Оборонний бій механізованого взводу. Робота командира механізованого взводу з організації оборонного бою. (Тема 13.2)

1.

ГВАРДІЙСЬКИЙ ордена ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ
ФАКУЛЬТЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ імені ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
Тема 13: «Оборонний бій
механізованого взводу»
Заняття №2: “Робота командира
механізованого взводу з організації
оборонного бою ”

2.

Навчальна та виховна мета
1. Поглибити знання студентів, що були
отримані під час проведення групового
заняття.
2. Вивчити з тими, хто навчається, питання,
що стосуються, порядку роботи командира
взводу, щодо організації бойових дій та
веденні оборонного бою.
3. Виховувати у
тих, хто навчається
ініціативу, навички самостійного тактичного
міркування, творчість мислення та схильність
до аналізу.

3.

Навчальні питання
1. Підготовка оборони. Робота
командира механізованого взводу з
організації
оборони
під
час
переходу до неї у різних умовах.
2. Ведення оборонного бою

4.

Перше навчальне питання
Підготовка оборони.
Робота командира
механізованого взводу
з організації оборони
під час переходу до неї
у різних умовах

5.

Підготовка оборони починається з одержанням
бойового завдання від старшого командира і включає:
організацію
бою
підготовку взводу до
виконання бойового
завдання
інженерне
обладнання
опорного пункту
зайняття оборони,
створення бойового
порядку і системи
вогню
практичну роботу в
підлеглих підрозділах

6.

Робота командира взводу з організації оборони проводиться на
місцевості після одержання завдання від командира роти.
В умовах відсутності зіткнення із противником
командир взводу, одержавши бойове завдання:
усвідомлює його,
дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання,
оцінює обстановку,
приймає рішення по карті,
оголошує його командирам відділень і доданих підрозділів,
виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце
на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує
безпосередню охорону,
після цього він спільно з командирами відділень і доданих
засобів проводить рекогносцировку,
віддає бойовий наказ (бойове розпорядження),
організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими
підрозділами, забезпечення дій та управління.
Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує
зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує
безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і
складає схему опорного пункту.

7.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах
безпосереднього зіткнення із противником, після
захоплення і закріплення на вказаному (вигідному)
рубежі командир взводу повинен:
усвідомити завдання,
оцінити обстановку і прийняти рішення,
поставити завдання відділенням (танкам) на зайняття
позицій у зазначеному взводу опорному пункті,
організувати кругове спостереження, взаємодію, систему
вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне
обладнання опорного пункту.
Надалі він:
вивчає місцевість,
уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок
взаємодії,
складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує
й інші питання.

8.

З’ясування завдання є початком роботи командира з організації
оборони.
Під час з’ясування отриманого завдання
командир взводу повинен зрозуміти:
завдання роти і взводу (опорний пункт роти та місце
опорного пункту взводу в ньому, засоби підсилення, смугу
вогню і додатковий сектор обстрілу, ділянку зосередженого
вогню);
які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються
засобами старших командирів,
завдання сусідів і порядок взаємодії з ними,
а також час зайняття оборони, готовності системи
вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання
опорного пункту.

9.

Оцінка обстановки включає:
оцінку противника,
своїх підрозділів,
сусідів,
місцевості,
врахування стану погоди,
пори року і доби та їх вплив на
підготовку оборони.

10.

Під час оцінки обстановки командир
взводу вивчає:
противника – склад, положення, можливий характер
дій противника, а під час переходу до оборони в умовах
безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і
місця розташування його вогневих засобів;
У висновках з оцінки противника командир взводу
визначає:
сильні і слабкі сторони противника, який наступає;
кількість сил і засобів противника;
напрямок зосередження основних зусиль і ділянки
місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;
побудова бойового порядку;
по яких рубежах підготувати зосереджений вогонь;
рубежі відкриття вогню з гармат танків (БМП), установок
ПТКР, кулеметів, гранатометів, автоматів.

11.

свої
підрозділи
–
стан,
забезпеченість,
можливості взводу, доданих підрозділів і вогневих
засобів;
У висновках з оцінки своїх підрозділів командир взводу
визначає:
місце кожного відділення (засобів посилення) у
бойовому порядку взводу;
розподіл сил і засобів посилення;
основні заходи щодо забезпечення взводу
матеріальними засобами і підготовки техніки й
озброєння до бою.

12.

сусідів – склад, положення, завдання та умови
взаємодії із сусідами і вогневими засобами
старшого командира, розташованими в опорному
пункті взводу;
Під сусідами прийнято розуміти підрозділи, що діють
при виконанні бойового завдання взводу на його флангах
(праворуч, ліворуч), а також підрозділи, що діють
попереду і позаду.
У висновках з оцінки сусідів командир взводу визначає:
з ким з сусідів необхідно підтримувати більш тісну
взаємодію;
порядок підтримки зв’язку з ними;
порядок забезпечення флангів і проміжків.

13.

місцевість
–
характер,
захисні
і
маскувальні
властивості місцевості, її прохідність перед переднім
краєм, умови спостереження і ведення вогню;
місце встановлення мінно-вибухових і невибухових
загороджень перед фронтом і на флангах опорного
пункту противника;
У висновках з оцінки місцевості командир взводу визначає:
напрямок головного удару противника;
ділянку місцевості,
від утримання якої залежить
стійкість оборони;
можливі рубежі розгортання противника в бойовий
порядок;
рубежі відкриття вогню з установок ПТКР, танків, БМП і
стрілецької зброї;
місця обладнання перекритих щілин, бліндажу;
заходи щодо маскування, інженерного обладнання позицій,
захисту взводу від запалювальної зброї.

14.

На основі з’ясування завдання і висновків з оцінки
обстановки командир взводу приймає рішення.
У рішенні командир взводу визначає:
порядок
і
способи
знищення
підрозділів
прикриття і головних сил противника перед
переднім краєм; відбиття його атаки; знищення
противника, який уклинився (у тому числі знищення
противника в траншеях і ходах сполучення) і при
відновленні оборони;
побудова бойового порядку;
визначає завдання підлеглим, доданим підрозділам
і вогневим засобам (місця позицій, якого противника,
де, коли, у взаємодії з ким і як знищити);
організацію управління
Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.

15.

Потім командир взводу:
виводить взвод у зазначений опорний пункт або в
укрите місце на підступах до нього,
приховано
розташовує
його
і
організовує
спостереження і безпосередню охорону,
ставить завдання на проведення маскування і
завершення робіт з технічного обслуговування.
Організуючи безпосередню охорону, командир
взводу:
призначає черговий екіпаж і вказує йому вогневу позицію,
порядок ведення спостереження за місцевістю і повітрям,
сигналами командира роти, взводу,
і вказує йому порядок дій особового складу при раптовому
нападі противника.

16.

Після цього він проводить рекогносцировку.
Під час проведення рекогносцировки командир взводу:
додатково вивчає місцевість,
вказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює:
положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника,
можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його
бойових вертольотів;
накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту
взводу і сусідів;
позиції відділень і доданих вогневих засобів;
траншею і хід сполучення взводу;
смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу;
основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП
(БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для
забезпечення флангів і проміжків;
рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і
порядок його виклику;
порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій
відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які
влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок
прикриття їх вогнем;
місце командно-спостережного пункту.

17.

Закінчивши рекогносцировку, командир взводу віддає
бойовий наказ.
У бойовому наказі на оборону командир взводу вказує:
у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер
дій противника, а при переході до оборони в умовах
безпосереднього
зіткнення
з
противником
–
місця
розташування його вогневих засобів;
у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів;
у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові
завдання
відділенням
(танкам),
вогневим
засобам,
безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які
створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам;
Під час постановки завдань командир взводу вказує:
завдання відділенням:
їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;
основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх
основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції,
ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них
ведення вогню відділеннями;

18.

завдання доданим вогневим засобам:
їх основні і запасні вогневі позиції,
основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;
завдання снайперу:
його основну і запасну вогневі позиції,
порядок спостереження і ведення вогню;
завдання стрільцю-санітару:
місце його знаходження,
порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення,
вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост
санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх
обліку;
заступнику командира взводу:
місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП
(БТР);
якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і
фланги;
район розташування автомобілів взводу;
у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи
вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту;
сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними;
у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

19.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу
повинен:
погодити зусилля штатних і доданих підрозділів і вогневих засобів під час
знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під
час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у
вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед
переднім краєм і у разі виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів,
танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному
пункті взводу і на його флангах, щодо введення противника в оману відносно
бойового порядку взводу;
визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по
літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї
(зенітних кулеметних установок), танків, озброєння БМП; знищення противника
під час висування його до переднього краю оборони і розгортання;
вказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових і інших
вогневих засобів;
визначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної
зброї противника, а також щодо маскування;
призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки
противника;
довести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

20.

Командир механізованого взводу зобов’язаний скласти схему
опорного пункту. Схема опорного пункту подається командиру роти.
При установленні мінно-вибухових загороджень силами взводу
складається формуляр мінного поля.
На схемі опорного пункту механізованого взводу, як
правило, вказуються:
орієнтири, їх номери, найменування і
відстані до них;
положення противника;
смуга вогню взводу і додаткові сектори
обстрілу;
бойові позиції відділень, їх смуги вогню і
додаткові сектори обстрілу;
основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції
БМП (БТР), танків, кулеметів і РПГ, а також
вогневих засобів, які забезпечують проміжки із
сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу
з кожної позиції;
ділянка зосередженого вогню взводу і місце
в ній відділень, що ведуть вогонь, ділянка
зосередженого вогню роти і місце в ній взводу, що
веде вогонь;
рубежі відкриття вогню із танків, БМП,
протитанкових і інших вогневих засобів;
позиції вогневих засобів командира роти
(батальйону), які розташовані в опорному пункті
взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу;
загородження і фортифікаційні споруди;
позиції сусідніх підрозділів і межі їхніх смуг
вогню на флангах взводу;
місце командно-спостережного пункту взводу,
місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору
поранених.

21.

Друге навчальне питання
Ведення оборонного
бою
ст.ст. 113 - 119