Термінологія у професійному спілкуванні. Лексико-семантичні відношення в науковій термінології

1.

Кафедра української мови, психології та педагогіки
Термінологія у професійному
спілкуванні. Лексикосемантичні відношення в
науковій термінології.
Особливості української
медичної термінології

2. Основні поняття

Термінографія – наука, що займається
складанням словників спеціальної лексики.
Терміни – слова або словосполучення, що
Термінологія
означають чітко окреслені спеціальні поняття
якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва,
суспільного життя.
• Мають точне, конкретне значення.
Загальнонаукова
Спеціальна
• Не мають емоційного забарвлення.
• Не можуть мати синонімів.
• Повинні вживатися лише в зафіксованому
запроводжується в
обслуговує різні
значенні.
окремих галузях
галузі знань
науки і техніки
Термінологія – це слова або словосполучення,
які означають певні поняття в системі
найменувань, застосованих у цій науці.
2
Харківський національний медичний університет

3. 1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (ІХ – перша половина ХІХ ст.).

• Важливу роль у поширенні наукових знань в Україні відіграли:
– Острозький культурно-освітній центр (1580–1608);
– братські школи, що виникали в ХVІ–ХVІІ ст.;
– Київський культурно-освітній центр.
• У ХVІІ ст. учений Києво-Могилянської академії
Г.
Кониський обґрунтував теорію терміна.
• Українську науково-виробничу, природничу,
мистецьку
термінологію представлено в
загальномовних
словниках.
• Гальмували розвиток української наукової мови:
– недержавний статус української мови;
– заборони її як засобу спілкування;
– державна роз’єднаність
української мовної території.
Харківський національний медичний університет
Георгій Кониський
3

4. 2. Період другої пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.

• 1873 р. у Львові засновано Наукове товариство імені
Тараса
Шевченка (НТШ), яке з 1892 р. стає першим
українським
науковим центром на зразок європейських
академій.
• Термінологи НТШ мали різні погляди на розвиток
української термінології, тому виокремились такі дві групи
науковців:
– 1) прихильники термінотворення в дусі народної мови, на її основі й за її законами (В.
Левицький, І. Пулюй, І. Верхратський, І. Кандяк, Р. Цегельський);
– 2) симпатики запровадження в українську мову інтернаціональної термінології
(І.
Горбачевський, С. Рудницький, М. Вікул, А. Семенцов).
• Зусиллями українських учених НТШ було вироблено концептуальні
положення термінологічної теорії, запропоновано одностайну термінологію і
номенклатуру, незважаючи на те, що її творили на землях України, які
належали до різних держав.
4
Харківський національний медичний університет

5. 3. Період, пов’язаний з утворенням наукових товариств у Східній Україні

• Активно опрацьовувати та творити українську термінологію почали
після проголошення Української Народної Республіки (1917 р.), коли
було скасовано заборони щодо української мови.
• Зацікавлення термінологією набуває масового характеру.
• Над виробленням української термінології працювали:
– Українське наукове товариство в Києві (голова М. Грушевський),
– Кам’янець-Подільський університет (ректор І. Огієнко),
– Українська академія наук (президент В. Вернадський).
5
М. Грушевський
І. Огієнко
В. Вернадський

6. 4. Період діяльності Інституту української наукової мови

• Основні засади творення української термінології (з робіт 1928–1930
рр.):
– термінологія має бути народною;
– за відсутності готового терміна в народній мові треба створити його з
мовних морфем;
– лише в разі непридатності новоствореного терміна запозичувати наукову
назву з мови-джерела;
– термін має бути зрозумілий;
– назва поняття має бути точна й однозначна;
– термін має бути придатний для творення похідних термінів;
– термін має добре звучати і бути економним.
• За цей період опубліковано близько 50 словників чи проєктів
словників з гуманітарних і природничих галузей знань.
Харківський національний медичний університет
6

7. 5. Функціювання української термінології (1932–1990 рр.)

• У 1930-х роках розпочалося переслідування українських мовознавців.
• Формально українську мову не забороняли, але насправді її розвиток коригували в
потрібному політичному напрямі.
• Українська наукова термінологія фактично втратила свою автентичність і
перетворилася на копію російської.
• 1933–1935 рр. - Інститут мовознавства видає «Термінологічні бюлетні», де 14,5 тис.
українських термінів замінено російськими відповідниками (бурштин – янтар,
копальня – шахта, линва – трос), уніфіковано рід запозичених термінів на зразок цих
запозичень у російській мові (бензина – бензин, синтеза – синтез, емаль (ч. р.) – емаль
(ж. р.).
• 1957 р. - Президія АН УРСР у створює Словникову комісію АН УРСР, яку очолив
академік І. Штокало. Комісія видала 16 російсько-українських словників з
найважливіших галузей знань. Однак головним принципом укладання словників було
максимальне зближення української та російської термінології.
7
Харківський національний медичний університет

8. 6. Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.).

• Зацікавлення термінознавством.
• Намагання науковців-фахівців у різних сферах знань і мовознавців унормовувати галузеві
термінології.
• Глибше опрацювання теорії термінології як підсистеми літературної мови, теорії терміна як
мовного знака.
• Формулювання вимог до окремого терміна й до “ідеальної” термінології.
• Для визначення основних принципів термінотворення враховують досвід вітчизняних
дослідників (науковців НТШ й Інституту української мови) і досягнення європейської науки (Ш.
Баллі, Е. Вюстера, Д. Лотте, О. Реформатського та ін.).
• Надзвичайна термінографічна активність: з 1992 р. видано не один десяток словників різних
типів (перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні, частотні, словникитезауруси, словники нових термінів).
• Виробити й узгодити засади термінотворення допомагають численні наукові семінари,
конференції. Традиційними стали міжнародні наукові конференції “Українська термінологія і
сучасність” (Київ, Інститут української мови НАН України), “Проблеми української
науковотехнічної термінології” (Національний університет “Львівська політехніка”).
8
Харківський національний медичний університет

9. Медична термінологія

• Одна з найдавніших у мові
• Спочатку з'явилися назви органів тіла людини, пізніше
– описи відхилення їх від норми, симптомів різних
хвороб.
• Поділяється на народну (давніша, національні корені:
назви частин і органів людського тіла та організму
тварин, основні життєві процеси й стани) і
професійну.
• З прийняттям християнства з'явились перші травники
та лікувальники
9
Харківський національний медичний університет

10. Медичні терміни в перших пам’ятках

• Анатомічна власне українська лексика, назви органів тіла та їх
частин: біль голови, під язиком, головна жила, у крижах, пульси, або
скроні, на утробі, шия, карк
• Назви хвороб: запаленіє очей, біль зубів і ясен, катар голови,
запаленіє горла, на шаленство, на дихавицю, на сухоти, на камінь в
нирках, на пухлину, на корч
• Менш поширені назви способів лікування: пігулки, масть, пластер,
полосканіє, лєкарство.
• Цінне джерело для дослідження ботанічної лексики: материнка,
ломаття, мак; варити буквицю, квіти бузини, руту, чебрець, медунки
10
Харківський національний медичний університет

11. Особливості медичної термінології

1. В основі медичної термінології - запозичені греко-латинські терміни або терміни,
створені штучно з греко-латинських терміноелементів.
2. Активне створення термінів з класичних терміноелементів призвело до свідомого
впливу на термінологію: медичні терміни мають високий ступінь вмотивованості і є
семантично прозорими.
3. Для поповнення термінології активно використовуються епонімічні терміни (за
іменем дослідника). Для уникнення помилкової орієнтації терміна дається назва
захворювання на ім'я дослідника, який його описав. Потім, коли вдається з'ясувати
етіологію або патогенез захворювання, з'являється новий термін, що дає більш точне
уявлення про належність поняття до певного класу, і тому епонімічний термін, як
правило, витісняється.
4. Співіснують дві лексичні системи: наукова і побутова лексика. Певною мірою тут
відбувається відокремлення професійного медичного мови від непрофесійної медичної
мови, що містить побутові найменування й активно вживається нефахівцями.
11
Харківський національний медичний університет

12. Групи медичної термінології

I група –
анатомічні терміни
II група –
клінічні терміни
• назви частин
людського тіла та їх
складових органів:
• кістка, м'яз, нижня
кінцівка, скелет,
стопа
• слова чи
словосполучення, що
вказують на назви
захворювання та
методи обстеження,
діагностику,
лікування:
• апендицит, виразка,
ниркова коліка,
гастрит, запалення
легенів
III група –
фармацевтичні
терміни
• назви хімічних
речовин, лікарських
препаратів, їхні
функції та дія на
людський організм:
• нітрогліцерин,
аспірин, аналгін,
гастроципін
12
Харківський національний медичний університет

13.

Терміни та номенклатурні назви

14. Терміни VS Номенклатура

Термін (з лат. terminus — рубіж,
межа) – слово або словосполучення,
що виражає чітко окреслене поняття
певної галузі науки, культури,
техніки, мистецтва, суспільнополітичного життя
Номенклатурні назви (від лат.
nomenclatura – перелік, список імен)
– назви конкретних об’єктів певної
галузі науки, техніки, мистецтва
тощо (серійні марки машин,
верстатів, приладів, найменування
підприємств, установ, організацій;
географічні назви).
14
Харківський національний медичний університет

15. Вимоги до терміна

повинен бути однозначним у межах цієї системи
термінів;
повинен точно називати поняття, риси, ознаки
означуваного явища;
термін завжди повинен бути стилістично нейтральним
щодо тексту;
не повинен мати синоніми й омоніми (принаймні, у
межах терміносистеми певної науки).
15
Харківський національний медичний університет

16.

Професійна лексика

17. Фахова мова

• Спеціальна (фаховá) мова – особливий функціональний різновид
літературної мови, що обслуговує конкретну сферу чи галузь знань.
• Фахова мова:
– будується на основі загальновживаної і перебуває з нею в
постійному взаємозв'язку;
– водночас відрізняється наявністю власної термінологічної
системи.
Характерна риса фахової мови - наявність фахової лексики й
іноземних слів, які за межами цієї фахової сфери, є маловживаними
або вживаються з іншим чи спеціальним значенням.
17
Харківський національний медичний університет

18. Професіоналізми, професійні слова (лат. professio - «заняття, фах»)

• це слова та словосполучення, властиві мовленню певної
професійної групи людей. Це в основному:
– назви знарядь виробництва та їхніх частин,
– назви трудових процесів,
– слова на позначення різних ґатунків сировини,
– спеціальні професійні вислови тощо.
• За межами певного
середовища ці слова
завжди зрозумілі
становлять
професійного
не
або не
інтересу.
18
Харківський національний медичний університет

19. Різниця між термінами і професіоналізмами

1. Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники
термінів. Оскільки професіоналізми вживають на позначення
спеціальних понять лише у сфері певної професії, ремесла,
промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови.
2. Професіоналізми - це неофіційні (а отже, й експресивно забарвлені)
синоніми до термінів.
3. Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є
систематизованими (кодифікованими) назвами понять.
4. У термінів образність, як правило, стерта; у професіоналізмів вона
зберігається довше, бо підтримується контекстом.
19
Харківський національний медичний університет

20. Різновиди медичної професійної мови

медична наукова
мова
медична розмовна
мова
мова медичної
документації
мова медичної
реклами
• обслуговує
наукове
спілкування в
галузі медицини
• в основі цієї мови
- медична
термінологія,
загальнонаукові
терміни, інші
мовні засоби, які
вживаються
переважно для
оформлення
наукового тексту
• усне діалогічне
спілкування медиків
• різновиди:
• обслуговує
офіційне
спілкування в
галузі охорони
здоров’я
• використовує
спеціальну
термінологію,
стійкі
термінологічні
словосполучення
і медичні терміни
• вторинний вид
медичної
професійної мови
• поєднує всі
різновиди
фахової мови з
метою
інформування
адресата про
певні медичні
факти та впливу
на нього за
допомогою
засобів масової
інформації
• Мова медичної
практики
• офіційне спілкування
медичного працівника
під час виконання
професійних
обов’язків
• передбачає певне
обдумування або
підготовку
• Власне розмовна мова
• реалізується
спонтанно
Харківський національний медичний університет
20

21.

Аналіз медичної термінології дає можливість зробити такі
висновки:
• в українській мові існує розвинена, добре структурована медична
терміносистема, яка відповідає сучасним міжнародним науковим стандартам і
може служити засобом спілкування фахівців як вчених, так і практиків;
• джерелами української медичної термінології є власне українські назви,
іншомовні та похідні утворення на їх основі;
• сучасна медична термінологія української мови має тематично широко
розгалужену систему, яка постійно розвивається і поповнюється завдяки
реалізації лексико-семантичних та словотвірних процесів в
загальнолітературній мові.
21
Харківський національний медичний університет

22.

• Вправа 1
Подані терміни згрупуйте і запишіть у дві
колонки: загальнонаукові та галузеві.
Вакцинація, авітаміноз, здобуток,
структура, недокрівʼя, ординарний,
епідемія, аналогія.
травма,
інʼєкція,
22
Харківський національний медичний університет

23.

• Вправа 2
Замініть запозичені слова відповідними власне
українськими.
Анемія,
абдукція,
адаптуватися,
баланс,
вібрувати, генезис, дезінфекція, еквівалентний,
ідентичний, конвульсії, локальний, малярія,
ординарний, симптом, фактор.
23
Харківський національний медичний університет

24.

• Вправа 3
Запишіть ряд спільнокореневих слів до поданих
термінів:
реєстратура —
консультація —
приймання —
огляд —
режим —
рекомендація —
Харківський національний медичний університет
24

25.

Домашнє завдання: до поданих нижче моделей творення епонімічних термінів
доберіть і запишіть приклади. Оберіть один термін епонім та підготцуйте
доповідь-презентацію.
• іменник "симптом" + прізвище
• іменник "синдром" + прізвище
• іменник "метод" + прізвище
• іменник "реакція" + прізвище
• іменнки "хвороба" + прізвище
25
Харківський національний медичний університет

26.

Дякую за увагу!