1.58M
Category: economicseconomics

Суспільне відтворення. Суспільний продукт. Розподіл національного доходу

1.

ТЕМА 10. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ.
СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ .
РОЗПОДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ.
1. Суспільне відтворення, його суть і види.
2. Суспільний продукт і його форми.
3. Валовий національний (внутрішній) продукт.
Інші показники, що розраховується на його
основі.
4. Національне багатство і його структура.
5. Розподіл національного доходу. Формування
доходів населення.

2.

Суспільне
відтворення

це
безперервно
поновлюваний та повторюваний процес виробництва,
розподілу, обміну й споживання матеріальних благ та
послуг.
.Суспільне відтворення включає :
1) відтворення суспільного продукту та його конкретних
форм – це заміщення всіх його частин за вартістю та
натуральною формою.
2) відтворення робочої сили, що включає: формування
(виробництво) робочої сили; розподіл і перерозподіл робочої
сили за сферами зайнятості, галузями економіки, регіонами;
обмін, який служить поєднанню робочої сили і засобів
виробництва; споживання (використання) робочої сили, яке
отримує матеріальне втілення в кінцевому продукті праці.
3) відтворення економічних відносин – це відтворення
відносин власності і залучення в систему виробництва
зайнятих і нових категорій працівників.
4) відтворення природних ресурсів – їх кількісне зростання.

3.

Види суспільного відтворення:
Звужене відтворення – це поновлення процесу виробництва
у зменшеному масштабі, як правило, з більш низькою якістю
створеного продукту та зниженням рівня розвитку
продуктивних сил.
Просте відтворення – це поновлення процесу виробництва
в незмінних масштабах.
Розширене відтворення – це безперервне поновлення
процесу виробництва в зростаючих масштабах.
Процес розширеного відтворення в умовах ринкової
економіки має такі властивості:
− ґрунтується на багатоманітності форм власності;
− визначається дією всієї системи об’єктивних економічних
законів;
− підпорядкований
економічним
інтересам
товаровиробників.
Умовою розширеного відтворення є нагромадження

4.

Основні форми суспільного продукту:
1. Сукупний (валовий) суспільний продукт (ССП) – це
сума матеріальних благ, створених у суспільстві за
визначений період часу (рік). За вартістю сукупний
суспільний продукт визначається так само, як і вартість
товару.
2. Валовий національний продукт, ВНП – загальна ринкова
вартість всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік за
рахунок використання виробничих ресурсів, що належать
резидентам даної країни, незалежно від того, де вони
застосовуються – на території даної країни чи за кордоном.
3. Чистий національний продукт, ЧНП – показник, що
характеризує чистий обсяг вироблюваного за рік
національного продукту.
4. Національний дохід – це показник новоствореної в

5.

Всі показники країни охоплює система національних
рахунків. Система національних рахунків (СНР) –
спеціальний статистичний документ, який представляє
собою систему найбільш загальних економічних
показників, які характеризують обсяги, темпи і основні
пропорції розвитку економіки країни.
Основні показники СНР – ВВП і ВНП.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова
вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг,
вироблених на території даної країни протягом року.
Валовий національний продукт (ВНП) – це сукупна ринкова
вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг,
вироблених як на території даної країни, так і її резидентами за
кордоном протягом року.
Резиденти – це фізичні і юридичні особи, що проживають і знаходяться в даній
країні, працюють тут і можуть мати філії, дочірні підприємства або свої
представництва за кордоном.

6.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає в тому,
що ВВП розраховується за територіальним
принципом, а ВНП – за національним.
ВНП – це більш широкий показник, який крім
ВВП враховує також чисті факторні доходи
(ЧФД), зароблені резидентами країни за
кордоном.
ВНП = ВВП + ЧФД
ЧФД, або чисті факторні доходи з-за кордону – це різниця між доходами,
отриманими громадянами або фірмами країни за кордоном і доходами фірма
або іноземних громадян, отриманими на території даної країни (прибутки,
зарплата, зароблені іноземцями в даній країні).

7.

Методи розрахунку ВНП
Виробничий метод,
або за доданою
вартістю
Метод «за витратами»,
або метод кінцевого
використання
Метод «за доходами», або
розподільний метод

8.

Виробничий метод – представляє собою обчислення ВНП як суми
доданої вартості, створеної суб’єктами економіки у всіх галузях.
Додана вартість – ринкова ціна всього обсягу продукції, виготовленої
підприємством протягом певного часу (наприклад, року) за
відрахуванням вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у
постачальників.
За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої
вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом
субсидії.
ВВП= ∑ (ВВ - МВ) + (ПП - С),
де ВВ ― валовий випуск окремих галузей, МВ ― матеріальні витрати окремих
галузей, ПП ― продуктові податки, С ― субсидії; (ПП - С) ― чисті продуктові
податки.
ВВ ― це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в
базових цінах.
МВ ― витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання.
ПП ― це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів та послуг, що
виробляються, продаються чи імпортуються підприємствами – резидентами (ПДВ, АЗ, мито).
С ― це субсидії, що надаються резидентам із державного бюджету на відшкодування постійних
збитків, які виникають у зв’язку з тим, що продажна ціна на окремі види продукції складається нижче
від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт, імпорт і т. ін.

9.

«За витратами» ВНП визначається шляхом додавання усіх
витрат суб’єктів економіки (населення, підприємства,
держава, іноземні споживачі) на закупку всієї виробленої в
даному році продукції.
ВНПВИТР= С + ІВАЛ+ G ± NE ,
де С – витрати населення на придбання товарів і послуг;
ІВАЛ – валові інвестиційні витрати підприємств, які поділяються на такі
складові: придбання нових засобів виробництва; нове будівництво; зміни у
запасах на підприємстві (вироблені, але не продані у цьому році товари).
G – державні закупки (або витрати держави на придбання товарів і послуг);
NE – чистий експорт, або витрати іноземних споживачів на придбання
товарів і послуг, який представляє собою різницю між експортом і імпортом.
„NE” буде із знаком “+”, якщо експорт > імпорту, і із знаком “−”, якщо імпорт >
експорту).
NE = Е - Im, де Е – експорт, Im – імпорт.

10.

«За доходами» ВНП підраховується шляхом
додавання всіх доходів, отриманих суб’єктами
макроекономіки в процесі виробництва даного року.
де
ВНПДОХОД= W + P + R + r + A + Tn,
W – зарплата найманих працівників;
Р – прибутки корпорацій та підприємств (до сплати податку з прибутку);
R – рента, або доходи власників з нерухомості, землі і т. д.;
r – відсоток, отриманий населенням на вкладені кошти під процент в банк,
або за цінні папери;
A – амортизація (по країні);
Tn– побічні або непрямі (непродуктові) податки (акцизні збори, ПДВ, ліцензійні
платежі, державне мито).
Державні субсидії на виробництво не враховуються у обсягу ВНП, тобто вони
відраховуються з обсягу побічних податків.

11.

Чистий національний продукт (ЧНП) – ринкова вартість кінцевого
виробництва товарів і послуг за мінусом амортизації:
ЧНП = ВНП – А,
де А – обсяг капіталу, спожитого у процесі виробництва протягом року.
Національний дохід (НД) можна обрахувати шляхом додавання усіх
факторних доходів резидентів даної країни – зарплати, ренти, проценти,
прибутку:
НД = W + P + R + r
Національний дохід можна обрахувати шляхом вилучення з вартості
чистого національного продукту непрямих податків :
НД = ЧНП – Тn
НД = ВНП – А – Тn
Особистий доход (ОД) – фактично отриманий населенням та
домогосподарством дохід, який обраховується наступним чином:
ОД = НД – три види доходів + трансфертні платежі
Тобто, з НД відраховують 3 види доходів: внески на соціальне
страхування; податки на прибутки з підприємств; нерозподілені прибутки
підприємств і корпорацій.
Трансфертні платежі – державні виплати окремим індивідам з
державного бюджету, які не передбачають при цьому жодних поставок за ці
гроші товарів чи послуг.

12.

Національне багатство — це сукупність матеріальних благ
і
духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію, які
мають ринкову цінність і можуть обмінюватися на гроші або інші блага.
Важливими
складовими
елементами
речового
національного
багатства є:
• створений і нагромаджений в країні виробничий та невиробничий
капітал;
• майно домашніх господарств;
• товарні запаси народного господарства (резервні і страхові запаси,
запаси готової продукції на складах);
• залучені в процес виробництва природні ресурси (земля, ґрунти, надра,
води, ліси, розвідані корисні копалини, атмосфера, клімат).
До неречевого багатства нації відносять нагромаджені виробничі,
духовні і культурні цінності. До них належать:
• нагромаджений виробничий досвід людей, їх здібності;
• освітній і інтелектуальний потенціал нації;
• творчі здібності;
• мистецькі і літературні твори, досягнення культури;
• національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми тощо.
Всі види національного багатства (речові і неречові) мають таку основну
властивість, здатність приносити дохід, який уособлює собою віддачу від
цього багатства.

13.

Розподіл національного доходу – це сукупність відносин, що
виникають
з
приводу
новоствореної
вартості
між
безпосередніми учасниками її виробництва – власниками
факторів виробництва (капіталу, праці, землі, підприємницьких
здібностей).
Функції розподілу
визначає частку
кожної людини в
суспільному
продукті, що
залежить від
укладу
господарювання і
способу
розподілу
впливає на
виробництво:
стимулює чи
гальмує його в
залежності від
ступеня
прогресивності
форми розподілу
формує
структуру попиту
населення,
створює основи
для досягнення
певного рівня
життя кожному
члену
суспільства

14.

Розподіл національного доходу веде до визначення частки всіх
учасників його виробництва: заробітної плати, ренти, відсотка,
прибутку, дивіденду, тобто це стадія формування доходів
населення.
Рис. 1 Доходи населення

15.

Залежно від форми отримання розрізняють грошові та натуральні доходи.
Грошові доходи – це сукупність заробітної плати, виплат із соціальних фондів,
підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного
господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів,
гонорарів, благодійної допомоги тощо).
Грошові доходи поділяються на загальні й чисті.
Загальні доходи містять усі надходження і розраховуються до сплати податків
та обов’язкових платежів.
Чисті доходи населення — результат перерозподільних процесів, це ті доходи,
що залишаються після здійснення зазначених платежів.
Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства,
що використовується на особисте споживання, трансферти в натуральній формі, а
також заробітну плату в натуральній формі.
Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач.
Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і
тарифів на послуги.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові, нетрудові,
приховані.
Трудовий дохід — це дохід, який отримає працівник у результаті своєї
економічної діяльності, як наймана робоча сила чи у разі самостійної зайнятості
(доходи від основної роботи за наймом, доходи від вторинної зайнятості).
Нетрудові доходи являють собою отримання спадщини, виграшів, дивідендів
від цінних паперів, а також від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у
державі правових норм і норм моралі.

16.

У сучасних умовах значна частина доходів є прихованою. Вони пов’язані з
тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність,
незаконний бізнес тощо. Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють
доходи: до участі в праці; від участі у трудовій, підприємницькій,
громадській діяльності; тимчасово непрацюючими; після завершення
трудової діяльності.
Добробут населення характеризується сукупними доходами.
Сукупний дохід є основним показником матеріального забезпечення населення і
включає всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень,
отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте
(домашнє) спожи­вання (Рис. 2).
Рис. 2 Сукупні доходи населення

17.

Рівень доходів, які отримують громадяни, формує їх рівень життя. В
найбільш загальному визначенні – це сукупність умов життя, праці та
побуту людей, досягнутий в даному суспільстві ступінь задоволення
різноманітних потреб – фізичних, соціальних, інтелектуальних
Загальний обсяг споживання
матеріальних благ та послуг
Рівень і співвідношення
роздрібних цін
Соціальні та виробничі умови
праці
Тривалість робочого часу
Житлові умови
Показники рівня
життя
Обсяг і структура споживання
окремих товарів
Ступінь розвину тості
суспільних фондів споживання
Рівень оплати праці та податків
Структура поза робочого і
вільного часу
Розвиток охорони здоров’я,
культури, відпочинку
Рис. 3 Показники рівня життя

18.

Рівень життя – показник, який характеризує середні умови життя людей.
Водночас існують як малозабезпечені, так і високозабезпечені верстви
населення. Для визначення структури населення згідно з його майновим
статусом розраховується прожитковий мінімум.
Прожитковий мінімум відображає мінімально допустиму межу
споживання. Він включає набір матеріальних благ та послуг, які
дозволяють задовольняти лише наймінімальніші потреби сім'ї (людини).
Грошова оцінка цього мінімального набору засобів існування і є
прожитковим мінімумом, тобто це та межа, нижче якої доходи населення
не мають права спускатися, інакше настає деградація суспільства.
Водночас це є межа для встановлен­ня мінімальної заробітної плати.
Прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата в Україні
На кінець року
Прожитковий
мінімум
Мінімальна
заробітна плата
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
626
875
953
1095
1176
1176
1330
1544
1700
1853
2027
2118
669
922
1004
1134
1218
1218
1378
1600
3200
3723
4173
4723

19.

Перерозподіл національного доходу виражає відносини між різними
економічними суб’єктами у сфері розподілу та обміну з приводу привласнення
державою значної частини створеного продукту та наступного його спрямування
на виконання функцій держави.
Результати перерозподілу можуть виявлятись у формі вертикального
перерозподілу (між багатими і бідними за рахунок різного роду податків) та
горизонтального перерозподілу (за рахунок трансферту, субвенцій, субсидій
тощо).
Кінцевою метою перерозподілу є відносне вирівнювання споживання кожним
громадянином суспільства.
Держбюджет
(прямі податки)
Оплата послуг
Сфера
матеріального
виробництва
Ціноутворення
(непрямі податки)
Кредит
Сфера
нематеріального
виробництва
Державні позики
Фонди
Рис. 4 Механізм перерозподілу доходів населення
English     Русский Rules