Функціональний стиль та реєстр слова

1. Функціональний стиль та реєстр слова

Мальцева Юлія НП-65

2. Стрижневим поняттям стилістики є стиль. Це слово походить від латинського stilus – “загострена паличка для писання”. Воно має багато значен

Стрижневим поняттям стилістики є стиль. Це слово походить від латинського
stilus – “загострена паличка для писання”. Воно має багато значень,
вживається для характеристики певних напрямків у музиці, живопису,
літературі, архітектурі, діяльності і поведінці людини, одязі, інтер’єрі тощо.
У мовознавстві під стилем розуміють сукупність мовних засобів (слів,
граматичних морфем, синтаксичних конструкцій) дібраних відповідно до
мети, змісту, сфери спілкування.

3.

Як зазначає С.Єрмоленко (“Нариси” – с. 270-271) у сучасних
дослідженнях послуговуються терміном “функціональний стиль”,
окреслюючи ним власне лінгвістичний (а не літературознавчий) зміст
стилю, а також обгрунтовуючи окремий напрямок дослідження й
теоретичні засади функціональної стилістики.
Починаючи від представників Празької лінгвістичної школи, які перші
почали опрацьовувати функціональні стилі, вчені пропонують різні
визначення цього поняття. Тривалий період в українській лінгвістиці
вважалося найбільш науково обгрунтованим, чітко окресленим
визначенням В.Виноградова.

4. В.В.Виноградов:

“Стиль – це суспільно усвідомлена і
функціонально зумовлена
внутрішньо об’єднана сукупність
прийомів уживання, відбору й
поєднання засобів мовного
спілкування у сфері тієї чи іншої
загальнонародної,
загальнонаціональної мови,
співвідносна з іншими такими ж
способами вираження, що служать
для інших цілей, виконують інші
функції в мовній суспільній практиці
даного народу.”

5.

• Проте, на думку М.Кожиної, у цьому визначенні не досить чітко
окреслено поняття “сфера спілкування”. Його можна тлумачити порізному, наприклад: спілкування на вулиці, на виробництві, у
дружньому колі тощо.
• У чеській стилістиці це поняття уточнюється через співвіднесення його
із видом суспільної діяльності. Але ж функціональні стилі, про які
йдеться, формуються в сферах спілкування – і разом з тим у видах
діяльності, що співвідносяться із формами суспільної свідомості
(мистецтво, наука, політика, право).
• Отже, мета і завдання спілкування в обумовленій таким чином сфері
визначаються призначенням відповідної форми суспільної свідомості,
типом мислення, який властивий цій сфері, типовими особливостями
змісту – (Кожина. Стилистика русского языка. – с. 48.).

6.

Таким чином, функціональний стиль – це своєрідний характер
мовлення того чи іншого його різновиду, що відповідає певній
сфері суспільної діяльності й співвідносній з нею формі свідомості,
який твориться особливостями функціонування у цій сфері мовних
засобів і специфічною мовленнєвою організацією, що створює
певне загальне її стилістично забарвлення (“маркування”)
(Кожина,с.49).

7.

Функціональні стилі є основними найбільш соціально значимими
мовленнєвими різновидами.
Найчастіше виділяються наступні функціональні стилі:
• 1. Стиль побутового спілкування (Stil des Alltagsverkehrs);
• 2. Стиль науки і техніки (Stil der Wissenschaft und Technik);
• 3. Стиль офіційно-ділового спілкування (Stil des offentlichen
Verkehrs);
• 4. Стиль публіцистики і преси (Stil der Publizistik und Presse).
• 5. Художній стиль

8.

Але, спірним є питання про те, чи
правомірно виділяти стиль
художньої літератури, оскільки в
художній літературі крім авторської
мови звичайно присутня і
різностильова мова персонажів.
Для кожного функціонального
стилю характерні свої засоби
мовного вираження. Це стає
особливо чітко видно, коли
відбувається зсув функціональних
стилів.
Порушення функціонального стилю
може бути навмисним з метою
створення комічного ефекту.

9.

• Звичайно, у реальній мовній дійсності функціональні різновиди
мовлення існують як у “чистому” вигляді (типові тексти наукового,
офіційно-ділового стилів), так і в більш чи менш близьких до них
варіантів, проміжних.
• Кожний функціональний стиль поділяється на підстилі, які в свою
чергу мають власні жанрові ознаки (Н., у всіх різновидах наукової мови
- науково-навчальної, науково-популярної тощо - є свої особливості),
проте вони зберігають основні ознаки певного стилю.
Отже, в реальному мовленні функціонально-стилістичний поділ мови не
зводиться до 5 основних стилів. Стилі взаємодіють, і той чи інший
конкретний текст в цілому має поєднувати риси різних стилів.

10.

Для кожного стилю характерне вживання специфічних лексичних одиниць.
Враховуючи це, можна виділити таки види стилістичної характеристики
слова:
• Нейтральна – в словах, що вживаються в усіх типах та жанрах мовлення. Сюди
належить більшість слів, які складають основу словникового складу будь-якої
мови.
• Побутово-розмовна - в словах, що вживаються в усному мовлені в «неофіційній
ситуації», які не вживаються в письмовому мовленні.
• Книжна – в словах, що вживаються тільки в писемному мовлені (в будь-яких
жанрах) та не вживаються в побутово-розмовному мовленні, хоча в офіційній
ситуації можуть вживатися і в усному мовленні.
• Поетична – в словах, що вжиті в мові поезії.
• Термінологічна - в словах, що вживаються переважно в офіційно-науковому
стилі. Сюди відноситься уся наукова та технічна термінологія, терміни та
спеціальні слова, які вживаються в сфері держави та права, економіки, фінансів,
в суспільно-політичному житті.

11.

Говорячи про реєстр слова, ми маємо на увазі певну ситуацію
спілкування, яка зумовлює вибір тих чи інших мовних засобів, у
тому числі і лексичних одиниць. Дана ситуація спілкування, в
першу чергу, визначається:
• складом учасників комунікації;
• умовами, в яких відбувається процес комунікації.
Таким чином, можна виділити п'ять реєстрів слова:
піднесене (gehoben)
нейтральне (neutral)
нейтрально-розмовне (neutral-umgangssprachlich)
фамільярне (salopp)
вульгарне (vulgar).

12.

Продемонструємо цю шкалу на прикладі стилістичних синонімів:
Sterben(помирати)(нейтр.) – vergehen(«пропадати»)(підн.)versterben(гинути) (нейтр.) – hinscheiden («відходити)(підн.)dahingehen («започити»)(підн.)- entschlafen («спочивати»)(підн.)
-krepieren (вульг.)(подохнути).

13.

Розглядаючи приклади, можна зробити висновок, що нормативностилістичне забарвлення одиниць мови безпосереднє співвідноситься із
соціальними нормами спілкування, обумовленими ситуацією, у якій це
спілкування відбувається, соціальними статусами тих, хто спілкується.
Тільки мовні одиниці нейтрального нормативно-стилістичного забарвлення
однаково прийнятні в будь-який ситуації спілкування: офіційно-діловій,
невимушеної дружній і т.д. Всі інші нормативно-стилістичні забарвлення
доречні лише кожна в «своїй» специфічній ситуації.

14.

Дякую за увагу!