Україна в умовах перебудови СРСР

1.

2.

3.

Нездатність
СРСР належним
чином реагувати
на глобальні
проблеми
Науково-технічне
відставання
СРСР від
провідних країн
світу
Загроза
соціального вибуху
і розпаду СРСР

4.

Докорінні зміни
внутрішній і зовнішній
політиці розпочалися,
коли 11 березня 1985 р.
після смерті К. Черненка
Генеральним секретарем
ЦК КПРС було обрано
Михайла Горбачова.
Генсекретар ЦК КПРС
1985-1991 рр.
Президент СРСР
1990-1991 рр.

5.

В економіці:
перехід до
інтенсивних
методів
господарювання
У соціальній
сфері: поліпшення
матеріального
добробуту людей
В ідеології:
ліквідація
цензури,
гласність
У внутрішній
політиці:
демократизація
суспільного
життя
У зовнішній
політиці:
припинення
«холодної війни»

6.

Керівництво України в роки
«перебудови»
Перший секретар ЦК
КПУ
Голова Ради міністрів
УРСР
Голова Верховної Ради
України УРСР
(з 1990 р.)
В. Щербицький
1972-1989
О. Ляшко
1972-1987
В. Івашко
1990
В. Івашко
1989-1990
В. Масол
1987-1990
Л. Кравчук
1990-1991
С. Гуренко
1990-1991
В. Фокін
1990-1992

7.

політичний термін, що позначає
політику максимальної
відвертості (відкритості) у
діяльності державних установ і
свободи інформації. У вузькому
сенсі, в сучасному
слововживанні, основний
компонент політики перебудови,
яку проводив М. Горбачов.

8.

Це програма зовнішньополітичної діяльності СРСР періоду «перебудови».
Базувалася на тезі про єдність людської цивілізації, пріоритеті загальнолюдських
цінностей, ідеї мирного співіснування, ядерного роззброєння, гласності та
плюралізму.
Термін поширився в 1987 р., з виходом у світ книги
М. Горбачова «Нове політичне мислення для нашої країни і
для всього світу».
Програма передбачала відмову від
висновку про розкол сучасного світу на
соціалістичну й капіталістичну системи,
визнання світу єдиним і взаємозалежним,
проголошення універсальним засобом
розв’язання
міжнародних
проблем
дотримання балансу інтересів різних
держав,
визнання
пріоритету
загальнолюдських цінностей над будьякими іншими (класовими, національними,
релігійними тощо).

9.

Опрацювати текст §17. Зошит частина ІІ, С. 4 – 5.