Similar presentations:
Павло Григорович Тичина (11.01.1891 – 16.09.1967)
1. Павло Григорович Тичина (11.01.1891 – 16.09.1967)
*2. Дитинство Народився 11 січня 1891 року в с. Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії, в Російській імперії. Батько
ДитинствоНародився 11 січня 1891 року в с. Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії,
в Російській імперії.
Батько Павла, Григорій Тимофійович Тичинін, пономарський син, родом із села Марківці
Козелецького повіту (1850–1906), був сільським псаломщиком і одночасно вчителем у
безкоштовній сільській школі грамоти.
Поет згадував:
«У нашій хаті в першій кімнаті із земляною долівкою (а була ще й
друга кімната, з дерев'яною підлогою) стояли дві довгі парти. На
кожній парті сиділо душ по 10 або ж по 12 учнів. Не знаю, скільки
мені тоді вийшло років, коли я однієї зими вже підсідав то до одного,
то до іншого учня і якось швидко, непомітно для себе вивчився
читати».
3. «Сонячні кларнети»
Почавши поетичну творчість зачернігівського періоду, Тичина в атмосфері
Києва першого року державного відродження
України закінчив першу свою книгу
поезій «Сонячні кларнети» (1918, фактично
вийшла в 1919), в якій він дав своєрідну
українську версію символізму, створив
власний поетичний стиль, який отримав
власну назву —
«кларнетизм». Кларнетизм — це світоглядна
естетична концепція Тичини, унікально
виражена за допомогою поетичних засобів
(асонанс, алітерація, епітети, метафори).
Перебуваючи в центрі революційних подій,
Тичина написав книгу. Тому що він стояв тоді
понад партійними ідеологіями, йому вдалося
дати в «Сонячних кларнетах» автентичний
естетичний відбиток відродження своєї
країни.
4. «Партія веде»
Написаний у 1933 як піонерський марш. За свідченням письменника Івана Цюпи вірш буввідхилений (як невдалий) одним із дитячих журналів.За збігом обставин він потрапив до рук
кореспондента московської газети «Правда», який у складі журналістської бригади у Харкові
готував матеріал про Україну. В редакції «Правди» твір сприйняли як надзвичайно
талановитий і актуальний.21 листопада 1933 року вірш «Партія веде» був уперше
опублікований в газеті «Правда» українською мовою. Відтоді цей твір став хрестоматійним,
символом радянської літератури. Вірш «Партія веде» відкрив однойменну збірку, яка з'явилася
того ж року і перевидавалася багато разів.
замість «всіх панів» треба «всіх катів» «паліїв за
паліями»
«Як нещодавно виявилося, «Партія веде» насправді
є… своєрідним ремейком твору 13-річної давнини і
протилежного спрямування. Ще в травні 1920-го
на Софійському майдані Павло Григорович палко
вітав українсько-польське військо, яке витурило з
Києва більшовиків. Переповідають, що ту промову
він завершив так: «А червону гидь // будем, будем
бить!»