Презентація теми

1.

Модуль ІІІ. Українська
література 20-40-х років ХХ ст.
Тема 1. Літературний процес 2040-х років ХХ ст. Павло Тичина

2.

Keywords: national culture, "shot
rebirth", vanguard, Urbanistics,
cataclysm, tragedy, confession,
lyricism, klarnetism.

3.

План
1. Життя та творчість Павла
Тичини
2. Вірші: «Арфами, арфами...», «О
панно Інно...», «Ви знаєте, як липа
шелестить…», «Пам’яті
тридцяти»

4.

Ключові поняття теми
• «Розстріляне відродження»,
• «Літературний авангард»: стильове
розмаїття мистецтва 20-х років ХХ ст.;
• літературні організації та угруповання,
• авангардні тенденції в українській
літературі 1920-х років; футуризм;
• урбанізм;
• творчість поета-футуриста М. Семенка;
• Розстріляне відродження.

5.

Розстріляне відродження — літературномистецьке покоління українських митців 1920–
30-х років, яке було знищене тоталітарним
режимом. Слово «відродження» вказує на
небувалий підйом серед українського
творчого покоління того часу, коли митці могли
вільно творити, чого не дозволялося в умовах
імперії. Однак після деякого періоду свободи
в українському творчому середовищі
сталінський режим знищив або зламав
талановитих митців.

6.

Літературний авангард – група діячів, які
активно розвивали модерністські художні
напрями та стильові течії, зокрема,
символізм, імпресіонізм, експресіонізм,
авангардизм (футуризм і конструктивізм),
неоромантизм, неореалізм, необароко,
неокласика, що знайшли яскраве
художнє відображення в літературі,
живописі, музиці, архітектурі, театрі та
кіномистецтві.

7.

• Художня
література,
живопис,
музика,
театр,
кіномистецтво 20-х років ХХ ст., відображаючи складні
реалії життя, творили нове мистецтво, нові засоби
художнього впливу на особистість.
• На тлі історично-політичних подій означеного періоду в
Україні з’явилася велика кількість мистецьких і
літературних
організацій
та
угруповань,
що
скеровували
творчість
митців
до
нових
ідеологічноестетичних ідеалів.
• Зокрема «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Західна Україна»,
«Авангард», «Нова генерація», «Ланка», «Аспанфут»,
АСПИС, ВАПЛІТЕ, МАРС, ВУСПП, представники яких
часто переходили з однієї організації в іншу.

8.

Літературно-мистецьке угруповання:
«Музагет» (1919) об’єднало поетів П. Тичину, О. Слісаренка, М. Семенка – ствердження
самоцінності мистецтва й творчої особистості.
Перша українську футуристичну організацію «Фламінго» (1919) заснував поет М.
Семенко - виступали проти традиційних мистецьких форм у художньому зображенні
дійсності, пророкували занепад ліричних, прозових жанрів, натомість проголошували
панування театрального мистецтва та кіно.
У 1922 р. виникла мистецька група «Аспанфут» - через рік перейменована на
«Комункульт».
У 1927 р. М. Семенко створив організацію «Нова генерація».
Літературна організація «Плуг» (1922) — це спілка селянських письменників — створення
нової культури, зображення життя нового села у світлі настанов комуністичної .
Літературна організація робітничих письменників «Гарт» (1923–1925).
Літературне угруповання «Ланка».
Серед членів літературної організації ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської
літератури) (1926) були М. Хвильовий, М. Бажан, О. Довженко, М. Йогансен, М. Куліш, В.
Сосюра, П. Тичина та ін. Митці боролися проти політизації літератури, виступали за
високу письменницьку майстерність.
Спілка комсомольських письменників «Молодняк».
Всі організації брали активну участь у літературній дискусії 1925–1928 рр.

9.

Особливості творчого періоду:
• Поезія 20-х років ХХ ст. збагачувалася
новаторською
тематикою,
вирізнялася
філософською
глибиною,
громадянським
пафосом, героїкоромантичним оспівуванням
життя і водночас тугою за втратою духовноморальних цінностей.
• Інтенсивно розвивалась урбаністична поезія.
• Набувала подальшого осмислення тема
людини і природи, а відтак зазнала оновлення й
пейзажна лірика

10.

Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція П.
Тичини. Термін походить від назви збірки «Соняшні
кларнети».
За основу поняття взято явище — поєднання багатьох
поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація,
звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових
(епітет, метафора, індивідуально-авторські слова),
формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо.
Особливості кларнетизму — це надзвичайна
музичність.
Деякі сучасні дослідники визначають кларнетизм як
український різновид європейського символізму.

11.

Вітаїзм (від лат. vita — життя) —
філософське вчення про стихію
життя як першооснову всіх світових
процесів.
Вітаїст
вічність
—
життєствердна ідея. В українській
модерністській літературі перших
десятиліть
XX
ст.
вітаїстичність
зумовила формування «романтики
вітаїзму» як нової філософії життя.

12.

Ранній період творчості П. Тичини
ознаменований збірками «Соняшні
кларнети»
(1918),
«Плуг»
(1920),
«Замість сонетів і октав» (1920).
Його
перша
поетична
книжка
«Соняшні кларнети» засвідчила появу
нового таланту.

13.

ПАВЛО ТИЧИНА
(1891 — 1967)

14.

Український поет, перекладач, публіцист, громадський та
державний діяч доби УНР та УРСР.
Новатор поетичної форми.
Директор Інституту літератури АН УРСР (1936–1939, 1941–1943).
Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953–1959), депутат
Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань.
Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань.
Член ЦК КПУ (1952–1967).
Міністр освіти УРСР (1943–1948).
Академік АН УРСР (1929).
Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947).
Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії
(1962). Автор слів Гімну Української РСР.

15.

Місце народження: с. Піски
Чернігівської губернії.
Родина: багатодітна родина
сільського дяка – всі гарно
співали.

16.

Освіта: духовна освіта: навчався, за
традицією, у бурсі, потім – у Чернігівській
семінарії.
Трудова діяльність: працював в редакції
ліберального
україномовного
журналу
«Світло»,
газети
«Рада»,
а
також
помічником
хормейстера
в
театрі
М.Садовського;
співредактор
журналу
«Червоний шлях» (Харків).

17.

18.

Товаришами Тичини в семінарії були
Григорій Верьовка, майбутній поет Василь
Елланський (Василь Еллан-Блакитний),
Аркадій Казка та інші відомі пізніше діячі
української культури.
Григорій Верьовка і Павло Тичина
Аркадій Казка
Василь Елланський (Василь ЕлланБлакитний)

19.

Особливості творчості:
• створив власний авторський поетичний
стиль «кларнетизм»
• зображував події суспільно-політичного
життя України радянського періоду,
військові події 2-ої світової війни,
змальовував красу української природи,
людських почуттів, писав філософську
лірику.

20. Творчість

ТВОРЧІСТЬ
Лауреат Державної премії СРСР (1941),
Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка
(1962).
1967 року отримав звання Герой
Соціалістичної Праці.
Як поет П. Г. Тичина починав у 1906-1910 рр.
з наслідування народних пісень та творів Т.
Г. Шевченка.
Перші друковані твори молодого поета
з'явилися 1912 р.
Перша збірка віршів «Сонячні кларнети» (1918)
«Плуг» (1920) ,
«Вітер з України» (1924),
«Чернігів» (1931 р.).
Павло Тичина серед
друзів, 1913-1914 рр.

21.

Відзнаки:
Лауреат Сталінської премії (1941).
Лауреат Шевченківської премії (1962).
Герой Соціалістичної Праці (1967).
Кавалер п'яти орденів Леніна,
Кавалер двох орденів Трудового Червоного
Прапора.

22.

Помер П. Г. Тичина 16
вересня 1967 року в Києві.
Похований на Байковому
кладовищі в Києві.