Тема 2_8960c2aea57ce5e3615403b9cd9d1976

1.

2.

ТЕМА 2. КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО
МОВЛЕННЯ
ПЛАН
1. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки
культури мовлення.
2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації
переконання. Мистецтво аргументації.
3. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
4. Словники у професійному мовленні, їхня роль у підвищенні
мовленнєвої культури.

3.

МЕТА:
розкрити значення понять „культура мови” і
„культура мовлення”;
схарактеризувати комунікативні ознаки культури
мовлення;
з’ясувати поняття «публічний виступ»;
ознайомити з мистецтвом аргументації;
поглибити знання про індивідуальні та колективні
форми фахового спілкування;
визначити роль словників у підвищенні мовленнєвої
культури особистості.

4.

ЛІТЕРАТУРА
Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. Львів, 2001.
Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. Київ, 2005.
Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Київ, 1990.
Культура фахового мовлення: навч. посіб. / за ред. Н.Д. Бабич.
Чернівці, 2005.
5. Мацюк З., Станкевич Н.
Українська мова професійного
спрямування. Київ, 2005.
6. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: навч. посіб. Київ, 2006.
7. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради. Київ, 2001.
8. Сагач Г.М. Риторика: навч. посіб. Київ, 2000.
9. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним
спрямуванням: підручник. Київ, 2012.
10. Українська мова (за професійним спрямуванням): навч. посіб.
(упор. А.В. Лисенко, Т.К. Ісаєнко, С.М. Дорошенко). Полтава,
2015.
1.
2.
3.
4.

5.

1. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки
культури мовлення
Гарне мовлення
точне
правильне
логічне
багате
виразне
доречне

6.

Культура мови – наука, що вивчає
функціонування мови в суспільстві з погляду її
нормативності
та
передбачає
правила
користування усною і писемною літературною
мовою: правила вимови, наголошення,
слововживання, формотворення, побудови
словосполучень і речень.
Культура мовлення – це дотримання
літературних норм усної й писемної
літературної мови, що виражається у
правильності, точності, логічності, чистоті,
доречності,
виразності,
різноманітності,
багатстві тощо.

7.

Основні аспекти вияву культури
мовлення:
нормативність
адекватність
естетичність
поліфункціональність

8.

Основні комунікативні ознаки культури мовлення
Правильність –
дотримання
літературних норм,
що діють у мовній
системі.
Точність – вжиті
слова повністю
відповідають їхнім
лексичним
значенням.
Логічність
забезпечується
правильним,
зрозумілим,
послідовним
мовленням, що
відповідає законам
логіки і ґрунтується
на знаннях
об’єктивної дійсності.
Змістовність –
глибоке осмислення
теми й головної
думки
висловлювання.

9.

Доречність – добір мовних
засобів, що відповідають
змістові, характеру,
експресії, меті
повідомлення.
Багатство й
різноманітність –
використання різних
засобів вираження думок у
межах відповідного стилю.
Великий обсяг активного
словника, різноманітність
уживаних морфологічних
форм, синтаксичних
конструкцій.
Виразність забезпечується
належною дикцією й
чіткістю вимови. Велику
рольвідіграють логічний
наголос, видозміни голосу,
паузи, емоційна тональність.
Чистота – відсутність
зайвих слів, слів-паразитів,
діалектизмів, просторічної
лексики, канцеляризмів,
запозиченої лексики,
жаргонізмів, суржику.

10.

Висновок
Культура професійного мовлення залежить від глибокого
опанування науки, що вивчає функціонування мови в суспільстві
з погляду її нормативності. Це забезпечить дотримання
літературних норм вимови, наголошення, слововживання;
побудови словосполучень, речень, текстів; нормативність усної й
писемної мови, яка виражається в правильності, точності,
ясності, чистоті, логічності, доречності, виразності,
а також у різноманітності граматичних конструкцій,
багатстві словника, дотриманні в писемному
мовленні орфографічних і пунктуаційних норм.

11.

2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації
переконання. Мистецтво аргументації

12.

Типи публічних виступів за сферою
соціальної діяльності:
Соціально-політичне красномовство
(військове красномовство, дипломатичне
красномовство, мітингові промови,
парламентські виступи)
Академічне красномовство
Судове красномовство
Суспільно-побутове красномовство

13.

Жанри публічних виступів:
Промова
Мітингова промова
Агітаційна промова
Ділова промова
Ювілейна промова
Доповідь
Політична доповідь
Ділова доповідь
Звітна доповідь
Наукова доповідь
Виступ
Лекція
Повідомлення

14.

6. Репетиція.
Етапи
підготовки
публічного
виступу:
1. Обдумування
та
формулювання
теми.
5. Складання
тексту виступу.
2. Добір
теоретичного й
фактичного
матеріалу.
4. Складання
тез виступу.
3. Складання
плану.

15.

Структура публічного виступу
Вступ
Вступ (зачин) –
встановлення контакту,
оголошення теми, мети,
окреслення проблеми
Основна частина
Основна частина
(виклад) –
висвітлення
основних
положень виступу
Висновки
Висновки (кінцівка)
– підсумок сказаного,
узагальнення думок,
висловлених в
основній частині

16.

Низхідна
Однобічна
Індуктивна
Висхідна
Двобічна
Дедуктивна
Аргументація
Теза
Логічні,
емоційні
«За» і «проти»
Аргумент
Типи
аргументів
Сильні, слабкі
та неістинні
Демонстрація
Коректні й
некоректні
Прямі та
непрямі

17.

Висновок
Майбутній
фахівець
повинен
володіти
майстерністю публічного виступу як особливим
різновидом мовленнєвої діяльності, бути ознайомленим із
його видами, жанровими особливостями, етапами
підготовки, структурою. А також володіти мистецтвом
аргументації, що є необхідною умовою успішної
діяльності професіонала будь-якої сфери.

18.

3. Індивідуальні та колективні форми фахового
спілкування

19.

Перемовини
Форми
колективного
обговорення
професійних
проблем
Збори
Нарада
Дискусія

20.

Перемовини – це обмін думками, який звичайно
відбувається з певною діловою метою.
Передумови успішного проведення
переговорів:
хороша підготовка до переговорів;
концентрація уваги та зацікавленість обох
сторін на предметі й розв’язанні проблеми,
прагненні виробити загальну позицію;
достатні повноваження учасників переговорів в
ухваленні остаточних рішень;
достатня компетентність, необхідні знання
щодо предмета переговорів;
довіра учасників переговорів один до одного.

21.

Стадії перемовин:
1. Підготовка
до перемовин
3. Завершення
перемовин
2. Проведення перемовин:
- розмежування суті проблеми і
стосунків учасників перемовин;
- визначення інтересів сторін;
- розгляд взаємовигідних
варіантів.

22.

Збори – це форма колективного обговорення ділових
проблем, які хвилюють громадськість. Їх проводять з
метою спільного осмислення певного питання.
Види зборів:
відкриті (зібрання членів певної організації із
запрошенням сторонніх осіб);
закриті (зібрання членів колективу якої-небудь
організації без сторонніх осіб);
урочисті (зібрання з нагоди відзначення певних
урочистостей чи історичних дат).
Етапи проведення зборів:
підготовка зборів;
висвітлення проблеми
та її обґрунтування;
обговорення проблеми;
ухвалення рішення.

23.

Нарада – це форма управлінської діяльності, змістом якої є
спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення
членів трудового колективу до розв’язання завдань.
Типи нарад
За метою і завданням:
За способом проведення:
навчальна
диктаторська нарада
інформаційна
автократична нарада
пояснювальна
сегрегативна нарада
проблемна
дискусійна нарада
диспетчерська
довільна нарада

24.

Дискусія – форма колективного обговорення, мета якої –
виявлення істини через зіставлення різних поглядів, правильне
розв’язання проблеми.
Етапи проведення дискусії:
І етап (підготовчий) передбачає такі
завдання:
сформулювати тему дискусії;
визначити основні питання для
обговорення;
підготувати основну літературу з
проблеми, яку виносять на дискусію;
визначити місце та час проведення
дискусії.
ІІ етап (основний) – обговорення
питань, унесених до порядку денного.
ІІІ етап (завершальний) – підбиття
підсумків.

25.

Основні правила ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точку зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Не говорити занадто довго та занадто часто.
5. Водночас має говорити лише одна особа.
6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикувати себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути
спрямовані на конкретну особу.

26.

Форми проведення
дискусій
«Дерево рішень»
Ток-шоу
Дебати
«Мозковий
штурм»

27.

Висновок
Індивідуальні та колективні форми професійного
спілкування, до яких належать бесіди, телефонні розмови,
перемовини, збори, наради, дискусії тощо, відіграють
важливу роль у діловому житті майбутніх фахівців. Будучи
безпосереднім учасником вирішення виробничих проблем,
працівник виявляє активність у розв’язанні їх, впливає на
прийняття та реалізацію рішень. Висока культура
колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному
збагаченню членів суспільства, а отже,
і прискоренню демократичних процесів у країні,
підвищенню матеріального добробуту людей.

28.

4. Словники у професійному мовленні, їхня роль
у підвищенні мовленнєвої культури

29.

30.

Види словників
Енциклопедичні фіксують і
пояснюють не слова, а відомості з
різноманітних галузей знання,
науки, мистецтва, виробництва,
політичного життя тощо.
Філологічні словники описують
слово, яке може аналізуватися з
погляду походження, семантики,
правопису, наголошування тощо.
У перекладних словниках до кожного
слова, що перекладається, подається
відповідне слово іншої мови.
Тлумачні словники з’ясовують основні
прямі та переносні значення слів
певної мови, належність їх до певних
стилів, частоту вживання тощо.
Етимологічні словники з’ясовують
походження слів, їх найдавніші корені,
а також розвиток значення слів, зміни у
їхній будові.

31.

Історичні словники подають у
текстах і пояснюють слова, що
вживалися у мові раніше й
зафіксовані в писемних пам’ятках.
Орфографічні словники подають
нормативне написання слів.
Словник іншомовних слів дає
пояснення запозичених слів, що
ввійшли до складу української
літературної мови.
Синонімічні
словники
подають
згруповані в синонімічні ряди слова –
синоніми.
Фразеологічні словники пояснюють
значення
і
вживання
стійких
сполучень слів.
Термінологічні словники подають
значення термінів із певних галузей
знань.

32.

Висновок
Словники відіграють велику роль в удосконаленні
мовленнєвої культури. Користуючись різними видами
словників (енциклопедичними, філологічними), ви
постійно будете підвищувати фахову культуру мовлення,
зокрема оволодієте правилами правопису, вимови,
наголошення, семантично точно і доречно виберете слово
з граматично й
стилістично правильною
його сполучуваністю.

33.

Загальні висновки
Неодмінною умовою підготовки сучасного фахівця у вищій
школі є формування високої культури професійного мовлення.
Опанувавши її, майбутній фахівець оперуватиме знаннями про
комунікативні ознаки якісного мовлення – точність, логічність,
чистоту, правильність, багатство і різноманітність, доречність
тощо; про методи підготовки та виголошення публічного
виступу, особливості аргументації, про ведення перемовин,
дискусій, про вирішення професійних проблем на зборах,
нарадах, способи, прийоми, засоби й форми передавання
інформації під час спілкування, що найсуттєвіше реалізує
основну мету вивчення української мови, яка полягає у
формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної
особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно,
комунікативно вмотивовано користуватися мовними засобами.

34.

Дякую за
увагу!