Франція у міжвоєнний період

1.

ФРАНЦІЯ У МІЖВОЄННИЙ
ПЕРІОД
10 клас

2.

Парижани радіють з приводу перемоги у Першій
світовоій війні.

3.

Франція після закінчення війни

4.

Наслідки Першої світової війни для Франції.
1,4 млн. французів було вбито, 750 тис.
скалічено;
мобілізовано кожного 5-го француза;
у цілому загинули кожні 2 з 10-ти чоловіків
віком від 20 до 45 років, а кожного 10-го було
поранено.

5.

Наслідки Першої світової війни для Франції
Позитивні
– Повернення Ельзасу та Лотарингії.
– Здобуття вугільних копалень Саарського
басейну.Права на 52% німецьких репарацій.
– Істотне розширення колоніальної імперії за рахунок
німецьких колоній.
– Глибокі структурні зміни в економіці, (нарощування
потужності металургійної промисловості,
індустріалізація країни).
– Перетворення з країни аграрно-індустріальної, де
переважала роль позичково-лихварського капіталу, на
індустріально-аграрну країну

6.

Наслідки Першої світової війни для Франції
Негативні
– Франція – одна з найбільш постраждалих від війни країн
– 1,4 млн вбити ч. 2 млн 800 поранених, 750 тис. інвалідів.
– Матеріальні збитки - 200млрд золотих франків.
– Позбавлення значної частини капіталовкладень в Росії,
так як більшовики відмовилися від боргів попередніх
урядів
– Перетворення з країни-кредитора на країну-боржника.
– Катастрофічне падіння курсу франка та нестримний ріст
інфляції

7.

Фінансова проблема Франції
У роки війни уряд фінансував витрати не за рахунок
надходжень від податків, а в основному за рахунок
англо-американських кредитів та внутрішніх позик.
По війні потрібно було виділяти значні кошти на виплату
пенсій вдовам та інвалідам, на відбудову економіки.

8.

Економічні втрати країни
10 тис. підприємств знищено,
Промисловість 11-ти північних
районів було зруйновано,
потоплено 40% французького
флоту.
До 137 млрд. золотих франків
загальних витрат на війну
долучилися й понад 7 млрд.$
зовнішнього боргу.

9.

Режим сприяння
За Францією закріплено Ельзас і
Лотарингію
Надано на 15років права на
експлуатацію Саарського вугільного
басейну
Передано турецькі та німецькі колонії
Поставки вугілля, лісу, будівельних
матеріалів на суму понад 8 млрд.
золотих марок
52% німецьких репарацій

10.

Особливості післявоєнної відбудови Франції
Були збережені характерні для неї у великій кількості
дрібні підприємства.
Фінансові вкладення французів не у виробництво, а в
цінні папери.
Сімейні торговельні підприємства та сільськогосподарські
ферми.
Таким чином, у 20-х рр. французам вдалося досягти
непоганих результатів: відновлено господарське життя
північно-східних районів; урядові кредити дали змогу
повністю ліквідувати безробіття; встановлено 8годинний робочий день, укладено урядом колективні
договори; денаціоналізовано промисловість.

11.

Парламентські вибори 1919 р.
Парламентські вибори у
листопаді 1919 р. - перемогу
на них здобули об'єднані в
Національний блок праві
консерватори, очолювані
Олександром Мільєраном.

12.

Парламентські вибори 1920 р.
На президентських виборах 1920 р.
переміг академік Поль Дешанель.
На посаді: лютий 1920 — жовтень
1920.
Президента було поміщено до
божевільні й його місце заступив
О. Мільєран.

13.

Парламентські вибори 1924 р.
Національний блок зазнав поразки від
Картелю лівих сил - блоку центристів,
радикалів і соціалістів, очолюваного
Едуардом Ерріо.
Опозицію йому склали: з правого флангу
- Національний блок, з лівого - комуністи
Через два роки (липень 1926 р.) уряд
Картелю лівих сил через неспроможність
розв'язати фінансові проблеми подав у
відставку, а сам блок розпався.

14.

Парламентські вибори 1926, 1928 р.
Першість була за коаліцією правих
партій під назвою «Національна
єдність» на чолі з Р. Пуанкаре.
Успіхи його уряду: вдалося подолати
інфляцію.
У 1928 р. радикали (очолювані
Едуардом Даладьє) вийшли з коаліції й
блок «Національна єдність» розпався.

15.

Світова економічна криза
для Франції (1931-1935)
Країна пережила два сплески «Великої депресії» - у 1932 і у 1935 рр.
До 50 % населення було зайнято в сільському господарстві, Франції
вдавалося уникнути масового безробіття.
Бурхливі темпи розвитку нових галузей промисловості потребували
більше робочих рук, і уряд вдавався до залучення емігрантів на
непопулярних серед французів виробництвах. Та на кінець 1934 р. вже
кожен десятий працездатний француз утратив роботу.
Криза найболючіше вдарила по сільському господарству - через
падіння цін на сільськогосподарську продукцію почалося масове
знищення продуктів харчування.
У містах збанкрутіли понад 100 тис. магазинів, кав'ярень, дрібних і
середніх підприємств.

16.

Черга безробітних за безкоштовним обідом

17.

Страйк паризьких жінок-швачок

18.

Страйк залізничників
В дні страйку залізничників.Економічна криза похитнула політичну
стабільність суспільства. У 1930-1934 рр. відбувалися часті зміни
урядів.

19.

Відставка Едуарда Даладьє
Слабкість уряду й жорстока конкуренція між комуністами і
екстремістськими правими організаціями у 1934 р. підвели Францію
до прірви громадянської війни.
6 лютого 1934 р. організації фашистського спрямування та об'єднання
колишніх вояків з вигуками «Геть парламент!» зібралися перед
будинком парламенту.
У результаті зіткнення з поліцією 15 чоловік загинуло і 1500 було
поранено. Наступного дня прем'єр Едуард Даладьє подав у відставку

20.

Французький фашизм.
Наростання фашистської загрози. Активізація правоекстремістських
сил, які пропонували встановити відкриту диктатуру («Ліга
французької дії», «Патріотична молодь», «Вогняні хрести»).
Особливості французького фашизму
- Не мав значної підтримки населення.
- Негативне ставлення більшості французів до тоталітарних
режимів Муссоліні та Гітлера.
- Відсутність єдиної фашистської партії чи організації, загальної
фашистської доктрини.
- Відсутні ідеї реваншизму (Франція) – переможниця в Першій
світовій війні),тому націоналістична пропаганда французьких
фашистів не могла спиратися на почуття ураженої національної
гідності і не мала успіху, як це було в Німеччині.

21.

Антифашистська демонстрація 12 лютого 1934р

22.

Об’єднання партій для утворення спільного
фронту проти загрози фашизму
У лютому 1934 р. домовилися про участь у наступних виборах за
єдиним списком соціалісти і комуністи; згодом представники
інтелігенції об'єдналися у Комітет пильності інтелектуальних
антифашистів.
У червні 1934 р. соціалісти і комуністи підписали офіційну угоду про
спільні дії, а в 1935 р. до неї приєдналися й радикали.
14 липня 1935 р. - 500 тис. французів на чолі з генеральним
секретарем СФІО Леоном Блюмом, генеральним секретарем
Комуністичної партії Морісом Торезом та лідером радикалів
Едуардом Даладьє пройшли вулицями Парижа.
Моріс Торез запропонував назвати об'єднання Народним фронтом.

23.

Лідери Народного фронту на мітингу (14 липня 1935 р.)

24.

14 липня 1935р. Народним фронтом
проведено спільну демонстрацію.

25.

Передвиборча програма Народного фронту
1936 р.
- Скорочення безробіття
- Державне регулювання трудових відносин
- Націоналізація важливих підприємств і банків
- Плановість розвитку економіки
- Оздоровлення фінансової системи країни
- Державний контроль над усіма фінансовими операціями
- Активна інвестиційна політика держави
- Підтримка сільського господарства
- Захист політичних свобод
- Свобода засобів масової інформації
- Боротьба з фашизмом та тероризмом
- Захист миру і боротьба за роззброєння
- Демократизація системи освіти

26.

Франція за уряду Народного фронту.
За підсумками парламентських
виборів, що відбулися у квітні 1936
р., Народний фронт здобув 57 %
голосів і сформував уряд, до якого
увійшли радикали та соціалісти.
Комуністична партія, яка багато
зробила для спільної перемоги
лівих, не підтримала свого
керівника М. Тореза і відмовилася
від міністерських портфелів.
Прем'єр-міністром Франції було
призначено лідера соціалістів
Леона Блюма

27.

Робота уряду Л. Блюма
Влітку 1936 р. парламент прийняв понад 130 законодавчих
актів щодо соціальної сфери; уряд підвищив пенсії та
заробітну плату службовцям.
Йому більш-менш успішно вдалося розв'язати лише одну з
економічних проблем - у жовтні 1936 р. стабілізувався франк.
Щоб збільшити соціальні виплати, уряд вдався по
підвищення податків на крупні підприємства, на що їхні
власники відреагували вивозом капіталу за кордон,
переважно у колонії.

28.

Падіння авторитету Народного фронту
Після кривавих сутичок між правими і лівими у
березні 1937 р. Праві заявляли, що «краще Гітлер,
ніж Блюм!».
У червні того ж року Л. Блюм подав у відставку. Криза
коаліції стала очевидною.
Після відставки свого уряду Народний фронт
проіснував лише один рік.

29.

Агітаційний плакат правих.
Лідери Народного фронту - агенти Москви

30.

Політика «умиротворення» Е. Даладьє
Праві партії розгорнули агітацію за
встановлення у Франції «сильної
влади».
У квітні 1938 р. було сформовано
уряд з частини радикалів і правих.
Очолив його Е. Даладьє.
Найбільше, чим він увійшов в історію,
- політикою «умиротворення» А.
Гітлера і своїм підписом на
Мюнхенському договорі 1938 р. про
розчленування Чехо-Словаччини.

31.

Е. Деладьє під час Мюнхенської змови

32.

ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ :
-Опрацювати параграф 11 з
підручника
- Поміркуйте у чому ви вбачаєте
демократизм французького
суспільства?