Лекція 2. Науковий текст

1. Науковий текст

Структура наукової роботи

2. Професійне мовлення

включає особливості
офіційно-ділового,
наукового
та розмовного (розмовно-офіційного)
стилів,
зберігаючи їх основні ознаки.

3. Словник професійного мовлення

це лексика, що обслуговує сферу
професійної діяльності певної групи
мовців.
ЗАСОБИ:
- терміни
- професіоналізми
- канцеляризми

4. ТЕРМІН

– це слово або усталене
словосполучення, що чітко й однозначно
позначає наукове чи спеціальне поняття;
термін не лише називає предмет чи
поняття, а й дає йому точне визначення.

5. Ознаки термінів

висока точність значення;
системність терміна (зв`язок з іншими
термінами даної предметної сфери);
наявність дефініції (визначення);
моносемічність (однозначність) терміна
в межах однієї предметної галузі;
стилістична нейтральність;
відсутність експресії, образності,
суб`єктивно-оцінних відтінків.

6. Вимоги до вживання термінів

розрізняти терміни-омоніми, що
називають поняття різних наук;
дотримуватися правил утворення від
терміна похідних форм, не допускати
просторічних форм, русизмів;
уникати неоднозначного тлумачення
термінів, чітко диференціювати значення;
розрізняти семантичні та стилістичні
особливості термінів-дублетів (нові й
старі, власномовні й запозичені),
термінів-неологізмів.

7. Термінологія

сукупність термінів,
яка відображає поняття,
що утворилися й функціонують у кожній
галузі стихійно.

8. Термінологія

математична термінологія
(множення, кут, дільник, квадрат),
фізична термінологія (молекула,
електрон, енергія, вольт),
електротехнічна (контакт, струм,
заземлення, ізоляція), радіотехнічна
(антена, радіоцентр, радіоприймач),
літературознавча (драма, трагедія,
поема, персонаж) тощо

9. Терміносистема

опрацьована фахівцями певної галузі та
лінгвістами
сукупність термінів,
яка адекватно й однозначно
відображає систему понять цієї галузі.

10. Номенклатурні назви

- слова, що називають конкретні об’єкти
науки чи техніки.
Частіше складаються з двох
компонентів: родового терміна та назви,
що конкретизує поняття.
Номенклатури здебільшого містять
буквені, цифрові, графічні та греколатинські назви.

11. До номенклатурних назв належать найменування

клавіш та кнопок (клавіша Enter, клавіша Shift);
гарнітур (гарнітура Serif, гарнітура Sans-Serif);
програм (програма Avira, програма Avast);
мов програмування (мова програмування С++,
JavaScript);
комп’ютерів, їх частин (комп’ютер Apple MC561,
мікропроцесор Willamette-479, RISC-процесор);
розширень (розширення ARC);
операційних систем (операційна система
Microsoft Windows, ОС UNIX; ОС LYNUX);
технічних пристроїв та приладів (блок живлення
СFT-370-P12S, комутатор Cisco SD208P,
стабілізатор Ресанта АСН-1000/1-ЕМ) тощо.

12. Професіоналізми

слова або вислови,
що притаманні мові певної вузької
професійної групи людей,
але не набули суто наукового
характеру.

13. Приклади

шахта: терикон, штрек, видавати на
гора;
флот: кок, кубрик (кімната відпочинку
моряків);
бухгалтерія: зняти касу, прикинути
баланс;
фігури пілотажу: мертва петля, бочка;
комп’ютерні науки: вінт (вінчестер),
мама, Клава, камінь (процесор), мозги
(процесор), шнурок (провід), мишка, вікно,
курсор, глосарій, командний рядок.

14. Професіоналізмами бувають

скорочення складного слова або
словосполучення (сисадмін – системний
адміністратор);
україномовний варіант терміна
(міжмережжя – інтернет, зірочка –
астериск);
англомовний замінник термінасловосполучення (свіч – мережний
комутатор, кулер – система
охолодження).

15. Жаргонізми

фонетична деформація слів, найчастіше за рахунок
скорочення: проц – процесор, вінда – система Windows;
залучення чужомовних засобів: геймер – гравець,
конектитися – з’єднуватися, бука – ноутбук;
метафоризація: залізо – апаратна частина комп’ютера,
серфінг – пошук інформації в інтернеті без конкретної
мети, карлсон – система охолодження;
звукова аналогія: автогад – система проектування
AutoCad; астма – мова програмування Аssembler;
уподібнення абревіатур до загальновживаних слів за
звуковою аналогією: аська – система ISQ, ірка – інтернетпослуга IRC, вагон – відеоадаптер VGA.

16. Причини виникнення професіоналізмів

1) та чи інша спеціальність або вид
занять не мають розвиненої
термінології;
2) як розмовні неофіційні замінники
наявних у певній галузі термінів, тоді
виступають як неофіційні синоніми до
термінів.

17. Ознаки професіоналізмів

не мають чіткого визначення й не
становлять цілісної системи;
не завжди відповідають нормам
літературної мови;
емоційно забарвлені, образні.

18. Шляхи творення професіоналізмів

вживання слова загальнонародної мови у
специфічному значенні ( вікно – не
заповнений між уроками час)
усічення основ слів (кібер - кібернетика,
термояд - термоядерна реакція);
скорочення слів та словосполучень:
мехмат - механіко-математичний
факультет
зміни в наголошенні слів: атОмний –
атомний, компАс – компас, рапОрт –
рапорт.

19.

визначення деталей виробничого
процесу чи виробу (частини глечика –
дно (нижня частина виробу), утір (лінія,
що окреслює дно), пук (середня опукла
частина виробу), а також вінця,
пелюстка, плечі, карнизик)
заміна деяких граматичних законів
літературної мови. Наприклад, вживання
іменників абстрактних та речовинних
назв у множині: масла, олії, жири.

20. Словотворення професіоналізмів

Поширені префіксація та суфіксація.
Наприклад: доукомплектувати,
дообладнання (префікс до-)
недопромисел, недовнесок (префікс
недо-)
пливучість, бойовитість (суфікс -ість)
типаж (суфікс -аж)
маршрутизація (суфікс -ація)

21. Канцеляризми

слова й мовленнєві звороти, що
позбавляють мову образності,
емоційності та індивідуальності,
надають їй нейтрального, офіційного та
шаблонного звучання:
в осінньо-зимовий період,
переживати стан занепокоєння, на
порядку денному, пропоную
ухвалити, надати матеріальну
винагороду.

22. Науковий стиль

- функціональний стиль сучасної
української літературної мови, який
обслуговує науку, техніку, виробництво.
Основна функція – пізнавальноінформативна, доповнена функцією
доказовості.
Основна задача – передача наукової
інформації.

23. Підстилі

власне науковий (науково-технічний),
науково-популярний,
науково-навчальний,
науково-публіцистичний,
науково-діловий (мова патентів).

24. Ознаки

- об`єктивність,
- точність інформування (однозначність),
- насиченість інформації,
- стислість,
- абстрагованість,
- узагальненість,
- логічність,
- доказовість.

25. Мовні засоби

неособова манера викладу (не «я», а
«ми»),
терміни, номенклатурні назви,
перевага іменників над дієсловами
(абстраговані, узагальнені поняття),
символи, схеми, таблиці, графіки,
небагатослівні та компактні,
стандартизовані синтаксичні структури.

26. Текстом

є не будь-яке висловлювання, а тільки
таке, що відповідає загальновизнаним
ознакам тексту:
цілісність,
зв’язність,
структурна організація,
завершеність.

27. Не є цілісним, завершеним, порушено зв’язність (2 речення)

На краю яруги стоїть стара черешня.
Черешня має тверду, червону деревину,
що, зокрема, використовуюється для
виготовлення паркету, у художньому
промислі. Сучки на ній обламано, кора
облізла. На стовбурі видніється дупло.

28. Порушено послідовність

Випав
сніг.
Тільки
одна
стежка
протоптана. Білим килимом вкрилася
земля. Сюди пройшло більше сотні
дітей. Веде ця стежка до школи.
Засипало, замело всі дороги й стежки.

29. Текст

це
мовний витвір, що відзначається
завершеністю,
смисловою
та
змістовою цілісністю, зв’язністю, який
має структурну організацію складових
частин, об’єднаних різними типами
лексичного, граматичного,логічного,
стилістичного зв’язку, і має певну
цілеспрямованість.

30.

Текст завжди співвідноситься з
комунікативною ситуацією та її
автором і адресатом комунікації.
Наукові тексти орієнтовані на читача-
професіонала, підготовленого до
сприйняття інформації

31.

Змістом тексту є наукове знання, якому
притаманні онтологічність,
методологічність, аксіологічність,
комунікативність,
отже, науковий текст характеризується
тими самими ознаками. Його зміст
відображає певну часову послідовність
різноманітних фактів, подій і думок.

32.

Науковий текст неможливо створити
без попередньо зібраного матеріалу,
проведення певного дослідження,
обдумування фактів.
В іншому разі текст нагадуватиме
огляд, реферат і виконуватиме лише
інформативну, а не дослідницьку
функцію.

33. Ознаки наукових текстів

цілісність ( передбачає внутрішню
організованість, смилову єдність,
цілісне оформлення початку і кінця
твору, переходи між частинами тексту
за допомогою певних мовних одиниць,
у взаємозвязку тематики,
проблематики, ідеї твору)

34. Ознаки наукового тексту (продовження)

членованість ( виражає відношення,
які існують між розділами,
підрозділами тексту)

35. Ознаки наукового тексту (продовження)

звязність ( полягає в поєднанні його
компонентів між собою за змістом :
розгортання тексту можуть
супроводжувати слова цей, такий, тут,
зазначений, аналогічний, що вказує на
близькість субєкта дії; логічну звязність
тексту забезпечують слова на позначення
причини і наслідку : тому що, зважаючи
на це ,через те що ; умови завдяки тому
що …);

36. Ознаки наукового тексту (продовження)

інформаційна, логічна емоційно-
оцінна, спонукальна насиченість
(виявляється у здатності мовних
одиниць виражати смислові
компоненти, які допомагають читачеві
зрозуміти смисл тексту)

37. Ознаки наукового тексту (продовження)

науковість ( виявляється у дослідженні
істинного-об’єктивного змісту речей і
явищ та їх взаємодії)

38. А також

завершеність,
послідовність,
комунікативність .

39. За функційним призначенням

оглядовий текст (наукове обгрунтування предмета дослідження)
методологічний текст (вмотивування, опис специфіки методології)
емпірико-фактологічний текст (фактологічна база дослідження)
теоретичний текст ( подає теоретичні аспекти дослідження);
пояснювальний текст (основні положення, примітки і тлумачення
понять, малюнків);
додатковий текст (анкети, тексти завдань, графіки, статистичний
матеріал);
науковий текст мішаного типу ( йому властиві ознаки різних видів
наукових текстів ( теоретичного з елементами оглядового, емпірикофактологічного або пояснювального текстів).

40.

Змістовна організація тексту
визначається авторським
комунікативним наміром, що
реалізується через певний функційносмисловий тип мовлення (ФСТМ).

41. Функційно-смислові типи мовлення

Традиційно виокремлюють три основні
ФСТМ: розповідь, опис, міркування.
Деякі автори виділяють ще інші ФСТМ,
проте науковому мовленню властиві
саме ці три типи.

42. Розповідь

передбачає подання подій у певній
хронологічній послідовності.
Композиція розповідного тексту
організована послідовною зміною
епізодів-подій.
Для тексту-розповіді більше, ніж для
інший ФСТМ, властиві смислові
відносини послідовності й
одночасності.

43.

При відносинах послідовності
провідним засобом граматичної
організації тексту є форми доконаного
виду присудків (частіше минулого
часу, рідкіше – майбутнього

44. Відносини послідовності

У 23 роки Везалій отримав ступінь доктора
хірургії у Падуї. В університеті він провів
показовий розтин і став професором хірургії із
зобов’язанням викладати анатомію.
Розтинаючи людські тіла, Везалій все
частіше переконувався у невідповідності
того, що бачив, описам Галена. Учений не міг у
це повірити. Але потім почав навчати
студентів тому, що осягнув у ході власних
досліджень і спостережень. Здійснюючи свою
давню мрію, Везалій створив грандіозний
трактат «Про будову людського тіла». У 1543
році його працю видали у Базелі.

45. Опис

це характеристика предмета, явища
шляхом перерахування його ознак.
Традиційна композиція опису
складається з трьох частин:
а) загальне уявлення про об’єкт
б) перерахування ознак
в) висновки

46.

На практиці ця типова композиція
може варіюватися, але перерахування
ознак є обов’язковим елементом
тексту-опису.

47. Опис (продовження)

Опису властиві відносини
однорідності між субтекстами
(перерахувальні, протиставні,
розділювальні, що описують ознаки.
Граматичною ознакою тексту-опису є
форми недоконаного виду присудків:

48.

У наукових текстах об’єктом опису
може бути не лише предмет (як це
звичайно стверджується у шкільних
підручниках, а й певний стан речей:
традиція, спосіб життя, ритуал,
алгоритм дій тощо.

49.

Так, у наступному тексті описується
стан речей у медицині на початку
ХVI ст. (зверніть увагу на відносини між
реченнями й форми присудків:

50.

Чотири попередніх поколінь Везаліїв були
лікарями. Андреас не порушив родинну
традицію і у 17 років відправився у Париж
вивчати медицину у відомій Сорбонні.
Стан медичної науки у той час був
непростим. З одного боку, багатовікова
заборона на розтин тіл людей була
знята. Тепер вчені могли ретельно
вивчити будову людського тіла.

51.

Але, з іншого боку, з часів античності у
медицині безроздільно панувало вчення
Галена, і будь-які спроби привнести у
нього щось нове жорстоко каралися. Між
тим у роботах Галена було чимало
помилкового. Так, розтинаючи тварин,
він приписував особливості їх будови
людині. Цьому й вчили тоді на медичних
факультетах. І хоча препарувати
вмерлих вже дозволялося, професори
робили розтини без особливого бажання.

52.

Науковий опис, як правило,
підкоряється певним правилам і
традиціям, які стосуються
послідовності характеристики ознак.
Так, при описі мовних одиниць у
лінгвістиці звичайно характеризується
їхня структура, потім семантика і,
нарешті, функції.

53.

У медичних роботах часто опис
підкорений такій схемі: а) зовнішній
вигляд й будова органа, б) функції в
організмі, в) можливі патології.

54.

У технічних описах звична
послідовність ознак така: а) побудова
пристрою й технічні характеристики, б)
принципи дії, в) правила використання,
г) можливі неполадки.

55. Міркування

– це доказ якоїсь тези за допомогою
системи аргументів. Типова композиція
міркування така:
а) теза
б) система аргументів
в) висновки

56.

У наукових працях, що мають
полемічне спрямування, часто крім
тези вводиться антитеза – протилежна
тезі думка (що умовно належить
опонентові), яку автор у процесі
міркування спростовує. Крім
аргументів у міркування можуть
використовуватися контраргументі –
положення, які обґрунтовують
антитезу

57. Міркування

– складний функційно-смисловий тип
мовлення, якому властиві різні
смислові відносини між субтекстами й
різноманітне лексико-граматичне
оформлення.

58.

Тексти, де представлений один-
єдиний функційно-смисловий тип
мовлення, трапляються досить рідко.
Як правило, різні етапи розвитку думки
автора пов’язані з різними
комунікативними намірами й
вимагають різних типів мовлення.

59.

Так, наприклад, студентська дипломна
робота починається вступом, де
можуть бути представлені й розповідь
(стислий огляд історії питання), і опис
(характеристика структури роботи), і
міркування (доказ актуальності,
практичної значущості роботи).

60. Композиція наукового тексту

1) вступна частина: введення в тему,
виклад методики досліджень, коротка
інформація про мету та актуальність
дослідження поставленої проблеми,
історія вивчення питання
2) виклад результатів дослідження:
включають основний текст і
допоміжний апарат (схеми, таблиці,
ілюстрації, посилання на літературу,
додатки, цитати)

61.

3) підсумки: короткий виклад
результатів досліджень, висновки щодо
досягнення поставленої мети, практичні
рекомендації;
4) список використаної літератури
(алфавітний, хронологічний,
систематичний).