презентація Роман Козак

1. Трансформація соціальних взаємодій та комунікацій в епоху цифрової культури

Національний університет водного господарства та природокористування
Навчально-науковий інститут будівництва, архітектури та дизайну
Кафедра філософії та культурології
Кваліфікаційна робота
на здобуття освітнього ступеня бакалавра
на тему:
Трансформація соціальних взаємодій та комунікацій
в епоху цифрової культури
Виконав:
Козак Роман
РІВНЕ - 2026

2.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ
1.1. Цифрова культура як об’єкт культурологічного аналізу: підходи та інтерпретації
1.2. Еволюція комунікативних практик: від аналогових медіа до цифрових платформ
1.3. Методологічні підходи до аналізу соціальних взаємодій у цифровому середовищі
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ВЗАЄМОДІЙ ПІД ВПЛИВОМ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
2.1. Трансформація ідентичності, соціальних ролей і тілесності в цифровому середовищі
2.2. Мережеві спільноти та цифрові публіки: адаптація соціальних практик в умовах
глобальних криз
2.3. Гібридизація соціальних практик: взаємодія онлайн та офлайн просторів
РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ЇХНІ КУЛЬТУРНІ НАСЛІДКИ
3.1. Трансформація комунікативних кодів: від вербальних до візуально-цифрових
3.2. Цифрова нерівність, ехо-камери та алгоритмічні фільтраційні бульбашки
3.3. Етика, автентичність і культурні практики цифрової комунікації в умовах війни в Україні

3.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю
осмислення глибинних трансформацій соціальних взаємодій та
комунікацій, спричинених стрімким розвитком цифрових
технологій і формуванням цифрової культури як якісно нового
середовища людського буття. Сучасна людина дедалі більше
часу проводить у цифровому просторі, де змінюються механізми
ідентифікації, способи комунікації, форми соціальної організації
та практики повсякдення. Недостатнє теоретичне осмислення
цих процесів, потреба в оновленні методологічного
інструментарію та суспільний запит на розуміння наслідків
цифровізації для людської ідентичності, тілесності, спільнот і
комунікативних кодів вимагають поглибленого вивчення як
змістових, так і організаційних аспектів цифрової культури в
контексті сучасних викликів.

4.

У цьому контексті в дослідженні цифрової культури виокремлюються кілька
ключових, взаємопов’язаних аспектів. Теоретико-методологічний
аспект стосується визначення концептуальних засад, підходів та
інтерпретацій цифрової культури, а також аналізу еволюції комунікативних
практик від аналогових медіа до цифрових платформ. Соціальноантропологічний аспект охоплює трансформацію ідентичності, соціальних
ролей і тілесності в цифровому середовищі, а також формування мережевих
спільнот та цифрових публік. Комунікаційний аспект включає зміну
комунікативних кодів (від вербальних до візуально-цифрових), проблеми
цифрової нерівності, ехо-камер та алгоритмічних фільтраційних
бульбашок. Культурно-етичний аспект зосереджується на питаннях етики,
автентичності та культурних практик цифрової комунікації в умовах війни в
Україні.
Саме комплексний підхід, що поєднує аналіз усіх цих аспектів, дозволить
виробити цілісне розуміння трансформації соціальних взаємодій та
комунікацій в епоху цифрової культури, а також окреслити перспективи
подальших досліджень і практичні рекомендації для адаптації суспільства до
нових реалій.

5.

Мета дослідження: надати комплексну
характеристику трансформації соціальних взаємодій та
комунікацій в епоху цифрової культури й окреслити
перспективи подальших досліджень у цій галузі.
Об’єкт дослідження: процеси трансформації
соціальних взаємодій та комунікацій під впливом
цифрових технологій.
Предмет дослідження: змістові та комунікаційні
аспекти цифрової культури, що виявляються у системі
принципів, функцій, методів і напрямів соціальної
взаємодії, ідентифікації, мережевої самоорганізації,
комунікативних кодів, цифрової нерівності та етичних
практик.

6.

Здійснення зазначеної мети потребує розв’язання таких завдань:
розкрити цифрову культуру як об’єкт культурологічного аналізу, узагальнити
основні підходи та інтерпретації;
проаналізувати еволюцію комунікативних практик від аналогових медіа до
цифрових платформ;
охарактеризувати методологічні підходи до аналізу соціальних взаємодій у
цифровому середовищі;
з’ясувати особливості трансформації ідентичності, соціальних ролей і
тілесності в цифровому середовищі;
дослідити феномен мережевих спільнот та цифрових публік як адаптацію
соціальних практик в умовах глобальних криз;
розкрити сутність гібридизації соціальних практик та взаємодію онлайн- та
офлайн-просторів;
проаналізувати трансформацію комунікативних кодів від вербальних до
візуально-цифрових;
охарактеризувати проблеми цифрової нерівності, ехо-камер та алгоритмічних
фільтраційних бульбашок;
висвітлити особливості етики, автентичності та культурних практик цифрової
комунікації в умовах війни в Україні.

7.

Практичне значення одержаних
результатів полягає у формуванні цілісного
уявлення про трансформацію соціальних
взаємодій та комунікацій в епоху цифрової
культури, що може бути використане в
подальших наукових дослідженнях, у розробці
навчальних курсів з культурології, соціології,
медіастудій, а також у практичній діяльності
державних установ, громадських організацій та
медіа, спрямованій на адаптацію до викликів
цифрової доби.

8. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!