Теоретичні основи БЖД. Методологія вивчення

1.

2.

Гуманітарні (філософія, лінгвістика) ;
Природничі (математика, фізика, біологія);
Інженерні (інженерна справа, електроніка);
Науки про сус-во (соціоллогія, економіка,
право);
Науки про людину
(медицина, психологія)

3.

Гіппократ (460-370)
Гіппократ розглядав причини хвороб,
які він поділяв на загальні,
переважно зовнішні (вплив пір року,
клімату, повітря, води, харчування і
т.д.) та індивідуальні (вік, стать,
темперамент, звички, спадковість,
спосіб життя, нестача чи надлишок
фізичних навантажень і ніші). Велика
заслуга Гіппократа - це створення
вчення про передбачення, яке
спиралося на всесторонній аналіз
минулого і теперішнього стану
хворого, критерієм при цьому було
порівняння зі здоровою людиною.
Прогнозування Гіппократа не лише
переслідувало мету передбачити
хворобу, але й визначало поведінку
лікаря. Тактику лікування хворого. З
іменем Гіппократа пов'язана висока
моральна свідомість та етика
поведінки лікаря. Він також був
відомий, як видатний хірург
античного світу.

4.

Арістотель
(387-322 рр.до н.е.)
Найвидатніший учений античності Ще за
багато років до нашої ери Арістотель
звернув увагу на те, що на організм
рудокопів шкідливо впливає пил, який
утворюється під час добування руди.
Арістотель був ученим універсальним:
він залишив трактати з галузі логіки та
теорії поезії, з зоології та фізіології, з
астрономії та історії права.

5.

Парацельс (1493 - 1541 р.р.)
Найбільша заслуга Парацельса полягає в тому,
що він офіційно відрікся від древньої
медицини і замість складних і вигаданих
середньовічних рецептів на зілля, став
давати хворим прості лікувальні засоби.
Він застосовував цілющі трави, прагнучи
добути з них початок, що діє, який назвав
квінтесенцією. Парацельс перший став
широко застосовувати в лікуванні хімічні
засоби, зокрема препарати заліза, сурми,
свинцю і міді. Крім того, він посилено
рекомендував природні засоби лікування:
свіже повітря, спокій, дієту і цілющі
мінеральні води.

6.

Георг Агрікола (1494 — 1555)
Вперше в європейській науці і практиці узагальнив
багатовіковий досвід гірничо-металургійного
виробництва, розглянув гірництво і металургію
починаючи від пошуку і розвідки корисних
копалин, опису мінералів, збагачення руд до
пробірного мистецтва і металургії. Агрікола як
лікар фахово простежив вплив умов праці на
здоров'я гірників. Вивчав лікарські властивості
металів та мінералів. Праця Г. Агріколи багато
ілюстрована — включає 275 гравюр, на яких
зображені гірничопрохідницькі, видобувні,
збагачувальні і металургійні процеси, прилади,
механізми тощо. Агрікола вперше розробив основи
хімічного аналізу і переробки мідних, срібних та
свинцевих руд, першим описав технологію
одержання бісмуту.

7.

Миха́йло Ломоно́сов (1711—1765)
Надаючи важливе значення розвитку російського
металургійного виробництва, що займав в
XVIII в. одне із провідних місць у світі,
Ломоносов в 1763 опублікував керівництво
«Перші підстави металургії або рудних справ»,
у якім докладно розглянув як властивості
різних металів, так і практично застосовувані
способи їх одержання. Разом з тим Ломоносов
уперше тут розробив фізичні умови «вільного»
руху повітря в рудниках і застосував результати
цього аналізу до процесів, що відбуваються в
печах, що працюють без примусового дуття

8.

Сеченов Іван Михайлович (1829-1905)
В дослідах на жабах - основоположник
російської фізіологічної школи відкрив явище гальмування в
центральній нервовій системі Про
результати своєї роботи Сеченов
розказав в дисертації “Матеріали
для майбутньої фізіології
алкогольного сп'яніння”. Він
захистив дисертацію в Медикохірургічній академії в Петербурзі і
був призначений професором.

9.

Ві́ктор Кірпічо́в (1845—1913)
Основні напрями наукової діяльності - дослідження з
опору матеріалів, будівельної і технічної механіки,
міцності машин та конструкцій. Уперше в Росії видав
найповніші курси з опору матеріалів і статики
споруд. Розробив методи розрахунку різних статично
невизначених конструкцій. Його роботи з будівельної
механіки не мали собі рівних в європейській науковотехнічній літературі за оригінальністю й виразністю
викладу. Ідею використання теореми взаємності
разом з поняттям узагальнених сил пристосував для
побудови ліній впливу в різноманітних задачах, що
стосуються простих і нерозрізних балок і арок.
Провів експериментальні дослідження з вивчення
напруженого стану в елементах конструкцій з
використанням поляризаційно-оптичного методу.
Вказав на перспективність оптичних методів при
дослідженні пружних деформацій і виготовленні
деталей машин

10.

Олександр Скочинський (1874-1960)
Академік широко відомий як найбільший
вчений у галузі рудничний аерологіі та
суміжних з нею дисциплін, пов'язаних з
питаннями безпеки гірських робіт. Всю
свою багатогранну діяльність він
присвятив благородної мети - створення
не тільки безпечних умов праці для
шахтарів, але й умов виробничого
комфорту, і перш за все здорових умов
праці.

11.

Зелінський Микола(1861 — 1953)
Наукові праці стосуються органічного
каталізу, хімії амінокислот і білків.
Синтезував низку органічних сполук, у
тому числі бензен з ацетилену.
Винайшов вугільний протигаз, спосіб
нейтралізації отруйної дії газів і рідин за
допомогою активованого вугілля
(винахід вугільного протигазу врятував
життя тисячам солдатів та офіцерів),
провів низку досліджень із
встановлення органічного походження
нафти.

12.

Вернадський Володимир (1863 — 1945)
Організатор і перший президент Української
Академії наук, почесний академік ряду
зарубіжних академій.
Наукові праці присвячено дослідженням
хімічного складу земної кори,
атмосфери, гідросфери, міграції хімічних
елементів у земній корі, ролі і значення
радіоактивних елементів в її еволюції.
Творець науки біогеохімії, засновник
вітчизняної школи геохіміків,
основоположник учення про біосферу та
ноосферу, історик науки, філософ,
натураліст

13.

Одна із форм існування матерії, яку
відрізняють від інших здатністю
розмноження, росту, активної регуляції
свого складу, можливості пристосування
до навколишнього середовища.

14. Процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства.

Специфічна людська форма активності, спрямована на пізнання і
творче перетворення навколишнього світу, включаючи
самого себе й умови свого існування.
Процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей,
суспільства.

15. Галузь знань і науково практична діяльність спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх впливу на

Збалансований стан людини, соціуму, держави, природних та
антропогенних систем
Галузь знань і науково практична діяльність
спрямована на вивчення загальних
закономірностей виникнення небезпек, їх
впливу на організм людини, а також на
розробку і реалізацію відповідних засобів та
заходів, щодо створення безпечних умов життя.