Вітаміни та вітаміноподібні речовини

1.

Нутриціологія
(від
лат.
nutrition харчування) – наука, яка
вивчає
поживні
речовини
(нутрієнти) та інші компоненти, що
входять до складу їжі, їхній вплив
на організм та роль у підтримці
здоров'я
або
виникненні
захворювань, а також, норми і
характеристики
споживання
продуктів харчування.
Дієтологія
–
наука
про
фізіологічні та біохімічні основи
харчування здорової людини, а
також про його особливості за
наявності різних захворювань.

2.

Нутрієнти – це органічні і
неорганічні сполуки, необхідні
для нормального росту і розвитку,
підтримання
і відновлення
тканин.
Нутрієнти
Макронутрієнти
Мікронутрієнти
Білки Ліпіди Вуглеводи Макроелементи
Вітаміни
Мікроелементи
-

3. ВІТАМІНИ

Вітаміни – біологічноактивні органічні сполуки
які або не синтезуються в організмі або
синтезуються мікрофлорою кишечнику у дуже
невеликих кількостях, що не здатні задовільнити
потреби організму.
Вітаміни
Водорозчинні
(С, гр.В, Р, РР, Н)
Жиророзчинні
(А, D, Е, К)
Вітамінноподібні речовини
Потреба людини у вітамінах визначається
віком, статтю, рівнем фізичної активності, станом
здоров'я, сезоном. Потреба у вітамінах
підвищується при перебуванні у холодному
кліматі, переохолодженнях, вагітності, тяжкій
фізичній та розумовій праці, стресових ситуаціях,
дії на організм шкідливих факторів виробничого
середовища.

4. ВІТАМІНИ

В залежності від рівня забезпеченості
організму вітамінами розрізняють три його
стани:
авітаміноз,
гіповітаміноз
і
гіпервітаміноз.
авітаміноз
гіповітаміноз
гіпервітаміноз
Авітаміноз – патологічний стан
організму, що розвивається внаслідок
тривалої повної відсутності одного
вітаміну або кількох вітамінів у тканинах організму. Авітаміноз певного вітаміну
супроводжується клінічною картиною його
недостатності, що формує специфічне
захворювання (наприклад, цинга, берібері, пелагра, куряча сліпота);

5. ВІТАМІНИ

Гіповітаміноз – патологічний стан
організму, що характеризується помірною
нестачею та зниженням вмісту вітамінів
(вітаміну)
у
тканинах
організму.
Гіповітаміноз супроводжується як стертими,
неспецифічними проявами (роздратованість,
зниження апетиту, підвищена стомлюваність,
тьмяність та ламкість волосся, зниження
імунітету) так і окремими специфічними
симптомами, що свідчать про розвиток
різного роду захворювань (кровоточивість
ясен, порушення згортання крові, гнійничкові
ураження шкіри, остеомаляція кісток). Гіпота особливо авітамінози характерні для
водорозчинних вітамінів, оскільки вони не
накопичуються в тканинах та легко
виводяться з організму з потом або сечею.

6. ВІТАМІНИ

Гіпервітаміноз – патологічний
стан організму, що пов'язаний із
надлишковим
надходженням
вітамінів.
Загальні
симптоми
гіпервітамінозів
співпадають
з
симптомами
інтоксикації
і
проявляються нудотою, блюванням,
головний
болем,
гіпертермією.
Гіпервітаміноз
характерний
для
жиророзчинних вітамінів, особливо А
та
D,
які
можуть
легко
накопичуватись у жировій тканині і
призводити до появи симптомів
їхньої токсичної дії.

7. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Жиророзчинні
вітаміни
всмоктуються у кишечнику та
транспортуються у тканини у
комплексі із ліпідами.
Ретинол (А) і каротиноїди
(провітамін А) необхідні для
синтезу
родопсину
(зорового
пігменту фоторецепторних клітин
сітківки), забезпечують нормальний
зір, стимулюють процеси росту,
підвищують стійкість організму до
різноманітних
інфекційних
захворювань, регулюють обмінні
процеси в епітеліальній тканині
(сприяють злущенню епідермісу).

8. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Попередниками вітаміну А є
каратиноїди
–
речовини
барвники,
які
зумовлюють
жовтий та помаранчевий колір
овочів та фруктів.
Джерелами каротиноїдів є
овочі та фрукти жовтого кольору
(морква,
перець,
томати,
абрикоси, манго, папая, гарбуз,
персики), курага.
Джерелами
надходження
вітаміну А є жири тваринного
походження (риб’ячий жир),
вершкове
масло,
сметана,
молоко, яєчний жовток, печінка.

9. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Добова потреба для дорослої
людини 1,0 мг. Потреба зростає
при інфекційних захворюваннях,
вагітності
та
грудному
вигодовуванні
дитини,
захворюваннях печінки.
Авітаміноз вітаміну А:
гемеролопія
(порушення
сутінкового зору).
Симптомами гіповітамінозу
вітаміну А є сухість рогівки і
коньюктиви, порушення росту,
випадіння і посивіння волосся,
сухість шкіри та слизових
оболонок.

10. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

При
гіпервітамінозі
вітаміну спостерігається
облисіння, головний біль,
блювота,
ураження
печінки,
поява
жовтуватого
відтінку
шкіри.
Ознаки
гіпервітамінозу
з'являються
при
хронічному
вживанні
ретинолу у добових дозах
які перевищують 15 мг
для дорослих і 6 мг для
дітей.
-

11. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Жиророзчинні
вітаміни
всмоктуються у кишечнику та
транспортуються у тканини у
комплексі із ліпідами.
Кальциферол (D2, D3). Вітамін
D існує у двох формах, які
синтезуються в організмі: D2
(ергокальциферол)
і
D3
(холекальциферол).
Фізіологічна роль кальциферолу
полягає у регуляції процесів обміну
кальцію
і
фосфору,
сприянні
засвоєнню
іонів
кальцію
та
відкладанні його у кістковій тканині,
забезпечуючи таким чином міцності
кісток,
стимулюванні
росту
організму, загоєнні переломів кісток.

12. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Джерелами вітаміну D3
є
переважно
продукти
тваринного
походження:
печінка і м'ясо ссавців,
риб’ячий жир і печінка,
вершкове масло, молоко,
жовтки
Джерелами вітаміну D2 є
продукти
рослинного
походження: рослинні олії,
какао-порошок, лісові гриби,
дріжжі.

13. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Вітамін D синтезується під
впливом
ультрафіолетового
випромінювання
у
клітинах
епідермісу
із
провітаміну
дегідрохолестерину.
Але
здатність організму самостійно
утворювати вітамін D з віком
знижується і тому людям
похилого віку необхідно більше
часу проводити на свіжому
повітрі у літні місяці.
Добова
потреба
В
середньому добова потреба для
дорослих становить 2,5 мкг, а для
дітей 10 мкг.

14. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Гіповітаміноз
вітаміну D: остеопороз
(зниження мінералізації
кісток) або остеомаляція
(розм'якшення
кісток),
часті переломи кісток,
м’язова
слабкість,
затримка розвитку зубів .

15. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Авітаміноз вітаміну D: у
дітей віком до 1 року розвивається
деформація кісток (рахіт).
В основі рахіту лежать
недостатність вітамінів групи Д в
організмі, порушення мінерального
та інших видів обміну речовин,
внаслідок чого мають місце
розлади
формування
скелета,
функцій внутрішніх органів та
систем.
Типовими симптомами рахіту є
зміни
форми
черепу
(баштоподібний череп), грудної
клітини (кулеподібна) та О-подібне
та Х-подібне викривлення ніг.

16. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Гіпервітаміноз
вітаміну D: порушення
ліпідного
обміну,
гіперзбудливість у дітей,
судоми у дітей, у дорослих
підвищення
вмісту
кальцію і фосфору у крові,
відкладання
солей
кальцію, що призводить до
вапнування кровоносних
судин, кісток і внутрішніх
органів.

17. Вітамін Е

Токоферол (Е)
Характеризується
Вітамін Е
антиоксидантними
властивостями;
підтримує
нормальну репродуктивну
функцію організму шляхом регуляції
сперматогенезу та овогенезу, сприяє
нормальному розвитку плода;
стимулює м'язову діяльність;
попереджає передчасне
старіння
організму,
підвищує
стійкість до емоційних
стресів та фізичних навантажень;
прискорює оновлення клітин, знімає
запалення, сприяє рубцюванню тканин
після хірургічних втручань.

18. Вітамін Е

Джерелами вітаміну Е є
продукти
переважно
рослинного
походження:
насіння злаків та олії, ягоди
шипшини, салат, капуста,
нерафіновані рослинні олії
(соняшникова,
обліпихова,
оливкова, кукурудзяна, соєва),
свіжі овочі, горіхи.
Продукти
тваринного
походження: яєчний жовток,
вершкове масло, печінка,
яловичина, лосось молоко та
молочні продукти.
-

19. Вітамін Е

Добова потреба: 15-20 мг
для дорослих і 3-15 мг для
дітей. Потреба у вітаміні Е
підвищується для спортсменів
при інтенсивних тренуваннях, у
період вагітності та лактації,
для людей похилого віку.
Стан
гіповітамінозу
виявляється
дуже
рідко,
оскільки вітамін Е широко
розповсюджений у природі та
відкладається у м’язовій та
жировій тканинах. Запаси його
в
організмі
можуть
компенсувати навіть повну
відсутність вітаміну у раціоні
харчування впродовж декількох
місяців.
-

20. Вітамін Е

Гіповітаміноз
вітаміну
Е
супроводжується
безпліддям
(чоловічим
і
жіночим),
неспроможністю
до
запліднення та виношування дитини;
порушенням ембріогенезу;
болями у м'язах та м'язовою
дистрофією;
розвитком
окислювального
стресу та прискореними процесами
старіння
Вітамін Е практично нетоксичний і
безпечний, але надмірне приймання
може спричинити гіпервітаміноз.
Ознаки гіпервітамінозу: викидні на
ранніх термінах вагітності, втома,
слабкість, головний біль, сонливість.

21. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Застосування токоферолу
профілактика та лікування гіповітамінозу
важких
фізичних
навантаженнях,
перевтомі,
під час одужання після виснажливих
захворювань;
при загрозі переривання вагітності;
порушеннях статевих функції;
м'язових дистрофіях;
захворюваннях нервової системи;
у геронтології;
при порушенні антиоксидантного захисту.
додають до косметичних засобів, оскільки
вітамін Е прискорює оновлення клітин,
знімає запалення, сприяє загоєнню ран.

22. ВІТАМІН К

Жиророзчинні вітаміни
всмоктуються у тонкому
кишечнику за наявності
жовчних кислот.
Філохінон
(Κ)
забезпечує
згортання
крові, необхідний для
синтезу
факторів
згортання крові і таким
чином
попереджує
кровотечам
та
крововиливам.

23. ВІТАМІН К

Вітамін К існує у двох формах: К1 і
К2, які виділені із природних джерел.
Вітамін К3 є їхнім
синтетичним
аналогом.
Вітамін К1 (філохінон) утворюється
у рослинах і не може синтезуватися
мікрофлорою кишечнику. Вперше був
виділений з листків люцерни.
Вітамін
К2
(менахінон)
синтезується сапрофітними бактеріями у
тонкому кишечнику людини, у тварин –
також у печінці.
Вітамін
К3
(менадіон)
–
синтетичний аналог вітаміну К, що
володіє вищою активністю ніж природні
форми вітаміну К і використовується у
медичній
практиці,
оскільки
є
складовою фармакологічних препаратів

24. ВІТАМІН К

З
терапевтичною
та
лікувальною метою вітамін К і
його
синтетичні
аналоги
використовують при:
сильних
кровотечах,
пораненнях;
захворюваннях
печінки,
шлунково-кишкового тракту;
вагітності, для попередження
кровотеч перед пологами;
для
профілактики
гіповітамінозу у дітей на
штучному вигодовуванні;
використанні
антибіотиків,
сульфаніламідних препаратів,
інтоксикації
кумарином,
афлотоксинами.

25. ВІТАМІН К

Джерела вітаміну Κ: продукти
харчування
рослинного походження (капуста,
зелені помідори, кропива, шпинат,
зелений горошок, салат, люцерна,
оливкова олія);
продукти тваринного походження:
певна кількість вітаміну міститься у
печінці (особливо свинячій), м'ясі
(яловичина, свинина), яйцях, молоко
та молочні продукти;
Вітамін
К
синтезується
мікрофлорою кишечнику, що може
забезпечити потреби організму в
цьому вітаміні навіть в умовах його
зменшеного
надходження
з
продуктами харчування

26. ВІТАМІН К

Добова потреба: 200300 мкг для дорослої
людини.
За
умови
відсутності патологічних
змін у кишечнику, печінці,
що порушують метаболізм
вітаміну
К,
додаткове
введення
вітаміну
не
потрібне. Добова потреба
буде повністю забезпечена
за рахунок повноцінного
харчування та ендогенного
синтезу вітаміну.
-

27. ВІТАМІН К

Гіповітаміноз вітаміну
К: порушення процесів
згортання
крові,
недокрів'я,
носові
кровотечі,
підшкірні
крововиливи
та
крововиливи у внутрішні
органи,
кровоточивість
ясен.
Стан
гіповітамінозу
виявляється рідко оскільки
філохінон
може
синтезуватися
мікрофлорою кишечнику.
-

28. ВІТАМІН К

Причини гіповітамінозу:
Обмеження у раціоні харчування;
Довготривале
використання
антибіотиків, які пригнічують
розвиток кишкової мікрофлори і
відповідно синтез вітаміну;
Алкоголь, шипучі напої знижують
кількість вітаміну К

29. ВІТАМІН К

Вітамін
К
не
накопичується у значній
кількості в організмі, тому
стан
гіпервітамінозу
практично не виявляється.
Але,
довготривале
використання вітаміну у
надмірній
кількості
призводить до відкладення
у тканинах, збільшення
в’язкості
крові,
тромбоутворення
та
гіперкоагуляції.

30. Тіамін

Водорозчинні вітаміни легко
надходять до організму разом із
водою,
а
надлишок
не
накопичується,
а
швидко
виводиться із сечею та потом.
Тіамін
(В1,
аневрин)
забезпечує регуляцію білкового,
ліпідного, вуглеводного обмінів,
приймає участь у передачі
нервових імпульсів.
Джерела
вітаміну
В1 :
цільнозерновий
хліб,
нерафіновані
продукти,
нешліфований
рис,
пивні
дріжджі, волоські горіхи, гречка,
висівки, горох, фісташки.

31. Тіамін

Добова потреба: 1,3–2,5 мг для
дорослої людини, 0,3-1,7 мг для дітей.
У найбільшій кількості вітаміну В1
організм потребує при вуглеводному
харчуванні, вагітності, інфекційних
захворюваннях.
* Гіпервітаміноз вітаміну В1 не
виявлено, оскільки надлишок
вітаміну виводиться з сечею та
потом.
* Гіповітаміноз вітаміну В1:
запалення нервів (поліневрит),
зниження апетиту та схуднення,
закрепи, розсіяність, зниження
працездатності, порушення сну.
* Авітаміноз вітаміну В1:
захворювання бері-бері.
-

32. Тіамін

Бері-бері – захворювання, що
вражає нервову систему і
супроводжується
прогресуючою дегенерацією
нервів, внаслідок якої шкіра
втрачає
чутливість,
порушується секреторна і
моторна функції шлунковокишкового тракту, виникають
серцеві
болі,
слабкість,
втрачається координація рухів,
наступає параліч і смерть
Розрізняють
екзогенну
ендогенну форми бері-бері.
і
-

33. Тіамін

Екзогенна
форма
захворювання
розповсюджена у таких країнах як Непал,
Шрі-Ланка, Тайвань, М'янма, Філіпіни, де
населення харчується переважно шліфованим
рисом. В Європі ця хвороба трапляється рідко,
оскільки основні харчові продукти раціону
європейців (житній хліб, овочі, горіхи) містять
у своєму складі достатню кількість тіаміну.
Також
екзогенна
форма
захворювання
виявляється при незбалансованому харчуванні,
при виключенні з раціону хліба із борошна
грубого
помолу,
бобів,
крупи
продуктів, що містять тіамін.
та
інших

34. Тіамін

Ендогенна
форма
виникає
при
хвороби
порушенні
процесів
всмоктування,
засвоєння
або
підвищеному
використанні
тіаміну,
є
що
використання
антибіотиків.
при
наслідком
деяких
-

35. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Хвороба бері-бері має три
різновиди:
Суха або атрофічна берібері
характеризується
тривалим перебігом хвороби і
вражанням
центральної
нервової системи. Основними
симптомами є пригнічений
стан, розлади розуму і пам'яті,
блювання, втрата апетиту,
схуднення, невиразна мова,
паралічі, втрата чутливості і
відчуття поколювання в руках і
ногах,
втрата
координації
рухів, труднощі при ходьбі.
-
Суха або атрофічна бері-бері

36. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Гостра або волога берібері
супроводжується
накопиченням
великої
кількості
рідини
в
організмі (набряками) і
ураженням
серцевосудинної системи.
Симптомами
вологої
форми бері-бері є задишка,
трансудація рідини до
плевральної
порожнини,
тахікардія, втома, біль і
набряки
у
нижніх
кінцівках.
волога бері-бері

37. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Дитяча форма бері-бері
уражає дітей грудного віку,
матері
яких
мають
гіповітаміноз вітаміну В1.
Дитяча
форма
характеризується важким і
злоякісним
перебігом
захворювання.
На
розвиток
хвороби
вказує схуднення і анорексія,
важке дихання, відзначається
похолодіння
кінцівок,
осиплість голосу. Далі до цих
ознак
додаються
розлади
серцево-судинної
системи,
характерні для бері-бері.

38. Тіамін

Методи терапії
Тіамін
При
підтвердженні
діагнозу
лікар
обов'язково прописує
внутрішньом'язові
ін'єкції тіаміну,

39. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Рибофлавін
(В2)
поліпшує стан шкіри та
слизових оболонок, сприяє
загоюванню ран, процесам
росту,
нормалізує
стан
нервової системи, стимулює
кровотворення.
Джерела вітаміну В2:
дріжджі, печінка, нирки,
лосось, молоко, жовток,
гриби, сир, зелені овочі,
сочевиця,
насіння
соняшнику.

40. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Добова потреба: 2,0 –
2,5 мг для дорослої
людини. Потреба зростає
при:
гастритах;
хворобах шкіри;
анемії
заняттях спортом.
Вітамін В2 синтезується
мікрофлорою кишечнику.

41. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Гіповітаміноз вітаміну
В2: хейліт (тріщини в
куточках губ), лущення
шкіри,
жирна
себорея,
глосит (запалення язика),
ангулярний
стоматит
(сірувато-жовті папулки в
куточках рота), довге не
загоювання ран.

42. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Існує два
рибофлавіну:
типи
дефіциту
Первинний дефіцит виникає,
при поганому харчуванні, коли у
раціоні мало продуктів, які містять
вітамін.
Вторинний дефіцит вітаміну В2
трапляється
при
порушеннях
всмоктування його у кишечнику, або
при
індивідуальній
непереносимості.
З
метою
лікування
та
профілактики
рекомендовано
додаткові джерела надходження в
організм вітаміну В2

43. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

За формою препарати
наступних категоріях:
випускаються
в
Розчин
для ін'єкцій. Застосовується
тільки за призначенням лікаря в умовах
стаціонару.
Введення
проводиться
внутрішньом'язово.
Рідкій вітамін В2. Дієтична добавка для
орального прийому. Відрізняється легким
прийомом та приємним смаком.
Таблетки. Найбільш зручна форма для
застосування. Мають нейтральний смак,
легко дозуються.
Капсули.
Містять природні джерела
рибофлавіну, в основному рослинного
походження
Вітамін В2 в капсулах або таблетках
пропонується в різному дозуванні: 50, 100,
250, 400 мг.

44. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Пантотенова кислота (В3) бере участь
у синтезі жирних кислот, вуглеводному
обміні, каталізує синтез білків, чинить
регулюючий вплив на нервову систему
та моторику кишечнику.
Джерела вітаміну В3: дріжджі,
печінка, червона риба, гречка, насіння
соняшнику, мигдаль.
Добова потреба становить 5,0 – 10,5 мг
для дорослої людини. Синтезується
мікрофлорою
кишечнику,
але
у
кількості недостатній для задоволення
добової потреби організму.
Гіповітаміноз вітаміну В3: дерматит
(запалення
шкіри),
порушення
координації рухів.
-

45. Вітамін В6

Піридоксин, адермін (В6) впливає
на
функціонування
центральної
нервової
системи,
вестибулярного
апарату, нормалізує стан шкіри,
приймає участь в обміні білків та
вуглеводів, знижує рівень холестерину.
Джерелами
вітаміну
продукти як рослинного
тваринного походження.
В6
так
є
і
продукти рослинного походження
(бобові, банани, зародки пшениці,
морква, червоний перець, свіжі
каштани, картопля, горіхи, шпинат,
капуста, дріжджі, хліб, квасоля,
крупи).
продукти тваринного походження
(м'ясо, риба, печінка, молоко, хліб,
яйця)

46. Вітамін В6

Добова потреба: 2,0 мг для дорослої
людини. Потреба зростає при швидкому
рості, значних фізичних навантаженнях,
спортивних тренуваннях, вагітності,
збільшенні білкової їжі у раціоні. Це
обумовлено тим, що вітамін В6 як
кофермент приймає участь у багатьох
реакціях обміну амінокислот.
Потреба значно підвищується при
довготривалому лікуванні туберкульозу
ізоніазидом, який є антивітаміном
вітаміну
В6.
Тому
під
час
використання ізоніазиду виникає стан
гіповітамінозу вітаміну В6. Для
зменшення побічних ефектів одночасно
з
ізоніазидом
рекомендовано
призначати піродиксину гідрохлорид

47. Вітамін В6

Гіповітаміноз вітаміну В :
6
Судоми;
порушення діяльності ЦНС (сонливість,
підвищена
дратівливість,
депресія,
тривожність). Це обумовлено тим, що В6
приймає участь у синтезі в організмі
гамма-аміномасляної
кислоти
та
серотоніну, нестача яких і призводить до
нервової напруги. Тому вітамін В6
називають антидепресантом. Він входить
до складу лікарських препаратів, що
сприяють нормалізації функціонального
стану нервової та м’язової системи,
зменшенню втоми, покращенню якості сну;
ушкодження шкіри і слизових оболонок.
Гіпервітаміноз вітаміну В6 пошкодження
нервових клітин, нервові розлади.

48. Вітамін В9

Фолієва кислота (В9) приймає
участь у процесах згортання крові та
кровотворенні.
Фолієва
кислота
утримується у еритроцитах.
Джерелами вітаміну В9 є продукти
як рослинного так і тваринного
походження.
рослинного
походження: листя
зелених рослин, дріжджі, горіхи (пекан,
мигдаль, фундук), гриби, квасоля,
авокадо, фініки, сушений інжир
продукти тваринного походження:
печінка, нирки, м'ясо, риба;
Синтезується
мікрофлорою
кишечнику у кількості, достатній для
забезпечення організму людини

49. Вітамін В9

Добова потреба: 200 мкг для
дорослої людини. Для
жінок у
період лактації - 600 мкг, вагітних
жінок - 800 мкг, новонароджених 50,0 мкг, дітей 100 - 300 мкг.
Потреба значно підвищується у
вагітних, у період лактації, під час
лікування
антибіотиками
широкого спектру дії (пригнічують
ріст кишкової мікрофлори і таким
чином, пригнічують власний синтез
фолієвої кислоти)
-

50. Вітамін В9

Гіповітаміноз вітаміну В :
захворювання
9
крові (порушення
кровотворення і розвиток анемії,
зниження кількості еритроцитів і
гемоглобіну);
У період вагітності нестача вітаміну
В9 може чинити тератогенну дію
народження дитини з аномаліями
розвитку, психічними розладами;
розвиток хейлозу, специфічного
глоситу (сухий червоний язик),
кон'юктивіту
затримка росту;
зниження швидкості загоєння ран.
Гіпервітаміноз
вітаміну
В9
виявляється
при
деяких
захворюваннях
(наприклад,
при
епілепсії високі дози вітаміну можуть
спричинити конвульсії).

51. Вітамін В9

Фолієву кислоту використовують
для лікування:
анемії;
отруєння етанолом,
стимулювання еритропоезу,
посилення
репаративних
процесів

52. Вітамін В12

Ціанокобаламін (В12, кобаламін,
антианемічний) приймає участь у
гемопоезі,
сприяє
збільшенню
кількості еритроцитів,
забезпечує
нормальний ріст і розвиток організму,
гальмує
утворення
холестерину,
приймає участь регенерації нервових
волокон, синтезі нейромедіаторів і
гормонів (серотонін і дофамін), які
контролюють настрій та психічний
стан, захищає від перевтоми.
В12 є єдиним металовмісним
вітаміном, який у своїй структурі
містить кобальт (Со).

53. Вітамін В12

Джерелами вітаміну В12
є
переважно
продукти
тваринного
походження,
оскільки він синтезується
тільки мікроорганізмами у
кишечнику тварин. Основне
місце депонування вітаміну –
печінка, у якій створюється
запас вітаміну, м’ясо, нирки,
селезінка, риба, молоко, сир.
Деяка кількість вітаміну
міститься
у
бобових
культурах,
де
його
продукують мікроорганізми.
-

54. Вітамін В12

Добова потреба: 2-3 мкг
для дорослої людини, а для
дітей
1-2
мкг,
для
новонароджених 0,3 мкг.
Вітамін В12 у невеликій
кількості
синтезується
мікрофлорою
кишечнику
але за умов достатнього
надходження з продуктами
харчування
кобальту.
Однак цей синтез не може
повністю
забезпечити
потреби організму.

55. Вітамін В12

вітаміну
В :
Гіповітаміноз
12
«Печіння язика», глосит є одними із
перших симптомів; злоякісна анемія;
зниження апетиту, випадіння волосся,
порушення
рухової
координації,
погіршення пам'яті, відчуття постійної
втоми, блідість шкіри та слизових
оболонок, дисфункції мозку у людей
похилого віку.
Потреба зростає при гельмінтозах,
оскільки гельмінти використовують
вітаміни
хазяїна,
спричиняючи
гіповітаміноз та розвиток анемії.
Прийом вітаміну В12 в комплексі з
антидепресантами посилює їхню дію,
проявляє позитивні результати у
лікуванні депресій та тривожних
станів.

56. Вітамін В12

Причини гіповітамінозу В12:
Нефізіологічне
харчування.
Дієта з низьким вмістом вітаміну
В12 і високою концентрацією
фолієвої кислоти (вегетаріанська
дієта) часто викликає розвиток
гіповітамінозу.
Вегетаріанці
можуть отримувати цей вітамін із
бобових рослин.
Паління
спричиняє
інактивацію вітаміну.
швидку
Гіпервітаміноз вітаміну В12
не виявлено.

57. Вітамін В12

Застосування вітаміну В12
Кобаламін
використовують
для
лікування
анемій,
безплідності,
уражень
переферичних
нервів,
захворювань шкіри, при
гострих
і
хронічних
гепатитах,
променевій
хворобі.
-

58. Вітамін С

Аскорбінова кислота (С):
проявляє антиоксидантні властивості
сприяє регенерації та загоюванню
ран;
приймає участь у синтезі колагену.
Колаген входить до складу сполучної
тканини, яка утримує зуби у яснах;
підтримує
стійкість організму до
інфекційних
захворювань
та
токсичних речовин;
покращує
еластичність
стінок
кровоносних
судин,
процеси
кровотворення, згортання крові;
підвищує
стійкість організму до
різних видів стресу.

59. Вітамін С

Джерелами вітаміну С є продукти як
тваринного так і рослинного походження, але
найбільша кількість міститься у рослинних
продуктах. У тканинах тварин вітамін С
міститься у невеликих кількостях і не
накопичується.
Продукти
рослинного
походження:
обліпиха, ягоди чорного та червоного кольорів
(смородина, шипшина), цитрусові, хурма,
петрушка, зелена цибуля, зелений горошок,
капуста білокачанна, перець червоний, салат,
хрін, картопля, томати.
Вітамін С є найбільш нестійким вітаміном
до дії високих температур та різноманітних
факторів навколишнього середовища. Він
легко руйнується при нагріванні, дії кисню
повітря,
сонячного
світла,
тривалому
зберіганні.

60. Вітамін С

Добова потреба: 50-100 мг для
дорослої людини, 30 мг для
новонароджених,
80
мг
для
підлітків. Для вагітних
потреба
становить 100 мг/добу, а для жінок
у
період
лактації:
150
мг.
Профілактичні
дози
можуть
становити до150 мг.
Потреба
підвищується
при
вагітності, лактації, інфекційних
захворюваннях, палінні, алкоголізмі,
лікуванні
антибіотиками,
сульфаніламідними препаратами, у
людей похилого віку, інтенсивній
м’язовій
діяльності,
стресових
станах, у осінньо-зимовий період.

61. Вітамін С

Гіповітаміноз
вітаміну
С:
кровоточивість, набряклість
та
блідість ясен (особливо під час
чищення зубів), випадіння зубів,
зниження стійкості організму до
простудних
та
інфекційних
захворювань, зниження імунітету,
точкові
крововиливи
на
шкірі,
загальна
слабість,
дратівливість,
апатія,
сонливість,
зниженням
працездатності, депресивні стани,
запаморочення, болі у суглобах,
погане загоювання ран, повільний ріст
волосся.
Гіповітаміноз
спостерігається
переважно в осінньо-зимовий період.

62. Вітамін С

Авітаміноз:
цинга,
що
проявляється сильною кровоточивістю
ясен та випадінням зубів. Вперше
хворобу було діагностовано у моряків,
внаслідок харчування одноманітним
раціоном.
Гіпервітаміноз
вітаміну
С
спричиняє
реакції
алергійного
характеру (висипи на шкірі), безсоння,
діарею, ламкість капілярів та кровотечі.
При надходженні у дуже великих
дозах аскорбінова кислота може
перетворюватись на щавлеву кислоту,
що призводить до відкладання її солей і
утворення
каменів
у
нирках.
Гіпервітаміноз у перші тижні вагітності
може спровокувати викидень.

63. Вітамін С

Застосування вітаміну С
лікування
цинги
і
гіповітамінозів,
профілактика інфекційних та
алергічних захворювань,
лікування ураженнях сполучної
тканини,
для
стимуляції
регенеративних процесів під
час загоєння ран, виразок,
опіків.

64. ВІТАМІН Р

Рутин, цитрин, вітамін проникності
(вітамін Р) є похідним біофлавоноїдів.
Флавоноїди - це група водорозчинних
рослинних пігментів, які входять до складу
багатьох продуктів і допомагають вашому
організму поглинати і засвоювати вітамін C.
Значення: капілярозміцнювальний ефект,
володіє антиоксидантними властивостями,
підсилює біологічний ефект вітаміну С,
сприяє засвоєнню вітаміну С.
Рутин дуже поширений у продуктах
рослинного походження.
Джерела вітаміну Р: чорна смородина,
аронія (чорноплідна горобина), каперси,
шипшина, вишня, петрушка, ожина, яблука,
перець, свіжі оливки, оливкова олія,
цитрусові, шипшина, листя гречки, чаю, алое,
насіння льону, часник, червоне вино.

65. ВІТАМІН Р

Добова потреба: 25-50 мг для
дорослої людини. З лікувальною
метою вводять 100 -200 мг
вітаміну Р на добу.
Гіповітаміноз вітаміну Р:
набряклість і кровоточивість ясен,
розрив капілярної стінки і поява
петехій (точкові крововиливи на
шкірі), загальна слабкість.
Основною
причиною
гіповітамінозу є незбалансоване
харчування. Оскільки Р-вітамінні
речовини нетоксичні, а їхній
надлишок легко виводиться із
організму,
то
випадки
гіпервітамінозу не виявлені.

66. ВІТАМІН Р

Застосування вітаміну Р.
Профілактика і лікування гіпо- та
авітамінозів вітаміну Р, цинги,
ревматизму, опіків, променевої
хвороби, алергічних захворювань
та ін.
-

67. Вітамін PP

Нікотинова
кислота,
ніацин, нікотинамід (РР)
регулює діяльність нервової
системи;
приймає участь у регуляції
обміну білків;
нормалізує
секреторну та
моторну функції шлунковокишкового тракту.
В організмі людини нікотинова
кислота утворюється у печінці
із амінокислоти триптофану.

68. Вітамін PP

Джерелами вітаміну РР є
продукти рослинного і тваринного
походження. Але, рівень засвоєння
вітаміну із рослинних продуктів
набагато нижче, оскільки в них,
крім бобових, він міститься
переважно у зв'язаній формі;
продукти
рослинного
походження:
рис,
картопля,
морква, хлібопекарські дріжджі,
хліб, висівки, горох, боби, горіхи,
зелені овочі, кава, чай.
• продукти
тваринного
походження: риба, м’ясо, печінка,
нирки.
Синтезується
мікрофлорою
кишечнику з амінокислот.
-

69. Вітамін PP

Добова потреба: 15-25 мг для
дорослої
людини,
для
новонароджених - 6 мг, для дітей - 15
мг.
Вітамін РР відносно стійкий до
теплової кулінарної обробки, за якої
руйнується приблизно 20% вітаміну.
Гіповітаміноз вітаміну РР:
слабкість,
підвищена
стомлюваність, запаморочення
втрата апетиту.
Морфофункціональні зміни органів
травлення кишечнику: проноси,
анорексія, нудота, блювання, болі у
животі,
стоматити,
гінгівіти,
запалення та болючість язика.
-

70. Вітамін PP

дерматити,
Вітамін PP
які
симетрично
вражають відкриті ділянки шкіри
– лице, шию, кисті рук, лікті, на
які потрапляє пряме сонячне
випромінення (фотодерматити).
Шкіра стає червоною, потім
коричневою та шершавою.
порушення нервової діяльності:
головні болі, запаморочення,
галюцинації,
підвищена
дратівливість, депресії, неврози,
психози.
загальні
прояви
вітамінної
недостатності: припинення росту,
втрата ваги, анемія, дегідратація
та знесилення організму.

71. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Авітаміноз:
пелагра,
що
проявляється дерматитом, ураженням
шлунково-кишкового тракту (діарея),
порушенням функцій нервової системи
(деменція, втрата пам’яті, слабоумство).
Пелагра
виникає
при
харчуванні
переважно зерновими продуктами, що
обумовлено тим, що у зернових
продуктах, особливо у кукурудзі, більша
частина ніацину знаходиться у зв'язаній
формі (ніацитин), яка не засвоюється
організмом, натомість стає доступною
тільки після теплової або лужної
обробки. Незв'язана форма ніацину
відсутня у продуктах тваринного
походження та бобових. При гострій
формі пелагри внаслідок дегідратації
дуже швидко наступає смерть
Гіпервітаміноз
вітаміну
РР
супроводжується
розширенням
кровоносних судин, припливом крові до
обличчя,
алопецією,
жировою
дистрофією печінки.

72. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Застосування
вітаміну
В3
лікування
для
пелагри,
дерматитів,
дистрофії серцевого
м'яза,
невритів,
В
якості
судинорозширювальн
ого засобу.

73. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Біотин
–
сірковмісний
водорозчинний вітамін.
Біотин (Н, В7) приймає участь
у
білковому,
ліпідному
і
вуглеводному
(глюконеогенез)
обмінах, сприяє стабілізації вмісту
глюкози у крові, приймаючи участь
у синтезі колагену нормалізує стан
шкіри, волосся та нігтів, покращує
стан нервової системи.
Джерелами вітаміну Н є
продукти
рослинного
походження: горох, квасоля,
горіхи, томати, картопля, цибуля,
шпинат, соя, шоколад;
продукти
тваринного
походження: печінка, нирки,
молоко, м’ясо,
жовток яєць,
гриби;

74. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Добова потреба: 15-25 мг
для дорослої людини, 15 мг
для дітей. Добова потреба
підвищується при вагітності
та лактації.
Вітамін Н синтезується
мікрофлорою
кишечнику.
Тому при
довготривалому
пероральному
вживанні
антибіотиків
та
сульфаніламідних препаратів,
які пригнічують розвиток
мікрофлори
кишечнику
добова потреба у вітаміні
підвищується.
-

75. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Гіповітаміноз
вітаміну
Н
проявляється
лущенням
шкіри,
випадінням волосся, ламкістю нігтів,
посиленим
виділенням
жиру
сальними залозами шкіри (себорея),
дерматитами, анемією, паралічем
нижніх кінцівок.
Гіповітаміноз може розвиватися
при
захворюваннях
кишечнику,
пригніченні кишкової мікрофлори та
при вживанні великої кількості білку
сирих курячих яєць (по 7-12 білків
сирих яєць на день 3-4 тижні
поспіль).
Білок
яйця
містить
глікопротеїн
авідин,
який
є
антивітаміном біотину і протидіє
нормальному його всмоктуванню у
кишечнику, тому що зв′язується з
біотином у нерозчинний комплекс,
який
не
перетравлюється
у
кишечнику.

76. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

У
медицині
біотин
використовують для лікування
дерматитів, захворювань шкіри,
нігтів і волосся

77. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Вітаміноподібні речовини
– група біологічно активних
речовин, які подібно до
вітамінів, беруть участь у
регуляції процесів обміну, але
не
володіють
усіма
специфічними для вітамінів
властивостями.
Відмінність
вітаміноподібних
речовин
полягає у тому, що вони
можуть
синтезуватися
у
тканинах організму і потреба у
них є значно вищою. Деякі з
вітаміноподібних
речовин
володіють фармакологічними
властивостями

78. Холін

Холін (вітамін В4) вперше винайдений у
жовчі,. Роль холіну полягає в тому, що він:
є структурним елементом ацетилхоліну –
одного з основних медіаторів нервової
системи, який необхідний для передачі
нервового імпульсу;
приймає
участь у побудові мієлінової
оболонки нервових волокон;
має
здатність
проникати
через
гематоенцефалічний бар'єр і впливати на
функціональний
стан
ЦНС,
сприяє
покращанню розумової діяльності, пам′яті,
та концентрації уваги;
відновлює
структуру нервової тканини,
покращує її метаболізм, знижує рівень
дратівливості, апатії, підвищує настрій,
активізує процеси мислення. Таким чином
має ноотропну, антидепресантну дію.

79. ХОЛІН

впливає
на
процеси
кровотворення;
регулює обмін жирів, оскільки є
ліпотропною речовиною, яка має
гепатопротекторний
ефект
і
захищає печінку від жирового
переродження.
Сприяє
накопиченню
у
гепатоцитах глікогену, знижує
рівень
холестеролу,
запобігає
утворення жовчних каменів
-

80. ХОЛІН

Джерела холіну:
продукти тваринного походження:
яєчний жовток, печінка, м'ясо, нирки
кисломолочний сир, молоко;
продукти рослинного походження:
нерафіновані рослинні олії, капуста,
шпинат, бобові, зернові культури, соя.
Добова потреба: 0,5 мг для дорослої
людини. Оскільки в утворенні холіну
приймає участь амінокислота метіонін, то
потреба в холіні буде підвищуватись при
зниженні у їжі кількості білків. Потреба
підвищується
і
при
лікуванні
сульфаніламідними препаратами, вживанні
великих доз алкоголю.
Гіповітаміноз: білкова недостатність,
порушення
обміну
ліпідів,
жирове
переродження печінки, що призводить до
загибелі частини гепатоцитів і розвитку
цирозу печінки, затримка росту

81. ХОЛІН

Гіпервітаміноз: великі дози чинять токсичний
вплив, що призводить до зниження артеріального
тиску, пригнічення серцевої діяльності.
Застосування холіну. Холін призначають:
- для лікування гострих і хронічних
захворювань печінки: гепатиту, цирозу,
жирової дистрофії печінки, жовчокам'яної
хвороби;
- при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця,
артеріальній гіпертензії;
- при анемії,
- порушеннях пам'яті, депресії, фобії, безсонні,
хворобі Альцгеймера, поліневриті;
- алкоголізмі.
Оскільки холін є
компонентом фосфоліпідів
головного мозку, то його додаткове включення в
раціон вагітних жінок (плід не може самостійно
його виробляти) і дітей перших п'яти років життя
позитивно впливає на розумові здібності.
Дефіцит холіну в раціоні вагітної на початку I
триместру може призвести до вродженого
дефекту нервової трубки, що викликає порушення
пізнавальних функцій, параліч, смерть.

82. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Оротова кислота (В13) стимулює
білковий обмін, сприяє зниженню рівня
холестерину. Джерела В13: печінка, дріжджі,
молочні продукти. Добова потреба: 0,5 -1,5
г для дорослої людини. Гіповітаміноз:
порушення білкового обміну.
Пангамова кислота (В15): стимулює
обмін ліпідів, запобігає жировій інфільтрації
печінки (ожирінню печінки), перешкоджає
несприятливим
біологічним
і
функціональним змінам у міокарді, регулює
адаптаційні процеси в організмі. Джерела
В15: печінка, яйця, житній хліб, ядра кісточок
абрикосів, паростки рису, рисові висівки.
Добова потреба В15 становить 2 мг на добу
для дорослих. Симптоми гіповітамінозу:
зниження
працездатності,
порушення
серцевої діяльності, гіпоксія, передчасне
старіння.
Гіпервітаміноз:
сонливість,
головний біль, тахікардія.
-

83. КАРНІТИН

Карнітин (вітамін В11, L-карнітин,
вітамін Вт) вперше був виділений з
екстракту м'язової тканини.
Карнітин приймає участь у:
Ліпідному
обміні: знижує вміст
холестерину у крові, підвищує
швидкість окиснення ліпідів і
вивільнення енергії, необхідної для
підтримання довготривалої роботи
м'язів
та
підвищення
їхньої
витривалості. Таким чином карнітин
сприяє утилізації ліпідів.
Білковому обміні, оскільки запобігає
використанню
амінокислот,
які
необхідні
для
нормального
функціонування
м'язів
на
енергетичні потреби;
-

84. КАРНІТИН

Володіє
антиоксидантними
властивостями (знижує рівень
утворення вільних радикалів);
Стимулює мозкову діяльність
за
рахунок
підсилення
енергетичного обміну; зменшує
вираженість
депресивних
станів;
гальмує
розвиток
деменції.
Необхідний для нормального
функціонування
пришвидшує
ріст
тканини, стимулює
регенерації.
м'язів,
м'язової
процеси

85. КАРНІТИН

Джерела
карнітину.
Найбільший вміст L-карнітину у
продуктах
тваринного
походження.
Продукти
рослинного походження містять
дуже
не
значну
кількість
карнітину.
продукти
тваринного
походження:
м’ясо
і
м'ясопродукти риба, вершки,
кисломолочний сир;
продукти
рослинного
походження: морква, помідори,
гриби, хліб, рис, банани.

86. КАРНІТИН

Добова потреба становить до 300
мг для дорослих і до 100-300 мг для
дітей. L-Карнітин синтезується в
організмі.
Гіповітаміноз: м'язова дистрофія,
тремтіння м'язів, больові відчуття у
м'язах після фізичних навантажень,
зниження витривалості при фізичних
навантаженнях, порушення роботи
серцевого м'яза, хронічна втома,
підвищена дратівливість, порушення
ліпідного обміну та ожиріння.
Симптоми
відомі.
гіпервітамінозу
не
-

87. КАРНІТИН

Застосування карнітину:
лікування
захворювань
і
фізіологічних
змін
органів
ЦНС
(наприклад,
хронічного
стомлення,
нервового виснаження);
профілактики і лікування дефіциту
карнітину;
лікування порушень метаболізму у
міокарді
(при
інфаркті
міокарда,
хронічній ішемічній хворобі серця,
стенокардії);
При програмах нормалізації ваги
тіла, особливо у поєднанні з фізичними
навантаженнями;
При важких фізичних навантаженнях
та у спортивній медицині

88. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Вітамін U від лат. ulcus –
виразка (противиразковий
фактор).
Уперше
вітамін
був
виділений
із
соку
хрестоцвітих овочів. У
наш
час
вітамін
отримують з капустяного
соку у кристалічному
вигляді,
а
також
синтезують
хімічним
шляхом.

89. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Біологічна роль вітаміну U:
сприяє регенерації слизових
оболонок при виразках;
запобігає розвитку виразки
шлунку та дванадцятипалої
кишки шляхом покращення
метаболічних процесів у
слизовій оболонці шлунка і
дванадцятипалої
кишки
(противиразковий ефект);

90. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Біологічна роль вітаміну U:
противиразковий фактор, сприяє
нормалізації
кислотності
шлункового соку та появі
знеболювального ефекту, який
розвивається вже через 2–3 доби
після приймання вітаміну;
підвищує
резистентність
слизової оболонки шлунковокишкового
тракту
до
перетравлюючої дії шлункового
соку;
знімає симптоми характерні для
полінозу і харчової алергії;
має
антисклеротичні
антидепресивні властивості.
і

91. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Добова потреба: 200 мг для дорослої
людини.
Джерела вітаміну U:
продукти рослинного походження:
соки сирих овочів (капусти, буряка,
моркви, картоплі), зелень петрушки,
капуста білокачанна, броколі, капуста
кольрабі, буряк, ріпа, перець, салат,
томати, спаржа, селера, зелений чай,
морква, паростки пророслого гороху.
продукти тваринного походження:
сирий яєчний жовток, свіже молоко,
Гіповітаміноз: виразки шлунку та
дванадцятипалої кишки, розлади травної
системи.
Випадки гіпервітамінозу офіційно не
виявлені.

92.

Застосування вітаміну U:
лікування
шлунка,
гастритів;
у
виразкової
12-палої
хвороби
кишки,
косметології
з
метою
відновлення пошкодженої шкіри,
загоєння ран, опіків, розгладження
мімічних зморшок, зменшення
процесів запалення, активізації
регенерації додають до складу
кремів, масок і сироваток.

93. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Ліпоєва кислота (вітамін F)
впливає на обмін холестерину, має
ліпотропну і сечогінну дії, приймає
участь у процесах окислення
ліпідів, білків, вуглеводів, сприяє
виведенню із організму солей
важких
металів
та
інших
токсичних речовин.
Джерела вітаміну F: рослинні
олії, шпинат, рис. Добова потреба:
1-2 мг для дорослої людини.
Гіповітаміноз:
атеросклероз,
судоми,
алергійні
висипання.
Симптоми
гіпервітамінозу:
алергічні
реакції,
нудота,
блювання, запаморочення.

94. ВІТАМІНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ

Інозит (вітамін В8) має ліпотропну дію на
печінку, запобігає жировій інфільтрації
печінки, знижує рівень холестерину у
крові, приймає участь у регуляції
перистальтики
шлунково-кишкового
тракту,
підтримує
нормальний
функціональний стан нервової системи,
покращує
кровообіг
і
попереджає
тромбоутворення. Джерела В8: капуста,
буряк,
морква,
картопля,
персики,
цитрусові, зелений горошок, суниця,
горіхи, яйця, молоко, сир, м’ясо, риба.
Добова потреба: 0,5 -1,0 г для дорослої
людини.
Гіповітаміноз:
зниження
перистальтики шлунку і кишечнику,
запори, порушення кровообігу, підвищення
вмісту холестерину у крові. Симптоми
гіпервітамінозу: алергічні реакції.

95. Параамінобензойна кислота

Параамінобензойна
(ПАБК, вітамін В10).
кислота
Біологічна роль ПАБК:
приймає участь у синтезі фолієвої
кислоти та є
структурним
компонентом її молекули;
підсилює синтез нуклеїнових кислот;
активує процеси росту;
стимулює синтез інтерферону, який
підвищує стійкість організму до
захворювань інфекційної природи
Добова потреба: 100 мг для дорослої
людини. Терапевтичні дози становлять
2 – 4 г/добу.
В організмі ПАБК може синтезуватися
мікрофлорою кишечнику.

96. Параамінобензойна кислота

має антиоксидантні властивості;
активує тирозиназу - ключовий
фермент в утворенні меланінів
шкіри, і таким чином ПАБК
необхідна
для
нормального
процесу
пігментації
волосся,
шкіри і тому застосовується при
лікуванні вітиліго (захворювання,
при якому внаслідок відсутності
пігменту виникає нерівномірна
пігментація шкіри людини);
захищає шкіру від
опіків та
впливу УФ-випромінення;
має лактогенну дію.

97. Параамінобензойна кислота

Джерела ПАБК:
продукти рослинного
походження:
овочі
(картопля,
морква),
шпинат, насіння, горіхи
рис, неочищене зерно,
хліб з борошна грубого
помолу, дріжджі сухі
пивні;
продукти тваринного
походження:
яєчний
жовток, молоко, м’ясо,
субпродукти, риба.

98. Параамінобензойна кислота

Гіповітаміноз: порушення
процесів
росту
у
дітей,
обмінних процесів, ламкість
волосся,
виникнення
захворювань шкіри, підвищення
чутливості
до
ультрафіолетового опромінення,
нервові розлади, підвищена
стомлюваність, дратівливість,
головні болі.
Симптоми гіпервітамінозу
пов'язують з нудотою та
розладами травлення.