян України брати участь в управлінні
держав ними справами, у всеукраїнському та місцевих
референдумах, вільно обирати та бути обраними до
органів державної влади та органів місцевого
самоврядування (ст. 38);
право громадян України збиратися мирно, без зброї і
проводити збори, мітинги, походи і демонстр. (ст. 39);
право направляти індивідуальні чи колективні
письмові звернення або особисто звертатися до
органів державної влади, органів місцевого
самоврядування (ст. 40)

10. Політична система суспільства

– це упорядкована на основі права
та
інших
соціальних
норм
сукупність
політико-правових
інститутів (державних організацій,
громадських об'єднань, трудових
колективів тощо), що здійснюють
функції реалізації політичної влади.

11. Права громадянина 1. Право на свободу асоціацій. 2. Право на громадянство. 3.Право на участь в управлінні державними справами.

Права громадянина
1. Право на свободу асоціацій.
2. Право на громадянство.
3.Право на участь в управлінні
державними справами.
4.Право на мирні збори, мітинги,
походи та демонстрації.
5. Право на звернення громадян.

12. Основні функції політичної системи

Визначення цілей і завдань суспільства
Вироблення програм його життєдіяльності
Мобілізація ресурсів суспільства на їх досягнення
Інтеграція всіх елементів суспільства навколо
загальних соціально-політичних цілей і цінностей
Легітимація – означає приведення реального
політичного життя у відповідність із офіційними
політичними нормами

13. Особливості політичних прав і свобод людини і громадянина

1)
2)
3)
вони належать виключно громадянам України, які
досягли 18 років і набули повної правосуб'єктності (за
винятком права на об'єднання в неполітичні організації і
права на індивідуальні та колективні звернення);
можуть обмежуватися відповідно до закону в інтересах
національної безпеки та громадського порядку, а також
стосовно громадян України, визнаних у судовому порядку
недієздатними;
високий ступінь їх гарантованості не лише на
національному, а й на міжнародному рівні (рівень їх
гарантованості постійно піддається моніторингу з боку
впливових міжнародних організацій (ООН, ЄС, Рада
Європи, ПАРЄ та ін.) і свідчить про рівень демократії в
Україні

14. Політична партія

це зареєстроване згідно з законом
добровільне об’єднання громадян прихильників певної загальнонаціональної
програми суспільного розвитку, що має
своєю метою сприяння формуванню і
вираженню політичної волі громадян, бере
участь у виборах та інших політичних
заходах (Ст.2 Закону України «Про
політичні партії в Україні» від 05.04. 2001
р.

15. Обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій (Ст. 5 Закону)

Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо
їх програмні цілі або дії спрямовані на:
1) ліквідацію незалежності України;
2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;
4) підрив безпеки держави;
5) незаконне захоплення державної влади;
6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної,
расової чи релігійної ворожнечі;
7) посягання на права і свободи людини;
8) посягання на здоров’я населення;
9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного
(нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.
Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань.
Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за
рішенням суду.

16. Громадські об'єднання

Ознаки:
Види:
добровільність
загальнонаціональні,
неприбутковість місцеві,
недержавність міжнародні

17. Громадське об'єднання − це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та

захисту прав і свобод, задоволення
суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних,
екологічних, та інших інтересів (Ст.1 Закону України «Про
громадські об'єднання» від 22.03.2012 р.
Громадська
організація − це
громадське
об'єднання,
засновниками та
членами
(учасниками) якого
є фізичні особи
Громадська спілка − це
громадське об'єднання,
засновниками якого є
юридичні особи
приватного права, а
членами (учасниками)
можуть бути юридичні
особи приватного права
та фізичні особи

18. Громадські організації в політичній системі суспільства

1) Беруть участь у формуванні корпусу
депутатів представницьких органів
державної влади;
2) Входять до складу державних
колегіальних органів в якості дорадчих
громадських рад;
3) За рішенням держави можуть приймати
самостійні формально-обов’язкові акти в
рамках делегованої правотворчості;

19. ГРОМАДЯНСТВО (політико-правовий зв’язок між громадянином і державою)

Стаття 25. Громадянин України не
може бути позбавлений громадянства і
права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути
вигнаний за межі України або виданий
іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист
своїм громадянам, які перебувають за її
межами.

20. Головні аспекти громадянства

1) постійний правовий зв'язок між
людиною і державою, який виявляється у
їх взаємних правах і обов'язках;
2) об'єкт Конституційного права (ст. 25
Конституції України), що являє собою
можливість людини вступати у відповідні
відносини з державою припинити їх;
3) як один з елементів правових норм, що
регламентують вище зазначені відносини і
фактично становлять собою інститут в межах
генерального інституту конституційноправового статусу людини й громадянина.

21. Стаття 38

Громадяни мають право брати участь в
управлінні державними справами, у
всеукраїнському та місцевих
референдумах, вільно обирати і бути
обраними до органів державної влади та
органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом
доступу до державної служби, а також до
служби в органах місцевого
самоврядування.

22. Способи набуття громадянства

І.Філіація- (первинний),
ІІ. Натуралізація –
отримання особою
громадянства за
народження;
1)принцип крові – дитина
від народження отримує
громадянство держави
батьків незалежно від
місця народження;
2)принцип ґрунту –
дитина отримує
громадянство держави,
на території якої
народилася, незалежно
від громадянства батьків.
(вторинний),укорінення,
прийняття до громадянства,
здійснюється в
індивідуальному порядку і
потребує виконання певних
формальностей з боку такої
особи. Натуралізація –
основний засіб набуття
громадянства в Україні.
Види натуралізації:
1)за клопотанням особи;
2)на підставі закону;
3)на підставі міжнародного

23. Зміни законодавства

Народні депутати України ухвалили за
основу проекту Закону «Про внесення
змін до Законів України «Про
громадянство України» та «Про
забезпечення функціонування
української мови як державної» (реєстр.
№7606).

24. Ст.1 Закону України «Про громадянство» доповнити абзацом такого змісту

«зобов'язання про складання іспитів з основ
Конституції України, історії України та на
рівень володіння державною мовою –
письмово оформлена заява іноземця/особи
без громадянства про те, що в разі набуття
громадянства України він складе іспити з
основ Конституції України, історії України, на
рівень володіння державною мовою і
протягом двох років подасть документи про
складання таких іспитів».

25.

У ст. 9 у частині другій доповнити пунктом 1 такого
змісту:
1) знання основ Конституції України, історії України;
П. 2 доповнити абзацом такого змісту:
«Для прийняття до громадянства України особи, які
мають визначні заслуги перед Україною, прийняття яких
до громадянства України становить державний інтерес
для України, або які в установленому законодавством
України порядку проходять військову службу за
контрактом у Збройних Силах України, у тому числі які
нагороджені державною нагородою, або які отримали
посвідку на тиммчасове проживання на підставі частини
20 статті 4 Закону України «Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства» , подають
зобовязання про складання іспитів з основ Конституції
України, історії України та на рівень володіння
державною мовою»

26. ЗАКОН УКРАЇНИ   Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з метою

Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення
функціонування української мови як державної» з метою
прирівняння посвідчення щодо вільного володіння державною
мовою до державного сертифікату про рівень володіння державною
мовою
2. Частину одинадцяту статті 48 викласти у такій редакції:
«11. Державний сертифікат рівня вільного володіння першого
ступеня (С1) видається безоплатно за заявою особи, яка має документ
державного зразка про загальну середню освіту за вивчення української
мови, з оцінкою «відмінно» або документ державного зразка про загальну
середню освіту з балом за вивчення української мови «10,11,12» та/або
диплом
молодшого
спеціаліста,
молодшого
бакалавра,
бакалавра,
спеціаліста, магістра з оцінкою «відмінно» за вивчення української мови
та/або
ділової
спрямуванням.».
української
мови,
української
мови
за
фаховим

27.

Право громадян брати участь в управлінні
державними справами ґрунтується на
принципі рівності доступу.
Жодному громадянину не може бути
надано переваг чи привілеїв за ознаками
раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.

28. Стаття 39

Громадяни мають право збиратися мирно, без
зброї і проводити збори, мітинги, походи і
демонстрації, про проведення яких завчасно
сповіщаються органи виконавчої влади чи
органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може
встановлюватися судом відповідно до закону і
лише в інтересах національної безпеки та
громадського порядку - з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення або захисту прав і свобод
інших людей.

29.

Збори, мітинги, походи і демонстрації
громадян як форми безпосередньої
демократії проводитися з метою:
прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до
дій чи бездіяльності органів державної влади і місцевого
самоврядування;
подій у соціально-політичному, економічному житті
держави, суспільстві та світі в цілому;
привернення уваги до вирішення нагальних соціальнополітичних, економічних та інших проблем держави,
суспільства, місцевої територіальної громади;
прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних
державою, місцевими органами самоврядування, проти
окремих подій життя держави чи світу в цілому або,
навпаки - їх підтримки.

30. Дякую за увагу