Тема 2. Основи методології науково-дослідної діяльності

1.

ТЕМА 2
ОСНОВИ МЕТОДОЛОГІЇ
НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ

2.

Питання теми
1. Поняття методології та методики наукових
досліджень
2. Методи теоретичних досліджень
3. Методи досліджень емпіричного рівня
4. Пізнавальні прийоми і форми наукових
досліджень

3.

Методологія – теорія методів
дослідження, створення наукових концепцій;
система знань про теорію науки або систему
методів дослідження.

4.

Основними функціями методології є:
– визначення способів отримання наукових
знань, які відображають динамічні процеси та
явища;
– визначення певного шляху, на якому
досягається науково-дослідна мета;
– забезпечення всебічності отримання
інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;
– уточнення, збагачення, систематизація
термінів і понять у науці;
– створення системи наукової інформації, яка
базується на об’єктивних фактах, і логікоаналітичного інструменту наукового пізнання.

5.

Головна мета методології науки –
вивчення і аналіз методів, засобів, прийомів, за
допомогою яких отримують нові знання в
науці як на емпіричному, так і теоретичному
рівнях пізнання.

6.

Метод дослідження – сукупність
певних правил, прийомів, способів, норм
пізнання і дії. Він є системою приписів,
принципів, вимог, що орієнтують суб’єкта у
вирішенні конкретної задачі, досягненні
певного результату у певній сфері діяльності.

7.

Методи наукового пізнання за ступенем
загальності і сфери дії можуть бути поділені на
три основні групи.
1. Філософські методи, які групуються у
два протилежні підходи:
- умоглядно-філософський підхід
(натурфілософія, філософія історії та ін.);
- позитивізм, згідно якого «наука сама собі
філософія».

8.

2. Загальнонаукові методи, в структурі яких
можна виділити такі три рівні:
- методи емпіричного дослідження;
- методи теоретичного пізнання;
- загальнологічні методи і прийоми
дослідження.
3. Часткові методи наук (внутрішньо- та
міждисциплінарні) застосовуються в кожній
окремій галузі знання, в кожній науковій
дисципліні.

9.

На теоретичному рівні дослідження
використовуються такі загальнонаукові методи:
1. Ідеалізація – це уявне створення об’єктів
і умов, які не існують в дійсності і не можуть
бути практично створені.
2. Формалізація – це метод вивчення різних
об’єктів, при якому основні закономірності
явищ і процесів відображаються в знаковій
формі за допомогою формул або спеціальних
символів.
3. Дедукція, коли конкретні положення
виводяться із загальних.

10.

4. Індукція – за конкретними фактами і
явищами встановлюються загальні принципи і
закони.
5. Аналіз – явище поділяється на складові.
6. Синтез – дослідження явища в цілому, на
основі об’єднання пов’язаних один з одним
елементів в єдине ціле.
7. Метод абстрагування, тобто відмова від
другорядних фактів з метою зосередження на
важливих особливостях явища, яке вивчається.
8. Аксіоматичний метод, за яким деякі
аксіоми (постулати) приймаються без доказів і
потім використовуються для отримання подальших
знань за певним логічним правилом.

11.

9. Аналогія, за якої одержують нові знання
про об’єкти чи явища на основі того, що вони є
подібні до інших.
10. Гіпотетичний метод пізнання передбачає
розробку наукової гіпотези, наукового
передбачення, які мають елементи новизни і
оригінальності на базі всіх основних методів.
11. Створення теорії – це найбільш висока
форма узагальнення і систематизації знань. Вона є
сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій
чи іншій галузі науки, об’єднаних в одну досто
вірну систему знань про об’єкт теорії.

12.

У сучасних теоріях прийнято виділяти такі
основні компоненти:
- вихідну експериментальну основу у вигляді
фактів, що вимагають теоретичного пояснення;
- вихідну теоретичну основу – ідеалізовану
модель найбільш суттєвих зв’язків з реальністю
об’єкта теорії, яка створюється на основі
постулатів, аксіом, гіпотез тощо;
- логіку теорії – багато допустимих у рамках
теорії правил логічного висновку і доведень;
- сукупність теоретично виведених
тверджень з їх доведенням, які є основним
масивом теоретичного дослідження і теоретичних
знань.

13.

Теоретичні розробки наукового
дослідження включають такі основні розділи:
- вивчення фізичної або економічної суті
процесу, явища;
- формування гіпотези дослідження,
вибір, обґрунтування і розробка фізичної чи
економічної моделі;
- математизація моделі;
- аналіз теоретичних рішень,
формулювання висновків.

14.

На емпіричному рівні використовуються
наступні методи наукового дослідження.
1. Спостереження – це спосіб пізнання
об’єктивного світу на основі безпосереднього
сприйняття предметів і явищ за допомогою
чуттєвості.
2. Експеримент – це система операцій,
впливу або спостережень, спрямованих на
одержання інформації про об’єкт при
дослідницьких випробуваннях, які можуть
проводитись в природних і штучних умовах.
3. Опис – пізнавальна операція, що полягає у
фіксуванні результатів дослідження за допомогою
певних систем позначень, що прийняті у науці.

15.

Пізнавальні прийоми – це способи
отримання та переробки наукової інформації,
що характеризуються певними
особливостями застосування методів
пізнання.

16.

До пізнавальних прийомів належать.
1. Моделювання – це матеріальне або розумове
уявлення об’єкта дослідження в образі більш
доступному і сприятливому для вивчення, ніж
сам оригінал.
2. Ідеалізація є пізнавальним прийомом, у процесі
якого дослідник в думках конструює так званий
ідеальний об’єкт, якого немає в дійсності.
3. Абстрагування – виділення кількох ознак або
властивостей об’єкта, що досліджується, при
одночасному відключенні інших властивостей,
зв’язків і відносин предмета.

17.

4. Узагальнення – це прийоми здобуття нових
знань шляхом розумового (уявного) переходу від
конкретних висновків і заключень до більш
загальних, які в найбільшій мірі відображають
суть дослідницького процесу.
5. Уявний (розумовий) експеримент, при якому
розглядається уявний об’єкт дослідження в
«чистому вигляді» незалежно від конкретної
форми його взаємодії з навколишнім світом.