Порівняльне конституційне право

1. ПОРІВНЯЛЬНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

2. ТЕМА 1. Предмет, метод, система порівняльного конституційного права

• Порівняльне правознавство – це
структурована концептуально-понятійна
система правових знань,
систематизовані та взаємопов'язані
уявлення про основні правові системи
сучасності, теорії застосування
порівняльного методу в науковопізнавальному і практично-прикладному аспекті.

3. Об’єкт порівняльного правознавства

• об’єктом загального порівняльного правознавства є
правові явища, зокрема, правові системи (їх складові
частини), типи правових систем світу, предметом –
основні закономірності, що проявляються у подібних
та відмінних властивостях цих правових явищ.
• Об’єктом галузевого порівняльного
правознавства є норми права, нормативно-правові
приписи чи інші правові засоби у відповідній галузі
права або законодавства, а предметом –
закономірності їх функціонування, у межах
відповідної галузі права.

4. Порівняльно-правовий метод

• це сукупність прийомів виявлення загальних і
специфічних закономірностей виникнення,
розвитку, функціонування правових систем (їх
елементів) за допомогою їх порівняння, тобто
здійснення пізнавальної операції, що дає
змогу на основі фіксованої ознаки встановити
подібність або відмінність об'єктів у результаті
парного співставлення.
Історико-порівняльний
логічний

5. Порівняльний метод (comparative method)

• – це цілеспрямоване застосування
порівняння для досягнення певної мети;
це відносно самостійний, організований
спосіб дослідження необхідний для
досягнення пізнавальних цілей.

6. порівняльно-правовий метод

• – це спосіб пізнання правових явищ, що
складаються з системи прийомів, за
допомогою яких виявляються подібні та
відмінні ознаки, створюються
класифікаційні, типологічні групи.

7.

• порівняльне правознавство як галузь юридичної
науки є процесом пізнання правової дійсності,
вироблення та організації юридичних знань у межах
особливого предмету і за допомогою особливого
методу.
Визначаючи методологію порівняльного правознавства,
як систему методів і засобів порівняльно-правового
дослідження (а також вчення про них) та методику їх
використання, в її структурі можна виділити декілька
компонентів: 1) порівняльно-типологічний підхід; 2)
теорію порівняльно-правового методу; 3) методи та
засоби порівняльно-правового дослідження;
4) методику порівняльно-правового аналізу.

8. Порівняльне конституційне право

• галузь порівняльного правознавства
• наука
• навчальна дисципліна

9. Особливості норм конституційного права

• Регулювання найважливіших суспільних
відносин
• Визначення правових основ держави;
• Відносно загальний харакртер, оскільки
в них часто відсутній прямий зв’язок між
конкретними правами та обов’язками

10. ТЕМА 1.

Конституція як основне джерело
конституційного права в Україні та
зарубіжних країнах

11. Конституційне право

• Це система правових норм та принципів
конкретної держави, які регулюють
положення індивіда у суспільстві та в
державі, основи суспільного ладу, а
також основи організації і діяльності
органів публічної влади у суспільстві та
державі

12. Історія конституційного регулювання

• Афінська політія Арістотеля (Конституція Афін)
• 1215 р. – Велика Хартія Вільностей
• 1222 р. – Золота Булла, Угорщина;
• 1357 р. – Великий березневий ордонанс, Франція;
• 1653 р. – Форма правління державою загального блага Англії,
Шотландії і Ірландії і володіннями, які їм належать;
1710 р. – Правовий уклад та Конституції відносно прав і
вольностей Війська Запорозького;
1776 р. – конституція Нью-Гемпшіра, Південної Кароліни,
Вірджинії, Массачусетса тощо;
1787 р. – Конституція США
1791 р. – конституції Польщі та Франції;

13. Акти конституційного права Великобританії

• 1215 р. – Велика Хартія Вольностей
• 1628 р. – Петиція про права
• 1653 р. – Форма правління державою
загального блага Англії, Шотландії і
Ірландії і володіннями, які їм належать
• 1689 р. – Біль про права
• 1701 р. – Акт про престолоуспадкування

14. Конституція США

• 1776 р. – конституції окремих штатів
• 1778 р. – Статті конфедерації
• 1787 р. – Конституція США,
затверджена Філадельфійським
конвентом

15. Етимологія терміну “конституція”

• Основний закон держави
• Програмний документ політикоправового характеру
• Акти римських імператорів

16. Бендерська Конституція 1710 р.

• Історія козацтва;
• Державна релігія;
• Основи зовнішньої політики держави;
• Засади системи місцевого самоврядування;
• Обмеження влади гетьмана;
• Представницьке правління;
• Поділ державної влади;
• Права і свободи індивіда;
• Справедливість у розподілі суспільних благ;
• Підтримка соціально вразливих верств суспільства
тощо.

17. Причини виникнення конституцій

• Економічні причини
• Соціальні причини
• Культурологічні причини
• Політико-правові причини:
-- реорганізація, згодом ліквідація
феодального ладу

18. Етапи формування основних положень конституцій (за П.А. Стецюком)

“старі”
конституції
“нові”
конституції
“новітні”
конституції
Фіксація зміни
владних відносин;
Громадянські і
політичні права і
свободи;
Народний
суверенітет;
Принцип поділу
влади;
Парламентаризм.
Розширення меж
конституційного
регулювання;
Соціально-економічні
права і свободи;
статус політичних
інститутів;
статус національних
меншин;
нові конституційні
органи
роль держави в
економіці;
Соціальний характер
держави;
Права і свободи
індивіда;
Зовнішньоекономічна
діяльність;
Демократизація
виборчої системи;
Розширення
термінології в
конституціях

19. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ

• Теорія суспільного договору (Руссо, Гоббс, Монтеск'є
тощо);
• Теологічна теорія конституції (Гегель);
• Звичаєво-правова теорія конституції (С. Шелухін);
• Теорії конституції представників юридичної школи
права (Г. Єллінек, С. Базилевич тощо);
• Теорії конституції представників соціологічної школи
права (Л. Дюгі, М. Оріу, С. Дністрянський тощо);
• Теорії конституції представників політологічної школи
права (Т. Маунц, А. Шайо);
• Марксистсько-ленінські теорії конституції (В.Ленін)

20. ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ

• Система правових норм окремої
держави, що закріплюють засади
організації економічного, соціального,
політичного і духовного життя
суспільства, визначають організацію і
засади функціонування державної
влади, а також основи взаємовідносин
індивіда та держави (П. Шляхтун)

21. Критерії класифікації конституцій

За способом правового оформлення (писана,
неписана);
За способом внесення змін та доповнень;
За часом прийняття і дії;
За строком дії;
За характером регулювання суспільних відносин
(юридична, фактична, соціальна, формальна);
За способом здійснення установчої влади (прийняті
представницькими органами, виборчим корпусом або
виконавчою владою (спец. октройовані)
За структурою конституції

22. Октроювання

• Введення конституції одностороннім
актом глави держави
Для своєї
держави
монархом
Для своєї
держави
президентом
або урядом
Від
метрополій
Франція, 1814;
Бельгія, 1831;
Канада, 1867;
Японія, 1889;
Монако, 1911;
Йорданія, 1952;
Непал, 1962;
Кувейт, 1963;
Свазиленд, 1978
тощо.
Пакистан, 1962;
Фіджі,1990.
Багами, Маврикій,
Ямайка.

23. Види конституцій за структурою

Консолідована
(кодифікована)
конституція
Неконсолідована
(некодифікована
конституція)
Комбінована
конституція
КНР, Султанат Оман,
Бразилія, Фінляндія,
ФРН тощо.
Швеція, Ізраїль,
Австрія, Канада,
Франція, тощо.
Великобританія,
Нова Зеландія

24. Структура конституцій

• Преамбула (вступ);
• Основний зміст:
Основи суспільного устрою;
Основи державного ладу;
Основи правового статусу індивіда
• Перехідні та заключні положення;
• Поправки до конституції

25. Властивості конституції

• Основоположний характер;
• Народний характер;
• Реальний характер;
• стабільність

26. Правові характеристики конституції

• Виняткове значення;
• Юридичне верховенство;
• Основа правової системи;
• Особливий порядок прийняття та зміни;
• Специфічний механізм реалізації
конституції

27. ТЕМА 2.

Конституційно-правовий статус особи в
конституційному праві України та
зарубіжних країн

28. Права людини -

Права людини • Природні, невідчужувані права, які
належать індивіду як особистості в силу
факту народження
Суб'єктивні права –
а) можливість
б) привілей
в) вимога
г) претензія

29. Класифікації прав і свобод людини за міжнародним правом

І покоління прав
людини;
ІІ покоління прав
людини;
ІІІ покоління прав
людини
IV покоління прав
людини
особистісні;
політичні;
громадянські;
економічні;
соціальні;
культурні;
трудові;
екологічні тощо.

30. ПРИНЦИП РІВНОПРАВНОСТІ

• Рівність перед законом
• Рівність незалежно від раси та
національності
• Рівноправність чоловіків та жінок

31. Правові системи і права людини

• Ліберальні концепції захисту прав
людини
• Соціалістичні концепції захисту прав
людини
• Права людини і мусульманське право;
• Права людини і звичаєве право

32. Міжнародні системи захисту прав людини

Універсальна система
захисту прав людини
Загальна Декларація прав
людини;
Міжнародний пакт про
громадянські та політичні
права 1966 р.;
Міжнародний пакт про
соціальні, економічні та
культурні права 1966 р.;
Спеціалізовані конвенції
системи ООН
Регіональні системи
захисту прав людини
Рада Європи;
ОБСЄ;
Північноамериканська
конвенція про захист прав
людини;
ОАЄ (Панафриканський
Союз);
СНД

33. Права громадянина

Сукупність суб'єктивних прав,
гарантованих індивіду в силу факту
громадянства
ГРОМАДЯНСТВО – правовий зв’язок
індивіда та держави, що виражається у
взаємних правах та обов'язках

34. Категорії населення держави

• Громадяни (піддані);
• Іноземці;
• Особи без громадянства;
• Особи із множинним громадянством;
• Біженці;
• Переміщені особи

35. ПРАВА ГРОМАДЯН (політичні права)

• Право на участь в управлінні державою;
• Активне та пасивне виборче право;
• Право на створення політичних партій;
• Право на політичні акції протесту;
• Свобода зібрань, мітингів та
демонстрацій тощо.

36. Способи набуття громадянства

• Філіація:
Ius soli
Ius sanguinis
• Натуралізація:
В індивідуальному
порядку:
За законом
За заявою
Відновлення громадянства
В колективному порядку:
Визнання громадянства;
Оптація;
Трансферт;
Реєстрація

37. ВТРАТА ГРОМАДЯНСТВА

• Вихід
• Позбавлення
Висилання
Екстрадиція

38. Обов'язки людини і громадянина

• Незнання закону не звільняє від
відповідальності;
• Сплата податків;
• обов'язок захищати Вітчизну;
• Обов'язок охорони культурної,
історичної спадщини, берегти довкілля

39. ТЕМА 3.

Конституційні засади економічної,
політичної, правової та соціальної
систем суспільства. Конституційні
принципи духовного життя суспільства.

40. Межі конституційного регулювання суспільних відносин

• громадянське суспільство;
• права людини;
• організація державної влади

41. Конституційні основи економічних відносин в державі

• фашистська концепція тоталітарного регулювання
економіки при збереженні ринку;
• неоліберальна концепція з використанням елементів
державного регулювання із вільним підприємництвом
та соціальною відповідальністю бізнесових структур;
• соціал-демократична концепція регулювання
економічних відносин у державі із наголосом на
соціальну функцію держави;
• соціалістична модель тотального державного
регулювання господарської діяльності

42. Основні положення конституцій щодо економічних основ суспільства

• відносини у сфері власності (в т.ч. націоналізації
і аграрної реформи, свобода конкуренції, елементи державного
регулювання економіки – планування та прогнозування
);
• відносини у сфері праці;
• відносини у сфері перерозподілу;

43. Конституційні положення про основи соціальної системи суспільства

• класова структура
;
• межа бідності;
• вороги народу;
• торгівці, ремісники, кочівники тощо...
(Ірландія 1937 р., Чилі 1926 р., В'єтнам 1992 р.)

44. Конституційні основи політичної системи

• Політична система:
у політології – сукупність політичних
інститутів, залучених до реалізації
владних відносин у суспільстві
у конституційному праві – сукупність
правових норм, що встановлюють
конституційно-правовий статус
політичних інститутів суспільства

45. Ознаки політичної партії

• вільно створювана організація громадян, яка діє на засадах
самоуправління;
стійкість;
об'єднання на основі ідеологічних критеріїв, визначених у
програмних документах;
некомерційний характер діяльності;
сприяння формуванню та вираженню політичної волі народу;
організація діяльності на засадах демократії, гласності,
публічності та відкритості;
намагання набути державної влади конституційним шляхом, а
також приймати участь у її реалізації конституційними
способами

46. Політична партія - це

добровільне й організаційно оформлене
об'єднання громадян, яке виражає
інтереси частини суспільства і прагне їх
задовольнити шляхом здобуття, утримання й використання державної влади

47. Конституційні обмеження при створенні політичних партій

• інтереси державної або громадської безпеки,
громадського порядку;
• охорона здоров’я, моралі;
• захист прав і свобод людини;
• мілітаристські партії;
• обмеження у використанні назв, символіки
тощо;
• заборона створення політичних партій в
органах державної влади (за винятком
представницьких органів).

48. Створення партії

• громадянство членів партії;
• індивідуальний характер членства;
• установчі збори

49. Види політичних партій

за характером членства: з індивідуальним або колективним членством;
за характером обліку членів: з фіксованим або нефіксованим членством;
за органами, що здійснюють реєстрацію: в органах державної виконавчої влади, в судових
органах, в муніципальних органах, в спеціально створених органах;
за строками реєстрації: автоматично зареєстровані та неавтоматично зареєстровані;
за часовим критерієм: умовно зареєстровані та остаточно зареєстровані
за ідеологічним критерієм (консервативні, релігійні, ліберальні, реформістські, радикальні);
за організаційною структурою (кадрові, масові та партії-рухи);
за юридичним статусом (легальні та нелегальні).
Національні партії – партії із особливим впливом у суспільстві. Критерії віднесення партії до кола
національних: кількість голосів, кількість голосів по територіальних одиницях держави,
період участі у виборах.
Права-привілеї національних партій: перевага при висуненні кандидатів на виборах, переваги
під час участі у виборчих кампанія;
Додаткові зобов'язання: додаткове оприлюднення інформації, наявність партійних освітніх
центрів тощо.

50. ТЕМА 4.

• ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В
УКРАЇНІ ТА В ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ
• ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

51. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА В ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ

Влада (політична) – спосіб організації
суспільства і суспільних процесів
шляхом використання різних методів
впливу, включаючи авторитарні, які
передбачають можливість нав'язування
волі суб'єкта влади та застосування у
випадку необхідності примусом

52. ВЛАДА

• політична влада
• влада територіального колективу
• державна влада – форма політичної
влади, що наділена монопольним
правом видавати закони та інші
розпорядження, обов'язкові для всього
населення, і спирається на спеціальний
апарат примусу

53. Конституційно-правове регулювання інституту державної влади включає норми

положення про джерело державної влади та
її соціальних носіїв;
положення про характер державної влади;
положення про цілі і напрями діяльності
державної влади;
положення про структуру державної влади;
положення про органи, які здійснюють
державну владу;
положення про форми та методи здійснення
державної влади;

54. Основні засади конституційно-правового регулювання інституту державної влади

Основні засади конституційноправового регулювання інституту
державної влади
принцип поділу влад;
принцип єдності державної влади:
- соціальна єдність;
- єдність цілей і напрямів діяльності державної влади;
- організаційно-правовий аспект єдності державної влади
безпосередня (пряма) демократія – пряме
здійснення влади народом;
опосередкована демократія –
реалізація

55. ФОРМА ДЕРЖАВИ

• комплексний інститут конституційного
права, який являє собою внутрішньо
узгоджену систему норм, що регулюють
структуру і взаємовідносини основних
органів держави, політикотериторіальний устрій, основні методи
діяльності державного апарату і форми
зворотного зв'язку з населенням.

56. ФОРМА ДЕРЖАВИ

форма правління
+
форма державного устрою
+
форма політичного режиму

57. Форма держави

• Комплексний інститут конституційного
права, який являє собою внутрішньо
узгоджену систему ерпм, яка регулює у
єдності структуру і взаємовідносини
основних органів держави, політикотериторіальний утсрій, головні форми
діяльності державного апарата і форми
зворотнього звязку між державою та
населенням

58. ВИДИ ФОРМ ДЕРЖАВИ

Критерії класифікації у порівняльному
констиуційному праві: теорії поділу
влади і єдності державної влади
• Полікратія – багатовладдя
• Сегментарна державна форма
• Монократія – єдиновладдя

59. Полікратична форма держави:

1) Поділ влади
2) Злажені механізми взаємодії гілок влади
3) Система взаємних стримувань та противаг
4) Самоуправління територіальних колективів
5) Демократичний державний режим
6) Різні форми участі населення в управлінні
державою

60. Сегментарна форма держави

• Формально у конституції є елементи
системи поділу влади і демократичного
режиму
• Практично не реалізовуються:
- Держави Латинської Америки, Йорданія, Марокко, Таїланд

61. ФОРМА ПРАВЛІННЯ

спосіб організації державної влади,
зумовлений принципами формування і
взаємовідносин вищих органів держави
– глави держави, глави уряду та
парламенту
Монархія
Республіка

62. ВИДИ МОНАРХІЙ

• абсолютна монархія
• дуалістична монархія
• (Йорданія, Непал, Марокко тощо)
• парламентська монархія

63. Особливості абсолютних монархій на сучасному етапі

• 1) дарування конституцій монархами;
• 2) дія конституцій призупинена;
• 3) джерело влади – монарх;
• 4) Коран вищий за Конституцію
(Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЄ, Свазіленд тощо)

64. ВИДИ РЕСПУБЛІК

• президентська республіка (президентськомонократична, президентсько-мілітарна, президентська);
• змішана республіка;
• парламентська республіка

65. Тема 5.

• Організація законодавчої влади в
Україні та закордоном

66. ПАРЛАМЕНТ

представницький орган законодавчої
влади держави
-
однопалатні;
двопалатні;
трипалатні парламенти;
роль глави держави
роль дорадчих органів (палати вождів, сімейні ради тощо)

67. Функції парламенту

• законодавча;
• фінансова;
• контрольна;
• установча;
• зовнішньополітична;
• судова

68. Законодавчий процес

• порядок діяльності суб'єктів
законодавчої влади щодо створення
закону
Стадії законодавчого процесу:
1.
2.
3.
4.
внесення законодавчої ініціативи;
обговорення законопроекту
прийняття закону (правило човника, узгоджувальна комісія,
скликання спільного засідання палат, повторне прийняття
закону нижньою палатою);
Промульгація та оприлюднення

69. Форми реалізації контрольної функції парламенту

1)
2)
3)
4)
5)
6)
7)
8)
9)
10)
11)
12)
13)
запити до вищих органів державної влади і посадових осіб;
дебати;
інтерпеляції;
питання вотуму довіри/недовіри уряду;
доповіді та звіти уряду і міністрів на пленарних засіданнях палат;
подання річних звітів міністрів відповідним комітетам;
парламентські слухання;
парламентські розслідування;
діяльність парламентських комісарів та інших органів при
парламенті;
скликання спеціальних сесій парламенту;
імпічмент;
контроль делегованого законодавства;
ратифікація міжнародних договорів.

70. Види парламентів

• з необмеженими повноваженнями
• з обмеженими повноваженнями (Франція,
Сенегал, Мадагаскар, Габон, Україна)
• з дорадчими повноваженнями (Бахрейн, Катар,
ОАЄ, Саудівська Аравія, Оман)

71. Президент як учасник законодавчої влади

• право законодавчої ініціативи;
• право підпису законів;
• наявність права вето;
• промульгація законів.

72. Підписання закону -

Підписання закону • складова законодавчого процесу, яка
полягає у підписанні главою держави
офіційного тексту прийнятого
парламентом закону, в результаті чого
закон набирає чинності.

73. Промульгація -

Промульгація • стадія законодавчого процесу, на якій
відбувається підписання та
оприлюднення главою держави
офіційного тексту прийнятого
парламентом закону.
контрасигнування главою уряду і/або міністром, компетенція якого
співвіднесена зі змістом закону

74. ВЕРХНЯ ПАЛАТА ПАРЛАМЕНТУ

• Сильна верхня палата парламенту –
закон не може бути прийнято без її
згоди
• Слабка верхня палата парламенту –
незгода парламенту не блокує
прийняття закону, а лише відстрочує
його прийняття

75. Способи формування однопалатного парламенту (нижньої палати двопалатних парламентів)

1)
2)
3)
4)
5)
6)
прямі або опосердковані вибори;
резервування місць у парламенті (для жінок – Бангладеш, для
індуїстів – Пакистан, для ассірійців – Іран, для робочих і селян – Єгипет
тощо);
фіксоване представництво (для представників Фарерських о-вів та
Гренландії в Данії, для армії в КНДР, за заслуги перед Батьківщиною в Єгипті);
представництво за посадою (на службі у короля та представництво
знаті в Бутані, Тонга, Брунеї);
представництво за призначенням президента (1/3 парламенту
Алжиру);
корпоративний принцип (1/4 Суданського парламенту делегується від
об'єднань громадян, 4 представники опозиційних партій, що не пройшли в
парламент Сінгапуру).
Однопалатні парламенти існують у таких федераціях як Коморські о-ви, СенКрістофер-Невіс-Ангілья, Мікронезія, ОАЕ.

76. Способи формування верхньої палати двопалатних парламентів

• прямі вибори (США, Бразилія, Італія);
• непрямі вибори (Франція, Індія, Австрія, Нідерланди, ПАР);
• призначення главою держави (Канада, Йорданія,
Таїланд, Ямайка, Барбадос, Беліз);
• призначення королем (Малайзія);
• призначення урядом земель (ФРН);
• вибори зі складу нижньої палати парламенту
(Норвегія, Боснія і Герцеговина, Ісландія);
• змішаний тип (Іспанія, Італія, Хорватія);

77. Розпуск парламенту

• заборона розпуску парламенту в умовах
військового або надзвичайного стану;
• перед закінченням строку його
повноважень;
• в період процедури імпічменту чи
вотуму недовіри уряду;
• обмежена кількість розпусків
парламенту.

78. Підстави розпуску парламенту

• при висловленні недовіри уряду з ініціативи
парламенту;
• при відмові в довірі уряду;
• при нездатності сформувати уряд у визначений строк
(Польща) протягом кількох спроб (Словаччина);
• при нездатності розпочати пленарні засідання;
• при неприйнятті державного бюджету;
• при чисельних вотумах недовіри сформованому ним
же уряду;
• при нездатності приймати рішення.

79. Види вотумів парламенту (нижньої палати парламенту)

• вотум довіри – висловлене парламентом шляхом
голосування схвалення політичної лінії, законопроекту або
певної акції уряду чи окремого міністра
;
• вотум недовіри - висловлене парламентом шляхом
голосування несхвалення політичної лінії, законопроекту або
певної акції уряду чи окремого міністра, що може передбачати
прийняття резолюції осуду;
• подвійний вотум – прийняття політичного
рішення шляхом двох голосувань, як правило у сфері внесення
змін і доповнень до конституції

80. ДЕПУТАТ

• виборний представник населення в
постійно діючому представницькому
органі державної влади чи місцевого
самоврядування
професійний парламентар

81. Права депутата

• право ухвального голосу;
• право участі і засіданнях;
• право на виступ у дебатах, внесення
законодавчих пропозицій і поправок до
законопроектів;
• право участі у роботі депутатських фракцій та
груп;
• членство у постійних і тимчасових комісіях;
• право на звернення з депутатським запитом.

82. Обов'язки депутата

• відвідування пленарних засідань комісій;
• узгоджувати поведінку з регламентом;
• дотримуватися порядку і парламентської ввічливості;
• нерозголошення відомостей, що мають таємний
характер;
• подати нотаріально завірену декларацію про
майновий стан і діяльність, що приносить прибутки
або може приносити доходи;
• дотримуватись вимог щодо несумісності
депутатського мандата з іншими видами діяльності

83. МАНДАТ

• повноваження, доручення, наказ;
• документ, що засвідчує обсяг
повноважень особи пред'явника;
• основи взаємовідносин між депутатом
та виборцями

84. Вільний мандат

• юридична незалежність депутата
парламенту чи іншого представницького
органу державної влади від його
виборців.

85. Імперативний мандат

• мандат депутата парламенту чи іншого
представницького органу, який
передбачає юридичну відповідальність
депутата перед виборцями, і часто
пов'язаний із забороною дефекції.

86. Депутатський (парламентський) імунітет

• встановлена законом юридична
недоторканість депутата парламенту,
яка означає, що він не може бути
притягнений до кримінальної
відповідальності, затриманий чи
заарештований без згоди парламенту.

87. Депутатський індемнітет

• відсутність відповідальності за
виступи в парламенті і за дії як члена
парламенту;
• депутатська винагорода за
парламентську діяльність.

88. СЕНАТОР

• член верхньої палати двопалатного
парламенту

89.

• СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ ТА ЗА
КОРДОНОМ

90. Судова влада -

Судова влада • сукупність повноважень у сфері
здійснення правосуддя
• сукупність норм, що закріплюють
систему суб'єктів правосуддя та їх
повноваження

91. Повноваження судів

здійснення правосуддя
нормотворчість
тлумачення Конституції та законів
контроль за діями правоохоронних
органів
встановлення юридичного факту
судова законодавча ініціатива (Китай, Росія, Куба,
Бразилія тощо)

92. Особливості судової влади

• конкретний характер;
• реалізація у конкретній процесуальній
формі;
• вирішення конфліктів відповідно до
закону та правосвідомості;
• виключення політичного тиску;
• основне джерело сили – повага
суспільства до закону і до суду

93. Судова система –

• сукупність органів судової влади в
державі
- звичайні, надзвичайні та спеціальні
суди;
- суди загальної та спеціальної юрисдикції

94. Види судових органів

- органи досудового розгляду справ (медіатори,
консиліатори, посередники, суспільні суди “народні примирителі в Китаї”,
“народні суди” в Індії, адміністративні суди в США, адміністративні трибунали в
Великобританії);
- суди загальної юрисдикції, мирові судді,;
- спеціальні суди;
- мусульманські суди;
- конституційні суди;
- церковні суди;

95. Моделі судових систем

• англосаксонська модель;
• континентальна (романо-германська)
модель;
• мусульманська модель;
• соціалістична модель;

96. Конституційні принципи здійснення судової влади

• здійснення правосуддя лише судом;
• незалежність суддів і їх підпорядкованість виключно закону;
• свобода доступу до суду;
• колективне здійснення правосуддя;
• ведення судового процесу на зрозумілій сторонам мові;
• гласність;
• можливість оскарження та перегляду судового рішення в
порядку апеляції та касації;
• конституційний статус органів, що допомагають у реалізації
правосуддя (прокурор, слідчий, адвокат, нотаріус, судова поліція, виконавці)

97. Конституційний контроль

• Встановлена законодавчим шляхом
процедура контролю відповідності до
конституції актів, які видаються різними
органами державної влади та
приватними особами

98. Конституційний Суд

• орган державної влади, який здійснює
конституційний контроль шляхом
конституційного судочинства

99. Становлення конституційного контролю

• 1610 р. – суддя Коук, справа Бонхама
• 1803 р. справа Мербері проти Медісона
• 1844 – Домініканська респубілка
• 1847 – Мексіка
• 1860 Аргентина
• 1920 р. – Конституційний суд в
Чехословаччині, а потім у Австрії

100. Юрисдикція конституційних судів охоплює

• конституційний контроль;
• тлумачення конституції;
• реалізація конституційної
відповідальності;
• виборчий суд;
• розгляд спорів про компетенцію;
• відповідність до конституції діяльності
політичних партій

101. Моделі конституційного контролю

• американська
• європейська
змішана