23.61M
Category: historyhistory

Китай в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст

1.

Китай в другій
половині ХІХ - на
початку ХХ ст.

2.

3.

Китай був найбільшою
державою в Азії —
багатонаціональною
імперією. На чолі
«Піднебесної імперії»
стояв богдихан —
імператор династії Цин,
влада якого була
необмеженою. Усю
територію, яку
завоювали маньчжури,
називали імперією Цин.
Китайський імператор

4.

Китай був «закритий»
для іноземного
капіталу, усі торговельні
операції здійснювалися
через одну фірму, яку
підтримувала держава.
Європейські підприємці
марно намагалися
«відкрити» китайський
ринок для своїх товарів.
Оскільки Китай
обходився виробленою
в країні продукцією, то
не потребував
європейських товарів

5.

Криза імперії розпочалася зі
збільшенням ввезення до
Китаю опіуму та знеціненням
китайських мідних грошей і
вивезенням до Європи срібних.
Основним наслідком кризи
стало руйнування традиційної
влади імператора та зубожіння
населення. Цей процес
викликав наростання
соціальної напруги в
китайському суспільстві
Для Китаю друга половина XIX
ст. була часом погіршення
економічної, соціальної та
політичної ситуації.

6.

Опіумні війни
З найдавніших часів у
Китаї існував звичай
куріння
опіуму. Британська ОстІндська компанія істотно
розширила площу
плантацій снодійного
маку й розгорнула масове
виробництво опіуму, який
продавали дешево, а
подеколи й роздавали
задарма місцевому
населенню. Китайський
уряд був неабияк
стурбований цим

7.

Перша опіумна війна
Конфлікт із Британією був
справою часу. Приводом до
збройного зіткнення став
арешт китайським митним
комісаром англійських
контрабандистів і знищення
їхнього опіумного вантажу.
У відповідь англійський
флот обстріляв китайські
військові човни в гирлі р.
Сіцзян. Почалася перша
«опіумна» війна (18401842). Після трирічних
збройних сутичок Китай
капітулював.
Британський корабель "Немезіс"
атакує цінські джонки

8.

Битва при Гуанчжоу
Китай збільшив вивіз
своїх товарів в західні
країни, але не купував
європейських товарів.
Велика Британія ввозила
до Китаю опіум.
Прагнення Британії
«Відкриття»
китайського ринку для
своїх товарів

9.

Словничок
«Опіумні» війни —
війни Великої Британії
та Французької імперії
проти Китаю з метою
розширення свого
впливу в країні
Політична карикатура на те, як Велика
Британія «полегшувала» торгівлю опіумом
у Китаї. 1840-і роки

10.

Нанкінський договір
Перемога Великої Британії
була закріплена Нанкінським
договором 1842 р., згідно з
яким Китай мав виплатити
величезну контрибуцію (21
млн дол.) й визнати її право на
безмитну торгівлю опіумом у
всіх портах Китаю. Також Китай
погоджувався передати
Великій Британії о. Сянган
(Гонконг). Нерівноправні
договори Китаю нав’язали
США, Франція, Бельгія, Швеція
та Норвегія.

11.

Мовою джерела
Із Нанкінського договору 1842 р.
Ст. 2. Імператор Китаю погоджується, що
британським підданим з їх сім’ями і
підприємствами буде дозволено перебувати для
здійснення їх торговельних цілей у містах: Кантоні,
Амої, Фучжоу, Нінбо і Шанхаї...
Ст. 3. ...імператор Китаю віддає королеві Великої
Британії острів Гонконг у вічне володіння.
1. Які порти оголошувалися відкритими для британської торгівлі?
2. Який острів переходив у вічне володіння Великої Британії?

12.

Від 40-х рр. XIX ст.
поширюється хвиля
селянських повстань.
Між першою й
другою «опіумними»
війнами в Китаї
розгорнувся рух
проти куріння опіуму,
який очолили
китайські християни
— тайпіни
Тайпіни — повстанці, учасники селянської
антифеодальної війни в Китаї (1850-1864) проти
панування маньчжурської династії Цин.

13.

Причини повстання
Важке становище
китайського народу після
Першої опіумної війни
Посилення феодальної
експлуатації, збільшення
податків,обезземелення
селян
Антинародна політика
маньчжурської династії
Втручання європейських
держав і США у
внутрішні справи Китаю

14.

Головним ідеологом руху
тайпінів був Хун Сю-цюань
(сільський учитель) (1814—
1864 рр ), який
проповідував ідею
соціальної рівності та
побудови "Царства
рівності, справедливості,
благополуччя" — "Тайпін
тяньго". Він заснував
таємне "Товариство
поклоніння Богові".
Хун Сю-цюань
Ідеї тайпінів — це поєднання традиційної
конфуціанської моралі з ідеями християнства

15.

Мовою джерела
1. Із заклику тайпінів до населення).
«...Я хочу тільки одного: щоб кожен повстав за свою домівку.
Проголосіть боротьбу тим, із ким ви не можете жити під одним
небом! ... Маньчжури дозволили пожадливим сановникам і
безчесним чиновникам надали право здирати з народу сім шкур і
пити його кров. Маньчжури роблять так, щоб ми, китайці, збідніли і
знесиліли»
2. Із закону Тайпінської держави про землю 1853 р.
Уся земля ділиться за кількістю їдців, незалежно від статі... Усі
поля у Піднебесній обробляються всіма. Якщо в одному місці землі
недостатньо, то переселяються в інше місце, і навпаки. Коли в
сім’ях виникають позови або суперечки, обидві сторони йдуть до
старости громади, який їх і вирішує... Якщо є земля, то її спільно
обробляють; якщо є їжа, її спільно їдять; одяг — спільно носять;
гроші — спільно витрачають. Усюди повинна бути рівність і не
повинно бути людини, яка не була б сита і в теплі.
Із якими закликами зверталися тайпіни до населення?

16.

Повстання тайпінів
1850-1864 рр.
У 1850 р. окремі селянські
повстання в долині річки
Янцзи перетворилися на
широкий повстанський рух.
Головною військовою
силою руху стала військова
організація тайпінів.
Урядові війська перейшли
на бік повсталих. У 1853 р.
повсталі оволоділи
давньою столицею Китаю
— Нанкіном, де знищили
20 тис. маньчжурів та
членів їхніх родин.
Величезна територія в
середній і нижній течіях
річки Янцзи перейшла до
тайпінів.

17.

Тайпіни заснували
свою державу, у якій
передбачалося
втілити принцип
рівного розподілу
матеріальних благ і
скасувати власність
на землю. Для
реалізації цих ідей
тайпіни провели
низку реформ

18.

«Земельна система
Небесної династії»
У 1853 році був
опублікований
найважливіший документ
під назвою «Земельна
система Небесної
династії». По суті, він став
Конституцією
новоутвореного
тайпінского держави. Цей
закон стверджував не
тільки основи аграрної
політики, а й основні
принципи
адміністративного устрою
країни.
Хун Сюцюань узяв
собі титул «Небесного
князя».

19.

Реформи тайпінів
6. жінки отримали
право на освіту та
рівний доступ до
державних посад.
1. значна частка податків
була перекладена на
землевласників
2. біднякам
надавалися
податкові пільги;
3. була зменшена
5. дозволено вільне
орендна плата на
ввезення іноземних
землю;
товарів;
4. зменшено торговельне
мито;

20.

Придушення повстання тайпінів
Порядки, установлені повстанцями, майже
не відрізнялися від тих, що існували на
іншій частині імперії. Вожді тайпінів
привласнювали собі майно, права й землі.
Незабаром між ними розгорнулася запекла
боротьба за владу, що супроводжувалася
стратами та вбивствами.
Європейські країни, що не так давно
відкрили для себе китайський ринок,
вирішили втрутитись у конфлікт.
Скориставшись незначним приводом,
англійці в 1856 р. висадили свої війська в
Гуанчжоу. Згодом до них приєдналися
французи. У ряді битв інтервенти здобули
перемогу. Також завдяки європейцям була
споряджена нова китайська армія за
європейським зразком.
Настав перелом у ході війни. Повстанці
перейшли до оборони, намагаючись зберегти
Тайпінську державу.
Китайський чиновник

21.

Придушення повстання тайпінів
Опір тайпінів було
зламано після захоплення
Нанкіна в 1864 р. Хун
Сюцюань відмовився
залишити обложене місто
та заподіяв собі смерть,
випивши отруту.
Тайпінське повстання ще
більше ослабило Китай.
У країні давалося взнаки
значне відставання від
передових держав світу,
дедалі популярнішою в
населення ставала
політика
«самопосилення», тобто
запозичення іноземних
досягнень.

22.

Друга опіумна війна
Неспроможність маньчжурської
династії придушити повстання,
занепокоєння європейських держав
можливістю перегляду тайпінами, у разі
перемоги, нерівноправних угод стали
причинами Другої опіумної війни
Восени 1856 р. китайські чиновники
заарештували команду й вантаж
китайського корабля, що йшов під
прапором Великої Британії з
контрабандним опіумом. Після цього
Велика Британія знову оголосила війну
Китаю почалася друга «опіумна»- війна
(1856-1860). Британська ескадра
бомбардувала порт Гуанчжоу, а на
початку 1857 р. до неї приєдналися
американські кораблі. Невдовзі у війну
на стороні Англії вступила Франція.

23.

Друга опіумна війна
Французи грабують літній
імператорський палац
У 1860 р. об’єднана англофранцузька армія розгорнула
сухопутні військові операції на
Ляодунському півострові й у
Північному Китаї; союзники
захопили порт Тяньцзінь. У
вирішальній битві під Пекіном
англо-французька артилерія
розгромила маньчжурськомонгольську кінноту. Англофранцузький десант
пограбував імператорський
палац у Пекіні.

24.

Пекінський
договір
У жовтні 1860 р. був
підписаний Пекінський
договір, за яким
китайський уряд
погодився виплатити
Англії й Франції
багатомільйонну
контрибуцію, відкрити
Тяньцзінь для іноземної
торгівлі, дозволити
використовувати китайців
як робочу силу («кулі») у
заморських англійських і
французьких колоніях.
Британський Гонконг

25.

Англія, Франція та США
отримали можливість
торгувати в усіх великих
портах Китаю та
створювати власні
торговельні консульства.
Європейці та американці
отримали право
недоторканності на всій
території країни. У 90-ті
рр. XIX ст. до участі в
колонізації Китаю
долучилися Японія, Росія,
Німеччина. Країну стали
ділити на сфери впливу.

26.

Карикатура про розподіл сфер
впливу в Китаї між європейськими
державами та Японією. 1890-і роки
Фактично Китай став
напівколонією:
китайський уряд видавав
розпорядження лише
після попереднього їх
схвалення «радниками» із
західних держав. У 1885
р. Китай мусив
поступитися Франції
провінціями Аннам і
Тонкій (нині В’єтнам). Це
свідчило про те, що
Франція прагнула
домінувати над
Південним Китаєм.

27.

Словничок
Напівколонія - форма
залежності однієї держави від
іншого, при якій держава напівколонія, на відміну від
колонії, формально зберігає
атрибути зовнішньої і частково
внутрішньої самостійності, але
його економічна та
зовнішньополітична структура
потрапляють в
найсильнішу залежність від
більш потужної
імперіалістичної держави з
доброї волі чи шляхом погроз і
примусів.
Провідні країни світу
ділять Китай, що
вмирає.
Карикатура з американського
журналу кінця XIX ст

28.

Наприкінці XIX ст. Китай
«відкрився» для західних
держав. Європейські країни,
США та Японія проводили в
Китаї політику
«опосередкованого
правління»: вони не
намагалися відібрати владу
в китайського правителя,
однак узяли економіку
країни під свій контроль.
Карикатури на
боротьбу за сфери
впливу в Китаї

29.

«Політика
самопосилення»
У 60-70-х рр. ХІХ ст. Цінська імперія
переживає найглибшу кризу за всю
історію свого існування. її називали
«хворою людиною Азії». Вихід із цього
становища Ціни спробували знайти у
«політиці самопосилення», метою якої
проголошувалося «досягнення
багатств» шляхом засвоєння
«варварських справ» та «заморських
здобутків».
Імператор Гуансюй
Мета — досягти самопосилення Китаю, якому загрожувала остаточна
втрата самостійності. Для цього потрібно було подолати економічну та
військово-технічну відсталість Китаю. Тому китайські сановники
виступали за реорганізацію армії, оснащення її сучасними видами зброї,
розвиток крупної індустрії і сучасних засобів транспорту

30.

Гасло самопосилення: «Китайська наука - основа,
західна - прикладна».

31.

«Сто днів" реформ
Рух за реформи очолив Кан Ювей,
він вимагав введення конституційної
монархії на парламентській основі,
демократизації, активного
переймання західних стандартів, в т.
ч. нових законів, підтримки
приватного бізнесу, освіти культури.
Кан Ювей
Ци Сі
У період від 11 червня до 20
вересня 1898 р. ("сто днів"
реформ) Гуансюй під впливом
Кан Ювея видав понад 60 указів,
які передбачали оновлення
Китаю та перетворення його на
могутню й незалежну державу.
Але внаслідок державного
перевороту 21 вересня 1898 р.
Гуансюй був позбавлений трону
на користь імператриці Ци Сі,
деяких реформаторів стратили;
Кан Ювею вдалося втекти до
Гонконгу. Таким чином, спроба
вивести країну з кризового
стану шляхом реформ зазнала
невдачі.
Курс на самопосилення не дав бажаного
результату

32.

Японо -китайська
війна
Остаточний крах «політики
самопосилення» показала
японо-китайська війна, що
розпочалася із суперечки через
Корею. Безвихідна ситуація
змусила Цінів підписати
черговий принизливий договір у
м. Сімоносекі 17 квітня 1895 р.
За цим договором Корея
отримувала «незалежність» (що
насправді означало її
підпорядкування Японії), Китай
сплачував контрибуцію
розміром 200 млн лянів та
передавав низку територій
Японії (Ляодунський півострів,
Тайвань).

33.

Присутність іноземців в Китаї

34.

Повстання іхетуанів
1899-1901 рр. спалахнув рух
іхетуанів (товариство «Іхетуань»
- в перекладі означає «Кулак в
ім’я справедливості й згоди» ,
які створювали «Загони
справедливості та миру».
Оскільки у систему тренувань
іхетуанів входили китайська
гімнастика і кулачний бій,
пізніше в європейській пресі цей
рух дістав назву «боксери». Рух
був спрямований на боротьбу з
іноземним пануванням. Досить
швидко він поширився на значні
території Китаю.
Загони їхетуанів

35.

Повстання іхетуанів
У 1900 р. загони іхетуанів
зібралися поблизу Пекіна. Ци
Сі вирішила за допомогою
іхетуанів ліквідувати вплив
європейців. Вона звернулася
до них із закликом: "Настав час
повернутися на старий і
випробуваний шлях наших
предків... Смерть іноземцям!".
У Пекіні повсталі влаштували
різанину в європейських
дипломатичних місіях.
Боксерське повстання.
Китайська картина

36.

Війська європейських держав
вступають до Пекіна,1900 р.
У відповідь вісім держав
— Англія, США, Росія,
Японія, Франція, Італія,
Німеччина, АвстроУгорщина — спрямували
свої війська до Китаю. У
серпні 1900 р. вони
вступили в Пекін.
Імператриця вдала, що не
причетна до повстання і
віддала наказ урядовим
військам розгромити
загони іхетуанів, що й
було зроблено з
особливою жорстокістю.

37.

Страта «боксера»
• Після придушення повстання Китай був змушений
підписати нові нерівноправні угоди. Він мав сплатити
велику контрибуцію, у посольський квартал Пекіна
вводилися іноземні війська, а за вбивство європейця,
японця чи американця передбачалася смертна кара.
• Повстання іхетуанів стало останньою спробою зберегти в
Китаї традиційні порядки.

38.

Сунь Ятсен.
Сінхайська революція 1911-1913 рр.
Підтримка
імператрицею
Ци Сі іноземної інтервенції
та придушення іхетуанів
спричинили революційний
антицінський рух.
Його лідером був Сунь
Ятсен (1866-1925).
СУНЬ ЯТСЕН

39.

Улітку 1905 р. розрізнені революційні групи
з’єдналися в «Об’єднаний союз», основу програми
організації становили розроблені Сунь Ятсеном
«Три народних принципи» Сунь Ятсена
націоналізм
(означав
повалення
чужоземної
маньчжурської
династії і
створення
незалежної
Китайської
держави);
народовладдя
(передбачав
боротьбу за
встановлення
республіканськодемократичного
ладу);
народний добробут
(пропонував
«зрівняння в правах
на землю» шляхом
націоналізації
землі).

40.

Початок революції
• 10 жовтня 1911 р. проти
уряду повстав гарнізон в
Учані, підтриманий
робітниками і студентами.
Цей день вважається днем
початку революції.
Наступного дня владу Цінів
було повалено у містах
Ханькоу і Ханьяні. До початку
грудня вже 15 провінцій
Китаю з 18 відмовилися
підкорятися цінському уряду.
• 1912 р. проголошено
Китайську республіку,
президентом став Сунь Ятсен,
утворилася нова національна
партія Гоміньдан

41.

Пу І
12 лютого 1912 р. від імені малолітнього
імператора Пу І було оголошено про
зречення Цінської династії.
15 лютого 1912 р. Національні збори
обрали Юань Шікая тимчасовим
президентом Китайської республіки, який
відразу взяв курс на встановлення
одноосібної влади та воєнної диктатури.
Столицю перенесено з Нанкіна до Пекіну.
Юань Шікай
Почалася Громадянська
війна:
південні провінції
підтримували Сунь Ятсена і
партію Гоміньдан
• Північні провінції – Юань
Шикая

42.

Закріплення вивченого
1. Яка династія була при владі в Китаї в середині
XIX ст.?
А) Династія Мін
Б) Династія Цін
В) Династія Хун
Г) Династія Вень
2. Хто очолив Тайпінське повстання в Китаї?
А) Сунь Ятсен
Б) Циндао
В) Хун Сюцюань
Г) Гуанчжоу

43.

3. Перша опіумна війна:
А) 1856 – 1860 рр. Б) 1852 – 1860 рр.
В) 1842 – 1854 рр. Г) 1840 – 1842 рр.
4. Іхетуанське повстання відбулося:
А) 1897 – 1900рр.
Б) 1899 – 1901рр.
В) 1891 – 1901рр.
Г) 1897 – 1902рр.
5. Сіньхайська революція відбулася в:
А) 1911-1916р.р.
Б) 1900 -1913р.р.
В) 1911-1919р.р.
Г) 1911-1913р.р.
6. Хто ця історична особа?
А) Чай Канші
Б) Юань Шикай
В) Сунь Ятсен
Г) Кан Ювей
English     Русский Rules