Філософські моделі розвитку економічної науки
Фактори актуалізації філософсько-методологічного осмислення економічної теорії:
Стан наукової розробки проблеми (1)
Стан наукової розробки проблеми (2)
Внесок представників постпозитивістського етапу розвитку філософії науки (К. Поппера, Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда):
Основні іпостасі економічної науки
Теорія наукових парадигм Т. Куна
Закономірності розвитку науки за Куном
Парадигма за Куном
Наукова парадигма
Наукова парадигма
Структурні рівні наукової парадигми
Парадигма і наукова спільнота
Нормальна наука за Куном
Парадигми економічної науки
Парадигми економічної науки
Модель розвитку науки Т. Куна
Модель розвитку науки за Т. Куном
Аномалії
Наукова криза
Наукові революції
Наукові революції в економічній науці
Пізній скоригований підхід Т. Куна – модель поліпарадигмальної структури науки
Поліпарадигмальна структура науки
Резюме 1
Резюме 2
Модель конкуруючих науково-дослідних програм І. Лакатоса
Структура науково-дослідної програми (НДП)
Взаємодія елементів науково-дослідної програми за І. Лакатосом
Плюралізм моделі НДП І. Лакатоса
Епістемологічний (методологічний) анархізм П. Фейєрабенда (1)
Епістемологічний (методологічний) анархізм П. Фейєрабенда (2)
Радикалізм постмодерністського трактування науки Фейєрбендом:
265.00K
Category: philosophyphilosophy

Філософські моделі розвитку економічної науки

1. Філософські моделі розвитку економічної науки

1. Філософія економічної науки, еволюційна
епістемологія.
2. Модель розвитку науки у теорії наукових парадигм
та революцій Т. Куна.
3. Модель науково-дослідних програм І. Лакатоса.
4. Модель методологічного анархізму П. Фейєрабенда.

2.

1. Філософія економічної науки,
еволюційна епістемологія.

3. Фактори актуалізації філософсько-методологічного осмислення економічної теорії:

Фактори актуалізації філософськометодологічного осмислення
економічної теорії:
• Загальнонаукові: глибинні тренди та парадигмальні зрушення в
структурно-функціональній організації сучасної фундаментальної
економічної науки, у науковому економічному світобаченні, у
методологічних засобах теоретичного сприйняття та відображення
надскладної і багатомірної картини економічної реальності.
• Потреби господарської практики: оптимізація економічного
розвитку, проблеми взаємодії економічних суб’єктів тощо.
• Динамізація трансформаційних процесів та інституційних
змін, що обумовлює нагальну потребу в їх адекватному
концептуально-аналітичному відтворенні засобами економічної
науки з метою активного коригуючого впливу їх ходу та результатів.

4. Стан наукової розробки проблеми (1)

• внесок представників постпозитивістського етапу
розвитку філософії науки (К. Поппера, Т. Куна,
І. Лакатоса, П. Фейєрабенда та ін.);
• вагомі результати філософсько-методологічного
осмислення розвитку економічного наукового знання
містяться в працях таких зарубіжних учених, як:
М. Блауг, Л. Боленд, Ш. Доу, Д. Коландер, А. Коутс,
Б. Колдуелл, Т. Лоусон, Т. Майєр, Д. Макклоскі,
Ф. Міровські, У. Мякі, А. Селенті, У. Семюелс, та ін.;

5. Стан наукової розробки проблеми (2)

• в Україні значний внесок у дослідження сучасної філософськометодологічної проблематики фундаментальної економічної
науки здійснили такі провідні вчені, як
В. Базилевич, І. Бистряков, А. Гальчинський, В. Геєць,
Н. Гражевська, А. Гриценко, П. Єщенко, В. Ільїн, В. Лагутін,
Ю. Пахомов, В. Тарасевич, А. Філіпенко, А. Чухно та ін.;

6. Внесок представників постпозитивістського етапу розвитку філософії науки (К. Поппера, Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда):

Внесок представників постпозитивістського
етапу розвитку філософії науки (К. Поппера,
Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда):
• започаткування сучасної еволюційної епістемології (грец.
episteme – учення про наукове знання);
• розробка цій основі моделей структурно-методологічної
організації та історичного розвитку науки;
• своїм загальнонауковим резонансом це сприяло підйому на
рубежі ХХ-ХХІ ст. методологічних досліджень у світовій
економічній науці;
• формування нового філософсько-методологічного пласту
економічного знання, розвиток та оновлення стандартів
методологічного аналізу;
• сприяння виокремленню економічної методології у
самостійну субдисципліну.

7. Основні іпостасі економічної науки

Наука як
специфічний вид
знання
Наука
Наука як
пізнавальна
діяльність
Наука як соціальна інституція

8.

2. Модель розвитку науки у теорії
наукових парадигм та революцій
Т. Куна.

9. Теорія наукових парадигм Т. Куна

• “Структура наукових революцій” Т. Куна
(1962)
• Розроблена Т. Куном нова концепція
розвитку науки та її методології була
принципово відмінною від традиційної й
загальноприйнятої на той час – від
кумулятивної концепції.

10. Закономірності розвитку науки за Куном

Головна увага Т. Куном приділена виявленню основних
закономірностей розвитку науки.
Для їх розкриття Т. Кун увів такі поняття, як
- "парадигма",
- "нормальна наука",
- "наукова революція",
- "наукова спільнота" тощо.
Учений виявив загальний механізм розвитку науки як
єдиного цілого, яке б поєднувало "нормальну науку" з
наукою "у стрибку" під час наукових революцій.

11. Парадигма за Куном

Парадигма (грец. раrаdеіgта – приклад, зразок)
"Під парадигмами я розумію визнані усіма
наукові досягнення, які протягом певного
часу дають науковій спільноті модель
постановки проблем та їх розв'язання"
Т. Кун
Формування парадигми, за Т. Куном, є
ознакою зрілості розвитку науки.

12. Наукова парадигма

Парадигма – це прийнята науковою спільнотою
теоретико-методологічна модель, зразок
постановки і розв'язання наукових проблем.
Т. Кун застосував поняття парадигми, а не
окремої теорії, у якості
• базового концептуального і
структуроутворюючого модуля науки,
• певної вихідної метатеоретичної єдності.

13. Наукова парадигма

У науці парадигма представляє загальноприйняту
сукупність онтологічних та гносеологічних
науково-дослідних стандартів.
Парадигма – це сукупність теоретико-
методологічних підходів та їх наукових
результатів, які базуються на спільних
онтологічних та гносеологічних установках.
Це прийнята модель, зразок постановки і
розв'язання наукових проблем.

14. Структурні рівні наукової парадигми

Парадигма
Теорії
Моделі
Гіпотези

15. Парадигма і наукова спільнота

Парадигма є теоретикометодологічною основою формування
наукової спільноти (осередку,
співтовариства) – тобто групи вчениходнодумців, яка поділяє її панівні
наукові засади, є її прихильниками й
представниками.

16. Нормальна наука за Куном

• Період панування певної парадигми Кун назвав
періодом "нормальної науки".
• Будь-яка наука, що перебуває "всередині" прийнятної
парадигми, є "нормальною".
• Прихильників нормальної науки об'єднує єдиний погляд
на вибір проблем дослідження (науковий предмет), і те,
у який спосіб це має бути здійснено (наукові методи).
• Тому період нормальної науки є кумулятивним
процесом її розвитку, спрямованим на розв'язання
головоломок (складних, суперечливих досі нерозв'язаних
наукових проблем) у межах загальновизнаного аналітичного
каркасу.

17. Парадигми економічної науки

• класична школа (парадигмальна праця
А. Сміт "Дослідження про причини
багатства народів" (1776));
• історичний напрям (Ф. Ліст "Національна
система політичної економії" (1841));
• марксизм (К. Маркс "Капітал" (1867));

18. Парадигми економічної науки

• неокласика (А. Маршалл "Принципи
економікс" (1890));
• інституціоналізм (Т. Веблен "Теорія
бездіяльного класу" (1899));
• кейнсіанство (Дж.М. Кейнс "Загальна
теорія зайнятості, процента та грошей"
(1936));

19. Модель розвитку науки Т. Куна

• Модель розвитку науки, за Т. Куном, – це
зміна парадигм шляхом здійснення
наукових революцій, які означають
поворотні моменти розвитку наукової
галузі.

20. Модель розвитку науки за Т. Куном

Попередня (традиційна) парадигма
Аномалії
Наукова криза
Наукова революція
Нова (альтернативна) парадигма

21. Аномалії

Аномалії - нагромадження фактів, що не
укладаються в попередню парадигму.
Накопичення аномалій становить загрозу
для панівної парадигми.
Виникнення аномалій, як правило, передує
стану наукової кризи.

22. Наукова криза

• Стан наукової кризи попередньої (старої)
парадигми є прологом чи початком наукової
революції.
• Ознаки наукової кризи свідчать про "злам"
нормальної науки, що супроводжується
бурхливим поширенням нових теорій.
• Наукові кризи зазвичай супроводжуються
пожвавленням методологічних дискусій: нової
системи поглядів, нових можливостей і способів
теоретичного розв'язання проблем.

23. Наукові революції

• Наукові революції – стрибкоподібний
процес радикального оновлення наукового
знання шляхом чергування парадигм.
• Наукові революції несуть у собі наукові
відкриття, що означають відмову науковців
від попередньої, загальновизнаної,
традиційної парадигми на користь нової.

24. Наукові революції в економічній науці

• маржинальна наукова революція –
70-ті рр. ХІХ ст., чергування наукових
парадигм в економічній теорії – перехід
від класики до неокласики;
• кейнсіанська наукова революція –
30-ті рр. ХХ ст., перехід від неокласики
до кейнсіанство.

25. Пізній скоригований підхід Т. Куна – модель поліпарадигмальної структури науки

По-перше було скориговано вчення про парадигми та їх
взаємодію з таких основних позицій:
• Т. Кун фактично визнає, що будь-якому етапу розвитку
науки властиве одночасне співіснування різних
наукових парадигм як проявів конкуруючих підходів у
науці;
• не всі парадигми є несумісними;
• між різними парадигмами можливі різноманітні форми
міжпарадигмальної взаємодії: вони можуть перекривати одна одну та взаємопроникати.

26. Поліпарадигмальна структура науки

По-друге, певної корекції чи уточнення
зазнало вчення про наукові революції.
Під час них парадигми не змінюють одна одну
миттєво. Тобто це може відбуватись
пролонговано в часі та поступово.
Існує багатство перехідних форм
міжпарадигмальної трансформації (модернізації) наукового знання.
У світлі цього підходу криза парадигми
спричиняє перехід до іншої парадигми, що
може співіснувати з колишньої або замінити її.

27. Резюме 1

• Тому стосовно сучасного стану розвитку
економічної науки слід зважати на її
поліпарадигмальну природу і структуру.
• Це є іманентною властивістю соціальних
наук в цілому, економічної науки зокрема.
• На цій рисі наголошував сам засновник
учення про парадигмальний розвиток науки.

28. Резюме 2

• Таким чином, у більш пізніх, уточнюючих
наукових розвідках Т. Куна однозначно
визнається одночасне співіснування різних
парадигм та наявність множинності перехідних
форм їх взаємодії.
• Ці уточнення, важливі для подолання хибного
сприйняття моделі науки Т. Куна як одно- чи
монопарадигмального варіанту розвитку науки.

29.

3. Модель науково-дослідних програм
І. Лакатоса.

30. Модель конкуруючих науково-дослідних програм І. Лакатоса

Модель конкуруючих науководослідних програм І. Лакатоса
“Фальсифікація і методологія
науково-дослідних програм” (1970)
“Історія науки та її раціональні
реконструкції” (1973)

31. Структура науково-дослідної програми (НДП)

Структурні
елементи
"Жорстке
ядро"
"Захисний
пояс"
Позитивна
евристика
Негативна
евристика
Сутність
Незаперечні та неспростовні в
рамках ДП набори
фундаментальних, базових
методологічних припущень та
теоретичних тверджень
Додаткові гіпотези, які можуть
видозмінюватися, адаптуючись до
аномалій
Функції
забезпечення збереження ДП
забезпечення стійкості ДП
забезпечення цілісності ДП
сприяння повнішій реалізації переваг ДП
сприяння розвитку ДП
забезпечення пристосовності ДП до
онтологічних та гносеологічних змін
Розпорядчі правила, що містять
приписи, якими шляхами
здійснювати подальший хід
досліджень у рамках ДП
визначають, як модифікувати гіпотези
"захисного поясу"
визначають, які нові моделі необхідно
розробити для розширення сфери застосування
ДП
Розпорядчі правила, що містять
приписи, яких наукових підходів
слід уникати
заборона переосмислення жорсткого ядра ДП
навіть у разі зіткнення її з контрприкладами чи
аномаліями

32. Взаємодія елементів науково-дослідної програми за І. Лакатосом

Позитивна евристика
Жорстке
ядро
Негативна евристика

33. Плюралізм моделі НДП І. Лакатоса

• Ця модель розвитку науки більше зорієнтована на
відображення плюралізму науки, оскільки передбачає
одночасне співіснування та конкуренцію декількох НДП.
• І. Лакатос вирізняв різни види НДП за ступенем їх
ефективності та конкутентоздатності:
- прогресуючі, здатні до подальшого розвитку;
- регресуючі, які не мають потенціалу для подальшого
розвитку та конкурування з іншими НДП.

34.

4. Модель методологічного анархізму
П. Фейєрабенда.

35. Епістемологічний (методологічний) анархізм П. Фейєрабенда (1)

• Наукове кредо американського філософа і методолога
науки Пола Карла Фейєрбенда сформувалось на
ґрунті ідей критичного раціоналізму К. Поппера та
історизму філософії науки Т. Куна.
• Їхні ідеї отримали у його епістемології розвиток в бік
подальшої, навіть надмірної радикалізації - вкрай
радикальне обстоювання наукового та світоглядного
плюралізму.
• П. Фейєрбенд відкидає не тільки кумулятивність, але
й наступність та спадкоємність у розвитку наукового
знання.

36. Епістемологічний (методологічний) анархізм П. Фейєрабенда (2)

• Розвиток науки розуміється як хаотичне накопичення
довільних переворотів, що не мають яких-небудь
об'єктивних основ і раціональних пояснень.
• Розвиток наукового знання, за П. Фейєрбендом,
припускає спонтанне необмежене збільшення
(проліферацію) конкуруючих теорій, взаємна критика
яких стимулює наукове пізнання.

37. Радикалізм постмодерністського трактування науки Фейєрбендом:

• заперечення існування об'єктивної істини;
• її визнання розцінюється як догматизм;
• трактування науки НЕ як єдиної та кращої форми
раціональності;
• припущення, що джерелом альтернативного пізнання
можуть бути також і позанаукові форми знання
(здоровий глузд, релігія, магія та ін.);
• обстоювання методологічного анархізму, за яким
втрачаються критерії об'єктивності і виправдовується
свавільні пізнавальні практики.
English     Русский Rules