Теорія соціального конфлікту Р. Дарендорф

1.

СО-31 ГОНЧАР

2.

Теорія конфлікту заявила про себе насамперед
як головна альтернатива позитивістському
функціоналізму; "соціології порядку" було
протиставлено "соціологія конфлікту", а тому
проголошено необхідність створення іншої
"гілки соціологічної теорії", яка б більш
адекватно відображувала, на думку її
послідовників, соціальну реальність.

3.

Сучасний конфліктологічний підхід отримав своє
первісне теоретичне оформлення у працях
американського соціолога Льюїса Козера ("Функції
соціального конфлікту", 1956), німецького —
Ральфа Дарендорфа ("Клас і класовий конфлікт в
індустріальному суспільстві", 1959), британського
— Джона Рекса ("Ключові проблеми соціологічної
теорії", 1961; "Соціальний конфлікт", 1981). До
теоретиків цього напряму, які активно працюють,
можна віднести також Р. Коллінза та Юргена
Хабермаса, концептуальні побудови яких мають
конфліктологічне коріння.

4.

Основні положення
конфліктологічної парадигми:
— в усіх соціальних системах можна знайти неоднаковий
розподіл обмежених у кількості цінних ресурсів;
— нерівність закономірно й неминуче породжує конфлікти
інтересів різних частин системи;
— такі конфлікти інтересів рано чи пізно спричинять
відкрите зіткнення між тими, хто володіє, і тими, хто не
володіє цінними ресурсами;
— ці конфлікти спричинюватимуть реорганізацію соціальної
системи, створюючи нові види нерівності, що, у свою чергу,
слугуватиме поштовхом для нових конфліктів та змін тощо.

5.

На думку Р. Дарендорфа, конфлікт — це
співвідношення між соціальними елементами,
котре будується наявних (суб'єктивних) та
латентних (об'єктивних) суперечностях [8, с.
148]. Соціологу своїй теорії конфлікту доводить,
що вони — річ об'єктивна і є виявом соціальної
неоднорідності суспільства. На формування
конфлікту впливають відносини пануванняпідкорення, джерелом конфлікту є боротьба за
владу та авторитет.

6.

Ще радикальнішою є теорія конфлікту, розроблена
Л. Козером. Учений вказує що структурнофункціоналістська теорія Парсонса-Мертона є
половинчастою, бо у ній немає місця позитивним
функціям соціальних конфліктів. Завдання його
концепції - не лише дослідити причини, гостроту та
тривалість соціальних конфліктів, а насамперед,
прагнення осягнути позитивне значення соціальних
конфліктів. Козер, як і Дарендорф, вважає, що
об'єктивними умовами виникнення конфлікту є
соціальна неоднорідність і відсутність стабільної
вертикальної мобільності у суспільстві.

7.

Джерелами виникнення конфлікту є боротьба
насамперед за владу та власність - основні фактори,
що дестабілізують соціальні відносини. Чинниками,
що загострюють конфлікти, Козер називає емоції
учасників конфлікту, цінності й проблеми, що мають
найбільше значення у спричиненні конфлікту, а
також усвідомлення суб'єктами конфлікту
значимості цих цінностей і проблем. На відміну від
Маркса, який вважає, що конфлікт є тим гостріший,
чим більше його сутність усвідомлюється його
учасниками, Козер доводить, що гострота конфлікту
залежить навпаки, від не усвідомлення суб'єктами
конфлікту його сутності.

8.

Таким чином, з одного боку, конфліктологія
виступила проти принципів структурного
функціоналізму,
ставши
до
нього
альтернативною концептуальною системою. З
іншого боку, теорії конфлікту гармонійно
доповнили структурно-функціональний аналіз,
зробили його більш гнучкою науковою концепцією.