Similar presentations:
Центральний банк у банківській системі України
1. Тема 2. Центральний банк у банківській системі України
1). Загальна характеристикацентрального банку у банківській
системі.
2). НБУ та його місце у банківській
системі України.
3). Сутність та основні методи грошовокредитної політики.
2. 1). Загальна характеристика центрального банку у банківській системі.
1.1). ПЕРЕДУМОВИ ТА ШЛЯХИСТВОРЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ.
3. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ДВОРІВНЕВОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ:
• РОЗМЕЖУВАННЯ ФУНКЦІЙ (XVII СТ.)• ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ БАНКНОТНОЇ ЕМІСІЇ.
• МОНОПОЛЬНЕ ПРАВО
ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ НА ВИПУСК
МОНЕТ (ПЕРША ПОЛОВИНА XX СТ.).
4. Виникнення перших центральних банків:
1668 р. – ЦБ Швеції;
1694 р. – ЦБ Англії;
Банк Франції - в 1800 р.
Банк Нідерландів - в 1814 р.,
Банк Норвегії - у 1816 р.,
Національний Банк Бельгії - в 1850 р.,
Державний Банк Російської імперії - в 1860 р.,
Рейхсбанк Німеччини - в 1875 р.
Банк Японії - в 1882 р.,
Банк Італії - у 1893 р.,
Швейцарський національний банк - у 1907 р.
5. Центральний банк виконує функції державного органу і забезпечує:
• захист та стабільність національноївалюти;
• розвиток та зміцнення банківської
системи;
• ефективне та безперебійне
функціонування платіжної системи.
6. Основні сфери діяльності центрального банку:
• емісія грошей і підтримка стабільностінаціональної валюти;
• реалізація грошово-кредитної політики країни;
• забезпечення ресурсами комерційних банків
(кредитор останньої інстанції);
• нагляд і регулювання банківської діяльності
(гарант стабільності);
• підтримка курсу національної валюти на
міжнародному валютному ринку (валютний
центр);
• виконання фінансових доручень уряду (банк
уряду).
7. Форми та методи регулювання банківської діяльності та грошово-кредитної сфери:
• ліцензування;• норми пруденційного нагляду за
діяльністю банківських установ;
• операції центральних банків на
грошово-кредитному ринку;
• уніфікація системи розрахунків.
8. Центральні банки пройшли три стадії розвитку:
• перша, - вони розпочали як банки уряду,оскільки уряди домінували при визначенні їх
завдань та безпосередньої політики,
• друга - центральні банки перестають бути
комерційно зацікавленими і переходять до
вирішення проблем забезпечення
стабільності фінансово-банківської системи;
• третя - вони поступово отримують
автономію від уряду і здобувають
незалежність при визначенні завдань та
вибору інструментів їх досягнення.
9.
Тип епохи золотого стандарту (1880–1914 рр.)Система центрального банку
головне завдання
емісійна складова
незалежність
Забезпечення
розмінності банкнот на
золото та збереження
резервів
Емісія прив’язується
до зміни в обсягах
золота (як резервного
активу)
Забезпечується
механічно
через
функціонування
золотого стандарту
Елементи підсистеми центрального банку
Монетарні інструменти
Застосовуються в основному через переоблік векселів та проведення
операцій на відкритому ринку з метою захисту від відпливів резервів
Пануюча теоретична парадигма
Принцип мінімального втручання держави в економіку (laisser faire) і
кількісна теорія класичної школи.
10.
Акомодативний тип центральних банків (Після Другої світової війни до середини1970-х років в окремих країнах (передусім Латинської Америки та Африки) до 1980–
1990-х і досі)
Система центрального банку
головне завдання
емісійна складова
незалежність
Орієнтація на економічне Монопольна
емісія,
яка
зростання та стабільність частково пов’язана зі зміною
грошей,
що
знаходить обсягів резервних активів.
відображення
в
легітимізації
Має відносний характер
з огляду на
те, що
монетарна політика стає
акомодативною
щодо
фіскальної.
Елементи підсистеми центрального банку
Запровадження трирівневої ієрархії цілей
монетарної політики (таргетування)
З огляду на кейнсіанську доктрину,
домінуюча проміжна ціль – процентна
ставка. Досягнення поcтавлених завдань
забезпечується через досягнення
монетарних цілей як грошової величини.
Монетарні інструменти
В основному застосовуються операції
відкритого ринку, але підвищується
роль мінімальних обов’язкових резервів для стабілізації істотних зсувів грошової маси.
Пануюча теоретична парадигма
Кейнсіанські та неокейнсіанські теорії економічного зростання, автоматичних
стабілізаторів.
11.
Етатичний тип центральних банків (Період існування СРСР і панування вінших країнах соціалістичного табору)
Система центрального банку
головне завдання
емісійна складова
незалежність
Забезпечення
процесу Повна монополізація на емісію Відсутня
відтворення
без екзогенних обмежень.
принципі.
(виробництва – обміну –
розподіл – споживання)
грішми.
в
Елементи підсистеми центрального банку
Касове та кредитне планування
Кредитні операції на макрорівні
Перенесення елементів планування в грошовий обіг Кредитування господарських суб’єктів у
з
метою
доведення
ефективності
його рамках
функціонування
монобанківської
функціонування при соціалізмі і вирішення структури.
проблеми безробіття та інфляції (яка відповідно до
пануючої теоретичної парадигми присутня лише
в капіталістичному суспільстві).
Пануюча теоретична парадигма
Марксистсько-ленінське вчення.
12.
Монетаристський тип центральних банків (З другої половини 1970-хдо середини 1980-х рр., у деяких країнах – й досі)
Система центрального банку
головне завдання
емісійна складова
незалежність
Його
визначення
повинно
чітко
окреслювати
антиінфляційний
характер.
Монопольна
емісія
необмежена
зовнішніми
зобов’язаннями.
Забезпечення її високого
рівня є
невід’ємним
елементом
успішного
контролю за грошовою
масою.
Елементи підсистеми центрального банку
Монетарні інструменти
В
основному
застосовуються
операції
відкритого рикну. Але підвищується роль
мінімальних обов’язкових резервів з метою
контролю за інфляційним приростом грошових
агрегатів.
Трирівнева
монетарних цілей
Роль такої проміжної цілі, як грошова
маса, стає домінуючою, а її кількісний
вираз не повинен реагувати на циклічні
зрушення.
Пануюча теоретична парадигма
Монетаризм.
ієрархія
13.
Сучасний історичний тип центральних банків (З початку 90-х років)Система центрального банку
головне завдання
емісійна складова
незалежність
Забезпечення стабільності Монопольна
емісія Забезпечення
високого
цін.
Чітко
визначене необмежена
зовнішніми незалежності
центрального
антиінфляційне
зобов’язаннями.
Політика
стабільних
спрямування.
та антиінфляційних заходів.
рівня
банку.
цін
Елементи підсистеми центрального банку
Монетарні
інструменти
Таргетування
інфляції
Відповідальність
Формування довіри
Транспарентність і
прозорість
Переважання
операцій на
відкритих
ринках та
послаблення
ролі
обов’язкових
резервів.
Запровадження
прямого
таргетування
інфляції як
закономірного
правила
політики.
Формування
системи
відповідальності за
недосягнення
запланованого рівня
інфляції.
Формування довіри
як
невід’ємного
елементу впливу на
ринкові очікування,
до
політики
центрального банку.
Забезпечення
контролю за
політикою
центральних банків з
боку ринків.
Пануюча теоретична парадигма
Неокласика.
14. 1.2). ФОРМИ ВЛАСНОСТІ ТА ЗАКОНОДАВЧЕ ПІДПОРЯДКУВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ.
ВИДИ ФОРМ ВЛАСНОСТИ ЦБ• ДЕРЖАВНІ - 100 % капіталу належать державі
(Велика Британія, Франція, Німеччина, Україна)
• КОМЕРЦІЙНІ – капітал банків може належати
комерційним банкам (наприклад у США) чи іншим
фінансовим установам належить (наприклад в Італії
100 % капіталу ЦБ належить банкам та страховим
кампаніям)
• ЗМІШАНІ – лише частка капіталу належить державі
(наприклад в Японії 55 % знаходиться у власності
держави, 45 % - у приватних осіб), у Швейцарії 60 % є
власністю канторів, 40 % - власністю приватних осіб).
15. 1.3). МОДЕЛІ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ЦЕНТРАЛЬНИМИ БАНКАМИ ТА ІСНУЮЧИМИ ГІЛКАМИ ВЛАДИ.
• Перша — центральний банк виступає агентом уряду(міністерства фінансів) і провідником його грошовокредитної політики.
• Друга — центральний банк є незалежним від уряду,
що забезпечує йому самостійність у проведенні
грошово-кредитної політики без будь-якого впливу з
боку урядових органів.
У більшості країн існують проміжні моделі, які
передбачають певні принципи взаємодії виконавчої
влади з центральним банком та певний ступінь його
незалежності.
16. 1.4). ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ.
Функції центральних банків:• Емісійний центр держави;
• Банк уряду;
• Орган державного регулювання і
нагляду;
• Орган монетарного та валютного
регулювання економіки.
Усі функції, які виконують центральні
банки, можна поділити на регулюючі,
контрольні та обслуговуючі.
17. 2). НБУ та його місце у банківській системі України.
18.
Національний банк України є центральнимбанком України, особливим центральним
органом державного управління,
юридичний статус, завдання, функції,
повноваження і принципи організації
якого визначаються Конституцією
України, Законом України «Про
Національний банк України» та іншими
законами України.
19.
Відповідно до КонституціїУкраїни основною функцією
Національного банку є забезпечення
стабільності грошової одиниці
України.
20. Національний банк виконує такі функції (Ст.7. Інші функції):
Національний банк виконує такіфункції (Ст.7. Інші функції):
1) відповідно до розроблених Радою Національного
банку України Основних засад грошово-кредитної
політики визначає та проводить грошово-кредитну
політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти
України та організує готівковий грошовий обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і
організує систему рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення
банківських операцій, бухгалтерського обліку і
звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує
систему грошово-кредитної і банківської статистичної
інформації та статистики платіжного балансу;
21.
6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначаєпорядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій,
створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування,
розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення
платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів
захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій
основі;
9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської
діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний
реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення
аудиторських перевірок банків;
10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток
внутрішньодержавних платіжних систем;
10-1) здійснює попередню кваліфікацію осіб, які можуть брати участь у виведенні
неплатоспроможних банків з ринку, та складає перелік таких осіб;
13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних
банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні
центральних банків;
14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне
регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті,
організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими
установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних
операцій;
15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення
операцій з ними та банківськими металами;
22.
16) аналізує та прогнозує динаміку макроекономічних, грошово-кредитних,валютних та фінансових показників, у тому числі складає платіжний
баланс;
17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей,
видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та
інших цінностей;
18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у
системі Національного банку;
19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20) визначає особливості функціонування банківської системи України в
разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює
мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого
врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій
Національного банку України;
22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту,
використання та розкриття інформації, що становить банківську
таємницю;
22-1) здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері
депозитарного обліку;
22-2) забезпечує облік і зберігання переданих йому цінних паперів та інших
коштовностей, що конфісковані (заарештовані) на користь держави
та/або таких, які визнані безхазяйними, для чого може відкривати
рахунки в цінних паперах у депозитарних установах;
23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї
компетенції, визначеної законом;
23.
25) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу тавзаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями,
які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток,
емітованих банками-резидентами;
26) створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації,
засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів
сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного
підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській
системі України та суб'єктами переказу коштів;
27) видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір
стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття
рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;
28) веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих
систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;
29) здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків;
30) здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження
зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установамирезидентами, які є платіжними організаціями та/або
членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними
фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних
ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів
поштового зв'язку в частині здійснення ними переказу коштів);
31) здійснює аналіз стану фінансової системи щодо фінансової
стабільності.
24. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ РАДИ НБУ (Р. ІІ)
Відповідно до КонституціїУкраїни основними завданнями Ради
Національного банку є розроблення
Основних засад грошово-кредитної
політики та здійснення контролю за
проведенням грошово-кредитної
політики.
25. Повноваження Ради НБУ
1) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданихПравлінням Національного банку, публікує їх в офіційних виданнях та подає щорічно
до 15 вересня до Верховної Ради України для інформування;
2) здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики;
3) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціальноекономічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних
змін до неї;
4) затверджує щорічно до 15 вересня поточного року кошторис витрат Національного
банку на наступний рік;
5) подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щорічно до 1 квітня
відомості про частину прогнозованого прибутку до розподілу поточного року;
6) приймає рішення про спрямування прибутку до розподілу на збільшення статутного
капіталу Національного банку та формування резервів, які є джерелом фінансування
інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку;
7) затверджує Регламент Ради Національного банку України, положення про Аудиторський
комітет та інші робочі органи Ради Національного банку;
8) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;
9) визначає порядок, періодичність проведення внутрішнього аудиту у структурних
підрозділах Національного банку та затверджує річний план його проведення,
затверджує положення про підрозділ внутрішнього аудиту;
10) затверджує до 1 листопада звітного року аудиторську фірму для проведення аудиту
річної фінансової звітності Національного банку, визначену за результатами
проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про здійснення державних
закупівель";
26.
11) розглядає аудиторський висновок та затверджує до 30 квітня наступного за звітнимроку річну фінансову звітність Національного банку, звіт про виконання кошторису
адміністративних витрат Національного банку та розподіл прибутку до розподілу за
звітний рік, оприлюднює затверджену Радою Національного банку річну фінансову
звітність Національного банку на сторінках офіційного Інтернет-представництва
Національного банку;
12) затверджує рішення Правління Національного банку про участь Національного банку у
міжнародних фінансових організаціях;
13) оцінює діяльність Правління Національного банку щодо виконання Основних засад
грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов’язковими для
Правління Національного банку; вносить Правлінню Національного банку рекомендації;
14) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних
запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;
15) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення заробітної
плати Голови Національного банку та його заступників;
16) створює Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку, визначає
їх склад та керівників;
17) призначає на посаду та звільняє з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
18) призначає на посади та звільняє з посад першого заступника та заступників Голови
Національного банку за поданням Голови Національного банку;
19) здійснює нагляд за діяльністю підрозділу внутрішнього аудиту;
20) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення
винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку. Розмір
щорічної винагороди члена Ради Національного банку України не може бути вищим за
чотирикратний максимальний розмір заробітної плати члена Правління Національного
банку.
27.
До складу Ради Національного банку входятьчлени Ради Національного банку, призначені
Верховною Радою України та Президентом
України.
Верховна Рада України призначає чотирьох
членів Ради Національного банку шляхом
прийняття відповідної постанови.
Президент України призначає чотирьох членів
Ради Національного банку шляхом видання
відповідного указу.
Голова Національного банку, який
призначається на посаду Верховною Радою
України за поданням Президента України,
входить до складу Ради Національного банку
за посадою.
28.
Засідання Ради Національного банкупроводяться не рідше десяти разів на рік.
Позачергові засідання Ради Національного
банку скликаються Головою Ради
Національного банку за його власною
ініціативою або Радою Національного банку
за наполяганням не менше однієї третини від
загальної кількості її членів, а також за
вимогою Голови Національного банку України.
Члени Ради Національного банку сповіщаються
про засідання не пізніш як за п'ять
календарних днів до дня його проведення.
Засідання Ради Національного банку є
правомочними за наявності не менше шести
її членів.
29.
Правління Національного банку згідно зОсновними засадами грошово-кредитної
політики через відповідні монетарні
інструменти та інші засоби банківського
регулювання забезпечує реалізацію
грошово-кредитної політики, організує
виконання інших функцій та здійснює
управління діяльністю Національного
банку.
30. Повноваження Правління НБУ
1) приймає рішення:щодо надання пропозицій Раді Національного банку стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики;
щодо економічних засобів та монетарних методів для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно
до прийнятих рішень Ради Національного банку із цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної
спроможності національної валюти;
щодо банківського регулювання та нагляду;
щодо організації системи рефінансування;
щодо визначення та здійснення валютно-курсової політики, валютного регулювання та управління золотовалютними
резервами;
щодо функціонування платіжних систем та організації розрахунків;
про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;
про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку;
про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;
щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;
про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;
щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку;
про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;
про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;
про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;
про встановлення економічних нормативів для банків;
про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;
про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком
відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України;
про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;
про участь у міжнародних фінансових організаціях;
про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;
щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);
про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;
про фінансову спроможність приймаючого банку виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами;
про створення комітетів Правління Національного банку;
про делегування частини своїх повноважень окремим комітетам Правління Національного банку, передбаченим
частинами четвертою та п’ятою статті 17 цього Закону;
31.
2) подає на затвердження Раді Національного банку річну фінансову звітність Національногобанку, проект кошторису адміністративних витрат на наступний рік та інші документи і
рішення; надає на вимогу Ради Національного банку для інформування бухгалтерські,
статистичні та інші необхідні для виконання її завдань відомості щодо діяльності
Національного банку та банківської системи України;
3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення
про структурні підрозділи (крім положення про підрозділ внутрішнього аудиту) та установи
Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників
підрозділів (крім керівника підрозділу внутрішнього аудиту), підприємств та установ,
визначає перелік функцій щодо управління діяльністю власного корпоративного
недержавного пенсійного фонду, а також порядок здійснення таких функцій;
3-1) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників структурних
підрозділів, що забезпечують виконання функцій Національного банку;
3-2) визначає перелік структурних підрозділів, що забезпечують виконання функцій
Національного банку;
4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;
5) розробляє та подає на затвердження Раді Національного банку методику визначення
заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;
6) встановлює порядок надання юридичним особам, які мають намір здійснювати банківську
діяльність, банківських ліцензій, а також ліцензій іншим юридичним особам у випадках,
передбачених законом;
7) видає нормативно-правові акти Національного банку;
8) затверджує Регламент Правління Національного банку України;
9) розробляє та подає на затвердження Раді Національного банку методику визначення
винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та не віднесені до повноважень
Голови Національного банку та Ради Національного банку.
32.
Правління Національного банку єколегіальним органом та складається з
шести осіб: Голови Національного
банку, першого заступника та
заступників Голови Національного
банку.
Правління Національного банку очолює
Голова Національного банку.
33.
Рішення Правління Національного банкуприймаються на колегіальній основі
простою більшістю голосів.
Засідання Правління Національного банку
є правомочним, якщо на ньому присутні
не менше чотирьох членів Правління
Національного банку.
34.
Голова Національного банку призначаєтьсяна посаду Верховною Радою України за
поданням Президента України строком на
сім років.
Одна й та сама особа не може бути Головою
Національного банку більше ніж два строки
поспіль.
Голова Національного банку має п’ятьох
заступників, у тому числі одного першого
заступника, які призначаються на посади та
звільняються з посад Радою Національного
банку за поданням Голови Національного
банку.
35.
Структура Національного банкубудується за принципом
централізації з вертикальним
підпорядкуванням.
До структури Національного банку
входять центральний апарат,
відокремлені підрозділи та юридичні
особи, створені Національним банком
для забезпечення його діяльності, які
здійснюють діяльність виключно в
межах завдань та функцій
Національного банку, встановлених
законом.
36. 3). Сутність та основні методи грошово-кредитної політики.
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА комплекс заходів у сфері грошовогообігу та кредиту, спрямованих на
забезпечення стабільності грошової
одиниці України через використання
засобів та методів.
37. Засоби та методи грошово-кредитної політики
Засоби та методи грошовокредитної політики1) ВИЗНАЧЕННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ НОРМ
ОБОВ'ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ БАНКІВ;
Національний банк встановлює банкам норматив
обов'язкового резервування коштів. При цьому:
1) норматив обов'язкового резервування
встановлюється єдиним для банків в процентному
відношенні до загальної суми залучених банком
коштів в національній та іноземній валюті;
2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися
різні нормативи обов'язкового резервування;
3) рішення про підвищення нормативу обов'язкового
резервування набирає чинності не раніше ніж через
10 днів після його опублікування.
38.
2) ПРОЦЕНТНА ПОЛІТИКА;3) РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВ;
4) УПРАВЛІННЯ ЗОЛОТОВАЛЮТНИМИ РЕЗЕРВАМИ;
5) ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ (крім цінних
паперів, що підтверджують корпоративні права), у
тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на
відкритому ринку;
6) РЕГУЛЮВАННЯ ІМПОРТУ ТА ЕКСПОРТУ КАПІТАЛУ;
7) ЗАПРОВАДЖЕННЯ НА СТРОК ДО ШЕСТИ МІСЯЦІВ
ВИМОГИ ЩОДО ОБОВ'ЯЗКОВОГО ПРОДАЖУ
ЧАСТИНИ НАДХОДЖЕНЬ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ;
8) ЗМІНУ СТРОКІВ РОЗРАХУНКІВ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ З
ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ ТОВАРІВ;
9) ЕМІСІЮ ВЛАСНИХ БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА
ОПЕРАЦІЇ З НИМИ.
39.
40. ПИТАННЯ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:
1). Загальна характеристика центрального банкуу банківській системі
2). НБУ та його місце у банківській системі
України.
3). Сутність та основні методи грошово-кредитної
політики.
4). Вплив глобалізаційних процесів на
формування сучасного історичного типу
Центрального банку
5). Оцінка ефективності дій НБУ під час
фінансових криз.
6). Система електронних платежів НБУ.