Л_4_Зайнятість_населення_та_безробіття

1. Економіка праці

Лекція 4.
Зайнятість населення та безробіття

2. План лекції

1. Економічна та соціальна сутність
зайнятості.
2. Види і форми зайнятості.
3. Державне регулювання зайнятості.
4. Безробіття: сутність і чинники формування.
Види безробіття.
5. Соціальний захист безробітних.

3.

1. Економічна та соціальна
сутність зайнятості

4. Зайнятість населення - це

певна сукупність соціально-трудових відносин
між людьми з приводу забезпечення
працездатного населення робочими місцями;
формування, розподілу і перерозподілу трудових
pecypciв з метою участіi в суспільно-корисній
праці і забезпечення розширеного відтворення
робочої сили.

5. Закон України «Про зайнятість населення»

Зайнятість (employment) - не заборонена
законодавством діяльність осіб, пов'язана із
задоволенням їх особистих та суспільних потреб з
метою одержання доходу (заробітної плати) у
грошовій або іншій формі, а також діяльність
членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську
діяльність
або
працюють
у
суб'єктів
господарювання, заснованих на їх власності, у
тому числі безоплатно.

6. Соціально-економічний зміст зайнятості

7. Право на зайнятість:

1. Кожен має право на вільно обрану зайнятість.
2. Примушування до праці у будь-якій формі
забороняється.
Добровільна незайнятість особи не може бути
підставою для притягнення її до відповідальності.
Зайнятість населення забезпечується шляхом
встановлення відносин, що регламентуються
трудовими договорами (контрактами), провадження
підприємницької та інших видів діяльності, не
заборонених законом.

8. До зайнятого населення належать особи:

які працюють за наймом на умовах трудового договору
(контракту) або на інших умовах, передбачених
законодавством, особи;
які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі
члени особистих селянських господарств);
проходять військову чи альтернативну (невійськову)
службу;
на законних підставах працюють за кордоном та які мають
доходи від такої зайнятості;
які навчаються за денною або дуальною формою здобуття
освіти у закладах загальної середньої, професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої та вищої
освіти та поєднують навчання з роботою.

9. До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють
догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I
групи або за особою похилого віку та отримують
допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до
законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу,
прийомні батьки, якщо вони отримують грошове
забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II
групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком
лікарської комісії медичного закладу потребує постійного
стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на
догляд за нею відповідно до законодавства.

10. До зайнятого населення не належать:

іноземці та особи без громадянства, які
перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана
із забезпеченням діяльності іноземних посольств і
місій або виконанням своїх професійних чи
трудових обов'язків перед роботодавцем нерезидентом.

11. Статуси зайнятості щодо економічно активного населення:

наймані працівники (employees);
працюючі не за наймом (self-employed);
роботодавці (employers);
працюючі на індивідуальній основі (working on an
individual basis);
неоплачувані робітники сімейних підприємств (not
wage and salary workers).

12. Розрахунок рівня зайнятості:

1-й спосіб:
Частка зайнятих у загальній чисельності населення
Рз = Чз / Чн × 100%,
де Рз - рівень зайнятості, %;
Чз - чисельність зайнятого населення, відповідно до
балансу трудових ресурсів, осіб;
Чн - чисельність населення, відповідно до балансу
трудових ресурсів, осіб.

13. Розрахунок рівня зайнятості:

2-й спосіб:
Частка зайнятих в економічно активному населенні
Рз = Чз / Чеан × 100%,
де
Чз - чисельність зайнятого населення, відповідно до
балансу трудових ресурсів, осіб;
Чеан — чисельність економічно-активного населення,
осіб.

14. Рівень зайнятості та безробіття в Україні (за методологією МОП)

Економічне-активне
населення, осіб
в т.ч.
Зайняті
%
Безробітні
%
2015 р.
18 097,9
2016 р.
17 955,1
2017 р.
17 854,4
2018 р.
17 939,5
2019 р.
18 066,0
16 443,2
56,7
1 654,7
9,1
16 276,9
56,3
1 678,2
9,3
16 156,4
56,1
1 698,0
9,5
16 360,9
57,1
1 578,6
8,8
16 578,3
58,2
1 487,7
8,2

15. Міністерство фінансів України https://index.minfin.com.ua/ua/labour/unemploy/register/2025/

16. Економічний, соціальний та демографічний аспекти зайнятості:

Економічний аспект зайнятості полягає в діяльності працездатного
населення по створенню валового внутрішнього (ВВП)
продукту або національного доходу.
Корисність зайнятості виявляється в її впливі на
економічний потенціал суспільства, рівень і якість
життя населення, добробут окремих громадян і може
бути оцінена конкретними економічними параметрами.

17. Економічний, соціальний та демографічний аспекти зайнятості:

Соціальний аспект зайнятості виконання таких видів діяльності, які в більшості
випадків не роблять безпосереднього (прямого)
впливу на економічний потенціал суспільства.
Корисність може бути оцінена на соціально-якісному
рівні ступенем їх значності для нормального
функціонування держави.
До таких видів діяльності можна віднести: навчання в
учбових закладах (денна форма), служба в армії,
виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого
віку, участь в роботі суспільних організацій тощо.

18. Економічний, соціальний та демографічний аспекти зайнятості:

Демографічний аспект зайнятості –
забезпечення зайнятості з урахуванням відповідних
демографічних ознак: статевих, освітніх,
територіальних, національних, расових, складу сім'ї,
рівня доходів тощо.
Три змістовні аспекти зайнятості пов'язані між собою і
є єдиним цілісним поняттям – зайнятість населення.

19. Отже,

Зайнятість – це сукупність економічних,
правових, соціальних, національних та інших відносин,
які пов'язані із забезпеченням працездатного
населення робочими місцями і його участю в суспільно
корисній діяльності.
Зайнятість показує, наскільки працездатне
населення забезпечено робочими місцями, показує
рівень соціального захисту в реалізації права на
працю.

20.

2. Види і форми
зайнятості

21. Форми занятості населення:

повна - зайнятість працівника за нормою робочого
часу, передбаченою згідно із законодавством,
колективним або трудовим договором;
неповна - зайнятість працівника на умовах
робочого часу, що менший від норми часу,
передбаченої
законодавством,
і
може
встановлюватися за договором між працівником і
роботодавцем з оплатою праці пропорційно
відпрацьованому часу або залежно від виробітку;

22. Концептуально занятість населення поділяють на:

вільно обрана - реалізація права громадянина
вільно обирати вид діяльності, не заборонений
законом (зокрема такий, що не пов'язаний з
виконанням оплачуваної роботи), а також професію
та місце роботи відповідно до своїх здібностей і
потреб;
продуктивна - зайнятість, що дає змогу
забезпечити ефективне суспільне виробництво та
задовольнити потреби працівника на рівні не
менше встановлених законодавством гарантій.

23. Види зайнятості за класифікаційними ознаками:

за характером діяльності;
за галузевою належністю;
за соціальною належністю;
за формами власності;
за територіальною ознакою;
за статево-віковою ознакою.

24. За формами організації робочого часу:

повна зайнятість – це зайнятість протягом
повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка
приносить дохід в нормальних для конкретного
регіону розмірах;
неповна зайнятість – це зайнятість певної
особи або протягом неповного робочого часу,
або з неповною оплатою, або з неповною
ефективністю.

25. За статусом діяльності:

первинна зайнятiсть — це зайнятість за
основним мiсцем роботи, тобто там, де
знаходиться трудова книжка особи;
вторинна зайнятiсть — це зайнятiсть
додаткова, на iншому пiдприємствi або
нерегламентована.

26. За стабільністю трудової діяльності:

постійна зайнятість - відзначається
відносною стабільністю місця роботи;
тимчасова зайнятість - пов’язана з
тимчасовим, епізодичним або сезонним
характером роботи.

27. За формами правової регламентації:

легальна зайнятість - забезпечення місцем
роботи відповідно до нормативно-правових
норм про працю;
нелегальна зайнятість (тіньова) – діяльність
громадян не регламентується жодними
державними документами.

28. Суб’єкти тіньової зайнятості:

працівники і власники дрібних
незареєстрованих виробничих одиниць;
офіційно не оформлені працівники в
зареєстрованих підприємствах і організаціях;
працівники формального сектора, які
здійснюють діяльність на робочому місці,
результати якої офіційно не враховуються;
підприємці формального сектора, які
здійснюють необліковану діяльність.

29.

3. Державне регулювання
зайнятості

30. Державна політика зайнятості населення базується на принципах:

1) пріоритетності забезпечення повної, продуктивної
та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації
активної соціально-економічної політики держави;
2) відповідальності держави за формування та
реалізацію політики у сфері зайнятості населення;
3) забезпечення рівних можливостей населення у
реалізації конституційного права на працю;
4) сприяння ефективному використанню трудового
потенціалу та забезпечення соціального захисту
населення від безробіття.

31. Метою державної політики у сфері зайнятості населення є:

забезпечення рівних можливостей особам у
реалізації їх права на працю;
сприяння підвищенню професійного рівня
працездатного населення відповідно до суспільних
потреб;
сприяння зайнятості населення, у тому числі в
сільській місцевості та на депресивних територіях;
забезпечення економіки кваліфікованими кадрами;

32. Метою державної політики у сфері зайнятості населення є:

збалансування попиту на робочу силу (створення належної
кількості робочих місць) та її пропонування (створення умов
для професійного розвитку, гідних умов для праці);
пріоритетність забезпечення повної та продуктивної вільно
обраної зайнятості;
забезпечення соціального захисту осіб у разі настання
безробіття;
посилення соціального та правового захисту громадян
України, які працюють за кордоном, у т. ч. шляхом
активізації міжнародного співробітництва, укладення
міжнародних договорів, що стосуються питань захисту прав
трудових мігрантів.

33. Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є:

створення умов для розвитку економіки та сприяння
створенню нових робочих місць;
задоволення попиту пріоритетних галузей економіки у
висококваліфікованих працівниках;
посилення мотивації до легальної і продуктивної праці;
активізація підприємницької ініціативи та самостійної
зайнятості населення;
удосконалення системи професійного навчання з
урахуванням інтересів особистості, потреб економіки та
ринку праці;

34. Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є:

збалансування попиту і пропонування щодо обсягу та
рівня кваліфікації робочої сили на ринку праці шляхом
системного прогнозування потреб економіки;
сприяння зайнятості громадян;
міжнародне співробітництво у сфері забезпечення
соціального захисту громадян України, які працюють за
кордоном;
взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, роботодавців та професійних спілок з
метою забезпечення повної та продуктивної вільно
обраної зайнятості

35. Органи, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення:

Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Міністерство соціальної політики, сім'ї та
єдності України - центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері зайнятості
населення та трудової міграції
інші центральні органи виконавчої влади
органи місцевого самоврядування

36.

4. Безробіття: сутність і
чинники формування.
Види безробіття

37. Безробіття -

Безробіття соціально-економічне явище у суспільстві, за якої
частина активних працездатних громадян не
може знайти роботу, яку вони здатні виконувати,
що обумовлено переважанням пропозиції над
попитом.

38. Безробітні громадяни (за визначенням Міжнародної організації праці (МОП):

особи віком 15-70 років (зареєстровані та
незареєстровані у державній службі зайнятості),
які одночасно відповідають умовам:
• не мають роботи (прибуткового заняття);
• шукають роботу (або намагаються організувати
власну справу);
• готові приступити до роботи протягом двох
наступних тижнів

39. До безробітних зараховують працездатних громадян України працездатного віку, які:

через відсутність роботи не мають заробітку або
інших передбачених законодавством доходів;
готові і здатні приступити до відповідної роботи;
зареєструвалися у державній службі зайнятості
як такі, що шукають роботу.

40. Абсолютний показник безробіття (показує його масштаби) - це

кількість (чисельність) безробітних.

41. Рівень безробіття - відносний показник безробіття:

За методологією Міжнародної організації праці
(МОП):
Рб =Чб / Чеан × 100%,
де Рб — рівень безробіття, %;
Чб — чисельність безробітних, що зареєстровані в
службі зайнятості, осіб;
Чеан — чисельність економічно-активного населення,
осіб.
В Україні: Рб = Чб / Чппв × 100%,
де Чппв — чисельність працездатного населення
працездатного віку відповідно до балансу трудових
ресурсів, осіб.

42. Чинники формування безробіття:

нестача сукупного ефективного попиту;
негнучкість системи відносних цін та рівня оплати
праці;
недостатня мобільність робочої сили;
структурні зрушення в економіці;
дискримінація на ринку праці;
демографічні зміни в чисельності та складі робочої
сили;
сезонні коливання в рівнях виробництва окремих
галузей економіки.

43.

ВИДИ
інституцій
не
БЕЗРОБІТТЯ
приховане
добровільне
застійне
фрикційне
структурне
молодіжне
технологічне конверсійне
циклічне

44. Види безробіття

Інституційне безробіття — це вид
безробіття,
що
виникає
через
недосконалість ринку праці, правові норми
або дії державних структур, які знижують
ефективність працевлаштування. До причин
належать висока мінімальна зарплата,
надмірні соцвиплати, неефективна робота
центрів зайнятості, податкова система та
дискримінація при наймі.

45. Види безробіття

Приховане безробіття — це економічний
феномен,
коли
працівники
формально
працевлаштовані, але фактично не задіяні на
повну потужність, працюють неповний день
або перебувають у неоплачуваних відпустках,
зберігаючи трудові відносини. Воно не
відображається в офіційній статистиці, але
знижує реальні доходи та свідчить про глибокі
структурні проблеми в економіці, зокрема
зниження попиту на продукцію

46. Види безробіття

Добровільне безробіття – безробіття,
пов’язане з тим, що частина працездатного
населення не бажає працювати за ставку
заробітної плати, яка визначається
співвідношенням попиту і пропозиції в умовах
ринку.
Вона існує при наявності вільних робочих місць,
коли потенційного робітника не влаштовує рівень
заробітної плати або характер праці (важка,
нецікава, непрестижна).

47. Види безробіття

Застійне безробіття (або довгострокове) —
це тривала відсутність роботи (зазвичай понад 18
місяців), яка переривається лише випадковими,
тимчасовими підробітками. Це форма вимушеного
безробіття, що охоплює людей, які не можуть
знайти постійну роботу, втрачають
кваліфікацію, мотивацію та часто переходять у
категорію постійних безробітних.

48. Види безробіття

Фрикційне безробіття (так зване молодіжне
безробіття ) — це тимчасова, добровільна
форма безробіття, пов'язана з пошуком або
очікуванням кращої роботи (триває 1–3 місяці).
Воно охоплює людей, які змінюють місце
проживання, професію, вперше шукають
роботу або звільнилися за власним бажанням.
Це природний процес, що відображає плинність
робочої сили.
.

49. Види безробіття

Молодіжне безробіття - це вид фрикційнеого
безробіття - характеризується непропорційно
високою питомою вагою молоді (віком 16—24
роки) у складі безробітних, має характер
переважно функціонального безробіття.
.

50. Види безробіття

Структурне безробіття — це вид вимушеного
безробіття, спричинений невідповідністю
кваліфікації або навичок працівників вимогам
нових робочих місць через науково-технічний
прогрес (НТП) та зміни в структурі економіки.
Воно має тривалий, стійкий характер, потребує
перекваліфікації працівників і є частиною
природного рівня безробіття

51. Види безробіття

Технологічне безробіття —
це вид структурного безробіття, що виникає
через впровадження нових технологій,
автоматизації та науково-технічного прогресу.
Воно заміщує працю людей машинами,
роблячи певні професії непотрібними, та
вимагає від працівників перекваліфікації. Його
компенсують нові робочі місця, створення
нового обладнання та зростання попиту на
продукцію.

52. Види безробіття

Конверсійне безробіття — це вид
структурного безробіття, спричинений
скороченням чисельності збройних сил та
зменшенням зайнятих у галузях обороннопромислового комплексу (ВПК). Воно виникає
під час конверсії — переведення військового
виробництва на випуск цивільної продукції, що
потребує часу на перекваліфікацію персоналу.

53. Види безробіття

Циклічне безробіття — це вимушене
звільнення працівників, зумовлене спадом
ділової активності, економічною кризою або
рецесією, коли падає сукупний попит на товари
та послуги. Воно є тимчасовим, зникає або
мінімізується під час економічного піднесення.
Основна причина — скорочення виробництва
підприємствами для зниження збитків.

54.

У вітчизняній літературі суму фрикційного і
структурного безробіття називають
терміном “природне” безробіття, що
визначає його природний рівень.

55.

Природний рівень безробіття - це такий
його рівень, при якому фактори, які
підвищують і зменшують ціни і заробітну
плату, знаходяться в рівновазі. Існує
декілька тлумачень природного,
нормального рівня безробіття. Одне з
найбільш поширених розглядає його як
рівень, при якому інфляція не зростає
швидкими темпами.

56.

Отже, до природного безробіття відносять
фрикційне і структурне. Перевищення
безробіттям природного рівня визначається,
на думку західних економістів, циклічними
факторами.

57.

Меті
визначення
природного
рівня
безробіття служить концепція потенційного
валового національного продукту (ВНП), яка
фактично узаконює достатньо високу норму
безробіття. Згідно з цією концепцією
потенційний ВНП досягається при повному
завантаженні основного капіталу, під яким
розуміють
завантаження
виробничих
потужностей
обробної
промисловості
приблизно на 86%.

58.

Спробу математичними розрахунками
визначити рух рівня безробіття і зайнятості
залежно від відхилення фактично
виробленого ВНП від потенційного здійснив
американський учений Артур Оукен (19281980).

59.

Він вивів закон, згідно з яким щорічний
приріст реального ВВП приблизно на 2,7%
утримує кількість безробітних на постійному
рівні.
Кожні
додаткові
2%
приросту
реального
ВВП
зменшує
чисельність
безробітних на 1%.

60. Закон Оукена -

Закон Оукена якщо фактичний рівень безробіття перевищує
природний на 1 %, то економіка країни
недоотримує 2,5 % ВВП.
(Y-Y*)/(Y*) = -β (U – U*) , де
Y – фактичний ВВП
Y* - потенційний ВВП
U – фактичний рівень безробіття
U* - природний рівень безробіття
-β – коефіцієнт Оукена (β = 2,5)

61.

Соціально-економічні наслідки безробіття

62.

5. Соціальний захист
безробіття

63. Соціальний захист безробітних

Громадяни мають право, що включає право на
забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової
втрати працездатності, годувальника, безробіття з
незалежних від них обставин, а також у старості та в
інших передбачених законом випадках.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків
громадян, підприємств, установ і організацій, а також
бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;
створенням мережі державних, комунальних, приватних
закладів для догляду за непрацездатними.
Конституція України, ст. 46

64. Соціальний захист у разі настання безробіття - це

комплекс заходів, передбачений загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням і
законодавством про зайнятість населення.
Закон України «Про зайнятість населення», ст. 1
Види соціального забезпечення безробітних:
допомога по безробіттю
допомога на поховання в разі смерті безробітного
або особи, яка перебувала на його утриманні.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття»

65. Соціальні послуги:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації у професійно-технічних і вищих
навчальних закладах;
пошук підходящої роботи і сприяння у
працевлаштуванні, в тому числі шляхом організації
громадських робіт для безробітних;
надання роботодавцям, які працевлаштовують певні
категорії громадян, компенсації;
надання роботодавцям – суб’єктам малого
підприємництва, які працевлаштовують безробітних,
компенсації;

66. Соціальні послуги:

надання ваучера для підтримання
конкурентоспроможності деяких категорій громадян
шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення
кваліфікації за професіями і спеціальностями для
пріоритетних видів економічної діяльності;
здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо
переміщених осіб;
інформаційні й консультаційні послуги, пов’язані із
працевлаштуванням.

67. Система соціального забезпечення безробітних включає:

загальнообов’язкове державне соціальне
страхування;
соціальну підтримку;
законодавчо встановлені пільги та юридичні
гарантії;
державні цільові соціальні програми.

68. Механізм соціального захисту безробітних в Україні є

є комплексним та передбачає взаємодію інструментів
як активної, так і пасивної політики.
Інструменти активної політики спрямовані на
підвищення конкурентоспроможності безробітних на
ринку праці, активізацію зусиль їх працевлаштування.
Інструменти пасивної політики спрямовані на
компенсацію втраченого трудового доходу в період
незайнятості.

69. Гранти від держави на відкриття чи розвиток бізнесу

Урядовий проект «єРобота» передбачає надання грантів для започаткування
бізнесу, розвитку підприємництва та навчання. Проєкт
включає 6 грантових програм:
мікрогранти для створення власного бізнесу;
гранти для розвитку переробного підприємства;
державне фінансування закладки саду;
кошти для розвитку тепличного господарства;
грант на реалізацію стартапу, у тому числі в сфері ІТ;
кошти на навчання ІТ-спеціальностям.

70. «Власна Справа» від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України -

«Власна Справа» від Міністерства
економіки, довкілля та сільського
господарства України частина урядової програми «єРобота» та дієва
підтримка мікро- та малого бізнесу.
Мета програми - створення нових робочих місць.
Громадяни України, що є суб’єктами господарювання
(фізична особа підприємець чи юридична особа), а
також громадяни України, що тільки збираються стати
суб’єктами господарювання, мають можливість
отримати мікрогрант для започаткування власного
бізнесу або розвитку існуючого, максимальна сума
становить 250 тис. грн.

71. «Армія відновлення» -

«Армія відновлення» Люди, які з різних причин залишились без роботи,
зможуть долучитись до «Армії відновлення» через
виконання суспільно корисних робіт з відбудови
країни.
Оплата здійснюватиметься державою на рівні
мінімальної зарплати.

72. Це можуть бути як роботи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил України, так і на забезпечення загальних потреб

функціонування економіки та
життєдіяльності населення.
Зокрема, це може бути:
розбір завалів та відновлення будинків,пошкоджених у
результаті бойових дій,
заготівля дров для військових та населення,
розвантаження гуманітарної допомоги,
укріплення дамб,
розчищення автомобільних доріг від завалів,
надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, людям
з інвалідністю, людям літнього віку.
Перелік таких робіт залежить від потреб конкретного регіону.
Їх виконання держава оплатить у розмірі не нижче мінімальної
зарплати.

73. Майже 135 тис. українців залучені до «Армії відновлення» (на 28.05.2024 р.)

Суспільно корисні роботи здійснюються у 19
регіонах країни. Серед найбільш активних
учасників проєкту:
Харківська область - видано 23 850
направлень;
Донецька область - 16 300 направлень;
Київська область - 15 000 направлень;
Чернігівська область - 14 800 направлень;
Полтавська область - 14 500 направлень.

74.

Відповідно до статті 43 Конституції України
використання примусової праці забороняється.
Згідно з Порядком реєстрації, перереєстрації
безробітних та ведення обліку осіб, які шукають
роботу, відмова від виконання суспільно корисних
робіт в умовах воєнного стану є підставою для
припинення центром зайнятості реєстрації
безробітного та відповідно скасування права
отримання виплат за цим видом страхування.