51 Китай

1.

Китай
План
1. Проголошення КНР. Встановлення
соціалістичного режиму.
2. Комуністичні експерименти. Культ особи Мао
Цзедуна.
3. Трансформаційні реформи в Китаї (1978 – кін.
1980-х рр.)
4. КНР з кінця ХХ ст.
5.Зовнішня політика КНР.
Д/з: ст. 123-130.

2.

3.

1. Проголошення КНР. Встановлення
соціалістичного режиму.

4.

Громадянська війна між комуністами (КПК) і
Гомінданом («Народна партія»), яких підтримували
СРСР і США завершилася перемогою комуністів.
1 жовтня 1949р. проголошено Китайську Народну
Республіку (КНР).
Лідер Гоміндану Чан Кайші зі своїм урядом і залишками
війська перебрався на острів Тайвань та оголосив про
створення там Китайської Республіки.
Континентальний та острівний Китай пішли різними
шляхами економічного, соціального та ідеологічного
розвитку.

5.

Причини перемоги комуністів Китаю:
1. Масова підтримка селян, які дістали землю
внаслідок аграрної реформи комуністів.
2. Допомога СРСР озброєнням, продовольством,
військовими спеціалістами, радниками тощо.
3. Висока дисципліна армії КПК порівняно з армією
Гоміндану.
4. Відсутність єдності в рядах Гоміндану,
нездатність об’єднати навколо себе всі
антикомуністичні сили.

6.

Керівництво КПК впроваджує сталінську модель соціалізму:
1. Аграрна реформа – землю передано селянам.
2. Відразу почалося кооперування с/г
(до 1956 р. 98% селян – в кооперативах).
3. Націоналізація великих промислових підприємств.
4. «Придушення контрреволюції» – публічні страти, нелояльних
до КПК. У процесі земельної реформи загинуло 2-5 млн осіб, а
1,5-6 млн осіб відправлено до «трудових таборів», де чимало з
них загинуло.
5. 3 1956 р. шляхом викупу весь приватний сектор економіки
став державним.
6. Встановлено монополію державної зовнішньої торгівлі.
7. Запроваджено п’ятирічні плани.
8. У 1950-х рр. взято курс на індустріалізацію.

7.

2. Комуністичні експерименти. Культ
особи Мао Цзедуна.

8.

Певні успіхи в економічних перетвореннях призвели до
соціально-економічних експериментів – у травні 1958 р.
КПК проголосила курс «трьох великих знамен»:
1. «Генеральна лінія» – форсована побудова комунізму.
2. «Великий стрибок у комунізм» передбачав:
• за кілька років досягти рівня розвинених держав;
• щорічний ріст промисловості на 45%; за 5 років
промисловість мала зрости в 6,5 раз, а с/г – у 2,5 рази; у 10
разів збільшити виробництво сталі і електроенергії.
3. «Народні комуни» - примусове об’єднання селян з
максимальним усуспільненням (до речей особистого
вжитку). Жорстка дисципліна, воєнізована виснажлива
праця без вихідних, без оплати (за миску рису).

9.

Безкоштовна праця під гаслом «Три роки
наполегливої праці – десять тисяч років щастя». По
всій країні будувалися сотні тисяч кустарних
доменних і мартенівських печей. Ця сталь була
низької якості та непридатною для промисловості.
Яскравою ілюстрацією маоїстських експериментів
була кампанія проти сільськогосподарських
«чотирьох шкідників»: щурів, комарів, мух і
горобців. Винищення горобців (щоб не поїдали
зерно) викликало нашестя сарани, яка знищила весь
урожай – в країні настав голод, який забрав
близько 30 млн людських життів.

10.

Наслідки курсу "трьох великих знамен“:
• глибока економічна криза;
• падіння промислового і с/г виробництва;
• дефіцит товарів першої необхідності, продовольства, в
країні почався голод;
• зростає незадоволення населення, критика курсу Мао
Цзедуна;
• проти опозиції Мао Цзедун розгортає репресії;
• почалося ідеологічне протистояння між КНР і СРСР, що
призвело до розриву між ними.
У 1961 р. КПК проголосив курс на
«врегулювання» економіки:
“комуни" було реорганізовано, селянам повернули
присадибні ділянки, худобу, хатнє майно...

11.

Мао підготував новий новий експеримент «велику
пролетарську культурну революцію» (1966–1976):
Мета «культурної революції»:
1. Знищення старої «буржуазної культури» та
поширення ідеї Мао.
2. Формування нової революційної свідомості для
швидкої побудови комуністичного суспільства.
3. Знищення інакомислячих у партії, органах влади,
інтелігенції.
4. Посилення позиції Мао Цзедуна, встановлення його
абсолютної влади.

12.

Маоїсти спиралися на молодь – загони хунвейбінів та
цзаофанів, які розправлялися з опозицією.
Замість колишніх органів управління створювалися нові –
«ревкоми» з представників армії, хунвейбінів та
дзяофанів. Це спричинило хаос та масове насильство.
Знищивши опозицію, Мао, щоб угамувати безладдя,
наприкінці 1967 р. розправився з хунвейбінами і
цзаофанами. Було встановлено військовий контроль,
лозунг «Вся країна навчається в армії, весь народ –
солдати».

13.

Наслідки «культурної революції»:
1. Встановлено абсолютну владу Мао Цзедуна.
2. Репресовано 40–70 млн осіб.
3. Скасовано профспілки, громадські організації, закрито
заклади освіти, музеї, театри тощо.
4. Завдала величезної шкоди КНР у різних сферах.
Режим особистої влади Мао Цзедуна спирався на партійнодержавну бюрократію. Утвердився культ особи Мао, якого
називали «Червоне сонце» і «Великий керманич». Його портрети
були обов’язкові скрізь, кожен мав мати при собі «Цитатник Мао».
Маоїзм – адаптація комуністичної ідеології до умов аграрної
країни, опора на селян, культ лідера, антиінтелектуалізм; Мао і
КПК претендують на керівну роль у комуністичному русі.

14.

3. Трансформаційні реформи в
Китаї (1978 – кін. 1980-х рр.)

15.

Після смерті Мао розгортається боротьба за владу,
перемогли у якій реформатори на чолі з Ден
Сяопіном
У 1978 р. КПК проголосила новий
курс «чотирьох модернізацій»:
•промислової;
•сільськогосподарської;
•науково-технічної;
•оборонної.

16.

Реформи Ден Сяопіна –
замінена адміністративно-командних методів
управління на ринкові механізми економічного
регулювання:
• впроваджуються ринкові відносини (при збереженні
позиції КПК, декларуванні вірності марксизмуленінізму, ідеям Мао Цзедуна) у:
• с/г (розпущено комуни, дозволено оренду землі і
найману працю, продаж селянами продукції на
ринку…)
• промисловості (відмовилися від директивного
планування, запроваджено матеріальну зацікавленість у
результатах праці, дозволено приватні, колективні і
орендні підприємства, заохочується іноземний капітал,
стимулюється розвиток ринкових відносин...)
• фінансово-податковій сфері (реформовано банківську
і податкову системи).

17.

Проголошено «побудову соціалізму з китайською
специфікою». І хоча Ден Сяопін постійно
повторював китайську приказку, що «не має значення
якого кольору кішка – чорного чи білого, аби лише
вона добре ловила мишей», все ж комуністична
ідеологія залишалась основою проведення реформ.
Влада не пішла на заклик дисидентів провести
«п’яту модернізацію» – дозволити демократію
(свободу слова, діяльність різних політичних рухів,
звільнити політичних в’язнів).

18.

Особливості китайських реформ:
1. Стосувалися лише соціально-економічної сфери.
2. Не торкнулися політичної та ідеологічної сфери.
3. При владі залишалася КПК, контроль якої і надалі
пронизує всі сфери суспільства.
4. У Китаї зберігся тоталітарний політичний лад.
5. Демократичний рух молоді за права людини був
жорстоко придушений у 1989 р. – кривава розправа
над студентами та молоддю у Пекіні на площі
Тяньаньмень. Загинуло від 200 до 35 тис. осіб.

19.

Наслідки реформ:
• 1. Розквіт економіки країни: найвищі у світі темпи
приросту виробництва в 1980-х рр.– 12-18% щорічно.
КНР за обсягом валового національного продукту
обійшов усі розвинені держави крім США, але в
розрахунку на душу населення (500 дол. на рік) значно
відставав від багатьох розвинених країн.
• 2. КНР стає світовою промисловою державою –
«фабрикою світу».
• 3. Розвивається приватний сектор.
• 4. Зростає урбанізація і рівень життя.
• 5. Не змінила тоталітарної політичної системи.

20.

4. КНР з кінця ХХ ст.

21.

КНР – соціалістична (комуністична) народна
республіка, унітарна держава (23 провінції, 5
автономних районів, 4 міста прямого підпорядкування
(Пекін, Тяньцзінь, Шанхай, Чунцін), 2 особливі
адміністративні райони — Гонконг (з 1997 року) і
Макао (з 1999 року)). Діє Конституція 1982р.
На центральному рівні існує шість владних структур:
• Парламент - Всекитайські Збори народних
представників,
• Голова КНР – лідер держави,
• Уряд –Державна Рада,
• Судова влада – Верховний Народний Суд,
• Центральна Військова Рада,
• Верховна Народна Прокуратура.

22. До виборів допускаються тільки депутати від Комуністичної партії Китаю і восьми так званих демократичних партій, що входять в

Народну
політичну консультативну раду Китаю (НПКРК).
Побудова ринкової економіки здійснюється в
Китаї під керівництвом Комуністичної партії на
основі п'ятирічних планів.
Економіка зберігає свою багатоукладність.
Менше 30% ВВП створено на державних
підприємствах.

23.

З 2012 р. Генеральний секретар КПК (найбільшої партії
у світі), а з 2013 р. і до сьогодні Голова Китайської
Народної Республіки – Сі Цзіньпін. Він розгорнув
боротьбу проти корупції: у 2013–2018 рр. до
відповідальності було притягнуто 1,5 млн чиновників.
Це дозволило Сі Цзіньпіну отримати широку народну
підтримку й усунути конкурентів. Було внесено зміни
до Конституції, які скасовували обмеження на кількість
строків правління перших осіб. Фактично Сі Цзіньпін
перетворився на нового імператора.
У світі Пекін часто критикують за порушення прав
людини. Китай проводить жорстку політику в Тибеті,
переслідує інакомислячих.

24.

Сепаратизм в КНР

25.

КНР за обсягом ВВП з 2010 р. - ІІ місце у світі після
США. У 1991-2024 рр. частка ВВП КНР зросла з 3,1% до
19,1%. Китайськв економіка – ~19 % світової. КНР –
лідер світу за обсягом виробництва >100 видів
промислової продукції. Крім товарів широкого вжитку
– сталь і кольорові метали, верстати, с/г техніка; ~ 30 %
автомобілів світу, 87 % з яких – легкові (> ніж у США,
Японії та Німеччині разом), велосипеди, річкові та
морські судна (38 %); новітні виробництва високих
технологій – авіакосмічна промисловість, військовопромисловий комплекс, електроніка (електромобілі,
радіодеталі, материнські плати, відеокарти і т. п.) Велика
індустрія копій, підробок під світові бренди + власні
марки смартфонів і комп’ютерів, (Lenovo, Huawei, ZTE,
Meizu, Xiaomi та ін. )

26. Пріоритетною є освіта та інформаційні технології У ментальності китайців закладено розуміння: процвітання залежить від рівня

освіти.
Існує грандіозна система освіти:
населення охоплено повною середньою освітою,
є 3000 вишів: 2/3 – державні, решта – приватні
До топ-200 найкращих вишів світу входять 7
навчальних закладів Китаю (університети Пекіну,
Ціньхуа, Гонконгу).
Переважають природно-технічні й прикладні
дисципліни, які сприяють розвитку інформаційних
технологій, особливо програмування.

27.

5. Зовнішня політика КНР.

28.

СРСР допоміг КПК прийти до влади і розглядав
Китай як свою маріонетку в «холодній війні». Захід не
визнавав нової держави – її місце в ООН до 1971 р.
займали представники Гоміндану. Війська КНР брали
участь у війні в Кореї проти військ США (ООН).
Між СРСР і КНР виникли непорозуміння із-за критики
«культу особи» Сталіна та проголошена компартії СРСР
авангардом комуністичного руху у світі (Мао Цзедун
претендував на цю роль).
Мао для перемоги світової революції визнавав
можливим використання ядерної зброї (мав власну з
1964р.) та загибель мільйонів людей, прагнув
підштовхнути до смертельної сутички двох «тигрів» –
СРСР і США, а «мудрій мавпі» (КНР) – бути
спостерігачем.

29.

У 1968 р. КНР побоювався повторення «чехословацького
варіанта» проти нього з боку СРСР. На радянськокитайському кордоні відбулося декілька збройних сутичок.
Найнебезпечні у 1969 р. на річці Уссурі (о. Даманський) та у
Семипалатинській області (Казахстан). Після них Генштаб
СРСР готує план превентивного удару по ядерних об’єктах
КНР. Проте все ж таки міждержавний конфлікт вдалося
владнати мирним шляхом. Із-за ускладнення стосунків з СРСР
– зближення з США. У 1971 р. КНР посів місце Тайваню в
ООН, згодом відновив дипломатичні відносини з Японією та
США. 1979р. – знову ускладнення відносин з СРСР із-за
В’єтнаму та вторгнення СРСР у Афганістан.
1989 р. – виведення радянських військ з Афганістану й
Монголії; в’єтнамських із Камбоджі сприяли укладенню нового
договору про кордон між СРСР і Китаєм, але він не усунув усіх
суперечностей.

30.

У 1997 р. Гонконг та у 1999 р. Макао (колишні
колонії) після переговорів включено до складу КНР,
однак протягом 50 років там зберігатиметься існуюча
політична та економічна система («Одна держава – два
суспільні устрої»). У такий спосіб пекінські лідери
намагаються розв’язати і проблему з Тайванем:
мирне об’єднання при збереженні Тайванем своєї
незалежності та поступової інтеграції. Однак багатий
Тайвань, який яскраво продемонстрував переваги
капіталістичного ладу, відмовився вести переговори про
возз’єднання. Тайванське питання так і залишилося
невирішеним.

31. КНР – ракетно-ядерна, космічна держава, постійний член РБ ООН, потужна наддержава, має найчисельніні збройні сили, 2-а у світі

за населенням, 4-а – за
площею. Проводить зовнішню політику, що сприяє
зміцненню її ролі в світовій політиці, при цьому заявляє
про важливість глобальної продовольчої безпеки,
проблеми країн, що розвиваються, і виступає за
підписання договору про незастосування ядерної зброї.
Є глобальне суперництво КНР зі США, що
проявляється у економічному протистоянні.

32.

Китай прагне не просто стати супердержавою,
його мета – стати наддержавою – геополітичним
Сонцем, навколо якого обертатиметься світова
система.
У першій чверті ХХІ ст. прагнення Китаю
переупорядкувати світ посилилося.
КПК прагне перетворити КНР на провідну
економічну державу до 2049 р. – століття китайської
революції.

33.

34.

35.

36.

37. Китайські комуністичні інвестиції.