Франція в 30-х рр

1.

ФРАНЦІЯ У 30-Х РР
10 клас

2.

Відставка Едуарда Даладьє
Слабкість уряду й жорстока конкуренція між комуністами і
екстремістськими правими організаціями у 1934 р. підвели Францію
до прірви громадянської війни.
6 лютого 1934 р. організації фашистського спрямування та об'єднання
колишніх вояків з вигуками «Геть парламент!» зібралися перед
будинком парламенту.
У результаті зіткнення з поліцією 15 чоловік загинуло і 1500 було
поранено. Наступного дня прем'єр Едуард Даладьє подав у відставку

3.

Французький фашизм.
Наростання фашистської загрози. Активізація правоекстремістських
сил, які пропонували встановити відкриту диктатуру («Ліга
французької дії», «Патріотична молодь», «Вогняні хрести»).
Особливості французького фашизму
- Не мав значної підтримки населення.
- Негативне ставлення більшості французів до тоталітарних
режимів Муссоліні та Гітлера.
- Відсутність єдиної фашистської партії чи організації, загальної
фашистської доктрини.
- Відсутні ідеї реваншизму (Франція) – переможниця в Першій
світовій війні),тому націоналістична пропаганда французьких
фашистів не могла спиратися на почуття ураженої національної
гідності і не мала успіху, як це було в Німеччині.

4.

Антифашистська демонстрація 12 лютого 1934р

5.

Об’єднання партій для утворення спільного
фронту проти загрози фашизму
У лютому 1934 р. домовилися про участь у наступних виборах за
єдиним списком соціалісти і комуністи; згодом представники
інтелігенції об'єдналися у Комітет пильності інтелектуальних
антифашистів.
У червні 1934 р. соціалісти і комуністи підписали офіційну угоду про
спільні дії, а в 1935 р. до неї приєдналися й радикали.
14 липня 1935 р. - 500 тис. французів на чолі з генеральним
секретарем СФІО Леоном Блюмом, генеральним секретарем
Комуністичної партії Морісом Торезом та лідером радикалів
Едуардом Даладьє пройшли вулицями Парижа.
Моріс Торез запропонував назвати об'єднання Народним фронтом.

6.

Лідери Народного фронту на мітингу (14 липня 1935 р.)

7.

14 липня 1935р. Народним фронтом
проведено спільну демонстрацію.

8.

Передвиборча програма Народного фронту
1936 р.
- Скорочення безробіття
- Державне регулювання трудових відносин
- Націоналізація важливих підприємств і банків
- Плановість розвитку економіки
- Оздоровлення фінансової системи країни
- Державний контроль над усіма фінансовими операціями
- Активна інвестиційна політика держави
- Підтримка сільського господарства
- Захист політичних свобод
- Свобода засобів масової інформації
- Боротьба з фашизмом та тероризмом
- Захист миру і боротьба за роззброєння
- Демократизація системи освіти

9.

Франція за уряду Народного фронту.
За підсумками парламентських
виборів, що відбулися у квітні 1936
р., Народний фронт здобув 57 %
голосів і сформував уряд, до якого
увійшли радикали та соціалісти.
Комуністична партія, яка багато
зробила для спільної перемоги
лівих, не підтримала свого
керівника М. Тореза і відмовилася
від міністерських портфелів.
Прем'єр-міністром Франції було
призначено лідера соціалістів
Леона Блюма

10.

Робота уряду Л. Блюма
Влітку 1936 р. парламент прийняв понад 130 законодавчих
актів щодо соціальної сфери; уряд підвищив пенсії та
заробітну плату службовцям.
Йому більш-менш успішно вдалося розв'язати лише одну з
економічних проблем - у жовтні 1936 р. стабілізувався франк.
Щоб збільшити соціальні виплати, уряд вдався по
підвищення податків на крупні підприємства, на що їхні
власники відреагували вивозом капіталу за кордон,
переважно у колонії.

11.

Падіння авторитету Народного фронту
Після кривавих сутичок між правими і лівими у
березні 1937 р. Праві заявляли, що «краще Гітлер,
ніж Блюм!».
У червні того ж року Л. Блюм подав у відставку. Криза
коаліції стала очевидною.
Після відставки свого уряду Народний фронт
проіснував лише один рік.

12.

Агітаційний плакат правих.
Лідери Народного фронту - агенти Москви

13.

Політика «умиротворення» Е. Даладьє
Праві партії розгорнули агітацію за
встановлення у Франції «сильної
влади».
У квітні 1938 р. було сформовано
уряд з частини радикалів і правих.
Очолив його Е. Даладьє.
Найбільше, чим він увійшов в історію,
- політикою «умиротворення» А.
Гітлера і своїм підписом на
Мюнхенському договорі 1938 р. про
розчленування Чехо-Словаччини.

14.

Е. Деладьє під час Мюнхенської змови

15.

ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ :
-Опрацювати параграф 14 з
підручника