Основи роботи командира (штабу) з організації бойових дій (бойового застосування)

1.

Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова
Кафедра тактики та бойового забезпечення
Лекція
Тема: Основи роботи командира (штабу) з організації
бойових дій (бойового застосування)
1

2.

Література
1. Тимчасовий статут Механізованих и танкових військ Сухопутних військ
ЗС України. Частина ІІ, затверджений наказом Командувача СВ ЗС
України від 30.12.2016 № 605.
2. Довідник молодого офіцера/ уклад. М.Ф. Пічугін, В.Г. Нестерук,
Д.А. Іщенко, І.М. Сащук, О.І. Пінчук; за редакцією М.Ф. Пічугіна.–
Житомир: ЖВІ НАУ, 2009.–628с..
3. Довідник офіцера: В 2 час. / Уклад. М.Ф. Пічугін, М.І. Науменко,
Д.А. Іщенко, І.М. Сащук, О.І. Пінчук; За редакцією М.Ф. Пічугіна.–
Житомир: ЖВІ НАУ, 2010.
4. Основи військового управління. Частина 1. Основи загальної теорії
управління: Навчальний посібник /
М.Ф. Пічугін, С.С. Бучик, С.О. Соболенко, В.О. Єрмаков. – Житомир:
ЖВІ НАУ, 2010. – 196 с.
5. Нещадим М.І., Колесніков В.О., Мазуренко В.О., Супрун В.М. Основи
управління та прийняття рішень у військовій справі. Підручник. –
Суми. Вид-во «Слобожанщина». 2000. – 376 с.
2

3.

1. Мета і функції управління військами
Суть управління військами полягає в діяльності командувачів
(командирів, начальників), штабів, виховних та інших органів
управління з підтримки бойової готовності й боєздатності військ,
підготовки операцій (боїв) і керівництва ними під час виконання
поставлених завдань.
Основна мета управління полягає в тому, щоб забезпечити максимальну
ефективність використання підлеглих військ та вирішення поставлених
завдань в операції (бою).
3

4.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ
1. ОЦІНЮВАННЯ ОБСТАНОВКИ. Оцінювання обстановки полягає у вивченні
й аналізі факторів і умов, які впливають на якість виконання отриманого
завдання [БССВ ч.2 ст.40]
2. ПРОГНОЗУВАННЯ. Передбачення, пророкування про розвиток чогонебудь, засноване на визначених даних.
4. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ – це цілеспрямований акт емоційно-вольового
вибору однієї стратегії, альтернативи, варіанту, наслідку з їх множини
шляхом перетворення початкової інформації, коли ситуація невизначена.
3. ПЛАНУВАННЯ – визначений порядок, послідовність у якій-небудь
діяльності.
5. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ.
6. КОНТРОЛЬ ТА ОБЛІК.
Прийняття рішень можна розглядати як типову задачу, котра вирішується при
реалізації різноманітних функцій управління
4

5.

Зміст управління військами
5
підтримка високого морально-психологічного стану,
мобілізаційної і бойової готовності військ
безперервне добування, збирання, вивчення, відображення
і аналіз даних обстановки
розробка та прийняття рішення на операцію (бій)
доведення завдань до підлеглих військ
планування бою
організація і підтримка безперервної взаємодії
організація і проведення заходів щодо виховної роботи
організація і проведення заходів щодо всебічного
забезпечення бойових дій військ
підготовка військ і штабів до бойових дій і безпосереднє
керівництво ними
організація контролю і допомоги підлеглим командувачам
(командирам), штабам і військам

6.

ЗАКОНИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ
1. Закон залежності організаційних форм і методів управління
від структури Збройних сил, матеріально-технічної бази і умов
управління;
2. Закон єдності організаційно-методологічних основ на всіх
рівнях управління;
3. Закон
збереження
пропорційності
та
оптимального
співвідношення всіх елементів системи управління;
4. Закон сумісності технічних засобів і систем управління
супідрядних і взаємодіючих військ.
5. Закон єдності і співпідлеглості критеріїв ефективності, який
використовується в процесах управління військами;
6. Закон відповідності потрібного і наданого часу при вирішенні
завдань управління;
7. Закон
залежності
ефективності
вирішення
завдань
управління від обсягу використаної інформації.
11

7.

Принципи управління військами
7
Під принципами управління розуміють основні правила та
положення,
якими
керуються
командири
при
управлінні
підпорядкованими підрозділами. За своєю природою принципи
управління - це результат наукового узагальнення практики. Вони
випливають із об'єктивно діючих законів управління
ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ

8.

Принципи управління військами
ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ
Суворе додержування законності
Науковість
Єдиноначальність
Особиста відповідальність командирів за прийняття
та виконання рішення
5. Твердість та наполегливість в реалізації прийнятих
рішень
6. Оперативне та гнучке реагування на зміну обставин
7. Демократичний централізм
1.
2.
3.
4.
8

9.

Вимоги до управління військами
Вимоги до управління військами
1
2
Стійкість управління
військами
Безперервність управління
військами
3
Живучість
системи
управління
Технічна
надійність
СУ
Оперативність управління
військами
4
Прихованість управління
військами
Завадозахищеність
СУ
5
Якість управління військами
30

10.

Вимоги до управління військами
31
Стійкість управління військами полягає в можливості командування та
органів управління виконувати свої функції в складній обстановці, яка
різко змінюється в умовах сильного впливу противника на систему
управління.
Живучість управління
військами характеризує
здатність системи
управління функціонувати
в умовах впливу на неї
різних засобів ураження
противника, а також
можливість швидкого
відновлення управління
військами
Завадозахищеність управління
військами визначається
здатністю системи управління
протистояти такому впливу на
неї, який хоча і не призводить
до порушення фізичної
цілісності її елементів, але веде
до постійного або тимчасового
припинення роботи технічних
засобів управління (навмисні та
випадкові радіоелектронні
перешкоди, наводки від
силових та інших кабелів,
акустичні перешкоди тощо).
Технічна надійність
системи управління
характеризується
ймовірністю різних
відмов
функціонування
елементів системи і
здатністю швидкого
їх усунення

11.

Вимоги до управління військами
Під безперервністю управління військами розуміється такий рівень
функціонування системи управління, який забезпечує командуванню та
іншим органам управління можливість постійного впливу на хід бойових дій,
тобто своєчасно доводити до підпорядкованих військ розпорядчу
інформацію (директиви, накази, розпорядження, команди, сигнали) і
отримувати від них інформацію про обстановку, що склалася (доповіді,
донесення, зведення)
Стійкість і безперервність управління військами
досягається:
знанням реальної обстановки
своєчасним прийняттям рішення і
постановкою завдань підлеглим;
наявністю зв'язку з підпорядкованими,
взаємодіючими з'єднаннями, частинами,
забезпеченням надійності його роботи
32

12.

Вимоги до управління військами
Стійкість і безперервність управління військами
досягається:
комплексним використанням усіх технічних
засобів управління, зв'язку, а також засобів
автоматизованого управління військами
проведенням заходів щодо захисту своїх
радіоелектронних засобів і протидії технічним
засобам розвідки противника
вмілим інженерним обладнанням, маскуванням
елементів пунктів управління і своєчасним їх
переміщенням у ході бою
швидкою передачею, за необхідністю,
управління з одного пункту управління на
інший і відновленням порушеного управління
33

13.

Вимоги до управління військами
Оперативність управління полягає в здатності командування
і штабів вирішувати завдання управління за час, який забезпечує
випередження противника в реагуванні на зміни обстановки і
своєчасний вплив на хід бойових дій
ДОСЯГАЄТЬСЯ
постійним знанням командирами, начальниками та
іншими органами управління обстановки, швидким
реагуванням на її зміни
своєчасним уточненням прийнятого рішення і
поставлених підлеглим завдань
умінням командирів і штабів застосовувати
найбільш доцільні методи роботи і виконувати
поставлені завдання в строки, які забезпечують
випередження противника в діях
34

14.

Вимоги до управління військами
Прихованість управління полягає в здатності зберігати в таємниці від
противника відомості щодо системи управління військами, а також
заходів, пов'язаних з підготовкою військ до бойових дій і керівництвом
ними в ході бойових дій
ДОСЯГАЄТЬСЯ
суворим виконанням вимог керівних документів
щодо збереження державної таємниці; особистим
доведенням завдань до підлеглих
застосуванням засобів прихованого зв'язку
технічними та організаційними заходами захисту
інформації в АСУ і на об'єктах обчислювальної
техніки; проведенням заходів щодо маскування і
дезінформації противника відповідно до плану
вищого штабу, надійної охорони та оборони пунктів
управління
35

15.

Вимоги до управління військами
Якість управління визначається здатністю командирів і штабів з
максимальною ефективністю використовувати бойові можливості
військ, досягати мети бою з найменшими втратами і за короткий час
ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ
всебічним обґрунтуванням рішень, що
приймаються
оптимальністю розроблених планів, повнотою
втілення їх у життя
вмілим керуванням військами в ході ведення
бойових дій
36

16.

1. Заходи з організації бойових дій (бойового
застосування)
4
Підготовка бойових дій (бойового застосування)
починається з отриманням бойового завдання від
старшого командира і передбачає:
1. Організацію бойових дій (бойового застосування);
2. Підготовку підрозділів до виконання поставлених
завдань;
3. Підготовку районів виконання бойвого завдання;
4. Практичну роботу командира, його заступників і
штабу в підлеглих підрозділах;
5. Інші заходи.

17.

1. Заходи з організації бойових дій (бойового
застосування)
Заходи, що
виконуються
безпосередньо
органом
управління
(командиром,
штабом)
5
Заходи з організації бойових дій (бойового
застосування):
1. Усвідомлення бойового завдання;
2. Віддання попередніх розпоряджень та орієнтування
підлеглих;
3. Розрахунок часу на підготовку до виконання бойового
завдання;
4. Оцінювання обстановки та формулювання висновків;
5. Прийняття рішення на ведення бойових дій (бойове
застосування), його доповідь та затвердження
старшим начальником;
6. Планування бойових дій;
7. Доведення бойових завдань до підлеглих;
8. Організація системи управління і розгортання зв’язку;
9. Організація взаємодії;
10. Організація всебічного забезпечення;
11. Контроль та надання допомоги підлеглим.

18.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
6
УСВІДОМЛЕННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ
Проводиться особисто командиром одразу після
отримання бойового завдання від старшого начальника.
Мета усвідомлення бойового завдання - визначення
вихідних даних для підготовки бою (дій), а також
усвідомлення заходів, які необхідно виконати в першу
чергу (негайно).
За часом є найменш тривалим заходом з організації
бойового застосування.
З досвіду військ, командир витрачає приблизно 1/15-1/25
частину усього наявного часу на організацію бою (дій).

19.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
7
Командир підрозділу повинен усвідомити:
1. Мету майбутніх дій;
2. Замисел старшого начальника (особливо способи виконання
поставлених завдань);
3. Завдання, які виконуються силами і засобами старшого
начальника на напрямку дій свого підрозділу;
4. Своє завдання, місце в бойовому порядку та роль свого
підрозділу в бою (діях);
5. Сили і засоби, які виділяються старшим начальником в його
інтересах (придані сили і засоби);
6. Витрати основних видів боєприпасів (ресурсів);
7. Положення, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з
ними (з ким і як взаємодіяти);
8. Час готовності до виконання завдання.
За результатами усвідомлення завдання командир повинен зробити
висновки щодо організації бою (дій) і в інтересах замислу.

20.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
8
ВІДДАННЯ ПОПЕРЕДНІХ РОЗПОРЯДЖЕНЬ
Після усвідомлення бойового завдання командир визначає
першочергові заходи, які необхідно виконати негайно, для
швидкої підготовки підрозділів до виконання одержаного
завдання і надає вказівки заступникам та командирам
підрозділів.
Попередніми
розпорядженнями
прийнято
називати
розпорядження про такі заходи, необхідність виконання яких
зрозуміла вже до прийняття рішення на бій (бойове
застосування).
Прикладами таких попередніх розпоряджень може бути:
• доукомплектування особовим складом та ОВТ;
• поповнення матеріальних засобів;
• підготовка підрозділів до маршу;
• організація зв'язку із новим сусідом;
• проведення заходів з морально-психологічного забезпечення
та ін.

21.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
9
РОЗРАХУНОК ЧАСУ
Метою розрахунку часу є доцільний розподіл наявного
часу на виконання поставлених задач по заходах з підготовки
до бою (дій).
При цьому командир визначає, скільки часу він має на
всю організацію бою (дій), та скільки потрібно часу на
виконання кожного заходу з підготовки бою (дій).
Розрахунок часу розпочинається з моменту отримання
командиром бойового завдання.
Не менш 2/3 наявного часу виділяється на організацію
бою в підлеглих підрозділах, але головним принципом
розрахунку часу є виділення максимально можливого часу
підлеглим для підготовки до виконання поставлених задач.

22.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
10
При розрахунку часу необхідно врахувати:
час отримання бойового наказу (бойового розпорядження);
загальний час на підготовку до бою (у т. ч. в темний і світлий час
доби);
час на усвідомлення бойового завдання, відпрацювання замислу
на бій, оцінку обстановки, прийняття рішення, його оформлення і
доповідь старшому начальнику;
час на розробку бойових наказів підрозділам та їх доведення;
час на організацію взаємодії;
час на підготовку підрозділів до виконання бойових задач (у т. ч.
– за необхідності – на здійснення маршу);
час на контроль і допомогу підлеглим.
Розрахунок часу може відпрацьовуватися у вільній формі, але
найбільш зручною формою представлення розрахунку часу є таблична
форма.

23.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
11
Варіант розрахунку часу командиром механізованого взводу
(на оборону):
Завдання отримане о ___ .
Оборону зайняти о ___ .
Готовність системи вогню – ___ .
Всього часу на організацію оборони – ___ .
Час розподілити:
– оцінка обстановки і прийняття рішення ___ ;
– постановка завдань відділенням – ___ ;
– організація спостереження перед фронтом, на флангах опорного
пункту, взаємодії і системи вогню ___ ;
– інженерне обладнання опорного пункту:
робіт першої черги – ___ ;
робіт другої черги – ___ ;
– складання схеми опорного пункту – ___ ;
– вивчення місцевості та уточнення завдань відділенням і порядок
взаємодії ___ ;
– контроль і надання допомоги особовому складу з підготовки до бою
озброєння і техніки – ___ ;
– доповідь командиру роти про готовність до бою ___ .

24.

2. Зміст усвідомлення бойового завдання і
розрахунку часу
РОЗРАХУНОК ЧАСУ
на організацію оборони батальйону
Бойове розпорядження отримане о
Оборону зайняти до
рішення командиру 130 омбр доповісти
Готовність до оборони
Всього є часу на підготовку до дій
у тому числі світлого
13.00 24.04
03.00 26.04
15.00 24.04
03.30 26.04
38 год.
14 год.
Наявний час розподілити:
- усвідомлення завдання
13.00 – 13.15 24.04
- визначення заходів, які необхідно
13.15 – 13.30 24.04
провести негайно
- проведення розрахунку часу
13.40 – 13.45 24.04
- віддача попередніх вказівок командирам з 13.50 – 14.05 24.04
підготовки підрозділів до виконання бойового
завдання
- оцінювання обстановки
14.05 – 14.20 24.04
- прийняття рішення
14.20 – 14.55 24.04
- доповідь рішення командиру 130 омбр
15.00 – 15.10 24.04
- проведення рекогносцировки
15.10 – 15.45 24.04
- віддача бойового наказу
15.45 – 16.00 24.04
- організація взаємодії
16.00 – 17.00 24.04
- підготовка підрозділів до виконання бойового 17.00 24.04 – 03.30
завдання
25.04
Контроль та надання допомоги підрозділам 17.00 24.04 – 03.30
при підготовці до виконання бойових завдань 25.04
Доповідь командирів підрозділів про готовність 03.00 26.04
до дій
Доповідь командиру бригади про готовність 03.30 26.04
до оборони
12

25.

3. Сутність оцінювання обстановки
14
Оцінювання обстановки – це процес вивчення і аналізу
факторів і умов, які суттєвим чином впливають на виконання
бойового завдання та бойове застосування сил і засобів.
Вихідні дані: розвідка, інформація від старшого начальника,
від сусідів, доповіді підлеглих, описи району майбутніх дій,
карти, схеми, знімки тощо.
Оцінювання обстановки передбачає вивчення і аналіз:
противника;
свої сил і засобів (штатних і доданих підрозділів);
сусідів і взаємодії з ними;
району бойових дій;
фізико-географічних умов;
Інших факторів, що впливають на виконання завдання.

26.

3. Сутність оцінювання обстановки
Під час оцінювання противника прогнозуються:
1. Організаційно-штатна структура, нумерація і належність підрозділів;
15
2. Положення елементів бойового порядку на місцевості, система вогню і
загороджень;
3. Стан підрозділів противника:
стан системи управління;
укомплектованість;
втрати і можливості щодо їх поповнення;
бойові можливості підрозділів;
характеристики і можливості озброєння і військової техніки;
забезпеченість матеріально-технічними засобами;
рівень підготовки та морально-психологічного стану особового складу,
наявність бойового досвіду;
4. Можливий характер дій противника:
можлива мета, противника у майбутньому бою і можливий замисел його дій
для досягнення цієї мети;
можлива кількість і щільність сил і засобів противника за напрямками,
рубежами, ділянками;
можливі шляхи висування і рубежі розгортання;
5. Сильні і слабкі місця;
6. Об'єкти (підрозділи), ураження яких може різко знизити його бойові
можливості;
7. Об'єкти, які треба знищити у першу чергу.

27.

3. Сутність оцінювання обстановки
16
Якісне оцінювання противника передбачає, що посадові особи, повинні
добре знати:
ОШС підрозділів та частин противника, його ОВТ та їх можливості;
тактику дій противника, сучасні погляди його військових фахівців на
застосування підрозділів та частин, особливо важливим при цьому є
знання досвіду бойового застосування ЗС противника в останніх воєнних
конфліктах;
тактичні нормативи застосування його частин та підрозділів;
розвідувальні ознаки об'єктів і заходів щодо підготовки противника до
тих чи інших дій;
Послідовність оцінювання противника.
Вимоги до оцінювання противника:
1. Аналізувати і знати противника треба не взагалі, а як можна
конкретніше, у деталях і тонкощах, які мають суттєве значення для
висновків, прийняття рішення і ведення бойових дій;
2. Оцінку противника необхідно здійснювати цілеспрямовано,
тобто у суворій відповідності з бойовими завданнями;
3. Оцінку противника необхідно проводити з урахуванням
специфіки виконання бойових завдань підрозділу.

28.

3. Сутність оцінювання обстановки
Послідовність оцінювання противника:
1. Визначення складу, положення і стану противника та
знаходження відповіді на запитання:
1. Який противник перед нами діє?
2. Де знаходиться противник?
3. Що робить противник?
2. Прогнозування характеру його подальших дій, тобто
пошук відповіді на запитання:
„Що противник буде робити далі?”.
17

29.

18
3. Сутність оцінювання обстановки
При оцінюванні своїх сил і засобів (підрозділу)
уточнюються:
1. Склад, стан, положення, бойові можливості
характер дій штатних і доданих підрозділів;
2. Укомплектованість
особовим
морально-психологічний стан;
складом
та
та
його
3. Час, необхідний для переміщення і розгортання сил і
засобів, наявна система управління підрозділом,
розміщення пункту управління старшого начальника і
підлеглих підрозділів, у тому числі системи зв’язку;
4. Забезпечення виконання бойових завдань

30.

3. Сутність оцінювання обстановки
19
Оцінювання забезпеченості виконання поставлених
завдань включає:
наявність матеріальних засобів у підрозділах за усіма
видами забезпечення, потреби в їх поповненні;
уточнення місць розташування довольчих органів за
видами забезпечення (склади, ремонтні бази, пункти
збору пошкодженої техніки, шпиталі та ін.);
уточнення шляхів підвозу боєприпасів, матеріальних
засобів, евакуації техніки та поранених, а також
розрахунки виділення для цього сил і засобів
(насамперед - автотранспорту);
оцінку інших питань з усіх видів бойового забезпечення.

31.

3. Сутність оцінювання обстановки
20
Оцінювання сусідів і взаємодії з ними включає:
Оцінювання положення сусідів та їх завдань;
Оцінювання розмежувальних ліній з сусідами
праворуч і ліворуч;
Оцінювання розміщення пунктів управління сусідів;
Оцінювання умов взаємодії (наявності та стану
каналів зв'язку із сусідами, ступеню узгодження дій
на стиках підрозділів, взаємного розпізнавання,
сигналів
оповіщення,
розподілу
меж
відповідальності тощо).

32.

3. Сутність оцінювання обстановки
21
Оцінювання району бойових дій (місцевості) включає:
Оцінювання місцевості;
Оцінювання РХБ обстановки у районі;
економічного стану району (інфраструктури);
соціально-політичного стану району (населення).

33.

3. Сутність оцінювання обстановки
22
Місцевість вивчається у всій смузі (районі) бойових дій і
перед фронтом найближчих сусідів:
1. Характер і тип рельєфу;
2. Наявність
природних
і
штучних
перешкод
і
гідротехнічних споруд;
3. Умови захисту від зброї масового ураження, маскування,
спостереження, ведення вогню й орієнтування;
4. Наявність і стан доріг, характер ґрунту, прохідність
місцевості й умови маневру військ поза дорогами.
Особлива увага приділяється прогнозуванню змін, що
можуть відбутися в результаті застосування сторонами
засобів боротьби. У результаті вивчення місцевості
встановлюється її вплив на дії своїх військ і противника і
визначається, як краще її використовувати при виконанні
бойової задачі.

34.

3. Сутність оцінювання обстановки
23
Оцінювання радіаційної, хімічної та біологічної обстановки
включає вивчення таких питань:
наявність в районі розгортання підрозділу потенційно
небезпечних об’єктів (ядерної та хімічної промисловості);
можливість виникнення (наявності) пожеж, завалів, затоплень,
заражень в районах позицій підрозділів, і на шляхах висування
до них;
здатність підрозділів виконувати поставлені задачі в умовах
зараження місцевості;
укомплектованість підрозділів індивідуальними і колективними
засобами захисту;
заходи, які необхідно провести з метою захисту своїх сил і
засобів від ЗМУ (наслідків руйнування ПНО).
У результаті вивчення перерахованих даних уточнюються
висновки щодо способів дій військ при виконанні бойової задачі і
намічаються заходи щодо захисту військ.

35.

3. Сутність оцінювання обстановки
24
При вивченні економічного стану району особлива увага
звертається на можливість використання своїми військами
ремонтних підприємств для відновлення техніки, наявність
будівельних
матеріалів,
джерел
водопостачання
і
топогеодезичних пунктів, медичних установ, транспортних
засобів, запасів пального і продовольства для забезпечення
військ, електромереж, будівель для розміщення особового
складу тощо.
При
оцінці
соціально-політичного
стану
району
визначаються шляхи встановлення правильних взаємин з
місцевим населенням з урахуванням його національного складу,
традицій і звичаїв, політичних настроїв і відношення до військ
сторін і до війни в цілому.
З урахуванням цього намічаються заходи щодо підвищення
пильності, підтримці порядку в тилу, посиленню охорони
органів управління, особливо при наявності в районі дій вороже
налаштованого населення.

36.

3. Сутність оцінювання обстановки
25
При оцінці фізико-географічних умов командир оцінює, яким чином
вони можуть впливати на виконання поставлених завдань, побудову
бойових порядків, здійснення маршу підрозділів та ін.
Гідрометеорологічні умови вивчаються так, щоб визначити, якою мірою
стан і прогноз погоди, сила і напрямок пануючих вітрів, опади, режим рік
(каналів, озер, боліт) і т.д. впливають на виконання бойової задачі.
Особлива увага звертається при цьому на наявність і стан гідротехнічних
споруд, можливість затоплення місцевості як наслідку їх руйнування, а при
діях узимку – на властивості крижаного і сніжного покриву.
Час року і доби вивчається також з погляду їхнього впливу на бойові дії
своїх військ і противника і визначення заходів, які треба провести для
зменшення їхнього негативного впливу.
При вивченні часу доби, насамперед, визначається тривалість дня і
ночі і намічаються конкретні заходи щодо переходу від денних дій до
нічного і назад. При діях уночі, крім того, намічаються заходи по
освітленню
місцевості
і
маскуванню,
визначається
порядок
спостереження, орієнтування і цілевказівки.

37.

1. Рішення командира, його сутність і зміст
37
Рішення являє собою вольовий акт вибору командиром
(начальником) однієї альтернативи (варіанту дій) з множини
можливих варіантів (способів) виконання поставлених перед
підрозділом завдань, який найкраще забезпечує досягнення
визначеної мети.
Рішення є ключовим елементом процесу військового
управління
Формулювання та прийняття рішення на бойові дії полягає:
- у визначенні порядку виконання завдань підрозділами
військовими частинами, з’єднаннями, відповідно до визначеного
способу дій військ;
- створення формальних підстав для розроблення плану бойових
дій в штабі та у підпорядкованих органах управління, військових
частинах.

38.

1. Рішення командира, його сутність і зміст
Рішення командира на бій (дії) включає такі складові:
1. Замисел бойових дій (бойове застосування);
2. Завдання підлеглим підрозділам;
3. Питання організації управління і зв’язку;
4. Питання організації взаємодії;
5. Питання організації всебічного (у тому числі
бойового) забезпечення.
38

39.

1. Рішення командира, його сутність і зміст
39
Замисел бою (бойового застосування) є основою рішення,
залежить від отриманого завдання, місця підрозділу (частини) у
бойовому порядку і полягає у визначенні порядку і способів виконання
отриманого завдання.
У замислі визначаються:
• напрямок зосередження основних зусиль (мета і основні завдання, у
наступі – напрямок головного удару);
• способи розгрому противника (якого, де, у якій послідовності та як
розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів
щодо введення його в оману, або способи вирішення поставлених
завдань);
• сили і засоби, що необхідно залучити;
• резерв сил і засобів та порядок його використання;
• бойовий порядок;
• час готовності до виконання або терміни виконання завдань.
Конкретні складові замислу залежать від специфіки підрозділу та
його функціональних завдань за призначенням!

40.

40
1. Рішення командира, його сутність і зміст
У бойових завданнях підлеглим підрозділам
визначається:
• Основні завдання і порядок дій кожного підрозділу
окремо;
• Які сили і засоби розгорнути кожному підрозділу і
строки готовності;
• Порядок виконання
підрозділом;
поставлених
завдань
кожним
• Які сили і засоби виділити у резерв та порядок його
використання;
• Місце в бойовому порядку підрозділу.
Перед боєм бойові завдання ставляться бойовим наказом, а в
ході бою – бойовим розпорядженнями.

41.

1. Рішення командира, його сутність і зміст
У питаннях взаємодії командир підрозділу (частини) визначає:
порядок взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих
підрозділів під час виконання поставлених завдань по рубежах,
напрямках дій і часу (з ким організується взаємодія);
завдання і об’єкти взаємодії;
способи взаємодії та підтримання зв’язку взаємодії.
В основних питаннях управління командир уточнює:
місце і час розгортання командно-спостережного пункту, напрями і
порядок його переміщення;
визначає порядок управління підрозділами під час підготовки та в
ході бою (дій);
завдання і порядок роботи підлеглих органів управління;
заходи забезпечення стійкості і безперервності управління;
свого заступника;
основні питання організації зв’язку, команди бойового управління і
сигнали оповіщення та ін.
41

42.

1. Рішення командира, його сутність і зміст
42
У питаннях організації за всіма видами забезпечення,
командир визначає:
• які заходи бойового забезпечення необхідно
організувати
для
підвищення
ефективності
виконання
бойових
завдань
та
живучості
підрозділу;
• як організувати виконання заходів технічного,
тилового і медичного забезпечення;
• заходи з морально-психологічного забезпечення
бойових дій;
• терміни виконання заходів всебічного забезпечення
та їх черговість.

43.

1. Рішення командира, його сутність і зміст
Головна мета командира – прийняти рішення, яке б дозволяло
вирішити бойове завдання з максимальною ефективністю
Визначені
способи дій
Визначені мета і
завдання дій
Ефективність
бойових дій
військ (сил)
Створена система
управління
Організоване всебічне
забезпечення
Організована
взаємодія
43

44.

3. Вимоги до рішення командира
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РІШЕННЯ КОМАНДИРА:
рішення повинно відповідати замислу старшого начальника та
отриманій задачі
відповідальність
законність
повноважність
точність, зрозумілість, логічність, лаконічність
адресність
забезпеченість силами і та засобами
наукова обґрунтованість і відображення специфіки ведення бойових
дій (бойового застосування) в конкретних умовах
своєчасність
44

45.

3. Вимоги до рішення командира
Сутність вимог до рішення командира:
Відповідність рішення замислу старшого начальника полягає в тому, що
отримані підлеглими завдання є частиною загального завдання вищої
інстанції. Отже, усі рішення підлеглого командира повинні бути спрямовані
на практичне виконання рішення старшого начальника, та ніяким чином не
суперечити йому.
Рішення повинне бути відповідальним, тобто командир (посадова особа),
приймаючи рішення, бере на себе всю повноту відповідальності за успіх і
невдачі у виконанні бойової задачі, що з’явилися наслідком реалізації
прийнятого рішення.
Повноважність рішення передбачає наявність у командира (посадової
особи), що приймає рішення, юридичних прав на його прийняття.
Законність рішення полягає у тому, що будь-яке рішення командира
повинне відповідати положенням і нормам законів та підзаконних
нормативно-правових актів (статутів, настанов, інструкцій тощо), як
державних так і міжнародних (міжнародного гуманітарного права).
45

46.

3. Вимоги до рішення командира
Сутність вимог до рішення командира на бій:
Рішення повинне бути точним, ясним, коротким і логічним, тобто
повинно містити необхідний мінімум інформації, що дозволяє однозначно
зрозуміти зміст і умови виконання поставленої задачі. Формулювання
рішення повинно бути зрозумілим, за можливості коротким та не допускати
двоякого тлумачення.
Рішення повинно мати точну адресу - визначати виконавця, тобто того, хто
несе відповідальність за його виконання у встановлений термін.
Забезпечити виконання рішення силами і засобами полягає у тому, що
прийняте рішення повинне строго відповідати можливостям наявних сил і
засобів. Якщо воно виходить за межі цих можливостей, то задача командира,
що прийняв рішення, забезпечити його виконання виділенням додаткових
сил і засобів. У іншому випадку воно не буде виконано.
Адреса рішення і забезпечення рішення силами та засобами
деталізуються при плануванні та конкретизуються у бойовому наказі
чи розпорядженні.
46

47.

3. Вимоги до рішення командира
Сутність вимог до рішення командира на бій:
Наукова обґрунтованість рішення досягається використанням тактичних
розрахунків з використанням наявних у розпорядженні командира методів
наукового прогнозування, аналізу й оцінювання обстановки, тактичних
прийомів, способів і методів виконання поставлених задач.
Рішення повинне відображати специфіку прояву закономірностей
ведення бойових дій (бойового застосування) в конкретних умовах.
Наприклад, для виконання поставлених задач з розвідки маловідомого
угруповання військ доцільно організувати масований пошук джерел на
початковому
етапі
ведення
розвідки
для
розкриття
загальної
радіоелектронної обстановки. При його організації необхідно враховувати
наряд сил і засобів а також час, що витрачається на рішення задач
масованого пошуку.
Своєчасність – рішення, повинне бути прийнято у терміни, що
випереджають дії противника та відповідають часу реалізації загального
замислу старшого начальника на виконання бойових завдань.
47

48.

Сутність і зміст рекогносцировки
48
Як правило, якщо дозволяє обстановка, рішення командира
повинне бути затверджене старшим начальником.
Після цього командир проводить рекогносцировку.
Рекогносцировка
–
це
візуальне
вивчення
противника і району майбутніх дій, яке проводиться на
місцевості з метою уточнення прийнятого командиром
рішення.
Рекогносцировка, як правило, починається з орієнтування, в
ході якого призначаються орієнтири і кодується місцевість.
Орієнтири вибираються з таким розрахунком, щоб їх можливо
було використовувати і в нічний час так і в умовах обмеженої
видимості.
Рекогносцировка забезпечує командира та штаб реальною
інформацією та є необхідною для проведення оцінок та
прийняття рішень.

49.

Сутність і зміст рекогносцировки
49
В ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість,
указує командирам відділень орієнтири і уточнює:
• положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу
противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямок дій
його бойових вертольотів;
• накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт
взводу і сусідів;
• позиції відділень і приданих вогневих засобів;
• смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу;
• основні, запасні і тимчасові вогневі позиції, основні і додаткові
сектори обстрілу бойових машин, а також приданих вогневих
засобів і вогневих засобів, призначених для забезпечення
флангів і проміжків;
• порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і
позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер
інженерних загороджень, що влаштовуються перед переднім
краєм і на флангах опорного пункту (позиції), і порядок
прикриття їх вогнем;
• місце командно-спостережного пункту.

50.

2. Сутність, зміст і принципи планування та вимоги до
нього
50
Планування бою (бойового застосування) полягає в детальній розробці
всіх питань прийнятого рішення з метою досягнення високої організованості
та узгодженості заходів щодо підготовки військ, цілеспрямованості їхніх дій у
ході виконання бойових завдань, розробці заходів по неухильному втіленню
цього рішення.
Перша частина процесу планування - деталізація рішення полягає в докладному визначенні сил, засобів, способів і строків
виконання кожної задачі, яка намічена командиром у рішенні, а також
організації
взаємодії,
всебічному
забезпеченню
виконання
поставлених завдань, організації управління, зв’язку і таке
інше.рішення.
Друга
частина
процесу
планування
–
документальне
оформлення рішення на бойове застосування підлеглих сил і засобів
– необхідна для того, щоб це рішення було доступним іншим особам і
мало завершений та узаконений вигляд.
Деталізація рішення командира і його документальне оформлення
складають зміст планування

51.

4. Сутність і зміст планування бойових дій (бойового
застосування)
51
У процесі планування здійснюється:
деталізація, конкретизація завдань, їх розподіл між підрозділами;
визначення строків виконання поставлених завдань;
розподіл сил і засобів по напрямах, задачах і об’єктах (джерелах);
визначення резерву сил і засобів та порядку його використання;
визначення (уточнення) бойових порядків сил та засобів, і узгодження
основних і запасних позиційних районів для розгортання сил та засобів;
визначення характеру маневру сил і засобів;
деталізація порядку здійснення управління силами і засобами до початку
та в ході бойових дій;
визначення цілей, задач і порядку взаємодії;
Визначення заходів з усіх видів всебічного забезпечення;
визначення порядку доповіді про виконання поставлених завдань;
уточнення строків готовності та ін.

52.

4. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ПЛАНУВАННЯ БОЙОВИХ ДІЙ (БОЙОВОГО
ЗАСТОСУВАННЯ)
Основні вимоги до планування бойових дій (бойового застосування):
Цілеспрямованість
комплексне використання сил і засобів
своєчасність
відповідність заходів, що плануються до виконання,
рішенню командира
зрозумілість та послідовність
гнучкість
52

53.

4. Сутність і зміст планування бойових дій (бойового
застосування)
53
Принципи планування бойових дій (бойового застосування):
Принцип єдності (системності) – передбачає, що планування бою повинно
мати системний характер. Це означає існування сукупності елементів,
взаємозв'язку між ними, наявності єдиного напряму розвитку елементів
системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі.
Реалізація цього принципу здійснюється на основі:
координації планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто на рівні
підрозділів. Це означає, що будь-які зміни в планах одного з підрозділів мають
бути відображені в планах інших підрозділів. Таким чином, головні риси
координації планування бойових дій — взаємозв'язок і одночасність;
інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів. Це
передбачає, що у підрозділі є багато досить відокремлених процесів планування
і планів застосування (підготовки) окремих підрозділів, але кожна з підсистем
діє виходячи із загальної мети, а кожен окремий план є частиною плану вищого
підрозділу та воєнної організації в цілому.

54.

4. Сутність і зміст планування бойових дій (бойового
застосування)
54
Принципи планування бойових дій (бойового застосування):
Принцип
безперервності.
Цей
принцип
означає
підтримування
безперебійності планової перспективи, взаємоузгодження довго-, середньо- та
короткострокових планів, тобто процес планування в органах управління має
здійснюватись постійно в межах установленого циклу; розроблені плани мають
постійно змінювати один одного.
Принцип гнучкості. Принцип взаємозв'язаний з принципом безперервності і
полягає в наданні планам і процесові планування здатності змінювати свій
напрям у зв'язку з виникненням непередбачених обставин, а також залишатися
життєздатними при виникненні непередбачених ситуацій.
Принцип точності. Принцип означає, що кожен план слід складати з таким
ступенем точності, який тільки може бути сумісним з рівнем невизначеності
обстановки та динаміки її розвитку. Тобто плани мають бути конкретизовані й
деталізовані до такої міри, яку дозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності
підрозділу.

55.

4. Сутність і зміст планування бойових дій (бойового
застосування)
55
Принципи планування бойових дій (бойового застосування):
Принцип участі. Принцип реалізує одну з головних аксіом планування: «План
має складати той, хто його виконуватиме». Принцип участі означає, що
кожна посадова особа стає учасником планової діяльності незалежно від
посади і виконуваних ним функцій.
По-перше, кожен з учасників процесу планування починає глибше розуміти і
знати аспекти виконання бойових завдань. Він одержує ширшу й об'єктивнішу
інформацію про підрозділ і обстановку, ніж раніше.
По-друге, особиста участь посадових осіб у процесі планування сприяє тому,
що плани підрозділу стають особистими планами, а участь у досягненні мети
бойових дій дає можливість задовольняти їхні власні потреби.
Принцип збалансованості. Принцип забезпечує необхідну і достатню кількісну
відповідність між взаємозв'язаними розділами та показниками плану. Головним
її виявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю.

56.

План як документ з управління військами
Планування практично виражається у відпрацюванні штабами комплексу
оперативних (бойових) документів (планів)
План – це документ, в якому обов’язково повинне бути передбачено перелік
запланованих до виконання робіт або заходів, їх послідовність з визначенням
строків (часу) виконання і виконавців.
План може відпрацьовуватись у текстуальній або графічній формах
У з’єднаннях і частинах при плануванні розробляються:
план бою (бойового застосування частини (з’єднання));
план бойового забезпечення;
план взаємодії;
план зв’язку;
план технічного забезпечення;
план тилового забезпечення;
план медичного забезпечення;
план морально-психологічного забезпечення;
план відновлення боєздатності та ін.
У підрозділах окремі плани не розробляються, а пропозиції по
використанню сил і засобів оформлюються у вигляді рішення
56

57.

Заходи з організації бойових дій (бойового
застосування)
4
Заходами з організації бойових дій є:
1. Усвідомлення бойового завдання;
2. Віддання попередніх розпоряджень та орієнтування підлеглих;
3. Розрахунок часу на підготовку до виконання бойового
завдання;
4. Оцінювання обстановки та формулювання висновків;
5. Прийняття рішення на ведення бойових дій (бойове
застосування), його доповідь та затвердження старшим
начальником;
6. Планування бойових дій;
7. Доведення бойових завдань до підлеглих;
8. Розгортання системи управління і зв’язку;
9. Організація взаємодії;
10. Організація всебічного забезпечення;
11. Контроль та надання допомоги підлеглим.

58.

1. Порядок постановки завдань підлеглим
Бойове завдання до підпорядкованих підрозділів повинне бути
доведено своєчасно, повно, ясно і скритно
Своєчасність доведення бойових завдань означає, що вони повинні бути
отримані підлеглими командирами у строки, які дозволяють своєчасно
прийняти рішення, спланувати бойові дії, здійснити усі інші заходи щодо
підготовки до виконання бойового завдання і випередити противника у діях.
Повнота доведення бойових завдань означає, що підлеглим командирам
повідомляються усі необхідні дані, які дозволяють усвідомити отримане
бойове завдання, вірно визначити роль і місце підрозділу у бою і на цій
основі прийняти рішення, що відповідає замислу командира.
Ясність доведення бойових завдань передбачає таку форму і порядок
викладання їх змісту, які повністю виключають подвійне тлумачення змісту
бойового завдання з боку підлеглих командирів.
Скритність доведення бойових завдань означає, що за будь-яких умов
обстановки повинна бути виключена можливість отримання противником
даних про зміст бойових завдань і тим самим збережено у таємниці від нього
замисел і строки початку бойових дій.
У першу чергу завдання доводяться до тих підрозділів, котрі починають
бойові дії раніше, або котрим потрібно більше часу для підготовки до
виконання поставлених завдань.
58

59.

59
1. Порядок постановки завдань підлеглим
Способи доведення бойових завдань до підлеглих військ
Усна постановка
завдань
Особисте
спілкування
Переговори
по
технічних
засобах
зв'язку
Постановка завдань
за допомогою
письмових
бойових
документів
Офіцери
зв'язку
Технічні
засоби
зв'язку
Постановка завдань
передачею встановлених
сигналів і формалізованих
команд
АСУ
ДКЗ
Обов'язкове письмове
Способи доведення завдань визнач
підтвердження!

60.

1. Порядок постановки завдань підлеглим
60
Документи, які
розробляються для
доведення
і Розпоряджен
Накази з частинам
Бойові
Бойові завдань
технічного
підрозділам
розпоря
ня по
накази
та
тилового
забезпече
ння
дження
взаємодії
Графічні
Сигнали
Розпорядже
бойові
бойового
ння по
докумен
управлінн
видах
ти
я
забезпечен
ня
моральн
технічн тилово медичн
ого
ого
ого
психоло
Скритого
бойовог зв'язку
гічного
управління
о
військами
розвідк
и
РХБЗ
інженер
ного
РЕБ
щодо
введення в

61.

1. Порядок постановки завдань підлеглим
61
Зміст і структура бойового наказу залежить від рівня підрозділу
(відділення, взвод, рота, батальйон), форми дій підрозділу (наступ,
оборона, марш, розташування на місці) та специфіки функціонального
призначення підрозділу (механізований, розвідки, РЕБ, інженерний тощо)
У бойовому наказі командир взводу вказує:
у першому пункті – орієнтири і відомості про противника (склад, положення і
характер дій противника, місця розміщення вогневих засобів);
у другому пункті – завдання роти, взводу, об’єкти і цілі на напрямках дії взводу,
які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;
у третьому пункті (після слова “наказую”) – завдання відділенням, доданим
підрозділам і вогневим засобам, крім цього, безпосередньо підлеглому
особовому складу (заступнику командира взводу, розрахунку кулемета,
снайперу, санітару-інструктору) і групам, що створюються (управління і вогневої
підтримки, розгородження (підриву) і захвату);
у четвертому пункті – сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок
дій за ними та час готовності до виконання завдання;
у п’ятому пункті – своє місце і заступника.
Бойовий наказ, як правило, віддається одразу усім підлеглим підрозділам,
перед боєм.

62.

1. Порядок постановки завдань підлеглим
62
У попередньому бойовому розпорядженні вказується:
• відомості про противника;
• об’єкти, які уражаються в інтересах підрозділу засобами старшого
командира;
• бойове завдання підрозділу зі ступенем деталізації, який відповідає
прийнятому рішенню, на час віддання попереднього бойового
розпорядження;
• час готовності й основні заходи щодо підготовки до бою;
• час і способи доведення завдань та інші дані.
У бойовому розпорядженні вказується:
• короткі висновки з оцінювання противника;
• об’єкти, які уражаються в інтересах підрозділу засобами старшого
командира;
• бойове завдання підрозділу та час готовності до дій. У разі потреби в
бойовому розпорядженні можуть вказуватися завдання сусідів та інші
дані.
Завдання у формі бойових розпоряджень ставляться у ході бою окремому
підрозділу.
Усі накази, розпорядження і вказівки командира роти записуються в
журнал відданих і отриманих розпоряджень.

63.

2. Організація взаємодії та управління
63
Взаємодія – узгодження за цілями, завданнями, місцем, часом та
способами виконання поставлених завдань дій військ (сил) для
досягнення мети бою.
Основна мета взаємодії - забезпечити повне використання
можливостей, у тому числі і бойових, всіх ланок управління та
різнорідних сил, які беруть участь в бою, з урахуванням їх якісних
відмінностей і властивостей зброї, яка використовується.
Організація і підтримка безперервної взаємодії
спрямовані на те, щоб найраціональніше розподілити зусилля і
погодити дії підрозділів при вирішенні ними завдань операції (бою)

64.

64
2. Організація взаємодії та управління
РІВНІ ВЗАЄМОДІЇ
СТРАТЕГІЧНА
ОПЕРАТИВНА
ТАКТИЧНА
полягає в узгодженому
використанні великих
угруповань ЗС, які проводять
операцію на стратегічному
напрямку для досягнення
мети операції, кампанії чи
війни.
полягає в узгодженні дій
оперативних об’єднань і
з’єднань різноманітних видів
та родів військ в інтересах
досягнення мети операції, яка
проводиться на одному
напрямку.
полягає у сполученні вогню,
удару і маневру підрозділів,
які приймають участь у
загальновійськовому бою з
метою виконання загальної
бойової задачі.
Взаємодія організовується
за завданнями
напрямами
способами і часом
постійно підтримується в ході бою відповідно до обстановки

65.

2. Організація взаємодії та управління
МЕТОДИ ВЗАЄМОДІЇ:
1.Розпорядчій (вказівок командира)
2.Доповідей командирів підлеглих та приданих підрозділів з
послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями,
часом, місцем;
3.Спільної роботи (розіграшем основних тактичних епізодів за
можливими варіантами дій);
4.Обмін оперативним групами;
5.Обмін документами взаємодії.
6.Комбінованим методом.
СПОСОБИ ВЗАЄМОДІЇ:
1. На місцевості (на глибину бачення місцевості);
2. На макеті місцевості (на всю глибину бойового завдання);
3. На карті;
4. На інших засобах відображення.
65

66.

Методи організації взаємодії
2. Організація взаємодії та управління
22
66
МЕТОДИ ВЗАЄМОДІЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА:
1
Розпорядчий
Метод
2
Спільної
роботи
3
Обмін
оперативними
групами
Недоліки методу
4
Обмін
документами
взаємодії
Переваги методу
1
знижується якість
Висока оперативність
2
Можлива
неповнота
або Детальний розиграш тактичнеоб'єктивність доповідей підлеглих
них епізодів (варіантів)
3
Можливі недостатні повноваження
старшого ОГ
Висока оперативність
4
Низка оперативність
Висока якість

67.

2. Організація взаємодії та управління
• Розпорядчий метод застосовується, зазвичай, в умовах
обмеженого часу на підготовку бою (бойових дій), а
також у ході його ведення. Він передбачає доведення
вказівок командира, штабу до підлеглих та
координацію їх дій в інтересах органів військового
управління, на якi покладається виконання головного
завдання.
• Метод спільної роботи може використовуватися у ході
завчасної та безпосередньої підготовки бою (бойових
дій), за наявності достатнього часу. Він полягає у
взаємному узгодженні спільних дій між органами
військового управління, в інтересах яких вона
організовується, та іншими, що залучаються до
виконання завдань.
23
14

68.

2. Організація взаємодії та управління
24
15
• Взаємодія методом обміну оперативними групами
організовується пiд час безпосередньої підготовки бою
(бойових дiй) та у ході його ведення. Цей метод найбільш
доцільно використовувати для підтримання взаємодії та її
відновлення у разі втрати. Оперативні групи, зазвичай,
направляються з необхідними засобами зв’язку до органу
військового управління в інтересах якого організовується
взаємодія.
• Метод обміну документами взаємодії використовується,
зазвичай, під час завчасної i безпосередньої підготовки бою
(бойових дій). Він передбачає розробку взаємоузгоджених
формалізованих документів, що заповнюються кожним
органом військового управління у частині, що стосується, та
подальший обмін ними.

69.

2. Організація взаємодії та управління
69
Взаємодію командир підрозділу організує, як правило, на місцевості
на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину
бойового завдання, за участю своїх заступників, командирів взводів,
командирів окремих, доданих і підтримуючих (взаємодіючих)
підрозділів та визначає порядок взаємодії з іншими військовими
формуваннями.
Під час організації взаємодії командир підрозділу повинен:
• узгодити порядок дій штатних, доданих і підтримуючих
(взаємодіючих) підрозділів під час виконання поставлених завдань по
рубежах, напрямках дій і часу;
• добитися єдиного розуміння всіма командирами мети бою, бойових
завдань і способів їх виконання;
• намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і заходи щодо введення
противника в оману, виходячи з характеру його можливих дій;
• указати сигнали оповіщення, бойового управління та взаємодії.

70.

2. Організація взаємодії та управління
70
Під час організації взаємодії в обороні командир підрозділу
повинен:
визначити порядок знищення розвідки противника під час висування
його до переднього краю оборони, на рубежах розгортання для атаки,
в ході відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм
і у випадку виходу його на фланги і в тил опорного пункту взводу;
вказати рубежі відкриття вогню з бойових машин, протитанкових і
інших вогневих засобів;
визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також
вогню по літакам, вертольотам і іншим повітряним цілям противника
зі стрілецької зброї;
узгодити дії взводу з діями сусідів, протитанкових й інших вогневих
засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах
щодо введення противника в оману відносно бойового порядку
взводу, відбиття атак противника перед переднім краєм оборони і
знищення його у випадку вклинення в оборону;
призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення
розвідки противника;
указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і
високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування;
повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій
за ними.

71.

2. Організація взаємодії та управління
71
Організація управління полягає в створенні системи управління,
підтримці її у високій бойовій готовності та забезпеченні її стійкого
функціонування в ході бою.
Під час організації управління командир підрозділу визначає:
•місця і час розгортання КСП взводів і доданих підрозділів, порядок їх
переміщення в ході бою;
•порядок організації зв’язку та порядок ведення радіообміну;
•способи і терміни надання донесень;
•ступінь інженерного обладнання КСП і порядок їх охорони;
•заходи щодо відновлення порушеного управління (порядок розробки
документів управління і передачі управління в разі виходу з ладу КСП).
За організацію і режим роботи КСП роти під час підготовки та в ході бою і
забезпечення стійкого функціонування системи управління відповідає
головний сержант роти, а у взводі – командир взводу.

72.

3. Підготовка військ до виконання поставлених завдань
72
Підготовка підрозділу до майбутніх дій полягає у підготовці
особового складу, ОВТ і майна.
Підготовка особового складу включає:
розміщення на посадах особового складу, що прибув на
доукомплектування;
організацію харчування та відпочинку особового складу;
проведення підготовки особового складу до майбутніх дій;
проведення заходів морально-психологічного забезпечення.
У разі потреби та наявності часу можливе проведення бойового
злагодження і заняття з бойової підготовки згідно з характером
майбутніх дій.

73.

3. Підготовка військ до виконання поставлених завдань
73
Підготовка озброєння і військової техніки
включає:
доукомплектування озброєнням, військовою технікою та
майном штатних і доданих підрозділів до встановлених норм;
поповнення боєкомплекту;
дозаправлення техніки пально-мастильними матеріалами та
охолоджувальною рідиною;
приведення озброєння до нормального бою;
перевірку засобів зв’язку;
заряджання акумуляторів;
проведення технічного обслуговування і поточного ремонту
техніки;
поповнення запасів води тощо.

74.

Підготовка бойових дій (бойового застосування)
4
Підготовка бойових дій (бойового застосування)
починається з отриманням бойового завдання від
старшого командира і передбачає:
1. Організацію бойових дій (бойового застосування);
2. Підготовку підрозділів до виконання поставлених
завдань;
3. Підготовку районів виконання бойвого завдання;
4. Практичну роботу командира, його заступників і
штабу в підлеглих підрозділах - з метою
контролю та надання допомоги;
5. Інші заходи.

75.

Підготовка району бойових дій
4
Підготовка району бойових дій (бойового
застосування) здійснюється з метою створення
сприятливих умов для своєчасного та організованого
розгортання підрозділів, успішного виконання завдань,
забезпечення живучості та швидкого відновлення
боєздатності підрозділів, організованого і безперебійного
забезпечення та управління ними.
Підготовка району бойових дій
Завчасна
Безпосередня

76.

Підготовка району бойових дій
4
Під час завчасної підготовки району бойових дій
(бою) визначаються та вивчаються:
основні та запасні шляхи, дороги для висування,
переправи через водні перешкоди, вихідні рубежі, рубежі
регулювання руху, райони привалів і відпочинку, станції
завантаження та розвантаження, райони зосередження
підрозділів, базові райони, оборонні рубежі та позиції,
напрямки і рубежі розгортання контратак, місця
розгортання КСП, позиції підрозділів охорони (блокпостів),
позиційні райони і вогневі позиції артилерії, сил і засобів
ППО.

77.

Підготовка району бойових дій
4
Безпосередня підготовка району бойових дій включає:
• підготовку мережі шляхів маневру, підвезення й евакуації;
• переправ через водні перешкоди, вихідних рубежів, рубежів
регулювання руху, районів привалів і відпочинку, станцій
навантаження і розвантаження;
• перевірку місцевості на наявність вибухонебезпечних
предметів;
• підготовку оборонних позицій, рубежів розгортання для
контратак (вогневих рубежів); місць розгортання КСП,
блокпостів, вогневих позицій артилерії, засобів ППО, районів
зосередження, базових таборів;
• створення системи інженерних загороджень;
• розгортання складів ОВТ, боєприпасів, ПММ, запасів
матеріально-технічних засобів.
• Крім того, проводяться заходи щодо запобігання пожежам і
повеням, а також санітарно-епідеміологічні заходи тощо.

78.

4. Контроль та надання допомоги підлеглим
78
Контроль готовності в підлеглих підрозділах здійснюється
командиром взводу особисто і його заступником під час
усього періоду підготовки взводу до виконання завдання.
Командир взводу під час здійснення практичної роботи щодо
виконання заходів підготовки і готовності до виконання
поставленого завдання перевіряє:
точність зайняття відділеннями і вогневими засобами своїх позицій;
знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління
і взаємодії;
організацію спостереження, безпосередньої охорони і системи вогню;
екіпірування підлеглих;
наявність боєприпасів, ракет, заправку пально-мастильними матеріалами до
встановлених норм, наявність матеріальних засобів, засобів індивідуального
захисту та медичного майна;
виконання завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту;
підготовку даних для стрільби;
виконання заходів щодо підготовки озброєння, військової техніки і засобів
зв’язку до бойового застосування.

79. Зміст доповіді командира взводу командиру роти (батальйону) про готовність взводу до бою

Доповідь про готовність
Зміст доповіді командира взводу командиру роти
(батальйону) про готовність взводу до бою
У встановлений час командир взводу доповідає командиру
роти (батальйону) про готовність до бою.
У доповіді, як правило, відображається:
укомплектованість взводу і доданих підрозділів особовим
складом, озброєнням і військовою технікою;
морально-психологічний стан особового складу;
забезпеченість взводу ракетами, боєприпасами, пальним,
медичним майном і засобами індивідуального захисту;
готовність особового складу, озброєння, опорного пункту до
бою;
при необхідності й інші питання.
22

80.

Методи управлінської діяльності
6
4
Під
методами
управлінської
діяльності (методами роботи, методами
управління) розуміється певний порядок і
прийоми (правила) роботи посадових осіб
під час рішення завдань управління в
період підготовки та у ході бою.

81.

Послідовний метод роботи щодо організації бою
(основний під час завчасної підготовки бою
Сутність полягає в тому, що прийняття рішення і планування в нижчих
інстанціях здійснюється після прийняття рішення вищою інстанцією
на основі відданих їм письмових бойових наказів (бойових розпоряджень).
бригада
Формулювання
рішення
Бойовий наказ
(бойове
розпорядження)
батальйон
Формулювання
рішення
Бойовий наказ
(бойове
розпорядження)
рота
Загальний час на організацію бою (бойових дій, операції)
ПЕРЕВАГИ:
- найбільш повна і якісна підготовка бою (бойових дій, операції);
- висока скритність підготовки бою (бойових дій, операції);
- можливість надати реальну допомогу підпорядкованим штабам і військам.
НЕДОЛІКИ:
- необхідність тривалого часу на виконання заходів організації бою.
9

82.

Паралельний метод роботи щодо організації бою
10
(основний напередодні війни і у ході воєнних дій)
Сутність полягає в тому, що основні роботи з вироблення рішення, здійснюються,
як правило, водночас у всіх ланках управління. При цьому кожна інстанція починає
роботу одразу ж після визначення замислу вищою інстанцією на основі відданих нею
попередніх бойових розпоряджень.
бригада
Вироблення
замислу
ПБР
Завершення
формулюван
ня рішення
БН (БР)
батальйон
Вироблення
замислу
ПБР
Завершення
формулюван
ня рішення
БН (БР)
рота
Загальний час на організацію бою (бойових дій, операції);
ПЕРЕВАГИ:
- дозволяє значно скоротити терміни підготовки бою (бойових дій, операції);
- можливість надати підпорядкованим військам (силам) більшого часу на безпосередню підготовку
до виконання поставлених завдань.
НЕДОЛІКИ:
- не завжди забезпечує достатньо повну та якісну підготовку бою (бойових дій, операції);
- зниження скритності внаслідок залучення широкого кола посадових осіб органів управління.

83.

Комбінування послідовного та паралельного методів 11
організації бою (бойових дій, операції)
бригада
формулювання
рішення
Бойовий наказ
батальйон
(БР)
Завершення
Вироблення
формулюван
ня рішення
замислу
БН (БР)
ПБР
рота
Загальний час на організацію бою (бойових дій, операції);
ПЕРЕВАГИ:
- дозволяє скоротити терміни підготовки бою (бойових дій, операції);
НЕДОЛІКИ:
- не завжди забезпечує достатньо повну та якісну підготовку бою (бойових дій, операції) у нижчих
ланках управління;
- незначне зниження скритності внаслідок залучення посадових осіб підпорядкованих органів
управління.

84.

Метод паралельно-зустрічної роботи
Вид ЗСУ
Оцінювання завдання
Попереднє
розпорядження
Пропозиції
щодо
способів дій
та завдань
З'єднання
Завершення
формулюван
ня рішення
БН (БР)
Частина
(підрозділ)
Загальний час на організацію бою (бойових дій, операції);
ПЕРЕВАГИ:
-максимально ураховує можливості підпорядкованих військ щодо ведення бойових дій
-дозволяє скоротити терміни підготовки бою (бойових дій, операції);
НЕДОЛІКИ:
- обмаль інформації для вироблення пропозицій щодо способів дій та завдань;
12