86623

1.

ТЕМА 13: «КОНЦЕПЦІЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ
МАРКЕТИНГУ ЯК ЕФЕКТИВНОГО ЗАСОБУ МЕНЕДЖМЕНТУ
ЕФЕКТИВНОСТІ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КОМПАНІЙ»

2.

Мета лекції – здобуття теоретичних знань щодо концепції
запровадження стратегії маркетингу у біоенергетичних
компаніях як засобу підвищення ефективності функціонування
підприємств.
Завдання лекції - ознайомити студентів з поняттям маркетингу,
стратегії маркетингу, маркетингу біоенергетичних компаній;
методикою управління маркетингом в біоенергетичних
компаніях та практикою застосування стратегії та тактики
маркетингу.

3. План

1.
2.
3.
4.
5.
Поняття
маркетингу,
стратегії
маркетингу,
маркетингу біопаливної галузі
Етапи управління маркетингом в біоенергетичних
компаніях.
Системний підхід до ефективного управління
маркетинговою діяльністю в біоенергетиці.
Комплекс маркетингу біоенергетичної компанії.
Стимулювання попиту на біопалива

4. 1. Поняття маркетингу, стратегії маркетингу, маркетингу біопаливної галузі

1. Маркетинг – це управлінська діяльність, що вивчає всі види
діяльності, пов'язані із спрямуванням потоку товарів і послуг від
виробника через систему реалізації до кінцевого споживача.
2. Маркетинг – сукупність технічних прийомів вивчення ринку,
розробки товару, стимулювання попиту.
3. Маркетинг – вид людської діяльності, спрямованої на
задоволення потреб шляхом обміну.
4. Маркетинг – один із видів творчої управлінської діяльності,
спрямованої на розширення виробництва і торгівлі шляхом
виявлення потреб споживачів, а також розробок для
задоволення цих потреб.
Суть маркетингу в формулі: "Виробляти те, що безумовно
користується попитом і реалізується, а не намагатися нав'язати
покупцю не "погоджену" попередньо з ринком продукцію."

5.

На думку американського вченого Джорджа Дейла "... стратегічна
маркетингова діяльність базується на основних чотирьох виборах
(АААА (arena, advantage, access, activities) ".
Arena (арена) — це та сфера, яку бізнес визначає для своєї
діяльності, ті сегменти ринку, на яких він буде обслуговували
споживачів.
Advantage (перевага) — це найбільш висока цінність для
споживача, яка є лакмусовим папером для перевірки
конкурентоздатності організації.
Access (доступ) — це вихід на потрібний ринок через відповідні
канали дистрибуції та комунікацій.
Activities (діяльність) — це асортимент та масштаби, тобто що
саме та скільки бізнес буде пропонувати ринку.
Крім того, є ще одне "A'' (adapt — адаптування), необхідність
адаптування перерахованих вище напрямків для своєї організації,
що дозволяє ефективніше долати труднощі та використовувати
можливості бізнесу.

6.

Представники
вітчизняної науки визначають
стратегічний маркетинг, як постійний аналіз
потреб, сегментування ринку та розробку
концепцій конкурентоспроможних товарів,
вибір ринків та стратегій розвитку фірми.
Його
завдання полягає в приведенні у
відповідність вимог ринку та можливостей
фірми, формуючи при цьому її конкурентні
переваги.

7.

Система маркетингу в біопаливній галузі – це дієвий засіб
комплексного сполучення між ринком товару та його
виробником
і
виробництвом,
синхронізація
процесів
виробництва
та
споживання
енергоносіїв
біологічного
походження.
Стратегія маркетингу – це ряд скоординованих дій,
спрямованих на завоювання стійких конкурентних переваг на
довгострокову перспективу.
Головним завданням стратегії маркетингу в діяльності
біоенергетичних компаній є:
синхронізація
процесів
виробництва
та
споживання
енергоносіїв,
стимулювання збуту і просування біоенергетичної продукції на
ринку енергоносіїв.

8.

Сутність маркетингової інтеграції виробничо-збутових
процесів у галузі полягає у відтворенні цілого через
зв`язаність і безперервність його частин у циклі
“виробництво-збут”.
Результатом
такої інтеграції є узгоджене й
безперервне
функціонування
частин
біоенергетичного виробництва, в основі якого є
система маркетингу.
Комплексне вирішення питань побудови системи
маркетингу для біоенергетичних структур в умовах
дотримання
балансів
інтересів
виробників,
споживачів біопалива і держави є основою для
реалізації ринкових механізмів у біоенергетичній
галузі.

9. 2. Етапи управління маркетингом в біоенергетичних компаніях

1) стратегія маркетингу
2) тактика маркетингу
3) аналіз результатів і контроль маркетингової діяльності.
Стратегія маркетингу включає в себе:
попередній аналіз потенційного ринку (споживачі, канали збуту, законодавчі
обмеження, конкуренти),
аналіз можливостей розвитку для адекватного реагування на зміну ринкової
кон’юнктури,
встановлення середньо- і довготермінових цілей,
визначення бюджету і планування політики в середньо- і довготермінових
періодах.
При використанні будь-якої форми
власності
стратегія
маркетингу
біоенергетичних компаній має ґрунтуватися на державній політиці.
Державна політика в біоенергетиці може визначати:
тарифні принципи,
оподаткування і пільги,
преференції і квоти,
принципи територіального поділу збутових зон,
принципи взаємного ринкового проникнення.
1.

10.

У біоенергетичній галузі стратегія маркетингу передбачає:
створення
комплексних
біоенергетичних
виробництв
з
вирощування енергетичних культур з метою створення
сировинного потенціалу і переробки на біопаливо на базі
інноваційних технологій;
побудову переробних заводів на місцях виробництва органічної
сировини;
реконструкцію і модернізацію існуючих підприємств під
виробництво енергоносіїв (зокрема, українських спиртових
заводів, потужності яких завантажені в середньому на 40%).

11.

2. Тактика маркетингу включає:
встановлення проміжних цілей,
визначення властивостей, необхідних для досягнення цих
цілей,
планування цілей на порівняно короткотерміновий період
(до кількох років),
складання програм реалізації цілей.
У біоенергетиці до тактичних завдань можна віднести:
визначення політики виробництва, закупівлі й зберігання
сировини,
програма
сервісного
обслуговування
допоміжного
обладнання, транспортної техніки з постачання пального.

12.

3. Аналіз і контроль маркетингової діяльності включає такі
аспекти:
аналіз результатів,
виявлення відхилень від поставлених цілей,
аналіз причин відхилень і т. п.
Зворотний зв’язок
обов`язковим.
в
управлінні
маркетингом
повинен
бути
В загальному стратегія і тактика маркетингу, а також аналіз і
контроль маркетингової діяльності повинні розкриватися через
конкретні завдання, які ставляться і трансформуються в
конкретні цільові показники діяльності через стратегії
структурних
підрозділів
біоенергетичної
компанії
та
функціональні стратегії.

13. 3. Системний підхід до ефективного управління маркетинговою діяльністю в біоенергетиці.

Структурна і функціональна побудова біоенергетичних об’єднань з
циклом «виробництво сировини – виробництво біопалива –
транспортування – реалізація – споживання»
вимагають
застосування системного підходу для ефективного управління
маркетинговою діяльністю в біоенергетиці.
В біоенергетичній галузі системний підхід може являти собою
органічну єдність основних принципів:
1) принцип системності - представляє
методологічного знання, яка пов’язана з
створенням об’єктів як систем;
одну з форм
дослідженням і
2) принцип ієрархічності, що вимагає трирівневого вивчення
об’єкта:
вивчення самого об’єкта – «власний» рівень;
вивчення цього ж об’єкта як елемента ширшої системи – «вищий»
рівень;
вивчення цього об’єкта у співвідношенні зі складовими компонентами
даного об’єкта – «нижчий» рівень;

14.

3) принцип структурності, що відображає можливість опису
системи через встановлення її структури, тобто зв’язків її
елементів
4) принцип формалізації, що показує націленість системного
підходу
на
отримання
кількісних
характеристик
при
представленні досліджуваних об’єктів як систем;
5) принцип інтеграції, що відображає спрямованість системного
підходу
на
вивчення
інтегративних
властивостей
і
закономірностей систем і комплексів систем.
Таким чином, з позицій системного підходу інтегративна функція
застосування принципів маркетингу в біоенергетиці полягає
у визначенні об’єктивно існуючих зв’язків між різними процесами
виробничо-господарської і збутової діяльності біоенергетичної
компанії, направляючи їх у бік задоволення потреб суб’єктів
енергетичного ринку і отримання прибутку.

15. Маркетингове забезпечення розвитку біоенергетики

Маркетингове
забезпечення
розвитку
біоенергетики умовно можна поділити на три
основні рівні:
макрорівень;
мезорівень;
мікрорівень.

16.

Мікрорівень маркетингового забезпечення – це маркетингове
забезпечення на рівні суб’єкта ринку, організації, підприємства
Суб’єкти: виробники біопалива, торговці біопаливом, виробники
тепла з біомаси, власники та переробники біомаси, а також
споживачі продукції біоенергетики: підприємства, компанії,
організації, домогосподарства, теплопостачальні компанії,
нафтотрейдери, агенти оптової, дрібнооптової та роздрібної
торгівлі
нафтопродуктами,
що
потенційно
можуть
використовувати різні види біопалива, організації, які
займаються наданням консультаційних послуг, розробкою
обладнання, обслуговуванням, науково-дослідні установи.

17.

Мезорівень (територіально-галузевий) – маркетингове
забезпечення на рівні галузі, округу, регіону, кластеру.
Суб’єктами є: облдержадміністрації, галузі, пов’язані з
виробництвом та споживанням біопалива – хімічна, харчова,
автомобілебудування,
агрокластери;
органи
місцевого
самоврядування,
промислово-фінансові
групи,
наукововиробничі
комплекси,
інноваційноінвестиційні
фонди,
регіональні центри інновацій та трансферу технологій,
міжрегіональні комплекси і об’єднання, регіони та ринки.

18.

Макрорівень – маркетингове забезпечення на рівні країни.
Суб’єкти: держава та її інституціональні органи в особі
законодавчих, виконавчих органів різних рівнів: Кабінет Міністрів
України, Міністерство екології та природних ресурсів України,
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,
відповідні підрозділи обласного та районного підпорядкування,
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у
сферах енергетики та комунальних послуг, Державне агентство
з енергоефективності та енергозбереження України, Державний
фонд регіонального розвитку.

19.

Рис. Структурно-логічна схема маркетингового забезпечення розвитку
біопаливної галузі на макро-, мезо, мікрорівні

20.

Серед інстанцій, що можуть здійснювати маркетингове
забезпечення
розвитку
галузі
на
макрорівні
важливу роль відіграє Державне агентство з енергоефективності
та енергозбереження України. Це державне агентство має
перетворитися з органу, що керується адміністративними
методами управління, на інститут прогнозування, інформування,
розробки
та
контролю
за
виконанням
програм,
консультування і підготовки фахівців. До його завдань також
мають належати встановлення правил стандартизації різних
видів біопалива та контроль за їх якістю.
Маркетингове забезпечення розвитку ринку на макрорівні
підтримує процеси формування, розвитку та регулювання
системи маркетингової діяльності державними органами влади з
урахуванням національних, регіональних, галузевих, соціальних,
екологічних та економічних особливостей.
Макромаркетингове забезпечення розвитку біоенергетичного
ринку здійснюється через прямі та опосередковані важелі
впливу.

21.

Елементи
маркетингового
забезпечення
розвитку
біоенергетичного ринку повинні мати місце в комплексі з
державною
стратегією
розвитку
аграрної
галузі
й забезпечення продовольчої безпеки. Це має бути єдина
обґрунтована, прогнозована і зважена Державна програма з
питань біоенергетики, сільського господарства і продовольства
на довгострокову перспективу.
На біоенергетичному ринку завданням маркетингу є вивчення
поведінки й потреб споживачів, при цьому потенційними
споживачами є населення, підприємства, організації, тобто ті,
хто є споживачами енергетичних ресурсів і зацікавлений, окрім
цього, в охороні навколишнього середовища. У виробництві
біопалив найбільш зацікавлене сільське господарство, яке
одночасно є виробником біомаси та споживачем біопалив.

22.

Другим
рівнем
маркетингового
забезпечення
розвитку
біоенергетичного ринку є територіально-галузевий маркетинг
або мезомаркетинг.
Маркетингове забезпечення розвитку ринку на мезорівні – це
вектор мислення і дій керівників регіонального рівня та
підприємців, нова ділова філософія підприємницької діяльності
в регіоні, в основі якої – алгоритмізірований, комплексний
процес,
що
включає
використання
маркетингового
інструментарію, методів та дій, що використовуються для
реалізації стратегічних і тактичних рішень маркетингу та
реалізації можливостей, спрямований на ефективне вивчення,
організацію, стимулювання, підтримку, контроль розвитку ринку
на мезорівні.
Маркетингове забезпечення розвитку біоенергетичного ринку на
мезорівні має чіткі регіональні особливості, зумовлені різним
співвідношенням секторів економічної діяльності, різним
науковим,
виробничим,
торговельним,
сировинним
та
споживацьким потенціалом, різним ступенем державного впливу
на регіон, різними характеристиками діючих підприємств.

23.

Аби знайти найбільш дієві важелі маркетингового забезпечення
розвитку ринку на мезорівні доцільно використовувати алгоритм
дослідження маркетингового забезпечення розвитку ринку
біоенергетики.
Також на базовому етапі для аналізу стану ринку та
можливостей і загроз біоенергетики регіону доцільне
використання
ситуаційного
аналізу,
системними
складовими якого є аналіз конкуренції, аналіз сегментів ринку,
позиційний аналіз та SWOT-аналіз з виділенням сильних і
слабких сторін за показниками: якість життя населення регіону
(платоспроможність населення, структура за рівнем доходів і т.
ін.), ринкова частка біопалива в регіоні, його асортимент, рівень
інновацій тощо. Цей аналіз є основою для формування стратегії
розвитку ринку.

24.

Серед основних напрямків маркетингового забезпечення розвитку
біоенергетичного ринку на мікрорівні (окремих суб’єктів ринку) слід
виділити:
вибір цільового сегменту ринку, концентрація на потребах
споживачів, поєднання принципів їх задоволення та активного
впливу на них;
створення СRM-систем для накопичення інформації, аналізу та
диференційованого підходу до роботи з окремими групами клієнтів;
зміна
акцентів у маркетинговій комунікативній діяльності
підприємств,перехід
від
загальної
рекламно-інформаційної
діяльності до індивідуальних форм роботи з цільовими аудиторіями
через торгових представників, у галузі біоенергетики розвиток
навичок індивідуальної роботи з
клієнтами, підвищення
рівня сервісу, надання консультативних та додаткових послуг;
розвиток Інтернет-маркетингу та онлайн комунікацій, SMM, чатботи;
застосування бенчмаркінгу суб’єктами біоенергетичного ринку з
метою підвищення їх конкурентоспроможності;

25.

використання Інтернет-маркетингу, Digital маркетингу: побудова
комунікаційної стратегії бренду в інтернеті: маркетингова, креативна і
медійна складові; створення сайту і посадочних сторінок, розкрутка
сайту; контекстна реклама в Google; банерна та відеореклама в
інтернеті: планування, розміщення і оцінка ефективності; таргетована
реклама в соціальних мережах; E-mail-розсилка; ведення блогів; чатботи, таргетована реклама;
застосування PR-засобів, а також участь у виставках та ярмарках,
особливо за кордоном. Це фактично забезпечує перехід з одного
сегменту ринку в інший, більш ємний. Слід зазначити, що управління
зв’язками з громадськістю підприємств біоенергетики відбувається
задля поліпшення іміджу, а не для реклами його послуг. PR-засоби,
зокрема, для європейського споживача є певним актом ділового
етикету, який не створює конкурентних переваг, але переводить його до
розгляду потенційних контрагентів;
впровадження
трейд-маркетингу,
що
передбачає
розвиток
взаємовідносин з торговими посередниками та власним торговим
персоналом, проведення заходів з підтримки лояльності партнерів,
збір і аналіз інформації від торгових представників; використання
мерчандайзингу.

26.

Механізм розвитку біоенергетичного ринку на засадах
маркетингу (маркетингового забезпечення) складається з
7 етапів.

27.

За результатами реалізації кожного з вищевказаних
етапів можна:
отримати достовірну інформацію про тенденції
розвитку біоенергетики;
оцінити кількість споживачів продукції та отримати
можливість за допомогою тренду спрогнозувати
орієнтовну їхню чисельність надалі;
встановити основні фактори, що впливають на попит
і ціни;
вибрати
методи, за допомогою яких можна
визначити, як зайняти певний сегмент, нішу та
розвивати ринок.

28. 4. Комплекс маркетингу біоенергетичної компанії

Рис. Чинники комплексу маркетингу компаній біоенергетичної галузі

29.

Комплекс маркетингу – це використання біоенергетичною
компанією для свого ефективного функціонування на цільовому
ринку (з урахуванням зовнішніх впливів) набору маркетингових
чинників, які піддаються контролю (продукт, ціноутворення,
методи поширення продукту, стимулювання збуту).
Контрольовані чинники маркетингу:
1. Продукт – це виріб як фізичний результат виробництва плюс
істотний комплекс елементів маркетингу.
Продукт можна представити як систему, що складається з
виробу, його технічних характеристик, якості, комплексу
забезпечуючих і обмежуючих елементів.
Необхідна якість продукту (біопалива), як його інтегральної
характеристики виявляється в процесі дослідження взаємних
потреб, тобто в ході проведення маркетингових досліджень.
Комплекс
забезпечуючих
елементів
пов’язаний
з
виробництвом, транспортуванням та зберіганням біопалива. Це
міри і заходи з запобігання від втрати продуктом споживчих
властивостей до моменту його реалізації.

30.

Для галузі біоенергетики такими заходами можуть бути:
зниження втрат при транспортуванні,
забезпечення товарно-супровідною документацією,
отримання сертифікатів якості, різних дозволів (у тому числі
виробниками сировини) на продаж у мережі,
протоколи випробувань на відповідність вимог стандартів,
відсутність перевищень терміну зберігання тощо.
Наступним чинником продукту є комплекс обмежуючих
елементів.
Це можуть бути законодавчі та підзаконні акти, нормативні
документи, що так чи інакше накладають обмеження на
виробництво, реалізацію і споживання, рекламу і просування
біопалива.

31.

2.
Ціноутворення.
Основою
для
визначення
політики
ціноутворення служать цілі, визначені для себе виробником для
ефективного управління маркетинговою діяльністю. В більшості
випадків – це максимізація прибутку у коротко-, середньо- і
довготермінові періоди.
3. Методи збуту. Виділяють три основних методи збуту:
прямий — виробник безпосередньо збуває продукцію покупцям;
побічний — збут організований через незалежних посередників;
комбінований — збут здійснюється через організацію із спільним
капіталом фірми-виробника та незалежної фірми.
4. Засоби зі стимулювання збуту стосуються, головним чином,
вибору каналів збуту, умов реалізації продукції, контролю за
каналами збуту, знижок до ціни.
Засоби з просування продукції відносяться, в основному, до
рекламної діяльності з популяризації продукції.

32.

Неконтрольованими чинниками маркетингового середовища
вважаються ті, якими фірма не може управляти, але вони мають
бути враховані в процесі планування і реалізації маркетингових
заходів.
Неконтрольовані фактори маркетингу відрізняються значною
рухливістю, створюючи особливі зовнішні умови маркетингової
діяльності фірми - так зване зовнішнє маркетингове середовище.
Складовою
зовнішнього
маркетингового
середовища
є
мікросередовище - групи фірм, організацій, які мають
безпосередні зв'язки або пряме відношення до забезпечення
успішної маркетингової роботи фірми-виробника.

33.

До
чинників
відносять:
поведінку покупців на ринку (зміна їх смаків, переваг, реакцій на
новий товар, особливості ухвалення рішень про покупку і т.д.);
поведінку фірм-конкурентів (особливості їх конкурентної
стратегії і тактики на ринку);
взаємостосунки фірм з організаціями кредитно-банківської
сфери, суттєво впливають на комплекс маркетингу, оскільки
фірма вирішує поточні і довгострокові проблеми фінансування
кожного його елементу;
взаємостосунки фірми-виробника з каналами розподілу і збуту
(постачальниками,
збутовими
посередниками,
оптовою
(гуртовою) і роздрібною торгівлею).
зовнішнього
мікросередовища
маркетингу

34.

Іншою складовою зовнішнього маркетингового середовища є і
макросередовище, під яким розуміється комплекс загальних
умов організації маркетингової діяльності фірми в конкретному
ринковому просторі.
Аналіз
зовнішнього
макросередовища
маркетингу
біоенергетичних компаній представляється виключно важливим
в процесі пошуку найвигідніших маркетингових контактів фірмивиробника з найближчими партнерами не тільки на освоєних,
але і потенційних сегментах ринку.
В цьому контексті важливим є врахування євроінтегріційних
процесів нашої держави і можливість реалізації не тільки
енергетичних культур, а й готового біопалива на європейські
ринки.

35.

До чинників зовнішнього макросередовища маркетингу відносять:
зміна технології виробництва продукції (надання послуг) з появою нових
науково-технічних розробок;
рівень економічного розвитку країни і регіонів, який впливає на можливості
збуту підприємцями власних товарів. Особливо важливо при цьому
враховувати зростання валового національного продукту, національного
доходу, реальних доходів населення, темпів інфляції та безробіття;
соціально-культурні умови маркетингової діяльності фірм (статевовікова
структура населення, демографічна ситуація в країні, динаміка доходів
різних груп населення, рівень освіти);
кліматичні й географічні умови, які мають враховуватися при ухваленні
маркетингових рішень. В умовах зростаючого руху на захист
навколишнього середовища, цей чинник набуває виключно важливого
значення;
політико-правові умови є одним з найважливіших неконтрольованих
чинників маркетингу. Практично будь-які маркетингові заходи фірми
знаходяться під впливом державного законодавства. Окрім знання
правових розпоряджень, керівництво фірми і маркетингова служба
повинні враховувати інформацію про загальну політичну обстановку

36. 5. Стимулювання попиту на біопалива

Реалізація цілей і основних завдань стимулювання попиту на
біопаливо здійснюється з врахуванням степені готовності
споживачів правильно (позитивно) сприйняти даний продукт.
Попередніми етапами стимулюваня попиту на біопаливо у
певному регіоні є вивчення громадської думки, інформування
про проєкт і формування виваженого громадського судження,
оптимальне урахування думок різних груп громадськості,
врахування їх прав та інтересів.

37.

З метою активізації попиту на біопаливо необхідно ідентифікувати
чинники формування попиту, сформувати комплекс маркетингових
заходів щодо впливу на потенційних споживачів і удосконалення
просування продукції.
Таблиця
Чинники формування попиту на біопаливо
Чинники
Конкретизація
Економічні
− загальногосподарські (фаза економічного циклу)
− рівень доходів домогосподарств;
− рівень цін на біопаливо і сировину (біомаса)
− рівень цін на нафту і нафтопродукти
Географічні
− кліматичні умови, рівень забрудненості
Технологічні
− технологічні прориви, здатні знизити вартість біопалива ІІ
покоління
Соціальнопсихологічні
Пропозиції
− демографічні чинники (кількість населення, розмір та склад сім’ї);
− мотиваційні чинники (мотиви безпеки, вигоди, економії, екологічні)
− асортимент біопалива у даному регіоні
− вартість доставки
− стандартизація і сертифікація біопалива

38.

Комплекс маркетингових заходів щодо впливу на потенційних споживачів
та активізації потенційного попиту на біопаливо наведено на рис.
Рис. Засоби стимулюваня попиту споживачів біопалива

39.

З метою найбільш ефективного стимулювання попиту на
біопаливо доцільно чітко виділяти етапи впливу на споживачів.
З точки зору активізації попиту на біопаливо, його постачання
виключно на адресу безпосередніх споживачів не є
однозначним умовою успіху біопаливного виробництва.
На цьому ринку посередники часто відіграють позитивну роль,
виконуючи важливі функції і забезпечуючи додаткову
ефективність каналів розподілу.
До посередників на ринку біопалива належать:
по-перше, компанії, які здійснюють постачання промислових
споживачів,
по-друге, роздрібні продавці,
по-тертє, численні збутові агенти.

40. Таблиця Етапи маркетингового впливу на споживачів біопалив

Етапи
прийняття
рішення
споживачем
Усвідомлення
потреби
Загальні цілі
2.
Отримання
знань
Надання
інформації
3.
Формування
ставлення
4.
Переконання
No
з/
п
1
Конкретизація
цілей
Формування
попиту
Стимулювання
і збереження
намірів
Активізація
потенційного
попиту
Забезпечення
пізнання
споживачами
Створення
позитивного
ставлення
Підтримання
прихильності
споживачів,
надання
переваг,
забезпечення
переходу до
купівлі
біопалива.
Засоби впливу
Інформування потенційних
споживачів та громадськості про можливості
придбання та переваги біопалива
Соціальна реклама, інформування потенційних
споживачів та громадськості, стимулювання
продажу, виставки, інтернет-маркетинг
Формування позитивного ставлення, надання
інформації про переваги формування маркетингу
відносин,створення сприятливої суспільної
думки, інформування про екологічність та інші
переваги біопалива
Підтримка продажу
Виставкова діяльність, усна інформація
(персональний продаж),
Інтернет-маркетинг (створення та наповнення
інформаційних сторінок сайтів, SMM-маркетинг,
боротьба з негативними відгуками та
запереченнями

41.

Перспективи подальшого розвитку ринку біопалива та активізації
попиту на різні його види будуть пов’язані із впливом наступних
чинників:
ціни на нафту;
наявність недорогих видів сировини;
урядовою підтримкою;
технологічними проривами, які могли б знизити вартість
біопалива другого покоління;
конкуренцією зі сторони альтернативних видів палива (тут
маються на увазі не лише його традиційні види, але й
альтернативні, крім біопалива).

42.

У світі найбільш ефективним способом стимулювання розвитку
біоенергетики, що дозволяє перейти від одиничних проєктів до їх масового
тиражування, є тарифне регулювання.
Субсидування тарифів від біопаливної генерації на стартовій фазі є кредитом
на стабілізацію, і навіть зниження, тарифів в майбутньому. Після завершення
періоду окупності інвестиційних витрат вартість енергії від біоенергетики
визначається тільки операційними витратами, які незрівнянно менше витрат
на паливну компоненту. Відповідно при значній частці біопалива в енергетиці
з’являється реальний фактор, що грає проти зростання тарифів.
Найбільш успішно тарифне стимулювання тиражування біоенергетичних
проектів ведеться в ЄС, особливо в Німеччині. В Україні ж дотепер не
відпрацьований механізм державної підтримки. Не створено сприятливий
економічний режим для виробників і споживачів обладнання, що
використовує біопаливо, не забезпечено вільний доступ на ринок
електроенергії, недискримінаційний режим пільгового приєднання до
електричної мережі. Таким чином, державна політика в Україні не виконує
повною мірою функцію підтримки розвитку ринку біопалива. ФАО вказує, що
попит на біопаливо підтримується багато в чому штучно.
Виробникам надаються податкові пільги і знижки, існують нормативи
обов’язкового додавання етанолу при продажу бензину, біодизельного
палива - при продажу дизпалива.

43.

Все це має свою ціну з точки зору економічних, соціальних і
екологічних наслідків. Наразі вигоди отримують фермери та
виробники розвинених країн. У разі відмови цих країн від
величезних аграрних субсидій та пільг виробникам біопалива, в
разі скасування торговельних бар’єрів, які штучно створили
ринок, вигідний виробникам багатьох країн, плодами
біопаливного буму могли б повною мірою скористатися всі, в
тому числі і в бідних країнах.
Якщо країни, що розвиваються зможуть скористатися ситуацією
і якщо вигоди від моди на біопаливо відчують найбідніші селяни
країн, що розвиваються, тоді біопаливо дійсно може сприяти
розвитку села.

44. Література:

Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні: Монографія. К.:
Аграрна наука, 2008. 464 с.
Калетнік Г.М. Виробництво та використання біопалив: Підручник.
Вsнниця: Консоль, 2015. 408 с
Калетнік Г.М., Пришляк В.М. Біопаливо: ефективність його виробництва
та споживання в АПК України: навч. посіб. К.: Хай-Тек Прес, 2011. 310
c.
Калетнік Г.М. Біопаливо. Продовольча, енергетична та екологічна
безпека України: монографія. К.: Хай-Тек Прес, 2010. 515 c.
Котлер Ф., Армстронг Г. Основи маркетингу. 5-е вид. К.: Диалектика,.
2020. 880 с.
Крикавський Є., Косар Н. , Мороз Л. Маркетинг енергозабезпечення:
монографія.
Львів:
Вид-во
Національного
університету
«Львівськаполітехніка», 2001. 196 с.
Логоша Р.В., Семчук І.А. Ідентифікація моделей маркетингу взаємодії
сільськогосподарських підприємств з виробництва біопалива. Економіка
АПК. 2020. № 12 (314). С. 45-54.