Наука як важлива сфера життєдіяльності суспільства

1. Стратегії розвитку науки

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
НАУКИ
Олексюк Ольга Миколаївна, доктор
педагогічних наук, професор

2. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І Музичне мистецтво як галузь наукових знань. Історія педагогіки музичного мистецтва   Лекція І. Наука як важлива сфера ж

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ГАЛУЗЬ НАУКОВИХ
ЗНАНЬ. ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ
МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
ЛЕКЦІЯ І. НАУКА ЯК ВАЖЛИВА СФЕРА
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА

3.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
План:
1. Предмет і зміст курсу. Зв'язок курсу з іншими фаховими
дисциплінами.
2. Наука як високоспеціалізована діяльність особистості з
формування, систематизації та перевірки знань для ефективного
їх використання.
3. Виникнення науки та етапи її розвитку. Глобальні революції
та типи наукової раціональності.
4. Поняття наукової парадигми та періоди її розвитку:
допарадигмальний, парадигмальний, постпарадигмальний.
5. Критерії науковості (обґрунтованість, вірогідність,
несуперечливість, точність та плодотворність, концептуальна
єдність, прогностична сила і практична ефективність).
6. Мистецтво як форма наукового пізнання.

4.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Наука
– це високоспеціалізована діяльність людини з
творення, систематизації, перевірки знань з метою їх
високоефективного використання.
Наука
– це знання, що досягло оптимальності за критеріями
обґрунтованості, вірогідності, несуперечливості, точності та
плідності.
Наука
– це одна з форм людської свідомості, а також
діяльність, спрямована на здобуття нового знання

5.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Наукове пізнання –
це дослідження, характерне
своїми особливими цілями і задачами, методами
отримання і перевірки нових знань.
Найхарактернішими ознаками науки як
специфічної діяльності є: наявність наукової
проблеми, об’єкта і
практичної значущості.
предмета
дослідження,

6.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Стратеегія — (дав.-гр. στρατηγία, мистецтво полководця) — мистецтво
керівництва суспільною боротьбою, загальний, недеталізований план
певної діяльності з ведення цієї боротьби, який охоплює тривалий
період, та спрямований на досягнення складної мети.
Стратегію можна розглядати як довгостроковий, послідовний,
конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до
невизначеності умов середовища план, який супроводжується
постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та
спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому
результаті. Стратегія має здатність переходити від абстракції до
конкретики у вигляді конкретизованих планів для функціональних
підрозділів.

7.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Парадигма (дав.-гр. παράδειγμα, paradeigma — приклад, зразок) — багатозначне поняття,
яке залежно від контексту може означати певний обумовлений часом та обставинами як сталий на
певний період стиль, традиція, концепцію, генеральну ідею, закон, за зміною котрих можна
застосувати граничні умови — зміни парадигми:
- Поняття античної і середньовічної філософії, що характеризує сферу вічних ідей, як прототип,
зразок, відповідно до якого бог-демітург створює світ сущого;
- У сучасній філософії науки — система теоретичних, методологічних і аксіологічних установок,
які взяті за зразок розв'язування наукових задач і які поділяють всі члени наукового співтовариства.
- Система форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну,
історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття.
Термін
«парадигма»
у
філософію
науки
уперше
впровадив
позитивіст
Густав Бергман, однак справжній пріоритет у його використанні і поширенні належить Томасу
Куну. У своїй книзі «Структура наукових революцій» (1962) Т.Кун говорить про можливості
виділення двох основних аспектів парадигми: епістемічного й соціального. У епістемічному плані
парадигма — це сукупність фундаментальних знань, цінностей, переконань і технічних прийомів,
що виступають як зразок наукової діяльності. У соціальному — парадигма характеризується через
поділяюче її конкретне наукове співтовариство, цілісність і границі якого вона визначає.

8.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Існування парадигми, на думку Куна, пов'язане з періодами
нормальної науки, у рамках яких вони виконують проективнопрограмувальну і селективно-заборонну функції.
Поняття парадигми у пізніх роботах Куна пов'язане в
більшому ступені з характеристикою інтеґральних соціальнопсихологічних аспектів наукового співтовариства. Разом із тим, у
рамках сучасної філософії науки поняття парадигми виявилося
продуктивнішим під час опису еталонних теоретикометодологічних основ наукового пошуку.

9.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Критерії науковості:
- обґрунтованість
- вірогідність
- несуперечливість
- точність та плодотворність
- концептуальна єдність
- прогностична сила
- практична ефективність