Правове регулювання речового права. Державна реєстрація речових прав

1.

«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЧОВОГО ПРАВА. ДЕРЖАВНА
РЕЄСТРАЦІЯ РЕЧОВИХ ПРАВ»
Підготувала роботу
студентка групи 6.0819-3
Андрієвська Евеліна

2.

ЗМІСТ
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Вступ
Нормативно-правове регулювання речового права
Поняття речового права та його місце в системі
права України
Ознаки речового права
Принципи речового права
Система та класифікація речових прав
Об’єкти та суб’єкти речового права
Державна реєстрація речових прав
Перелік використаних джерел

3.

ВСТУП
Зміни в соціально-економічному житті суспільства, які відбулися наприкінці XX
сторіччя, кардинально вплинули на розвиток речового права України. Беззаперечним є той
факт, що речове право є одним із найважливіших факторів у визначенні свободи й
економічного процвітання для країни.
Доктрина речових прав є складовою загальної правової доктрини, об’єднує домінуючі у
правовій науці погляди вчених на речові права, а тому їх аналіз завжди у центрі уваги. Однак,
незважаючи на інтерес науковців до цієї тематики, існують неоднозначні погляди щодо
ключових питань речового права, зокрема, поняття речового права.
Речовим відносинам присвячена книга третя Цивільного кодексу України. Проте слід
зауважити, що речові права недостатньо повно врегульовані в чинному цивільному
законодавстві України, а легальне визначення речових прав наразі відсутнє.

4.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАНЯ РЕЧОВОГО ПРАВА
Речові права в ЦК України доцільно регулювати положеннями окремої
книги (Книга друга «Речові права»), поділеної на п’ять розділів: розділ I
«Речі»; розділ II «Володіння»; розділ III «Власність»; розділ IV «Інші
речові права», розділ V «Реєстр нерухомого майна».
Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №
1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень"
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень"

5.

ПОНЯТТЯ РЕЧОВОГО ПРАВА ТА ЙОГО МІСЦЕ
В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ
РЕЧОВЕ ПРАВО в
об’єктивному значенні
РЕЧОВЕ ПРАВО в
суб’єктивному значенні
сукупність цивільно-правоих норм, що регулюють
відносини осіб з приводу майна та забезпечують
задоволення їх інтересів шляхом безпосереднього
впливу на майно.
міра можливої поведінки суб’єкта, спрямована на
задоволення його інтересів шляхом
безпосереднього впливу на майно, забезпечене
абсолютним захистом

6.

Іншими словами речове право - це сукупність
правових інститутів, норми яких забезпечують особі
можливість здійснювати належні їй суб'єктивні
цивільні права щодо впливу на річ, яка знаходиться в
її господарюванні, за своєю волею або без
щоразового погодження своєї волі з волею інших,
причетних до цієї речі, осіб
Речове право є частиною правового порядку, що містить правила панування
людини над речами відповідно до засад, визначених Конституцією і
конкретизованих у правовому господарському порядку
Речове право є єдиною правовою категорією, що перебуває під сферою
охорони як цивільного, так і публічного права, та зумовлено тісним зв’язком
цивільно- і публічноправових підходів до власності як єдиного об’єкта, які
мають спільні зміст і властивості, незалежно від становища власника (держава
Україна, територіальна громада, юридична особа, фізична особа тощо).

7.

Речове право є родовою
категорією всіх правових
форм приналежності
майна суб’єктам цивільних
правовідносин.
Категорія речового права
не вичерпується і не
поглинається правом
власності
У системі цивільного права речове право доцільно
розглядати як підгалузь цивільного права, складовими якої є
інститути володіння, права власності, речових прав на чуже
майно і речово-правові способи захисту.

8.

ОЗНАКИ РЕЧОВОГО ПРАВА
Розглядаючи поняття речових прав необхідно звернути увагу на такі специфічні риси,
які дають змогу відокремити речове право від інших прав
Абсолютний характер права та його захисту
Абсолютність речових прав обумовлена саме тим, що вони закріплюють
ставлення особи до речі, а не до інших осіб, виключаючи для них
можливість перешкоджати уповноваженій особі у використанні речі або
впливати на річ без його дозволу.
Абсолютний характер речових прав робить необхідної їх цивільно-правовий
захист за допомогою особливих речове-правових позовів, які також можуть
бути спрямовані проти будь-яких осіб, оскільки будь-яка особа може стати
порушником речового права (тоді як порушником зобов'язального права може
стати тільки конкретне зобов'язана особа, до якого і буде звернений
відповідний зобов'язально-правовий позов)

9.

Об’єктом речового
права
може бути лише річ
Саме за цією ознакою речові права вирізняються
з-поміж інших цивільних прав
Безпосередність зв’язку суб’єкта з річчю
(речевість)
Між суб’єктом і річчю існує певний зв’язок – особа реалізує свої права,
задовольняє свої потреби шляхом впливу на майно.
Тобто речові права встановлюють безпосереднє панування особи над
річчю, а не над поведінкою іншого, зобов'язаної особи. Вони юридично
оформлюють безпосереднє відношення особи до речі, дає йому можливість
використовувати дану річ у своїх інтересах без участі інших осіб
(незалежно від вчинення ними будь-яких дій).

10.

Залежність
речового права від
долі речі
Це означає, що для того, щоб виникло право, треба, щоб
спочатку виникла річ. Річ буде первинною, а право на неї
– вторинним, як наслідок фізичного існування речі.
Крім того, право припиняється із фізичною загибеллю
речі. Отже, поки існує річ – існує право на неї.
З переходом одного речового права на річ не
припиняються інші речові права на неї, іншими словами
право слідує за річчю
Право слідування
Наприклад, ст. 659 ЦК України - обов’язок продавця
попередити покупця про права третіх осіб на товар; ст.
769 - права третіх осіб на річ, передану у найм; ст. 770 правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої
у найм

11.

ПРИНЦИПИ РЕЧОВОГО ПРАВА
Можна виділити такі основні принципи речового права:
Означає, що речові права, будучи абсолютними для всіх, можуть
бути і порушені кожним, тому речові права у якості абсолютних
забезпечені і абсолютним захистом за допомогою речових
позовів.
Принцип абсолютності
Принцип абсолютності знайшов своє закріплення у ч. ч. 1, 2, ст.
319 ЦК України, відповідно до яких власник має право володіти,
користуватися та розпоряджатися своїм майном за власним
розсудом та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не
суперечать закону.

12.

Принцип публічності
Цей принцип припускає необхідність надання гласності речовим
права, доведення інформації про зміст і види речових прав до
третіх осіб з метою захисту цих прав від порушень, а також з
метою захисту прав та інтересів третіх осіб при укладенні угод з
набуття майна. З цього принципу випливає обов’язковість
державної реєстрації речових прав.
Принцип публічності речових прав та необхідність їх державної
реєстрації закріплені, перш за все, у ст. 182 ЦК України,
відповідно до якої право власності та інші речові права на
нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і
припинення підлягають державній реєстрації.
Цей принцип означає, що речові права можливі лише з приводу
індивідуально-визначених речей і мають відноситись лише до
останніх. Проявляється в тому, що у випадку загибелі
відповідної речі автоматично припиняється і речове право на неї.
Закріплення цього принципу знаходиться у ст. 349 ЦК України,
відповідно до якої право власності на майно припиняється у
випадку його знищення.
Принцип визначеності

13.

Принцип закріплення
речових прав у законі
Цей принцип припускає фіксацію видів і змісту речових прав.
Характерним для всіх речових прав є те, що речовими
визнаються лише прямо визначені законом права. Особи не
вправі за своїм розсудом створювати нові різновиди речових
прав, а також визначати їх зміст.
Речові права не можуть бути породжені договором, договір
може встановити лише таке речове право, яке закріплено
законом. Так, ст. 317 ЦК України імперативно визначає зміст
права власності, наділяючи власника повноваженнями
володіння, користування і розпорядження його майном.

14.

СИСТЕМА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЧОВИХ ПРАВ
РЕЧОВЕ ПРАВО НА
СВОЄ МАЙНО
(право власності)
РЕЧОВЕ ПРАВО НА
ЧУЖЕ МАЙНО
(обмежене речове право)
1) право володіння чужим майном (ст. 395 ЦК
України)
2) право користування чужим майном (сервітут)
(глава 32 ЦК України)
3) право користування чужою земельною
ділянкою для сільськогосподарських потреб
(емфітевзис) (глава 33 ЦК України)
4) Право користування чужою земельною
ділянкою для забудови (суперфіцій) (глава 34
ЦК України)

15.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЧОВИХ ПРАВ:
за підставами виникнення
за підставами припинення
договірні
що припиняються
загибеллю майна,
законні
у разі поєднання в одній
особі сервітуарія і власника
ділянки тощо
що виникають на
підстави судового
рішення, заповіту
тощо

16.

залежно від суб’єктного
складу
за об’єктом
залежно від призначення
суб’єктами яких можуть
бути лише юридичні
особи
щодо використання
земельних ділянок
речові права за
господарським
використанням майна
суб’єктами яких можуть
бути лише фізичні особи
щодо використання
єдиних майнових
комплексів
за його
використанням для
споживчих потреб
щодо використання
житлових приміщень
щодо використання
інишх об’єктів
споживчого характеру
за його
використанням для
інших невиробничих
потреб

17.

за обсягом повноважень
за предметом
виникнення
за сферою існуючих інтересів
право власності
майнові, які виникли
стосовно певного
майна
речові права, які
встановлені в публічних
інтересах
право володіння
особисті, що виникли
стосовно певної особи
речові права, які
встановлені в приватних
інтересах
речові права на чужі речі

18.

ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ РЕЧОВОГО ПРАВА
Об’єктом речового права є будь-яка річ (майно).
• Не можуть бути об'єктом речових прав речі, що
вилучені з цивільного обігу.
Суб’єктами речового права можуть бути фізичні та
юридичні особи, територіальні громади і держава.

19.

Д Е РЖ А В Н А Р Е Є С Т РА Ц І Я
Р Е Ч О В И Х П РА В

20.

ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ
Державна реєстрація речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів
набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме
майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних
відомостей до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним
органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані
права в порядку, встановленому законом.
При цьому відмова у державній реєстрації ухилення від реєстрації, відмова від
надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

21.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ч.1 ст.41 - Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися
своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої
діяльності.
ч.1 ст.182 - Право власності та інші речові права на нерухомі речі,
обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають
державній реєстрації.
ч.2 ст.182 - Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів
щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом,
який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та
зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
ст.125 - Право власності на земельну ділянку, а також право
постійного користування та право оренди земельної ділянки
виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
ст.126 - Право власності, користування земельною ділянкою
оформлюється відповідно до З.У. “Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

22.

ст.2 - Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або
припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом
внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно.
- Проведення державної реєстрації прав (порядок та підстави, строки, вимоги до
документів, що подаються для державної реєстрації прав, підстави відмови в
державній реєстрації) передбачені розділом IV, зокрема в ст.ст. 18-27.
- Особливості державної реєстрації прав закріплені в розділі V, зокрема в ст. 28,
29, 30, 30-1, 31.
Особливості проведення державної реєстрації прав на землю закріплені
в розділі IV

23.

Загальними засадами державної реєстрації прав є:
(ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень»)
1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та
повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно
та їх обтяження;
2) обов’язковість державної реєстрації прав у Державному
реєстрі прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно
на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру
прав.

24.

СИСТЕМА ОРГАНІВ ТА СУБ’ЄКТИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПОВНОВАЖЕННЯ У
СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ
Міністерство
юстиції України
та його
територіальні органи;
суб’єкти державної
реєстрації прав:
державні реєстратори прав на
нерухоме майно
• виконавчі органи сільських,
селищних та міських рад,
Київська, Севастопольська
міські, районні, районні у
містах Києві та Севастополі
державні адміністрації;

25.

Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації (ст. 4 ЗУ
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)
право власності та право
довірчої власності як
спосіб забезпечення
виконання зобов’язання
на нерухоме майно,
об’єкт незавершеного
будівництва
речові
права на
нерухоме
майно,
похідні від
права
власності:
заборона відчуження та
арешт нерухомого майна,
податкова застава,
предметом якої є
нерухоме майно, та інші
обтяження
право власності
на об’єкт
незавершеного
будівництва
• право користування (сервітут);
• право користування земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
• право забудови земельної ділянки
(суперфіцій);
• право господарського відання;
• право оперативного управління;
• право постійного користування та право
оренди (суборенди) земельної ділянки;
• право користування (найму, оренди)
будівлею або іншою капітальною спорудою
(їх окремою частиною), що виникає на
підставі договору найму (оренди) будівлі або
іншої капітальної споруди (їх окремої
частини), укладеного на строк не менш як
три роки;
• іпотека;
• право довірчої власності;
• інші речові права відповідно до закону;

26.

Нерухоме майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав (ст. 5 ЗУ
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на:
земельні ділянки
житлові будинки, будівлі,
споруди, а також їх окремі
частини, квартири, житлові та
нежитлові приміщення
підприємства як
єдині майнові
комплекси
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини,
а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній
ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на
споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на
магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні
дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв’язку, залізничні колії

27.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ ТА ВІДМОВИ
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права
власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові
права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката
свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя
свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його
дубліката
виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про
придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх
дублікатів
свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у
державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013

28.

рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського
відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном
державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю,
державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного
користування землею, виданих до 1 січня 2013 року
рішення суду, що набрало законної сили/ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди
заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно
рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна
релігійній організації
рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з
державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи
комунальну власність

29.

договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі
нерухомого майна, яке є об’єктом довірчої власності
актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що
створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав
на нерухоме майно
Ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень»

30.

Підстави для відмови в державній реєстрації прав (ст. 24 ЗУ «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)
заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до Закону;
заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом;
подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на
нерухоме майно та їх обтяження;
наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме
майно та їх обтяженнями;
наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після
державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунені обставини,
що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну
реєстрацію прав;
документи подано до неналежного суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка
згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже
зареєстровано у Державному реєстрі прав;
заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком
відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

31.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (ст. 24 ЗУ
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та
реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації
прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх
розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей
реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав
для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у
проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

32.

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для
зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у
проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого
розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей
про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих
прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну
реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви

33.

Строки державної реєстрації прав (ст.19 ЗУ «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)
Державна реєстрація
права власності та інших
речових прав
проводиться у строк, що
не перевищує п’яти
робочих днів з дня
реєстрації
Державна реєстрація
обтяжень, іпотек,
речових прав
Державна реєстрація прав
у результаті вчинення
нотаріальної дії
нотаріусом
проводиться у строк, що
не перевищує двох
робочих днів з дня
реєстрації
проводиться
невідкладно після
завершення
нотаріальної дії, але не
пізніше строків,
встановлених вище

34.

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:
рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало
законної сили
рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових
прав на нерухоме майно
визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про
накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна
рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об’єктів нерухомого
майна до застарілого житлового фонду
договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється
обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката
закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження
нерухомим майном
інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом

35.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна
інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання
відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
Відомості, що містяться у Державному
реєстрі прав, повинні відповідати
відомостям, що містяться в документах, на
підставі яких проведені реєстраційні дії. У
разі їх невідповідності пріоритет мають
відомості, що містяться в документах, на
підставі яких проведені реєстраційні дії.
До Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну
таємницю

36.

Приклад витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

37.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Конституція України від 28.06.1996 р
Цивільний кодекс України
Земельний кодекс України
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень» від 01.07.2004
Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про
затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень»
Наказ Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3267/5 «Про
затвердження Порядку формування та зберігання реєстраційних справ»
Наказ Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5 «Про
затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Харченко Г. Г. Речові права у законодавстві, доктрині та судовій практиці України :
автореф. дис. … канд. юрид. наук. 2018. 32 с..

38.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!