тема 1

1. Тема 1. ПОНЯТТЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

План
1. Наука як система знань, основні поняття.
Закономірності функціонування та розвитку науки.
2. Поняття наукового дослідження, його основні ознаки
та характеристики. Особливості структури наукового
дослідження, його об’єкт, предмет, мета, завдання,
основні форми.
3. Класифікація наукових
наукових досліджень
досліджень.
Ефективність

2. 1. Наука як система знань, основні поняття. Закономірності функціонування та розвитку науки.

Наука – це сфера дослідницької діяльності, що спрямована на
виробництво нових знань про природу, суспільство і процеси
мислення.
Вона містить у собі всі умови і моменти цього виробництва, а
саме:
• учених з їх знаннями і здібностями, кваліфікацією і досвідом, з поділом і
кооперацією наукової праці;
• наукові установи;
• експериментальне і лабораторне устаткування;
• методи науково-дослідної роботи;
• поняття і категоріальний апарат;
• систему наукової інформації;
• усю суму знань, які виступають як попередні посилання, або засоби чи
результати наукового пізнання.

3. Наука, її історія, не можуть бути відокремленими від розвитку суспільства в цілому

• наука є соціально значущою сферою людської діяльності,
функцією якої є вироблення й використання теоретично
систематизованих об’єктивних знань про дійсність;
Наука
характеризується
своєю
багатогранністю,
тому визначення і
тлумачення
поняття «наука»
розглядається з
різних аспектів:
• наука виступає системою знань, тому що вона являє собою
струнку систему понять і категорій, пов’язаних між собою за
допомогою суджень (міркувань) та умовиводів;
• наука також виступає і як форма суспільної свідомості – як
система знань вона охоплює не тільки фактичні дані про
предмети навколишнього світу, людської думки та дії, не лише
закони та принципи вивчення об’єктів, а й певні форми та
способи усвідомлення їх;
• наука виступає складовою частиною духовної культури
людства, оскільки вона бере участь у формуванні та вихованні
особистості

4.

Предметом науки є самі знання, їх генезис, способи отримання і
практичного застосування.
Функція науки – виробництво і використання систематизованих, об’єктивних
знань про дійсність. Тобто пізнання об’єктивного світу, щоб його вивчати з
метою можливого вдосконалення.
У розвиненому суспільстві важливою функцією науки є розвиток системи
знань, які сприяють найраціональнішій організації виробничих відносин та
використанню виробничих сил в інтересах усіх членів суспільства.
Наука включає в себе ряд конкретних функцій:
пізнавальну – задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і
суспільства;
культурно-виховну – розвиток культури, гуманізація виховання та
формування нової людини;
практичну – удосконалення виробництва і системи суспільних
відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального
виробництва

5.

Наука має дві важливих складові:
систему наукових знань;
систему наукової діяльності.
Система наукових знань складається з таких основних елементів, як:
теорія,
закони,
гіпотези,
поняття
наукові методи.
Теорія – вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих
на тлумачення того чи іншого явища.
Закон — це внутрішній зв’язок явищ, що зумовлює їхній закономірний
розвиток.
Гіпотеза являє собою наукове припущення, висунуте для пояснення будьяких процесів (явищ) або причин, які зумовлюють даний наслідок.
Гіпотеза є складовою наукової теорії.

6.

Поняття — це думка, відбита в узагальненій формі. Поняття виробляються
(уточнюються) не лише на початку наукової діяльності, а переважно як необхідні
наукові наявні знання в постановці проблеми й формуванні гіпотез.
Наукові методи, що входять до складу знань, — це весь арсенал накопичених
методів дослідження, а також етап наукової діяльності (методи, методика), які
використовуються у процесі наукової діяльності в даному конкретному циклі.
Важливою рисою науки є її активний пошуковий характер. Вона повинна
постійно змінюватися і розвиватися, знаходити нові рішення, результати. Це
досягається завдяки науковій діяльності.
Наукова діяльність – це інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на
одержання і використання нових знань.
Наукова діяльність, як і інша діяльність людини, характеризується наступним:
метою;
кінцевим продуктом;
методами і засобами отримання кінцевого продукту;
впливом на об’єкти і виявленням у них предмета, що її зацікавив;
взаємодією суб’єктів, які, вирішуючи свої задачі, вступають у певні
соціальні відносини і утворюють різні форми соціальних інститутів.

7.

За змістом усіх цих показників наука суттєво відрізняється від інших
сфер людської діяльності.
У практиці застосовують різні види наукової діяльності:
науково-дослідницьку;
науково-організаційну;
науково-інформаційну;
науково-педагогічну та інші.
Поняття науки потрібно розглядати з трьох основних позицій.
по-перше, з теоретичної, як систему знань, як форму суспільної свідомості;
по-друге, як певний вид суспільного розподілу праці, як наукову діяльність,
пов'язану з цілою системою відносин між ученими і науковими
установами;
по-третє, з позицій практичного застосування висновків науки, тобто її
суспільної ролі.

8.

Всі галузі об’єднані у три великі групи наук, які
розрізняються за предметами та методами
дослідження:
(природничі фізика, хімія, біологія, географія, астрологія та
ін.), науки, предметом яких є різні види матерії та форми
їхнього руху, їх взаємозв’язки та закономірності;
суспільні (економічні, філологічні, філософські, логічні,
психологічні, історичні, педагогічні та ін.), науки, предметом
яких є дослідження соціально-економічних, політичних та
ідеологічних закономірностей розвитку суспільних відносин;
технічні (радіотехніка, машинобудування, літакобудування),
предметом яких є дослідження конкретних технічних
характеристик і їх взаємозв'язки.
На межі між природничими, суспільними, технічними
науками розвиваються нові суміжні галузі науки, як
технічна кібернетика, ергономіка, біоніка, біофізика,
технічна естетика та інші.

9.

Форми наукової діяльності :
фундаментальна (теоретична) наука;
прикладна наука;
наукознавство.
Поділ наук є умовним.
Це пояснюється тим, що:
фундаментальні науки є більш віддаленими від застосування їх
результатів на практиці, оскільки вони займаються пошуком і відкриттям
нових закономірностей, законів (наприклад, економічна теорія);
прикладні науки більше пов’язані з практикою, особливо виробництвом,
оскільки їх метою є розробка способів впровадження висновків
фундаментальної науки (наприклад, облік, аналіз і аудит).
Наукознавство – це одна з галузей досліджень, що вивчає закономірності
функціонування та розвитку науки, структуру і динаміку наукової діяльності,
взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального і
духовного життя людства.
Наукознавство, як і будь-яка інша галузь знання, виконує функції, що
пов'язані з одержанням і накопиченням матеріалів, фактів, їх
систематизацією і теоретичним узагальненням, про гнозуванням і розробкою
практичних рекомендацій.

10. Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за погодженням з Міністерством освіти і науки України, затверджено певну класифікацію

галузей наук
1. Фізико-математичні науки.
15. Фармацевтичні науки.
2. Хімічні науки.
16. Ветеринарні науки.
3. Біологічні науки.
17. Мистецтвознавство.
4. Геологічні науки.
18. Архітектура.
5. Технічні науки.
19. Психологічні науки.
6. Сільськогосподарські науки.
20. Військові науки.
7. Історичні науки.
21. Національна безпека.
8. Економічні науки.
22. Соціологічні науки.
9. Філософські науки.
23. Політичні науки.
10. Філологічні науки.
24. Фізичні виховання і спорт.
11. Географічні науки.
25. Державне управління.
12. Юридичні науки.
26. Культурологія.
13. Педагогічні науки.
27. Соціальні комунікації.
14. Медичні науки.

11.

Нові знання, здобуті в процесі фундаментальних досліджень та зафіксовані на носіях наукової
інформації у формі наукового звіту, наукової праці, можуть бути оформленні у вигляді:
наукових рефератів;
наукових доповідей на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах;
курсових (дипломних, магістерських) робіт;
наукових перекладів; дисертацій (кандидатських або докторських);
авторефератів дисертацій;
монографій;
наукових статей;
аналітичних оглядів;
авторських свідоцтв;
бібліографічних покажчиків;
підручників,
навчальних посібників та ін.

12. 2. Поняття наукового дослідження, його основні ознаки та характеристики. Особливості структури наукового дослідження, його

об’єкт, предмет, мета, завдання, основні форми.
Основною формою здійснення і розвитку науки є наукове дослідження.
Наукове дослідження – це процес дослідження певного об'єкта (предмета або
явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення
закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах
раціонального використання у практичній діяльності людей..
Це складний і багатогранний процес, у якому поєднуються організаційні,
технічні, економічні, правові та психологічні аспекти.
Метою наукового дослідження є всебічне, об’єктивне і ґрунтовне вивчення
явищ, процесів, їх характеристик, зв’язків на підставі розроблених у науці
принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності
людини результатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його
ефективності.

13.

При науковому дослідженні важливо враховувати все, концентруючи увагу
на основних, ключових питаннях теми. Не можна не враховувати побічні
факти, які на перший погляд здаються малозначимими.
Науково вивчати - це не тільки дивитись, але й бачити, помічати окремі
частковості, велике в малому, не відхиляючись від головної теми
дослідження.
Результати наукових досліджень тим кращі, чим вищий науковий рівень
висновків, узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.
При проведенні наукових досліджень відрізняють поняття «об'єкт» і
«предмет» пізнання і дослідження.
Об’єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна
діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну
ситуацію і обране для дослідження.
Об’єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та
форми його відображення у людській свідомості людей, які існують
незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети
дослідження.

14.

Залежно від ступеня складності об’єкти дослідження бувають:
прості;
складні.
Відмінність між ними визначається кількістю елементів та видом
зв’язку між ними.
Наприклад, простим об’єктом дослідження в педагогіці є рівень
інформаційного забезпечення навчання, складним - ефективність процесу
навчання.
У першому випадку досліджується забезпечення навчальною літературою,
згідно переліку дисциплін навчального плану, в другому - визначається вплив
численних факторів на кінцевий результат навчання (якість викладання,
технології навчання, рівень навченості та навчальності студентів тощо).
Предметом дослідження є те, що знаходиться в межах об’єкта і завжди
співпадає з темою дослідження.
Один і той же об’єкт може бути предметом різних досліджень і навіть
наукових напрямів.
Об’єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу,
співвідносяться між собою як загальне і часткове.

15.

Завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на об’єкт
дослідження, відборі і зосередженні уваги на найсуттєвіших з них.
Критеріями відбору є мета дослідження та кількісний рівень накопичених
фактів у цьому напрямі.
Відбір найсуттєвіших факторів, які впливають на об’єкт дослідження, має
велике практичне значення, оскільки впливає на ступінь достовірності
результатів дослідження.
Якщо будь-який суттєвий фактор не враховано, то висновки, здобуті в
результаті дослідження, можуть бути помилковими, неповними або
зовсім хибними.
Отже, чим повніше враховано вплив середовища на об’єкт дослідження,
тим точнішими будуть результати наукового дослідження.
Середовище – це те, що впливає на об’єкт дослідження.

16.

Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізнавальні завдання
емпіричного і теоретичного напряму.
Емпіричні
завдання
вирішуються
за
експерименту, вимірювання, описування.
допомогою
спостереження,
Найважливіші способи обґрунтування отриманого емпіричного знання:
багаторазові перевірки через спостереження та експерименти;
звернення до першоджерел, статистичних даних, що формуються
вченими незалежно один від одного.
Теоретичні завдання спрямовані на вивчення і виявлення причин, зв’язків,
залежностей, які дозволяють встановити поведінку об’єкта, визначити і
вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці
принципів і методів пізнання.
Тут переважає використання аксіоматичних методів, системних,
структурно-функціонального аналізу, математичного моделювання.
При обґрунтуванні теоретичних концепцій обов’язковими вимогами є:
несуперечність;
відповідність емпіричним даним;
можливість опису відомих явищ і передбачення нових.

17.

У результаті отриманих знань формулюють закони, розробляють теорію,
перевіряють факти тощо.
Теоретичні пізнавальні завдання формують таким чином, щоб можна
було їх перевірити емпірично.
У вирішенні емпіричних і особливо теоретичних завдань наукового
дослідження важливе місце належить логічному методу пізнання, який
дозволяє на основі умовиводів пояснити явища і процеси, викликати різні
пропозиції та ідеї, встановлювати шляхи їх вирішення.
Він будується на отриманих фактах і результатах емпіричних
досліджень.
Процес пізнання включає в себе накопичення фактів.
Факт – реальна подія, явище (процес), які відбулись або відбуваються.
Серед них особливо виділяють наукові факти, що мають опис і пояснення на
основі узагальнення визначеного класу подій (явищ, процесів).
Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони
виступають у систематизованому узагальненому вигляді.

18.

Закономірним є дотримання таких рекомендацій:
нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;
складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для
вирішення проблеми;
починати дослідження з найпростіших і найзручніших для пізнання
речей до складних і важких;
зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути
впевненим, що нічого не випущено.
Наукова робота - це перш за все чітко спланована діяльність.
Кожний вчений має право на свою точку зору, повинен мати свою думку,
з якою безумовно слід рахуватись.

19.

Складові елементи процесу наукового дослідження
Виникнення ідей
Формулювання мети та завдань
Висування гіпотез, теоретичні дослідження
Узагальнення наукових фактів, проведення експериментів
Аналіз і оформлення наукових досліджень, підтвердження гіпотез
Впровадження та визначення ефективності наукових досліджень

20.

Наукова ідея – форма відображення у мисленні нового розуміння об’єктивної
реальності.
Вони виступають і як передумови створення теорій, і як елементи, що
об’єднують окремі теорії у певну галузь знань.
Вона базується на наявних знаннях, виявляє раніше не помічені
закономірності. Ідеї народжуються з практики, спостереження навколишнього
світу і потреб життя.
Матеріалізованим вираженням наукової ідеї є гіпотеза.
Гіпотеза – це наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ,
процесів або причин, які зумовлюють даний наслідок.
Гіпотеза є спробою на основі узагальнення вже наявних знань вийти за його
межі, тобто сформулювати нові наукові положення, достовірність яких
потрібно довести.
Процес пізнання включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку
істини, допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано
зібрати і згрупувати факти.

21.

Гіпотези проходять у своєму розвитку
три стадії:
накопичення
фактичного
матеріалу і
висунення на
його основі
припущень
формування та
обгрунтування
гіпотези
перевірка
отриманих
результатів на їх
практиці і на
основі уточнення
гіпотези

22.

Якщо отриманий практичний результат відповідає припущенням, то
гіпотеза перетворюється на наукову теорію, тобто стає достовірним
знанням.
У практиці може формулюватись декілька гіпотез з одного і того самого
невідомого явища.
Процедури, за допомогою яких
твердження, називають доказами.
установлюється
істинність
будь-якого
Докази використовують як у науці, так і в практичній діяльності
людей.
Доказами гіпотез у досліджуваних об’єктах можуть бути:
цитати, запозичені в інших авторів,
оприлюднені аксіоматизовані знання,
сформовані теорії (наприклад: таблиця Менделєєва - у хімії) тощо.

23. Способи встановлення істини у доказах

Безпосередній
Опосередкований
• Істина встановлюється в процесі
практичних дій - це може бути
спостереження, демонстрація,
вимірювання, розрахунок, облік
тощо
• Доказ є логічною процедурою
встановлення істинності будь-якого
твердження за допомогою інших
тверджень, істинність яких уже
доведена

24. У структурі доказів можуть бути такі елементи:

Теза - це систематизований виклад основних
положень, думок, спостережень, в ній відсутні
деталі, пояснення, ілюстрації тощо.
Аргумент - це підстава, доказ, які
використовуються
для
обґрунтування,
підтвердження чогось.
Демонстрація (ілюстрація) - це форма
зв´язку між аргументами та тезою (макети,
таблиці, схеми).
Теза
Аргумент
Демонстрація

25.

Факти - знання про об’єкт чи явище, аргументованість яких доведена, які
стають складовою наукових знань лише після їх систематизації та
узагальнення за допомогою понять, абстракцій, визначень.
Поняття є відображенням найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу
ознак
Поняття
можуть бути:
• загальними,
• частковими,
• збірними,
• абстрактними,
• конкретними,
• абсолютними
• відносними.
Зміст поняття - це сукупність об’єднаних у ньому ознак та властивостей.
Розкриття змісту поняття називається визначенням.

26.

Внутрішній суттєвий стійкий взаємозв’язок явищ в природі і суспільстві, що
зумовлює їх закономірний розвиток, визначає закон.
Для доведення закону наука використовує судження.
Судження - це форма мислення, яка шляхом порівняння кількох понять
дозволяє стверджувати або заперечувати наявність в об’єктах дослідження
певних властивостей, якостей.
Інакше, це будь-яке висловлювання, думка про певний предмет чи явище.
Його можна отримати при безпосередньому спостереженні будь-якого факту,
або опосередковано за допомогою умовиводу.
Умовивід - це розумова операція, в процесі якої з певної кількості заданих
суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов’язане з вихідним.
Одним із результатів наукової діяльності є формування теорій - найбільш
високої форми узагальнення і систематизації знань, що дає цілісне уявлення
про закономірності та суттєві зв’язки дійсності.

27.

Структуру теорій формують
факти
поняття і судження
положення
закони
аксіоми і постулати
принципи

28.

У процесі розвитку наукових знань визначення можуть
уточнюватися, доповнюватись у змісті новими ознаками.
Визначенням, як правило, завершується процес дослідження.
Категорія – це найбільш узагальнені й фундаментальні поняття.
Це форми логічного мислення, в яких розкриваються внутрішні суттєві
сторони і відносини досліджуваного предмету.
Аксіома - це положення, яке сприймається без доказів у зв'язку з їх
очевидністю.
Постулат - це твердження, яке сприймається в межах певної наукової теорії,
як істина без доказовості і виступає в ролі аксіоми.
Основою великих теоретичних узагальнень є принципи.

29.

Принцип - це головне вихідне положення будь-якої наукової теорії, вчення,
науки чи світогляду, виступає як перше і найабстрактніше визначення ідеї, як
початкова форма систематизації знань.
Під принципом в науковій теорії розуміють саме абстрактне
визначення ідеї, що виникла в результаті суб’єктивного вимірювання і
аналізу досвіду людей.
Концепція – визначений спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета
(явища, процесу), основна точка зору на предмет.
Співвідношення – це взаємозв’язок між чим-небудь.
Науковими висновками є підсумкові твердження констатуючого типу.
Особливу цінність являють собою висновки, наслідком яких є формулювання
раніше невідомих закономірностей і законів.
Рекомендації – це конкретні вказівки, пропозиції.
Закономірність – суттєвий зв’язок явищ, описаний на якісному змістовному
рівні, що об’єктивно існує та повторюється.

30. 3. Класифікація наукових досліджень. Ефективність наукових досліджень

Залежно від застосовуваних методів вивчення наукові дослідження
можуть бути:
теоретичними,
теоретико-експериментальними
експериментальними.
Теоретичні наукові дослідження ґрунтуються на застосуванні логічних та
математичних методів пізнання. Їх результатом може бути встановлення
певних залежностей, якостей, зв´язків досліджуваних об’єктів тощо
(наприклад, дослідження суті й ролі кислотності середовища в перебігу
реакції).
Теоретико-експериментальні наукові дослідження – це дослідження
теоретичного характеру, пов’язані з одночасною дослідною перевіркою
виявлених залежностей, якостей, зв’язків тощо (наприклад, дослідження
чинників, що впливають на утворення і чистоту осаду в гравіметрії).
Експериментальні наукові дослідження - це дослідження, які проводять у
конкретних об’єктах із метою виявити нові залежності, якості, зв’язки або
перевірити висунуті раніше теоретичні положення (наприклад, дослідження
утворення комплексних частинок певного складу).

31.

Залежно від сфери використання результатів наукові дослідження
поділяють на :
фундаментальні,
прикладні
розробки.
Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження означають: основні,
головні.
Фундаментальні наукові дослідження – це експериментальні або
теоретичні дослідження, спрямовані на одержання принципово нових знань
про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язки .
Результатом їх можуть бути рекомендації щодо постановки прикладних
досліджень для визначення можливостей практичного використання
отриманих наукових знань, наукової публікації тощо.

32.

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність,
спрямована на використання результатів фундаментальних досліджень для
різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання,
нові машини, способи організації виробництва, технологічні процеси та ін., з
метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях
економіки.
Прикладні дослідження
фундаментальні результати
піддаються плануванню
планувати складно
можуть бути впроваджені в
промисловість і приносити
економічний ефект
безпосереднього прибутку не
несуть, а їх використання може
тривати десятиліттями

33.

Розробка – цілеспрямований процес перетворення результатів прикладних
наукових досліджень на технічні додатки.
Розробки спрямовані на створення нової техніки, матеріалів, технологій
тощо і включають проектно-конструкторські й технологічні роботи, роботи зі
створення дослідних зразків (партій) виробів (продукції), а також проектні
роботи для будівництва.
За видами зв’язку із суспільним виробництвом розрізняють науководослідні роботи:
спрямовані на створення нових процесів, машин, конструкцій
тощо, повністю застосовувані для підвищення ефективності
виробництва;
орієнтовані на поліпшення виробничих відносин, підвищення рівня
організації виробництва без створення нових засобів праці;
здійснювані у сфері суспільних, гуманітарних та інших наук і
застосовувані для вдосконалення суспільних відносин, підвищення
рівня духовного життя людей.

34.

За ступенем важливості
дослідження поділяють на:
для
народного
господарства
наукові
найважливіші роботи, виконувані за планами Національної академії
наук України;
науково-дослідні роботи,
міністерств та відомств;
науково-дослідні роботи, які виконують за ініціативою науководослідних організацій.
виконувані
за
планами
галузевих
Залежно від джерел фінансування наукові дослідження бувають:
держбюджетні (фінансовані за рахунок коштів держбюджету);
госпдоговірні (фінансовані
організацій-замовників)
не фінансовані.
відповідно
до
укладених
договорів

35.

За тривалістю розробки наукові дослідження поділяють на:
довгострокові, здійснювані протягом кількох років,
короткострокові, виконувані звичайно за рік.
За стадіями наукові дослідження диференціюють на:
пошукові,
науково-дослідні
науково-виробничі розробки.
У ході формулювання будь-якої науково-технічної проблеми прикладного
характеру дослідник приділяє увагу перш за все розгляду результатів
виконаних фундаментальних досліджень та практичних досягнень у тій чи
іншій сфері.
Якщо ж така інформація відсутня, виконують пошукові дослідження.
Пошукові дослідження передбачають визначення факторів, що впливають
на об’єкт, а також пошук шляхів створення нових технологій і техніки на основі
способів, запропонованих у результаті фундаментальних досліджень.

36.

Залежно від місця проведення наукові дослідження поділяють на:
лабораторні
виробничі.
За складом якостей об’єкта розрізняють:
комплексні
диференційовані наукові дослідження.
Сучасні наукові дослідження переважно мають комплексний характер.
Комплексні роботи передбачають виконання низки незалежних за місцем та
строками, а також методами та засобами досліджень різних груп якостей
певного об’єкта.
До диференційованих відносять дослідження однієї з якостей або групи
однорідних якостей об’єкта.

37. Ефективність наукових досліджень.

Впровадження розрізняють за двома ознаками:
за формою
матеріального
втілення
• навчальні посібники, програми,
методичні рекомендації, державні
стандарти тощо
за робочою функцією
упорядкованих
результатів
• організація і управління
навчальним, виробничим
процесом, оптимізація, зміни в
технології та процесі виробництва

38.

Оцінювання результатів дослідження
Основна характеристика отриманих результатів
фундаментальних
досліджень
прикладних
досліджень
наукових розробок
теоретична
актуальність, новизна,
концептуальність,
доказовість,
перспективність і
можливість
запровадження
результатів у практику
практичну актуальність
і значимість,
можливість
запровадження в
практику, ефективність
результатів
новизна, актуальність і
ефективність

39.

Економічна ефективність характеризується вираженими у
вартісних вимірах показниками економії живої та
уречевлюваної праці в суспільному виробництві, сфері
послуг, які отримано від використання результатів науководослідних досліджень та порівняння їх з витратами на
проведення дослідження.
Науково-технічна ефективність характеризує приріст
нових наукових знань, призначених для подальшого
розвитку науки і техніки.
Соціальна ефективність виявляється в підвищенні
життєвого рівня людей, розвитку охорони здоров’я,
культури, науки і освіти, поліпшенні екологічних умов тощо.

40. Дякую за увагу!