Права людини, нації, народу та людства як загальносоціальні явища

1. ПРАВА ЛЮДИНИ, НАЦІЇ, НАРОДУ ТА ЛЮДСТВА ЯК ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНІ ЯВИЩА

2. ПЛАН

1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох
поколінь прав людини. Основні права
людини і громадянина. Система основних
прав, свобод, обов’язків людини і
громадянина.
2. Поняття, сутність і класифікація прав нації
(народу). Міжнародно-правові гарантії
забезпечення прав нації (народу).
3. Міжнародні органи й стандарти в галузі
прав людини і громадянина. Міжнародний
захист прав людини.

3. Основні права людини – (англ. human rigts) правові можливості особи, що забезпечують її розвиток у конкретних історичних

умовах, об’єктивно
зумовлюються досягнутим рівнем
прозвитку суспільства і закріплені як
міжнародні стандарти, загальні і рівні для
всіх людей і гаратновані законами
держави як невідчужувані
(попередники терміна «права» –
вольності, привілеї)

4. Права людини в систематичному тлумаченні (В.Н.Хохвельд 1879-1918)

- термін “право” – родове поняття, що
означає будь-який вид юридичної
переваги, а саме:
1) вимога, претензія
2) привілей
3) здатність, можливість
4) пільга
У найвужчому значенні – співвідноситься з
терміном обов'язок; його синонімом є –
вимога, претензія

5.

Зміст прав людини Обсяг прав людини–
− це їх якісна
це їх кількісна
характеристика,
характеристика, яка
котра
відображається
відображається
показниками меж
тими умовами й
відповідних
засобами діяльності,
можливостей,
що утворюють
виражених у певних
можливості людини,
одиницях виміру
необхідні для
задоволення потреб
її існування та
розвитку

6. Права людини в Україні

- витоки з “Руської правди”;
- у договорі між Візантією і Руссю 912 р.
зафіксовано право людини, звинуваченої у
злочині, на розгляд її справи судом
“Злочин нехай настільки певно буде
доведений доказами, щоб судді мали віру до
цих доказів” (задовго до Великої хартії
вольностей 1215 р.)
Ст. 39 Великої хартії “жодна вільна людина не
може бути схоплена, увязнена, позбавлена
майна, вигнана з країни… інакше, ніж за
законним вироком перів чи за законом країни”

7. ІДЕЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Перша теорія природних прав людини (право на
власність і право на матеріальні об'єкти,
франсисканець В. Оккам (1289-1349) – люди
народжуються вільними і не підвладними нікому
за людським правом, а отже, індивіди мають
право чинити опір несправедливій владі, тобто
владі, яку здійснюють у порушенні природного
права
Г. Гроцій, Т.Гоббс “Левіафан”; Дж. Локк, Руссо,
Кант
Станісл. Оріховський-Роксолан, Павло Русин,
Феофан Прокопович, Яків Козельський, Г.
Сковорода

8. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

англійська Петиція про права 1628 р.
Габеас Корпус Акта, 1679
Біль про права 1628 р.
Декларація про незалежність США 1776 р.
Вірджінська декларація про права 1776 р.
франц. Декларація прав чоловіка та
громадянина 1789 р.
Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

9. ПРАВА

Права людини –
Права громадянина
природні
– сукупність
можливості
можливостей,
індивіда, що
закріплених у
забезпечують
нормативнонеобхідні умови
правових актах, які
його життя,
визначають міру
людську гідність
свободи суб’єкта,
та свободу
що має постійний
діяльності у всіх
політико-правовий
сферах сспільного
зв'язок з державою
життя

10.

Термін «права» – визначає
конкретні напрямки
життєдіяльності людини,
визначає міру її можливої
поведінки, закріплену в
нормативно-правових актах
Термін «свобода» – позначає
можливості людини,
передбачає самостійний вибір
індивідом варіантів своєї
поведінки (свобода слова,
свобода договору та ін.)
наслідків

11. Перше покоління прав людини

невідчужувані особисті
(громадянські) і
політичні права: право
на свободу думки,
совісті, релігії, на життя,
свободу, безпеку особи
та ін. (система
негативних прав).
Виникли в епоху
буржуазних революцій

12. Друге покоління прав людини

поглиблення особистих
(громадських) і розвиток
соціально-економічних
і культурних прав:
право на працю,
відпочинок, соціальне
забезпечення, медичну
допомогу, захист
материнства та ін.
Сформувалися після
Першої світової війни
(система позитивних
прав)

13. Третє покоління прав людини

колективні права,
тобто права всього
людства, солідарні
права народів: право
на мир, безпеку,
незалежність
(самовизначення
народів), безпечне
навколишнє
середовище та ін.

14. Четверте покоління прав людини

права, виникнення яких
пов’язано з
інформаційним,
біомедичними та іншими
технологіями.
Ці права пов’язані з
відкриттями у галузі
мікробіології, медицини,
генетики (право на
евтаназію, на штучне
запліднення, на сурогатне
материнство та ін.

15. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

ЗА ЗМЦІСТОМ
ЛЮДСЬКИХ
ПОТРЕБ
ЗА
ХАРАКТЕРОМ
І СПОСОБОМ
ЗДІЙСНЕННЯ
ЗА
СУБЄКТНИМ
СКЛАДОМ
• ФІЗИЧНІ, ОСОБИСТІСНІ,
ЕКОНОМІЧНІ, ПОЛІТИЧНІ,
СОЦІАЛЬНІ, КУЛЬТУРНІ,
ІНФОРМАЦІЙНІ
• АКТИВНІ Й ПАСИВНІ
• ІНДИВІДУАЛЬНІ, КОЛЕКТИВНІ,
ЗМІШАНІ

16. ПРАВА ДИТИНИ Дитиною є «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку», якщо за законом, застосовуваним до даної особи,

вона не досягає повноліття раніше
Стаття Конвенції про
права дитини,
прийнятої ООН у 1989
р.; за 10 років до
прийняття цієї
Конвенції ООН
проголосила
Декларацію прав
дитини

17. Група додаткових прав

• 1) фізичні − права на першочерговість захисту і допомоги, здорове
зростання, неприпустимість таких кримінальних покарань як смертна кара
і довічне ув'язнення
• 2) особистіcні − права на знання своїх батьків, на нерозлучення
з ними (на сімейні зв'язки), на отримання виховання
• 3) культурні − право на ігри та розважальні заходи
• 4) економічні − право не бути залученим до праці до
досягнення певного віку
3) культурні −
право на ігри та
розважальні заходи
• 5) політичні − права не призиватись на державну військову службу до 15 років,
на захист з боку держави від недбалого і брутального, жорстокого поводження,
експлуатації, від розбещення

18. Загальносоціальні обов’язки людини

– це необхідність певної її поведінки,
об'єктивно зумовлена конкретноісторичними потребами існування та
розвитку інших людей, нації, народу,
його соціальних груп і всього людства

19. Види загальносоціальних обовязків людини

1) Фізичні
(утримувати і захищати
своїх дітей)
2) Особистісні
(поважати честь і
гідність, думки людей,
виховувати дітей)
3) Культурні (дбайливо
ставитися до пам'яток
культури)
4) Економічні
(сплачувати податки)
5) Політичні (вдаватися до мирних
засобів задоволення політичних інтересів)

20. Основні права нації (народу)

це певні можливості кожної нації (іншої етнічної
спільноти, народу), які необхідні для її нормального
існування і розвитку в конкретно-історичних умовах,
об'єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку
суспільства, ці можливості мають бути загальними та
рівними для всіх націй (народів)

21. ОСНОВНІ ПРАВА НАРОДУ:

1) бути джерелом і носієм
верховної влади в державі;
2) формувати представницькі
органи влади;
3) делегувати свої повноваження
представницьким органам
влади;
3) брати участь у законотворчій
діяльності;

22. Основні права нації

Фізичні права — можливості нації, необхідні для її фізичного існування,
виживання, задоволення життєво необхідних матеріальних потреб
(наприклад, права на соціальну безпеку, національний та міжнародний
мир і мирне співіснування з іншими націями, народами; екологічну
безпеку)
Економічні права — можливості розвивати, збільшувати виробництво
матеріальних благ для забезпечення і підвищення рівня добробуту
даної нації (наприклад, право володіти, користуватись і
розпоряджатись усіма природними та матеріальними ресурсами на
своїй території)
Політичні права — можливості самостійно, за своїм власним
добровільним рішенням визначати характер і спосіб свого соціальнополітичного конституювання, самоствердження як певної єдності,
спільності, а також формування своїх взаємин з іншими етнічними — як
державними, так і недержавними — утвореннями (це насамперед
право на політичне самовизначення тощо)

23. Основні права нації

Етнічні права — можливості збереження,
виявлення, розвитку і захисту національної (етнічної)
самобутності, своєрідності, унікальності (наприклад,
права на культивування своєї мови, специфічного
духовного менталітету, національних звичаїв і
традицій, певної назви нації)
Культурні права — можливості зберігати, виявляти,
розвивати і захищати здобутки національної культури
в усьому розмаїтті її проявів, а також користуватись
культурними надбаннями інших народів (право на
збереження пам'яток національної історії та культури)

24.

ВСЕСВІТНІ ЗАСОБИ
ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
Міжнародноправові акти,
документи
Міжнародні
органи

25. ООН Розташування : штаб-квартира у Нью-Йорку Додаткові офіси: Женева Відень Найробі Члени-засновники — 51 держава (в т. ч.

Україна).

26. Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на

підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою
метою є підтримання і зміцнення миру і
міжнародної безпеки та розвиток
співробітництва між державами світу.

27. ГОЛОВНІ ОРГАНИ ООН

Головні органи ООН:
Генеральна Асамблея (ГА)
Рада Безпеки (РБ)
Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною
Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років)
Міжнародний Суд
Економічна і соціальна рада Рада з Опіки
Розташування : штаб-квартира у Нью-Йорку
Додаткові офіси: Женева Відень Найробі .
Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна).
Станом 14 липня 2011 року має 193 держави-члени
Офіційні мови : англійська, російська, французька, арабська,
іспанська, китайська.
Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків
від своїх держав-членів.

28. Генеральна Асамблея ООН

29. Міжнародні органи:

Комісія з прав людини Економічної і
Соціальної Ради ООН;
2. Комітети ООН — з прав людини;
економічних, соціальних, культурних прав;
ліквідації расової дискримінації; ліквідації
дискримінації жінок;
3. Центр з прав людини Відділення ООН у
Женеві;
4. Верховний Комісар ООН з прав людини;
Верховний Комісар ООН у справах
біженців.
1.

30. ООН

31. Міжнародно-правові акти, документи:

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Загальна декларація прав людини (1948 р.);
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і
культурні права (1966р.);
Міжнародний пакт про громадянські і політичні
права (1966 р.);
Факультативний протокол до Міжнародного пакту
про громадянські і політичні права;
Декларація соціального прогресу і розвитку
(1969р.);
Декларація про право на розвиток (1986 р);
Декларація і План дій другої Всесвітньої
конференції з прав людини (1993 р.)

32. Регіональні засоби захисту прав людини

ЄВРОПА:
міжнародно-правові акти, документи:
європейська Конвенція про захист прав
людини і основних свобод (прийнята Радою
Європи, до складу якої тоді входило 11
країн, у Римі в 1950 р.; зараз до складу Ради
Європи входять понад 40 країн)
міжнародні органи:
Європейський суд з прав людини; Комісар
Ради Європи з прав людини

33. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

34. Регіональні засоби захисту прав людини (Америка)

Акти-документи:
Американська декларація прав та
обов'язків людини (прийнята Організацією
Американських Держав (ОАД), входять
понад 30 держав, у квітні 1948 р.);
Американська конвенція про права людини
(ОАД, Коста-Ріка, 1969 р.)
міжнародні органи: Міжамериканська
комісія з прав людини; Міжамериканський
суд з прав людини

35. Міжамериканський суд з прав людини

36. Регіональні засоби захисту прав людини (Африка)

міжнародно-правові акти,
документи:
Африканська хартія прав людини і
народів (прийнята Організацією
африканської єдності (ОАЄ), до складу
якої входить 30 держав, у м. Банджулі
(Гамбія) в 1981 р.)
міжнародні органи: Африканська
комісія з прав людини і народів

37. Дякую за увагу