Українські фразеологізми

• Фразеологізм, або фразеологічний зворот
– це стійка сполука слів, яка за значенням
дорівнює одному слову (рідше –
словосполученню):
• Пекти раків – червоніти
• За царя Гороха – дуже давно
• Яблуку ніде впасти – дуже тісно

3.

• Фразеологізми можуть вступати в синонімічні
(бити байдики – і за холодну воду не братися)
та антонімічні зв’язки (під носом – куди Макар
телят не ганяв).
• Вони можуть мати кілька значень, тобто бути
багатозначними, наприклад, роззявити рота –
1) говорити, казати що-небудь; 2) уважно
слухати; 3) бути дуже враженим чимось; 4)
бути неуважним; 5) посягати на що-небудь

4.

Джерела українських фразеологізмів
1) Жива народна мова (дати гарбуза)
2) Мова представників різних професій (білими
нитками шито – кравці, як по нотах – музиканти)
3) Антична міфологія (дамоклів меч, прокрустове
ложе - певні жорсткі рамки, під які
насильницьким шляхом підганяється що-небудь
або хто-небудь )
4) Біблія (нести свій хрест, ахіллесова п’ята)
5) Художня література (гидке каченя)

5.

Члени речення
• Фразеологізм є одним членом речення:
- Підметом: Біла ворона – людина, яка дуже
вирізняється серед інших своєю поведінкою чи
зовнішнім виглядом.
- Присудком: На моє привітання чоловіки
відповіли в один голос.
- Обставиною: Гостро пахло дощем, хоч, може,
він випав за тридев’ять земель.
- Додатком: Я бачив, що моя розповідь
схвилювала дівчину, і жорстоко картав себе за
довгий язик.