Лекція_3_ЛЗ,_що_впливають_на_функцію_органів_травлення

1.

Лекція 3
Лікарські засоби, що
впливають на функцію
органів травлення
Спеціалізація:
сестринська справа

2.

План
1.Класифікація засобів, які застосовують при порушенні
функції органів травлення.
2.Засоби, що впливають на апетит.
3.Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
4. Засоби, які впливають на моторику шлунку.
5. Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлункової залози.
6. Гепатотропні засоби.
7. Проносні засоби.
8. Протипроносні засоби.
9. Засоби, які застосовуються для функціональної діагностики в
гастроентерології.

3.

4.

5.

• Засоби, що знижують апетит
(анорексигенні препарати) — дезопімон,
фепранон, мазиндол стимулюють,
збуджують центр насичення довгастого
мозку і пригнічують центр голоду,
знижують апетит. Застосовують
анорексигенні препарати при
аліментарному ожирінні (ожиріння, що
пов’язане з переїданням). Вони полегшують дотримування дієти.

6.

7.

Засоби замісної терапїі, препарати, які застосовують у
тяжких випадках:
Сік шлунковий натуральний, Пепсин, Вуглекислі мінеральні
води містять вуглекислий газ, який посилює секрецію шлункового
соку.
Їх вживають перед їдою на початкових стадіях захворювань
шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового
соку.
Засоби замісної терапії призначають у тих випадках,
коли залози шлунка не можуть забезпечити
достатню секрецію шлункового соку.

8.

Класифікація засобів, що застосовують при підвищеній секреції
шлунка
Антацидні засоби
Засоби, що зменшують
секрецію шлункового соку
Засоби, що проявляють
захисну дію на слизову
оболонку шлунка
1. Сполуки алюмінію
Альгельдрат(алюмінію гідроксид)
Алюмінію фосфат
(фосфалюгель,гастерин,
альфогель)
Алюгастрин
Тисацид
1. М1-холіноблокатори
Гастроцепін (пірензепін)
2. Блокатори Н2 -рецепторів
шлунка
Циметидин (альтрамет, гістодил,
контрацид)
Ранітидин (гістак, ранісан, зантак,
рантак)
Фамотидин (квамател, фамосан,
блокацид)
Нізатидин (аксид)
Де-нол
2. Комбінації солей
Алюмаг (анацид, маалокс,
альмагель, гастал, ренні)
Регусил
Гестид (мегалак)
3. Сполуки магнію
Магнію оксид
3. Блокатори протонного насосу
(інгібітори Н+/К+-АТФази)
Омепразол (омез, осид, празол,
хеліцид, ультоп)
Пантопразол
(контролок)Лансопразол (ланзап)
Смекта
Вентер
Гастрофарм
Мізопростол (сайтотек)
Препарати вісмуту
(вікалін, вікаїр)

9.

Блокатори (антагоністи) Н2-рецепторів
—
циметидин, ранітидин, фамотидин —
блокують гістамінові Н2-рецептори
шлунка і знижують секрецію
шлункового соку.
Антацидними називають препарати, які
нейтралізують надлишок кислоти шляхом хімічної
реакції; антациди є основами. Альмагель (алюмаг,
анацид, маалокс, гастал, ренні)
М-холіноблокатори (холінолітики) —
гастроцепін, атропіну сульфат, метацин,
платифілін, препарати красавки (беладони) —
блокують М-холінорецептори парасимпатичної
вегетативної іннервації, знижують секрецію
шлункового соку, усувають спазми
непосмугованих м’язів шлунка та кишок.

10.

Блокатори протонного насоса —
омепразол, ланзопразол, пантопразол(контролок, нольпаза) — пригнічують
базальну та стимульовану секрецію шлункового соку.
У лікуванні хворих з
пептичною виразкою шлунка
зараз широко використовують
антибактеріальні засоби, які
активні у відношенні збудника
виразкової хвороби —
Helicobacter pylori, —
метронідазол ( кліон,
метрогіл, ефлоран ),
хелікоцин

11.

Класифікація препаратів, що впливають на моторику шлунка
Блювотні засоби
1. Центральнії дії
2. Рефлекторної дії
Апоморфіну гідрохлорид
Препарати блювотного
кореня
Настій трави термопсису
Вони спричинюють
антиперистальтику
шлунка (скорочення
м’язів шлунка,
внаслідок чого їжа
просувається у
зворотному напрямку),
що супроводжується
блюванням.
Розчин аміаку
Протиблювотні засоби
1. Нейролептики
Етаперазин
Аміназин
Трифтазин
Галоперидол
2. Стимулятори
перистальтики
Метоклопрамід (реглан,
церукал, перинорм)
Цизаприд (цисал, координакс)
Домперидон (мотиліум)
3. Антагоністи серотонінових
рецепторів
Ондансетрон (зофран)
Тропіндол (тропісетрон)
4. М-холіноблокатори
Скополамін (скоподерм)
Аерон

12.

Захворювання підшлункової залози з порушенням її зовнішньої
секреції проявляються у формі гострого або хронічного панкреатиту.
Для лікування хронічного панкреатиту, пухлин та
атрофії залозистих елементів використовують
поліферментні препарати або засоби замісної
терапії — панкреатин, дистал, іпентал, креон,
трифермент, панзинорм, фестал, мезим-форте,
дигестал, ензистал, ораза, солізим.
Ферментні препарати
містять основні ферменти
підшлункової залози — трипсин,
амілазу, ліпазу, які забезпечують
перетравлювання білків, вуглеводів
та жирів.

13.

Для лікування гострого
панкреатиту використовують:
1)антиферментні препарати: апротинін
(контрикал, трасилол, гордокс);
2)М-холіноблокатори.
Контрикал -Препарат знижує активність
ферментів підшлункової залози та попереджує розсмоктування утворених тромбів
(інгібітор фібринолізу)

14.

Гепатотропні препарати
• Жовчогінні препарати
• Холелітолітичні засоби
• Гепатопротектори
Жовчогінні препарати — це засоби, які стимулюють
утворення жовчі (чинять холеретичну дію) та покращують
відток жовчі, розслаблюють непосмуговані м’язи
жовчовидільних шляхів та сприяють виходу жовчі у
дванадцятипалу кишку (виявляють холекінетичну дію).

15.

Класифікація жовчогінних препаратів
Холеретики
Холекінетики
1. Препарати, що містять суху жовч та Атропіну сульфат
жовчні кислоти
Алохол
Платифіліну гідротартрат
Холензим
Но-шпа (дротаверин)
2. Препарати на основі лікарських
рослин
Папаверину гідрохлорид
Настій кукурудзяних приймочок, квітів
цмину (фламін)
Папазол
Холосас
Холагол
Магнію сульфат
3. Синтетичні препарати
Оксафенамід
Нікодин

16.

Холелітолітичні засоби — препарати, які сприяють
розчиненню холестеринових компонентів у жовчному
міхурі та жовчовидільних протоках.
Хенодіоксихолева кислота
Гепатопротектори —
засоби, що захищають клітини
печінки від пошкоджувального
впливу гепатотоксичних речовин,
нормалізують обмінні процеси в
гепатоцитах. Їх застосовують для
лікування хворих з гепатитом,
цирозом печінки, а також для
попередження токсичного впливу
на печінку.

17.

Класифікація гепатопротекторів
Засоби, що впливають
на фосфоліпіди
клітинних мембран
Біофлавоноїди
(препарати рослинного
походження)
Вітаміни та
гепатопротекторитварин
ного походження
Есенціале
Силібінін (легалон,
силібор, карсил)
Токоферолу ацетат
Ліпін
Сирепар
Білігнін
Ліпостабіл
Гепабене
Гептрал
Гепатофальк планта

18.

Проносні препарати
(застосовують при закрепах) — засоби, що
стимулюють рухову активність кишок, викликають
дефекацію.
• Сольові (осмотичні) проносні засоби —
магнію сульфат, натрію сульфат тощо —
створюють у кишках високу концентрацію йонів,
підвищують осмотичний тиск, порушують
всмоктування води. Вода і розчинені в ній речовини
затримуються у кишках, унаслідок чого вони
розтягуються, механорецептори подразнюються та
посилюється їхня рухова активність. Через 4-6 год
настає дефекація.

19.

20.

Проносні препарати рослинного походження — листя
сенни, кора крушини, корінь ревеню, плоди жостеру (а також
комбіновані препарати — сенасайд, сенаде, сенадексин,
регулакс та ін.) — містять антраглікозиди, які подразнюють
рецептори товстої кишки і через 8-10 год настає дефекація.
Призначають ці засоби при хронічних закрепах.
• Побічні ефекти: звикання.

21.

Протипроносні
При діареї використовують:
• антибактеріальні засоби
• антибіотики — ністатин, пімафуцин, поліміксин, леворин
• синтетичні антибактеріальні засоби — фталазол, сульгін,
ніфуроксазид, інтетрикс та ін.;
• ентеросорбенти — активоване вугілля, аттапульгіт,
ентеросгель, смекта, альгігель, сорбогель;
• засоби, що пригнічують перистальтику кишечнику —
лоперамід.

22.

Дякую за увагу !