Сучасні моделі виборчих систем

1. Презентація з дисципліни «політологія» на тему : «Сучасні моделі виборчих систем»

2.

План
Виборчі системи сучасного світу
Організація та процедура проведення
виборів.
Вибори як необхідний елемент
демократичної системи суспільства.
Виборча система України.

3.

Вступ
Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється
через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування
народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших
інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів
законодавчої влади – парламентів, інституту президента, органів місцевого
самоврядування. Вільні вибори є однією з основних ознак демократичності будьякого суспільства. Практично неможливо уявити собі демократичну країну, в якій
не існує виборів. Вибори дають змогу народу формувати владу, здійснювати
контроль за виконанням її функцій.

4.

Виборчі системи сучасного світу
Виборча система — це порядок формування виборних
органів держави та органів місцевого управління
(самоврядування) на основі Конституції та законів. Розрізняють
такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.
Існує три розуміння цього
поняття:
— Вузьке;
— Нормативно-правове;
— Широке;
Вони не заперечують одне одного, а
розглядають з різних боків:
1. Виборча система — спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.(2
способи: мажоритарний та пропорційний).
2. Виборча система — порядок формування виборних органів держави, спосіб, у який розподіляються
депутатські мандати.
3. Виборча система — сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів,
цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави.

5.

Система єдиного перехідного голосу
Є виборчою системою квотно-преференційного голосування, мета якої полягає в тому, щоб мінімізувати втрату
голосів виборців і забезпечити пропорційне представництво всіх груп населення, при якій виборці голосують за
окремих кандидатів, а не партійні списки. Це досягається у багатомандатних округах шляхом передавання
надлишкових голосів від кандидатів, які вже здобули мандат, до інших, також обраних виборцями.
Процедура голосування
1.Виборець відмічає порядок переваги своїх
кандидатів, ставлячи цифру навпроти прізвища в
єдиному ординарному бюлетені.
Голоси, які виявилися зайвими для кандидатів, що
виконали квоту, переходять до тих, кому виборці
віддали свої другі позначки; при цьому зі списку
викреслюються кандитати з найменшою кількістю
голосів.
Після завершення голосування обраховується квота, що
визначає необхідний мінімум голосів, потрібних для
отримання мандату (квота Друпа, квота Гаґенбаха-Бішофа).

6.

Мажоритарна система
Система визначення
результатів виборів, завдяки
якій депутатські мандати
(один або кілька) отримують
тільки ті кандидати, які
отримали встановлену
законом більшість голосів, а
усі інші кандидати
вважаються не обраними.
Мажоритарні системи можуть
бути:
а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав
найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні,
а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом
жеребкування або проведенням повторних виборів ( більшість країн
світу);
б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого
проголосувало більше половини виборців, що прийшли на
вибори, тобто 50% + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не
набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні
вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу
кількість голосів (Франція, вибори Палати представників
Австралії);
в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним
вважається кандидат або список, який отримав певну
кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за
абсолютну (2/3, ¾). Така система зустрічається дуже рідко
через її низьку результативність

7.

Пропорційна система — система
визначення результатів виборів, при якій
депутатські мандати розподіляються між
партіями пропорційно кількості поданих за
них голосів виборців у багатомандатному
окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів
отримала партія на виборах, тим більший
відсоток депутатів вона буде мати у
парламенті.
За впливом виборців на розташування кандидатів у
списку для голосування розрізняють пропорційні
системи:
а) з жорсткими списками;
б) з преференціями;
в) з напівжорсткими списками.
Система преференцій
Надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити
помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій
голос (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди).
Система напівжорстких списків передбачає можливість
голосування як за списком у цілому, так і визначати
преференції, помітивши або вписавши прізвища одного
чи кількох кандидатів (Швейцарія, Австрія, Італія).

8.

Змішана система — система визначення результатів
виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів
мажоритарної та пропорційної систем.
Використовується у понад 20 країнах світу.
Так обираються парламенти ФРН, Литви,
Болгарії, Грузії, України. Але існують й інші:
а) система з єдиним голосом (у
багатомандатному окрузі виборець голосує
лише за одного кандидата, а не за список);
б) система з обмеженим голосуванням (виборці мають право обирати кількох
кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше ніж кількість місць для
заповнення (вибори в Україні до обласних рад);
в) кумулятивна система (виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі, і
він може їх поділили між усіма кандидатами, а може віддати всі свої голоси одному
кандидату).
Слабка виборча система не застосовує
спеціальних елементів збільшення
диспропорції в процесі боротьби за
депутатські мандати
Сильна — їх використовує. “Сильні”
системи застосовують маніпуляційний вплив
на виборців, а також на перебіг та характер
міжпартійної конкуренції

9.

Виборчий процес – це врегульована законом специфічна
діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована
на формування якісного і кількісного складу органів
державної влади та органів місцевого самоврядування.
Розрізняють кілька стадій
(етапів) виборчого процесу.
Перша стадія – проголошення або призначення виборів. Новою
Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів –
проголошення відповідно до календарної дати та призначення виборів
залежно від їх виду.
Друга стадія – затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними
виступають виборчі округи і виборчі дільниці. Виборчі округи бувають
територіальними та національно-територіальними.
Третя стадія – утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво
всім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії,
бюро, президії). Серед них розрізняють:
3) дільничні комісії, що діють у виборчих
1) територіальні, включаючи Центральні виборчі
дільницях.
комісії;
2) окружні – комісії, що діють у виборчих округах;

10.

Четверта стадія виборів – це складання
списків виборців.
- самовисунення;
Однією із найважливіших стадій виборчого процесу є стадія
висування і реєстрації кандидатів на виборчі посади. Світова
практика висунення кандидатів визначає кілька способів
висунення кандидатів:
- висування групами виборців;
Шоста стадія виборчого процесу передбачає
проведення передвиборчої агітації.
- висування політичними партіями та іншими громадськими
об’єднаннями.
Найголовніша, сьома стадія виборчого процесу – стадія
голосування, саме з нею пов’язаний кульмінаційний акт
волевиявлення.
Восьма стадія виборів включає підрахунок
голосів і визначення результатів виборів, а
також підбивання підсумків виборів. Закон
Законом скасована процедура дострокового
встановлює термін тривалості цієї стадії,
голосування на виборах народних депутатів України порядок підрахунку голосів, перелік виборчої
та на місцевих виборах.
документації з цих питань.
За Законом голосування провадиться в день виборів
або в день повторного голосування на виборах.

11.

Вибори – це найважливіший компонент політики.Через вибори громадяни надають
вплив на формування органів державної влади і тим самим регулюють своє право на
участь в управлінні державними справами.
У будь-якій країні громадянське суспільство, засноване на плюралізмі думок та інтересів людей, в змозі
забезпечити добровільне законослухняність громадян, уникнути гострих соціальних вибухів і кривавих
зіткнень, тільки якщо органи державної влади будуть освічені на справедливій виборній основі за
участю більшості громадян цієї країни. Виходить, що вибори це хоч і недостатній, але необхідний
ознака демократичної держави, один з чинників розвитку громадянського суспільства.

12.

Під виборчою системою України розуміється
передбачений законодавством порядок формування
представницьких органів держави.
Усі норми законодавства, які регламентують цей
порядок, у сукупності складають виборче право.
Основними його джерелами є Конституція України,
Закони України:
"Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня
1997 р., "Про вибори Президента України" у редакції від
24 лютого 1994 р., "Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998р.

13.

У цих нормативно-правових актах
сформульовано такі головні
принципи виборчого права:
загального, рівного і прямого виборчого
права за таємного голосування;
вільного й рівноправного висування
кандидатів у депутати;
Принцип загальності означає,
що право обирати мають усі
громадяни України, яким на
день голосування виповнилося
18 років.
гласності й відкритості; рівності можливостей для
всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;
неупередженості до кандидатів з боку державних
органів, установ та організацій, органів місцевого
самоврядування; свободи агітації.
Це право називається активним виборчим правом і тлумачиться так тому, що будь-які
прямі або непрямі пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно
від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності,
статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять,
непередбачені цими законами, забороняються.

14.

Для організації і проведення місцевих
виборів утворюються:
1) сільські, селищні, міські, районні у містах,
районні обласні (територіальні) виборчі комісії;
2) окружні виборчі комісії;
3) дільничні виборчі комісії. Останні
наділяються певними повноваженнями.
Голосування проводиться в день виборів
або в день повторного голосування з 7 до
23 години. Підрахунок голосів на виборчій дільниці
проводиться дільничною виборчою комісією
окремо по кожному одномандатному,
багатомандатному виборчому округу, по
кожному кандидату.
Висування кандидатів, на
зборах виборців за місцем їх
проживання, трудової
діяльності або навчання,
починається за 80 днів і
закінчується за 45 днів до
дня виборів. Громадянин
України має право на
самовисування. Усі
кандидати реєструються і з
цього часу наділяються
певними правами. А саме,
мати довірених осіб, брати
участь у передвиборній
агітації і т. д.

15.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:
1) 1. Енгибарян Р.,Тадевосян Еге. Конституційне право.-Москва, 2000 р.
2) 2. Мішин А. Конституційне (державне) право зарубіжних стран.-Москва,1996 р.
3) 1. В. Ф. Погорілка, Конституційне право України, Наукова думка К.:1999;
4) 2. Конституція України;
5) 3. Коментар до Конституції України, В. Ф. Бойко, ІЗВРУ. К.:1998.
6) 8 Ващенко К. Технології організації та проведення демократичних виборів: світ і
Україна // вісник тернопільського державного університету – 1998. – Т3, чис 2 – с.
111-117
7) Вибори 98: документи, статистичні дані, аналіз – К. – 1998 – с. 704

16.

Дякую за увагу