Similar presentations:
Поняття та склад територій та об'єктів екологічної мережі України: проблеми визначення правового режиму
1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”
Кафедра цивільного і трудового права
Презентація на тему :
«Поняття та склад територій та об'єктів екологічної мережі
України: проблеми визначення правового режиму»
Виконав:
студент 3 курсу, 4 групи
юридичного факультету
денної форми навчання
Ляпота В.І.
Перевірила:
Богданець А.В.
Київ 2017
2. План
• Вступ• 1. Історія формування екомережі
• 2. Поняття, складові та управління в сфері
екомережі.
• 3.
• Висновок
• Список використаних джерел
3. Вступ
• Актуальність дослідження - в Україні склаласяекономічно малоефективна й екологічно небезпечна система
природокористування, Концепція сталого розвитку, яка виступає
стратегічним напрямком соціально-економічного зростання країни, потребує
раціонального, збалансованого й екологічно безпечного
природокористування та формування розвиненої екологічної мережі країни.
• Мета та завдання дослідження.
Дослідити основні
аспекти обраної теми та в результаті аналізу даних створити найефективніші
способи вирішення проблеми.
• Об’єкт дослідження.
Екологічне право України з питаннь
територій та об’єктів екологічної мережі.
• Предмет дослідження.
об’єкти
Екологічні мережі, їх території та
4. Історія формування екомережі
Від 16 червня 1992 року• Україна бере участь у міжнародному співробітництві в
галузі охорони і використання територій та об'єктів
природно-заповідного фонду на основі багатосторонніх
та двосторонніх міжнародних угод.
• Вже в цьому законі було зазначено, що природні
території та об'єкти, що підлягають особливій охороні,
утворюють єдину територіальну систему і включають
території та об'єкти природно-заповідного фонду,
курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні,
водозахисні, полезахисні та інші типи територій та
об'єктів, що визначаються законодавством України.
5.
Від 12 травня 1997 року в концепції збереження біологічногорізноманіття України
• зазначено, що серед основних напрямів діяльності у сфері збереження біологічного
різноманіття є створення національної екологічної мережі з метою відновлення
природних середовищ існування дикої флори та фауни, покращання стану збереження
окремих компонентів біологічного різноманіття, зміцнення екологічних зв'язків та
цілісності екосистем.
6.
Закон України "Про Загальнодержавну програму формуваннянаціональної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки" був
прийнятий 21 вересня 2000 року.
• Ця програма розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання,
вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до
рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної
просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом
ландшафту.
• Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з природними
ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до
притаманного їм природного стану, та формування їх територіальної єдиної системи,
побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та
поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних
екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій.
7. У Програмі зазначено, що період її реалізація поділяється на два етапи.
На першому етапі передбачається забезпечитизбільшення площі окремих елементів
національної екологічної мережі, застосування
економічних важелів сприяння їх формуванню
на землях усіх форм власності, створення
відповідної нормативно-правової бази,
здійснення комплексу необхідних наукових
досліджень та організаційних заходів.
2000 - 2005
На другому етапі планується довести площу
національної екологічної мережі до рівня,
необхідного для забезпечення екологічної
безпеки країни, введення в дію сталої системи
природоохоронних заходів збереження
ландшафтного і біологічного різноманіття.
2006 - 2015
8. <Екомережа>
<Екомережа>• -
єдина територіальна система, яка утворюється з
метою поліпшення умов для формування та
відновлення довкілля, підвищення природноресурсного потенціалу території України, збереження
ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та
зростання цінних видів тваринного і рослинного світу,
генетичного фонду, шляхів міграції тварин через
поєднання територій та об'єктів природно-заповідного
фонду, а також інших територій, які мають особливу
цінність для охорони навколишнього природного
середовища і відповідно до законів та міжнародних
зобов'язань України підлягають особливій охороні.
9.
Складові екомережіа) території та об'єкти природно-заповідного фонду;
б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;
в) землі лісового фонду;
г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель
лісового фонду;
ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;
д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового
відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;
е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища,
сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є
природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);
є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до
Зеленої книги України;
ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного
світу, занесених до Червоної книги України;
з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного
використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;
и) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій
охороні як природні регіони з окремим статусом.
10. Переліки територій та об'єктів екомережі
1. Перелік ключових територій екомережі включає території та об'єкти природно-заповідного фонду, водноболотні угіддя міжнародного значення, інші території, у межах яких збереглися найбільш цінні природні
комплекси.
2. Перелік буферних зон екомережі включає території навколо ключових територій екомережі, які запобігають
негативному впливу господарської діяльності на суміжних територіях.
3. Перелік сполучних територій екомережі включає території, що забезпечують зв'язки між ключовими
територіями та цілісність екомережі.
4. Перелік відновлюваних територій екомережі включає території, що являють собою порушені землі,
деградовані і малопродуктивні землі та землі, що зазнали впливу негативних процесів та стихійних явищ, інші
території, важливі з точки зору формування просторової цілісності екомережі.
5. Включення територій та об'єктів до переліків територій та об'єктів екомережі не завдає шкоди правам тих, на
чиїй території вони розташовані.
6. Власники і користувачі територій та об'єктів, включених до переліків територій та об'єктів екомережі, беруть
на себе зобов'язання щодо збереження природних ресурсів, їх екологічно-збалансованого та раціонального
використання.
11. Структурні елементи
• Ключові території,– забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного
регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття
• Сполучні території,
– поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію
тварин та обмін генетичного матеріалу
• Буферні території,
– забезпечують захист ключових та сполучних територій від
зовнішніх впливів
• Відновлювані території.
– забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для
яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення
первинного природного стану.
12.
Перелік ключовихтериторій екомережі
включає :
території та об'єкти природно-заповідного фонду,
водно-болотні угіддя міжнародного значення,
(регіони Карпат, Кримських гір, Донецького кряжу,
Приазовської височини, Подільської височини,
Полісся)
інші території, у межах яких збереглися найбільш
цінні природні комплекси.
Перелік буферних зон
екомережі включає
території навколо ключових територій і, які
запобігають негативному впливу господарської
діяльності.
природні території екстенсивного використання
(пасовища, сіножаті, експлуатаційні ліси, ставки),
орні території з досить безпечним веденням
сільського господарства.
Перелік сполучних
територій екомережі
включає
території, що забезпечують зв'язки між
ключовими територіями та цілісність екомережі.
Це 3 широтних природних коридори :
меридіональні екокоридори, просторово
обмежені долинами великих річок об'єднують
водні та заплавні ландшафти - шляхи міграції
численних видів рослин і тварин.
Поліський (лісовий), Галицько-Слобожанський
(лісостеповий), Південноукраїнський (степовий)
13. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ
Кабінет Міністрів України,центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері охорони навколишнього природного середовища,
інші центральні органи виконавчої влади,
місцеві органи виконавчої влади
органи місцевого самоврядування
14. Проблеми визначення правового режиму
1• У сучасній еколого-правовій літературі України спостерігалися лише фрагментарні дослідження окремих
питань правового забезпечення формування, збереження та раціонального використання національної
та регіональної екологічної мережі України
2
• необхідним є вдосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, розширення, відтворення
та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і
унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій охороні.
3
• Серед заходів, які зможуть суттєво вплинути на додержання режиму територій та об'єктів екологічної
мережі рекомендованими можуть бути заходи щодо вдосконалення екологічного контролю та розвитку
системного екологічного моніторингу довкілля; заходи, пов'язані з новими принципами господарської
та природоохоронної організації території, та вдосконалення територіального планування
життєдіяльності суспільства; вдосконалення існуючих та впровадження еколого-економічних норм при
введенні нових, екологічно безпечних технологій у сільському й рибному господарстві, промисловості,
транспорті; систематичне інформування громадськості щодо розв'язання проблем збереження
біологічного і ландшафтного різноманіття, залучення громадських організацій до розв'язання цих
проблем.
15. Висновок
• Отже, екомережа – єдина територіальна система,яка утворюється з метою поліпшення умов для
формування та відновлення довкілля та інших
екологічних цілей, яка включає ділянки природних
ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і
території та об'єкти природно-заповідного фонду,
курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні,
водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших
типів, що визначаються законодавством України, і є
частиною структурних територіальних елементів
екологічної мережі — природних регіонів,
екологічних коридорів, буферних зон.
16. Список використаної літератури
• Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, ст.546)
• Закон України "Про природно-заповідний фонд України» { Відомості
Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст.502 }
• Поостанова КМУ Про Концепцію збереження біологічного
різноманіття України (Постанова від 12.05.1997 № 439)
• Закон України «Про Загальнодержавну програму формування
національної екологічної мережі України на 2000 — 2015 роки
(Терміни і визначення)» м. Київ, 21 вересня 2000 року N 1989-III.
• Закон України "Про екологічну мережу України» ( Відомості Верховної
Ради України (ВВР), 2004, N 45, ст.502 )
• А.Ю.Якимчук Екологічна мережа україни: аналіз показників формування та
аспекти управління (Електронний ресурс [режим доступу:
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=665])