Вогнепальна рана: лікування, загальна характеристика, клінічний перебіг, діагностика вогнепальних поранень

1.

Загальна характеристика, клінічний перебіг,
діагностика вогнепальних поранень і пошкоджень
м’яких тканин, кісток обличчя в екстремальних
умовах: класифікація, особливості клінічного
перебігу, діагностика пошкоджень на етапах медичної
евакуації. Пластична хірургія в лікуванні пошкоджень
обличчя. Сучасна вогнепальна рана, її лікування.

2.

Класифікація вогнепальних уражень ЩЛД
І. За характером набоїв:
1. Кульове поранення.
2. Осколкові поранення:
- непрограмованими елементами;
- програмованими елементами (стандартними стрілками, кульками
тощо).
3. Поранення надшвидкісними набоями.
4. Мінно-вибухові ураження:
- мінно-вибухове ураження;
- мінно-вибухова травма.
5. Поранення в умовах індивідуального та колективного бронезахисту

3.

II. За характером поранення:
1. Сліпі, наскрізні, дотичні.
2. Проникні, непроникні (у порожнини тіла).
3. Одиничні, множинні (в одній анатомічній ділянці).
4. Ізольовані, поєднані (за кількістю уражених анатомічних
ділянок).
5. Контактні, дистантні (дія ударної хвилі).
6. Комбіновані: термічні, хімічні (для вибухової травми).
III. За клінічним перебігом:
1. Неускладнені.
2. Ускладнені (травматичним шоком, масивною крововтратою,
ураженням життєвоважливих органів тощо).

4.

Характер поранення і обсяг руйнування тканин
залежить:
1) енергії набою, що ранить;
2) напрямку і глибини проникнення травмуючого снаряда, у тканини;
3) швидкості передачі набоєм енергії тканинам;
4) кількість переданої енергії тканинам;
5) кута зустрічі набою із тканинами;
6) площі зіткнення набою із тканинами;
7) стійкості набою у тканинах;
8) величини й форми набою;
9) пружності тканин – що більша опірність тканини, то більше руйнування;
10) головної балістичної хвилі;
11) примежового шару травмованої зони;
12) наступної трансформації тканин.

5.

Дотичне поранення обличчя

6.

Сучасні набоїв і фізичні фактори
1. Кульові, швидкість кулі менше 700 м/с – вони є стійкими в польоті і
при потраплянні в тіло, можуть давати наскрізні поранення.
2. Кульові, швидкість кулі (зі зміщеним центром) більше 700 м/с - вони є
нестійкими при потраплянні в тіло, завдяки зміщеному центру
змінюють напрямок свого руху в тілі, спричинюють рановий канал
непередбачуваного напрямку, діаметра і спричинюють значно більше
руйнувань тканинам, ніж кулі зі стабільним рухом, наскрізні
поранення зумовлюють рідко і часто застряють у тілі.
3. Осколкові, їх швидкість може бути більше 2000 м/с, ранові канали непередбачуваної форми, розмірів і напрямку, руйнування тканин
значні.
4. Кульки, стрілоподібні елементи можуть мати різну швидкість польоту
і справляти різну дію на тканини.

7.

5. Пластмасові кульки, кубики при контакті з кісткою руйнуються і
повністю віддають свою енергію на руйнування тканин, вони є
рентгенонегативними і тому визначити їх місце в тканинах (якщо
вони не зруйнувалися) і видалити практично неможливо, а після
поранення вони є причиною ускладнень.
6. Вторинні снаряди, що ранять (шматки металу, дерева, осколки зубів,
кісток та інше) — їх дія на тканини є різною.
7. Поранення від ударної хвилі можуть бути досить значними, що
залежить від величини тиску вибухової ударної хвилі.
8. Мінно-вибухові поранення — руйнування тканин є дуже значним,
оскільки зумовлено одночасною дією кількох осколків снаряда або
міни та дією ударної хвилі.

8.

Сучасні набої

9.

10.

Схема раневого каналу

11.

Структура вогнепальної рани
1-а зона – первинний рановий канал (дефект шкіри й тканин) як результат
руйнування тканин травмуючим набоєм. Він заповнений уривками
уражених тканин, згустками крові, рановим ексудатом, можливо –
сторонніми тілами.
2-а зона – зона первинного крайового травматичного некрозу тканин
навколо ранового каналу, або зона контузії тканин.
3-я зона – зона бічного удару, або зона вторинних некрозів, «непрямого»
ушкодження (від утворення тимчасової пульсуючої порожнини).
4-а зона – зона «молекулярних струсів», колізії або травматичного набряку
– дуже велика.

12.

Схеми вогнепальних поранень ЩЛД

13.

Наскрізне поранення обличчя

14.

15.

Ведення бойових дій, що впливають на виникнення
та кількість поранених, організацію
та надання їм медичної допомоги
1. Використання зброї з високою початковою швидкістю польоту куль і
високими вражаючими характеристиками.
2. Ведення стрільби зненацька, із засідок, з близьких відстаней і в упор, тому
кулі не встигали до влучення в ціль витратити в польоті кінетичну енергію і
спричинювали значні поранення.
3. Відсутність суцільної лінії фронту, тому велика кількість поранених
виникала раптово, що не давало додаткового часу на організацію медичної
допомоги.
4. Проведення швидкоплинних бойових операцій, тому дуже швидко після
поранення можна було надавати медичну допомогу.
5. Скорочення етапів медичної евакуації — більшість поранених доставляли
авіатранспортом або автотранспортом, минаючи інші етапи медичної
евакуації, поранені відразу потрапляли в госпіталь, тобто на етап
спеціалізованої медичної допомоги.

16.

Бойові опіки обличчя

17.

Вогнепальні поранення щелеп

18.

Рентгенограми кісток обличчя
з вогнепальною травмою

19.

Місцеве лікування вогнепальних ран за фазами
раневого процесу
І. Перша фаза – запалення.
1. Відторгнення загиблих тканин: застосовують гіпертонічні розчини, мазі на
водорозчинній основі, протеолітичні ферменти.
2. Пригнічення інфекції: показані мазі на водорозчинній основі,
хіміопрепарати, антисептики.
3. Евакуація вмісту рани: дренування, гіпертонічні розчини.
ІІ. Друга фаза – регенерації.
1. Пригнічення інфекції: мазі з хіміопрепаратами та антисептиками.
2. 2. Ріст грануляцій: комбітек, альгіпор, індиферентні мазі.
ІІІ. Третя фаза – організація рубця та епітелізація: показані індиферентні мазі,
солкосерил.

20.

ПХО вогнепальних ран