Лекція №19

1. ЛЕКЦІЯ 19 ПАТОФІЗІОЛОГІЯ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ

МЕТА ЛЕКЦІЇ: Розкрити основні форми і
механізми порушення травлення.

2.

План
1.Етіологія порушень системи травлення
2.Порушення апетиту і спраги
3.Розлад травлення в ротовій порожнині
4.Порушення просування корму по стравоходу
5.Патологія травлення в передшлунках жуйних
6.Порушення травлення в шлунку і сичу зі
7.Порушення кишкового травлення
8.Ілеуси та їх патогенез

3.

4. ПАТОФІЗІОЛОГІЯ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ

Порушення травлення у шлунку і сичузі (порушення
секреторної, моторної, всмоктувальної функції шлунку)
Порушення травлення у передшлунках жуйних
Порушення травлення в тонкому кишечнику (порушення
секреторної, моторної, всмоктувальної функції кишечнику)
Порушення травлення внаслідок патології підшлункової
залози
Порушення травлення внаслідок зміни кількості жовчі
Диспепсія

5. Функції травної системи

Перетравлювальна – забезпечує засвоєння білків,
жирів, вуглеводів, вітамінів, мін. реч.;
Бар’єрна – слизова оболонка виділяє в зовнішнє
середовище від внутрішнього;
Інкреторна яка виражається в здатності тканинами
травної системи синтезувати гормони, які стимулюють,
або гальмують функціональну активність травної
системи (секретин, гастроентерин, ентерогастрин,
ентерокініни, панкриозимін).
Екскреторна – видаляються метаболіти обміну
речовин, токсини, тяжкі метали;
Моторна – переміщення калових мас і виділення в
зовнішнє середовище.

6. Розрізняють такі порушення в системі травлення

Порушення апетиту і спраги.
Порушення травлення в ротовій порожнині.
Порушення акту ковтання.
Порушення функції стравоходу.
Порушення травлення у шлунку і передшлунках.
Порушення травлення в тонкому відділі кишечника.
Порушення травлення в товстому відділі кишечника
Порушення акту дефекації.

7.

Загальна етіологія порушень
системи травлення
І. Розлад травлення при порушенні режиму (факторів) годівлі
спостерігають при різкій зміні раціону, особливо при переході із
стійлового періоду на пасовищний.
ІІ. Інфекційні та інвазійні фактори – гельмінти, збудники
інфекцій (сальмонельоз, паратиф, вірусний гастроентерит
поросят, колібактеріоз).
ІІІ. Фактори фізичної і хімічної природи – механічна травма,
радіація, алкоголь, вплив нікотину, отруєння солями тяжких
металів, при уремії.
IV. Доброякісні і злоякісні пухлини, аномалії розвитку, що
призводять до диспепсії, коли в утробі порушується структура
слизової оболонки.
V. Розлади нервової регуляції – стреси, емоції.

8.

ВИДИ ПОРУШЕНЬ АПЕТИТУ
Посилений апетит – булимія, гіперорексія. Спостерігається при ураженні
ЦНС, при хворобах які супроводжуються інтенсивним обміном речовин тиреотоксикоз, при цукровому діабеті, після перенесення інфекційних хвороб,
гельмінтозах, деяких видах мінеральної недостатності, ожирінні,
атеросклерозі, короткочасна булимія виникає при довготривалих недоїдання.
Зниження апетиту – анорексія – при ураженні органів травної системи,
запалення слизової оболонки ротової порожнини, шлунку, кишечнику, при
інфекційних захворюваннях, злоякісних пухлинах, при розладі ССС, гіпоксії,
хворобах, які супроводжуються інтоксикацією, психічних розладах, при
хворобах з лихоманкою – бо пригнічена секреція залоз, анорексія
супроводжується від’ємним азотистим балансом.
Спотворений апетит – парорексія – під час мінерального голодування, при
отруєнні мінеральними добривами, при остеомаляції, при підвищеній
кислотності кишкового вмістимого, порушенні іннервації кишечнику, при
ушкодженні ЦНС, сказі (травоїдні їдять м’ясо, гризуть шкіру і кістки), їдять
підстилку, гризуть та лижуть стіни.
Повна відсутність апетиту – проявляється довготривалим відказом від корму,
що призводить до виснаження і навіть смерті (запалення ротової порожнини,
шлунку, кишечнику, пухлини).

9.

ПОРУШЕННЯ ВЖИВАННЯ ВОДИ В ОРГАНІЗМІ ТВАРИН
Підвищення спраги – полідипсія (надмірне вживання води),
стан який пов’язаний із недостатністю надходження в
організм води (при нестачі в раціоні води), при деяких
ушкодженнях ЦНС і захворюваннях, які супроводжуються
надзвичайним виділенням або втратою рідини – діарея,
блювота, посилення потіння, ексудативний плеврит, перитоніт,
цукровому і нецукровому діабеті. У цих випадках виникає
дегідратація, що і зумовлює підвищену спрагу.
Зниження вживання води – знижена спрага захворювання
травного каналу, які не супроводжуються проносом, а виникає
під час ушкодження зубів, м’язів язика, слизової оболонки рот.
порожнини, глотки, набряк губ, щік, менінгіті, водянка мозку,
пухлини мозку.

10.

РОЗРІЗНЯЮТЬ ТАКІ ПОРУШЕННЯ СЕКРЕЦІЇ
СЛИНИ
Гіперсалівація – збільшення слини, відмічається при запаленнях слизової
оболонки рот. порожнини внаслідок травми, хім. ушкоджень, інфекційних
хвороб (ящур), при ураженні ЦНС (сказ, бутулізм). Призводить до
нейтралізації кислотності шлункового соку, поруш і бактеріальні властив. соку,
нейтралізується пепсин, травлення в шлунку, втрата великої к-ті слини і води,
виснаження – спостер. при гельмінтозах, при подразненні секреторних нервів
слинних залоз центрального і периферичного походження.
Гіпосалівація – зменшення виділення слини, виникає при хронічних
захворюваннях слинних залоз, порушення прохідності проток залоз, атрофії
залоз, при інфекційних хворобах з гарячкою, ендокринних порушеннях
(тіреотоксикоз), обезводненні. Виникає сухість слизових оболонок, при
значних опіках, проносах, діабеті. Це призводить до недостатності
надходження лужних продуктів і кислий вміст нейтралізується неповністю.
Якісні зміни слини - при захворюванні нирок у слині знаходиться багато
сечової кислоти, креатиніну, сечовини при уремії. Із слиною виділяється ряд
шкідливих речовин – жовч при жовтяниці, нітрати та нітрити при нітратних
отруєннях.

11.

Форми порушення секреції:
Гіперацидна форма – відображає підвищену подразливість нервовозалозистого апарату шлунку, яка відповідає початковому етапу порушень. У
шлунку велика кількість соляної кислоти з високим показником загальної
кислотності і вільною соляною кислотою (при гастритах, виразках шлунку і
12-палої кишки).
Астенічна форма – свідчить про функціональне виснаження регуляторного
механізму та залозистого апарату шлунку. У шлунку багато шлункового соку з
високою загальною кислотністю і концентрацією вільної соляної кислоти. При
дачі корму загальна кислотність збільшується, але через 1-1,5 год.
повертається до норми. Ця форма свідчить про функціональне виснаження
регуляторного механізму і залозистого апарату шлунку.
Інертна форма – свідчить про важкі порушення регуляції залозистого апарату
і відображує глибоке гальмування шлункової секреції, незначне виділення
шлункового соку, загальна кислотність в нормі, а вільної к-ти може і не бути.
При дачі корму активізація секреції затримується.
Субацидна форма – мало шлункового соку і загальна кислотність нижче
норми, вільної соляної кислоти мало або відсутня, може перейти у стійкий
стан – ахілію, при якій залози втрачають виділяти вільну соляну кислоту,
пепсин.

12.

Порушення секреторної функції
може проявлятися у вигляді :
Гіперсекреції
Гіпосекреції

13.

Порушення моторної
функції шлунку
Гіперкінези –
Гіпокінези –
посилення
послаблення
скоротливості,
скоротливості у
виникає при
вигляді гіпотонії і
атонії, виникає
недостатній
при пухлинах у
кислотності
шлунку та
шлункового соку,
послабленні
ахілії та
тонусу м'язів.
проносах.
Атонія шлунку
виникає при
пухлинах у
шлунку.

14.

Вигляд язви шлунку, який отриманий за
допомогою ендоскопа

15. Порушення травлення у передшлунках жуйних

Порушення біохімічної рівноваги у рубці
Кетоз
Отруєння аміаком
Отруєння нітратами
Порушення моторної функції передшлунків
Розширення рубця з гіпермоторикою
Розширення рубця з атонією передшлунків
Тимпанія
Травматичний ретикуліт

16.

17.

Травматичний ретикулоперикардит

18. Порушення травлення в кишечнику:

порушення секреторної функції;
порушення всмоктування;
порушення моторної функції;
порушення травлення внаслідок
патології підшлункової залози;
порушення травлення внаслідок зміни
кількості жовчі (гіпохолія, ахолія).

19.

Непрохідність кишечнику – ілеус (ileus), супроводжується
порушенням моторно - евакуаторної функції. Клінічно це проявляється
сильним занепокоєнням тварини, так званим симптомом колік
динамічна
Зміна тонусу
мускулатури
(спазм, параліч
мускулатури)
Перитонити, травми черевної
порожнини, опер. втручання,
зміни хім. складу корму,
зменшення клітковини, як
фізіологічного подразника,
оперативне втручання у
внутрішні органи.
механічна
-інвагінації
-перекручування
-заворот
-пухлини
-кишкові камені
-рубці
-спайки
Закупорка паразитами
(аскариди свиней,
безоари), гематоми,
вроджена відсутність
анального отвору.
гемостатична
- порушення
кровопостачання
кишечнику (тромбоз,
емболія, застійна
гіперемія, набряки)
Емболи личинок,
паразити, виклик.
некрозу і застійних
явищ, набряки.

20.

Патогенез ілеусів
Нервово-рефлекторний
фактор
–
затримка і розкладання кормових мас,
утворення газів і розтягнення стінки,
подразнення інтерорецепторів і сильна
біль, збудження нервових центрів,
перенапруга їх, що гальмує моторику і
посилює
секрецію,
усугубляячи
метеоризм. Виникають застійні вогнища
збудження у корі головного мозку.
Перенапруга нервових центрів і шок.
Гемодинамічні розлади – больові
імпульси пригнічують судиннорухливий
центр,
знижується
кров'яний тиск і підвищується
проникливість капілярів, параліч
судин,
порушення
постачання
кров'ю органів і тканин, гіпоксія,
порушується тканинний обмін,
настає шок.
Порушення водно-сольового балансу – больові
імпульси різко пригнічують всмоктування у
кишечнику, а судинні розлади різко зменшують
всмоктування, секреція соку в деякій мірі
посилюється, вмістиме розтягує стінку кишечнику,
рефлекторно
виникає
блювота,
порушується
всмоктування, спостерігається дегідратація, згущення
крові, збільшення в крові аміаку, сечовини,
інтоксикація і шок.

21.

Схема інвагінації кишечнику. Стрілкою показана
головка інвагінату.
Розправлення інвагінату під час операції

22. Порушення виділення панкреатичного соку

Дія гельмінтів, перехід запалення із сусідніх
органів, порушенні відтоку панкреатичного
соку викликає аутоліз тканин залози під дією
власних ферментів, при цьому виникає
підвищенням
тиску
впротоці
залози,
порушення мікроциркуляції, трофіки та некроз
ділянок.
Недостатність
виділення
соку
підшлункової залози викликає зниження
засвоєння жиру і білку в кишечнику, а також
гниття білку. За цих умов жир видаляється із
калом (50-80%) викликаючи стеаторею.

23.

Гіпохолія, ахолія – (зменшення і
відсутність виділення жовчі) – виникає
при
закупорці
жовчного
протоку
камінцями, паразитами, пухлинами при
запаленні, при набряканні слизової
оболонки протоки, при анемії, хворобах
печінки, при зниженні скорочувальної
здатності жовчного міхура, при цьому
жовч всмоктується в кров і виникає
жовтяниця.

24.

Диспепсія – захворювання новонароджених, яке
характеризується розладом моторної, секреторної,
всмоктувальної і евакуаторної функції шлунку і
кишечнику, що призводить до порушення обміну
речовин та інтоксикації організму.

25.

Дякую за увагу!