klinika_ta_etiologiya_rozumovoyi_vidstalosti_8_slajdiv_v2

1.

Клініка та етіологія розумової відсталості
1/8
Поняття: стійке порушення інтелектуального функціонування, яке виникає у період розвитку та впливає на
навчання, спілкування й повсякденну самостійність.
Етіологія: генетичні й хромосомні порушення, метаболічні хвороби, інфекції, токсичні впливи, ускладнення
вагітності та пологів, травми й інші ураження центральної нервової системи.
Клініка: порушення пізнавальної діяльності, пам’яті, уваги, мовлення, моторики, емоційно-вольової та
соціально-адаптивної сфер.
Ступінь порушення визначається не тільки рівнем IQ, а й можливостями адаптивної поведінки та необхідним
обсягом підтримки.
Мета вивчення: визначити причини, основні прояви, ступені інтелектуального порушення та принципи
корекційно-розвивальної допомоги.

2.

Поняття та відмінність від деменції
Інтелектуальний розлад розвитку формується в дитинстві або іншому періоді розвитку й характеризується
стійкими труднощами інтелектуального та адаптивного функціонування.
Порушення охоплюють три основні сфери адаптації: концептуальну (навчання, мова, робота з інформацією),
соціальну (спілкування, правила, відповідальність) і практичну (самообслуговування, побут, безпека).
Олігофренія — історичний клінічний термін, який використовувався для позначення раннього недорозвитку
психіки; у сучасній термінології перевага надається поняттю «розлад інтелектуального розвитку».
Деменція — набуте погіршення вже сформованих когнітивних функцій. Для неї характерний попередній період
відносно нормального розвитку.
На відміну від прогресуючих процесів, при ранньому недорозвитку інтелектуальний дефект не обов’язково
прогресує; подальші можливості розвитку залежать від причини, середовища та підтримки.
2/8

3.

Етіологія та фактори ризику
3/8
Пренатальні чинники: генетичні та хромосомні аномалії, спадкові метаболічні порушення, інфекції під час вагітності,
вплив алкоголю та інших токсичних речовин, тяжкі порушення внутрішньоутробного розвитку.
Перинатальні чинники: гіпоксично-ішемічне ураження мозку, асфіксія, пологові травми та інші тяжкі ускладнення
навколо моменту народження.
Постнатальні чинники: тяжкі інфекції центральної нервової системи, черепно-мозкові травми, деякі токсичні або
метаболічні ураження мозку.
Генетичні причини включають синдром Дауна, синдром ламкої Х-хромосоми та інші генні/хромосомні стани.
Окрему групу становлять рідкісні нейрометаболічні та мітохондріальні захворювання.
Причина може залишатися невстановленою навіть після комплексного обстеження; це не виключає наявності
реального порушення функціонування.

4.

Клінічна картина
4/8
Пізнавальна сфера: повільніше формуються аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та перенесення засвоєних
правил у нові ситуації.
Сприйняття: може бути сповільненим і фрагментарним; дитині потрібні додатковий час, наочність і практичне
підкріплення.
Пам’ять та увага: зниження обсягу й міцності запам’ятовування, швидка відволікальність, труднощі переключення та
розподілу уваги.
Мовлення: можливі затримка появи слів і фраз, обмежений словниковий запас, труднощі граматичної побудови та
розуміння складних мовленнєвих конструкцій.
Емоційно-вольова сфера: емоційна незрілість, слабкість самоконтролю, зниження ініціативи; у частини дітей —
імпульсивність або загальмованість.
Супутні прояви можуть включати порушення моторики, слуху, зору, епілептичні напади та інші неврологічні або
соматичні стани.

5.

Характеристика ступенів інтелектуального порушення
Легкий
IQ 50–69*
Навчання базовим академічним навичкам можливе. Основні труднощі — складні узагальнення,
абстрактне мислення, планування та перенесення знань.
Помірний
IQ 35–49*
Можливе засвоєння базових знань, комунікації, самообслуговування та простих практичних дій.
Часто потрібна регулярна допомога.
Важкий
IQ 20–34*
Обмежене мовлення й навчальні можливості. Основний акцент — комунікація,
самообслуговування, безпека та практичні навички.
Глибокий
IQ ≤19*
Значна залежність від постійної підтримки. Можливе формування окремих простих навичок за
інтенсивного навчання.
* У навчальній класифікації використано традиційні IQ-діапазони. У сучасній ICD-11 тяжкість визначають також за адаптивним функціонуванням.
5/8

6.

Особливості психічного становлення дітей
6/8
Мислення: переважає конкретність; складно виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та
самостійно контролювати результат.
Навчальна діяльність: потрібні доступні інструкції, поетапність, повторення, опора на наочні матеріали та практичні дії.
Мовлення: недостатній словниковий запас і слабкість мовленнєвої регуляції можуть ускладнювати розуміння завдань і
спілкування.
Увага й пам’ять: швидка втомлюваність, нестійкість уваги, труднощі довільного запам’ятовування; ефективні короткі
блоки роботи.
Емоції та воля: можливі труднощі регуляції поведінки, залежність від дорослого, невпевненість, імпульсивні реакції або
пасивність.
Соціалізація: потрібне цілеспрямоване формування навичок спілкування, правил поведінки, самообслуговування та
безпечної взаємодії.

7.

Клініко-педагогічні форми та корекційна допомога
У навчальному матеріалі описано неускладнену форму, форми з нейродинамічними порушеннями, мовленнєвими
труднощами, психопатоподібною поведінкою та недорозвиненням особистості.
Клінічна картина може ускладнюватися епілепсією, гідроцефалією, порушеннями слуху й зору, моторними та
ендокринними розладами.
Діагностика повинна бути комплексною: анамнез розвитку, оцінка інтелектуального функціонування, адаптивних
навичок, мовлення, моторики та супутніх станів.
Корекційна робота спрямована на розвиток сприйняття, мислення, пам’яті, мовлення, емоційно-вольової регуляції та
практичної самостійності.
Навчання має бути індивідуалізованим: короткі інструкції, повторення, наочність, поступове ускладнення завдань і
постійний зворотний зв’язок.
Важлива командна взаємодія сім’ї, педагогів, психологів, медичних і соціальних фахівців.
7/8

8.

Висновок
8/8
Інтелектуальний розлад розвитку — складний стан, який формується в період розвитку та впливає не лише на
інтелект, а й на повсякденну адаптацію.
Причини різноманітні: від генетичних і метаболічних порушень до пренатальних, перинатальних та
постнатальних уражень нервової системи.
Клініка включає когнітивні, мовленнєві, емоційно-вольові, моторні та соціальні прояви; їх вираженість у різних
людей відрізняється.
Тяжкість порушення доцільно оцінювати комплексно, враховуючи інтелектуальне функціонування та адаптивні
навички.
Своєчасна діагностика, спеціальне навчання, корекційно-розвивальна робота та підтримка сім’ї спрямовані на
максимальний розвиток можливостей і самостійності людини.
Головний принцип: оцінювати не лише обмеження, а й збережені можливості та необхідний рівень підтримки.