Психологія як наука: предмет, методи та сутність психіки

1. ПСИХОЛОГІЯ як наука

Лекція № 1

2.

План
1. Предмет, об'єкт психології.
Історичні етапи становлення.
2. Місце психології в системі наук.
Галузі психології
3. Методи психології
4. Сутність психіки в сучасній
психології

3. Теоретичні витоки психології (від грец. psyche - душа, logos - слово, поняття, вчення) як окремої галузі знання ми знаходимо в

Теоретичні витоки психології (від грец. psyche - душа,
logos - слово, поняття, вчення) як окремої галузі знання
ми знаходимо в давньогрецькій філософії більш ніж
двотисячолітньої давності
◼ Психологія
—
наука
про
закономірності
виникнення, розвитку та функціонування психіки і
психічної діяльності людини, а також про
психологічні особливості особистості та її поведінки.
Об'єкт психології - людина та
психічна діяльність і поведінка.
її
психіка,
Предмет психології - закономірності, механізми та
особливості
виникнення,
розвитку
й
функціонування психічних явищ.

4.

У XVI ст. вперше
з'являється і сам
термін «психологія»
для позначення науки:
у 1590 р. Гокленіус
публікує першу роботу
під цим заголовком, а в
1594 р. його учень
Гасман - другу.

5.

У 1879 в Лейпцизі
німецький
Вільгельм
вчений
Вундт
організував
лабораторію
фізіологічної психології, яка пізніше
була реорганізована в Інститут експериментальної
психології.

6.

◼ У 1590 р. Рудольф Гоклениус вперше вжив термін
"психологія" для позначення науки про душу в назві
своєї праці "Психологія, тобто про досконалість
людини, про душу і насамперед про виникнення її".
◼ Але загальновизнаним термін "психологія" стає лише у
XVIII ст. після появи робіт Християна Вольфа
"Емпірична психологія" і "Раціональна психологія", які
стали першими підручниками з психології.
◼ Експериментальні, строго наукові дослідження
людської психіки почалися, коли німецький вчений
Вільгельм Вундт заснував першу експериментальну
психологічну лабораторію.
◼ З цього часу прийнято вести відлік історії психології як
самостійної експериментальної науки.

7. Виділяють наступні етапи становленні предмета психології:

1. Психологія як наука про душу (від
Античності до 17-го століття)
2. Психологія як наука про свідомість
(початок 17-го – середина 19-го століття).
3. Психологія як наука про поведінку
(виникла на початку 20-го століття).
4. Сучасний етап – психологія як наука про
факти, закономірності та механізми
психіки (з другої половини 20-го століття).

8. Задачі психології

в основному зводяться до наступного:
◼ навчитися розуміти сутність психічних
явищ та їх закономірності;
◼ навчитися керувати ними;
◼ використовувати отримані знання для
підвищення ефективності діяльності людей
у різних галузях практики, а також з метою
підвищення психічного здоров'я,
задоволеності і щастя людей в їх
повсякденної життєдіяльності.

9. 2. Місце психології в системі наук. Галузі психології

◼ Академік Б. М. Кедрів поміщав психологію в центрі
"трикутника наук".
Природничі науки (фізика, біологія, хімія, математика і т. д.)

10. Таким чином, психологія є наукою, в якій співвідносяться соціально-гуманітарне та природничо-наукове знання, що визначає її

роль фундаменту в системі наук.
◼ Психологія інтегрує дані цих галузей
наукового знання і, в свою чергу, впливає
на них, стаючи загальною моделлю
людинознавства. Історична місія психології
в сучасний час полягає в тому, щоб бути
інтегратором всіх сфер людинознавства і
основним засобом побудови загальної
теорії. Психологія виконує місію об'єднання
природних і суспільних наук у вивченні
людини у єдину концепцію.

11.

◼ Запити практичної діяльності людей і
суспільства спонукають формування і
розвиток нових психологічних
дисциплін, як інженерна психологія,
космічна психологія, педагогічна
психологія і т. п. Це практичні
(емпіричні) причини розвитку науки

12. Психіка людини виступає предметом таких галузей психології:

◼ генетична психологія вивчає спадкові
механізми психіки та поведінки, їх
залежність від генотипу;
◼ диференціальна психологія досліджує
індивідуальні відмінності у психіці людей,
передумови їх виникнення та процес
формування;
◼ вікова психологія вивчає закономірності
розвитку психіки нормальної здорової
людини; психологічні особливості і
закономірності

13. дитяча психологія вивчає розвиток свідомості, психічних процесів, діяльності, всієї особистості зростаючої людини, умови

дитяча психологія вивчає розвиток свідомості,
психічних процесів, діяльності, всієї особистості
зростаючої людини, умови прискорення розвитку;
◼ педагогічна психологія досліджує
закономірності розвитку особистості в
процесі навчання, виховання;
◼ o соціальна психологія вивчає
соціально-психологічні прояви особистості
людини, її взаємини з людьми, з групою;
психологічну сумісність людей, соціальнопсихологічні прояви у великих групах (дію
радіо, преси, моди, чуток на різні спільності
людей).

14. психологія праці розглядає психологічні особливості трудової діяльності людини, закономірності розвитку трудових навичок;

психологія праці розглядає психологічні особливості
трудової діяльності людини, закономірності розвитку
трудових навичок;
◼ інженерна психологія вивчає
закономірності процесів взаємодії людини і
сучасної техніки;
◼ авіаційна, космічна психологія аналізує
психологічні особливості діяльності
льотчика, космонавта;
◼ медична психологія вивчає психологічні
особливості діяльності лікаря і поведінки
хворого, розробляє психологічні методи
лікування і психотерапії;

15. клінічна психологія досліджує прояви і причини різноманітних порушень у психіці та поведінці людини, а також відбуваються під

клінічна психологія досліджує прояви і причини
різноманітних порушень у психіці та поведінці людини, а
також відбуваються під час різних хвороб психічні зміни.
◼ юридична психологія вивчає психологічні
особливості поведінки учасників
кримінального процесу
◼ воєнна психологія досліджує поведінку
людини в умовах бойових дій
Дискусійною є областю парапсихологія, яка
вивчає прояви і механізми виникнення
незвичайних "паранормальних" здібностей
людини, таких як телепатія, ясновидіння,
телекінез і т. п.

16.

◼ Диференціація
психології доповнюється
зустрічним
процесом
інтеграції,
у
результаті чого відбувається стикування
психології з усіма науками (через
інженерну психологію - з технічними
науками, через педагогічну психологію - з
педагогікою, через соціальну психологію - з
громадськими та соціальними науками і т.
д.).

17.

◼ Ще одна область практичної психології
психологічна корекція і психотерапія,
спрямована на надання психологічної
допомоги клієнту з нейтралізації та
усунення причин відхилень, порушень в
поведінці, спілкуванні, інтерпретації
подій та інформації.
◼ Канадський вчений Ж. Годфруа виділяє
наступні
спеціальності
психологівпрактиків: клінічний психолог, шкільний
психолог,
промисловий
психолог,
педагогічний
психолог,
психологергономіст, психолог-консультант.

18. 3. Методи психологічних досліджень

Метод – спосіб, шлях наукового пізнання, за допомогою
якого здійснюється пізнання предмета науки.
Його ознаки:
1.
Об҆єктивність.
2. Системність.
3.
Цілісність.
4.
Предметність.
Б.Ананьєв
відповідно
до
етапів
психологічного
дослідження поділив методи на 4 групи: організаційні,
емпіричні, кількісний і якісний методи обробки даних,
інтерпретаційні.

19. 1. Організаційні методи

◼ 1.1. Порівняльний – реалізується шляхом
зіставлення результатів дослідження окремих
індивидів або груп.
◼ 1.2. Лонгітюдний – застосовують при вивченні
результатів багаторазових обстежень тих самих
осіб протягом тривалого часу.
◼ 1.3. Комплексний – доречний тоді, коли те саме
психічне явище вивчають різними засобами або
навіть у різних науках.

20. 2. Емпіричні методи

21.

2.1. Спостереження – цілеспрямоване збирання
психологічних фактів поведінки і діяльності
особистості з метою їх подальшого аналізу і
тлумачення.
Види:
◼
Включене – дослідник на деякий час приєднується
до групи, яка є об’єктом дослідження;
◼
Невключене – ніхто у групі не знає, що за ним
спостерігають;
◼
Інтроспекція (самоспостереження) – власних
психічних явищ.
◼

22.

2.2.
Експеримент – метод збирання фактів у
спеціально створених умовах, які забезпечують
активний прояв необхідних психічних явищ.
Види:
◼ Констатувальний (вивчають наявні психічні факти
без зовнішнього втручання);
◼ Формувальний (психічні якості досліджують у процесі
навчання і виховання).
За місцем проведення й особливостями оснащення:
◼ Польовий (природний) – явища вивчають у звичних
для того, кого досліджують, умовах, причому особа
навіть не здогадується про участь у досліді;
◼ Лабораторний
– у спеціально обладнаному
приміщенні за допомогою психологічної апаратури
відповідно до інструкції.

23.

2.3. Тест – короткочасне стандартизоване
випробування, спрямоване на визначення у
того, кого досліджують, показників розвитку
певних психічних явищ.
За
допомогою
тестів
визначають
наявність певних знань, навичок і вмінь,
характеризують
деякі
властивості
особистості,
встановлюють
професійну
придатність людини тощо.

24.

2.4. Бесіда – метод збирання фактів про
психічні явища в процесі безпосереднього
спілкування за спеціально розробленою
програмою.
Мета полягає у здобуванні необхідної
інформації з відповідей співрозмовника на
заздалегідь підготовлені запитання.

25.

2.5. Інтерв’ю – метод отримання
соціально-психологічної інформації шляхом
усного опитування.
На відміну від бесіди, інтерв’юер не
повинен
переривати
респондента,
коментувати його відповідь чи підштовхувати
до певних висновків.

26.

2.6. Анкета – метод збирання фактів на
основі письмового самозвіту досліджуваних
за спеціально розробленою програмою.

27.

2.7. Соціометрія – метод кількісного
визначення взаємозв’язків, які утворюються
між
членами
групи
в
процесі
міжособистісного спілкування і взаємодії.
Є методом вивчення стосунків у малих
групах.

28.

2.8. Аналіз продуктів діяльності – метод збирання фактів
під час вивчення матеріалізованих результатів психічної
діяльності людини – архівних матеріалів, щоденників, креслень,
малюнків, виготовлених предметів тощо.

29. 3. Методи кількісної та якісної обробки даних

Кількісні методи:
- Метод середніх
величин;
- Коефіцієнтний аналіз;
- Графічні методи;
- Матричний метод;
- Моделювання.
Якісні методи:
- Аналіз,
- Синтез,
- Узагальнення.

30. 4. Інтерпретаційні методи

Генетичний - дає змогу інтерпретувати весь
оброблений
матеріал
дослідження
в
характеристиках розвитку з виділенням етапів,
стадій, критичних моментів тощо.
Структурний - є засобом встановлення
структурних зв'язків між якостями особистості, що є
предметом аналізу.

31. 4. Поняття про психіку та її основні функції.

Оскільки сам предмет психології є досить
складним та неоднозначним
явищем
і
потребує
подальших
досліджень, то і визначення психіки повинне
враховувати усі особливості його подвійної
природи – матеріальної (біологічної) та
ідеальної.

32. Психіка

- властивість особливим чином
організованої
матерії,
що
полягає в ідеальному суб҆єктивному відображенні об҆єктивного світу та регуляції
поведінки людини.

33. Особливим чином організована матерія

- це мозок (ЦНС), будова якого (нервова
тканина) дає можливість відображувати.
Саме наявність мозку (матеріального
носія психіки) стає важливою особливістю
живої природи, що визначає істот, які мають
здатність мати психіку.

34. Одним із центральних залишається питання, що таке відображення

Психічне
відображення є специфічною
реакцією
на
об҆єкти
дійсності,
результатом
чого є створення індивідуальної копії (образу)
цієї дійсності з подальшою можливістю перекомбінації її елементів.

35. Причини суб҆єктивності психіки:

◼ Генетична відмінність індивідів одного
виду;
◼ Особливості філогенезу (захворювання,
спосіб життя тощо);
◼ Онтогенез (виховання, соціальні умови,
індивідуальний досвід).

36. Функції психіки (основні):

1. Відображення
дійсності.
2. Регуляція
поведінки.

37. Класи психічних явищ

Психічні процеси
Пізнавальні: Емоційновольові:
увага,
емоції,
відчуття,
сприймання, почуття,
воля
пам’ять,
мислення,
уява
Психічні
стани
Психічні
властивості
стрес,
темперамент,
апатія,
характер,
пристрасть, здібності.
фрустрація,
настрій,
бадьорість,
афект.

38. Формування людської психіки можливе лише за наявності таких умов:

1.
Мова.
2.
Суспільство.
3.
Праця.
4.
Тип мозку.

39.

◼ Таким чином, психіка людини включає
щонайменше три складові:
◼ 1) зовнішній світ, природу;
◼ 2) її відображення як повноцінну
діяльність мозку, як результат
взаємодії з людьми;
◼ 3) активну передачу новим поколінням
людської культури, людських
здібностей.

40.

◼У
процесі
історичного
розвитку
суспільства людина змінює способи і
прийоми своєї поведінки, трансформує
природні задатки і функції у вищі
психічні функції – специфічно людські,
історично обумовлені форми пам’яті,
мислення, сприйняття

41.

◼ Психічні властивості не утворюють якісно нової єдиної
єдності, вони характеризують людину у всій різноманітності
її проявів, але разом з тим вони синтезуються і утворюють
складні структурні утворення особистості, до яких
необхідно віднести:
◼ 1) життєву позицію особистості (система потреб, інтересів,
переконань, ідеалів, що визначає вибірковість і рівень
активності людини);
◼ 2) темперамент (система природних властивостей
особистості – рухливість, врівноваженість поведінки і тонус
активності, що характеризує динамічну лінію поведінки);
◼ 3) здібності (система інтелектуально-вольовихта емоційних
властивостей, що визначає творчі можливості особи) і,
нарешті,
◼ 4) характер як систему відносин і способів поведінки.