ТДП. Система права і система законодавства

1. Система права і система законодавства

1.
2.
3.
4.
План лекції:
Система права та його структура.
Співвідношення системи права і системи
законодавства.
Система законодавства та його структура.
Систематизація нормативно-правових актів.

2. Питання 1. Система права та його структура

Система права — це сукупність чинних
принципів і норм права, якій притаманні
єдність, узгодженість, диференціація (поділ)
і згрупованість норм у відносно самостійні
структурні утворення (інститути, галузі
та підгалузі права).
Головними структурними елементами права, крім
правових норм,стають їх організовані об’єднання —
інститути права, підгалузі права,галузі права:
1) Норма права — первинний, найменший структурний
елемент права, який за своєю сутністю є правилом
поведінки, визнаним і охоронюваним державою.

3. 2) Інститут права — це уособлена група правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини конкретного виду. (наприклад,

інститут права власності в галузі цивільного
права, інститут відповідальності в галузі
адміністративного права, інститут виборів у галузі
конституційного права та ін.).
Інститут права характеризується тим, що: а) регулює
певний вид (окрему ділянку, фрагменти, сторону)
однорідних суспільних відносин; б) є складовою
частиною однієї або декількох галузей права; в)
функціонує автономно, відносно самостійно в межах
галузі права, тобто регулює суспільні відносини
незалежно від інших інститутів права
.

4. 3) Підгалузь права - певна сукупність (об’єднання) правових інститутів, що об’єктивно складається в межах однієї галузі права.

Підгалузь права регулює специфічне коло відносин у
межах сфери правового регулювання відповідної галузі
права (наприклад, у складі конституційного права
вирізняють такі підгалузі, як парламентське,
муніципальне право; цивільного — зобов’язальне,
авторське, винахідницьке, спадкове право; фінансового
— бюджетне, податкове, банківське право.
Деякі галузі права, для яких характерні компактність
змісту, не мають у своєму складі підгалузей права
(наприклад, кримінально-процесуальне, цивільнопроцесуальне).)

5. 4) Галузь права — уособлена сукупність норм, спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин.

Ознаки:
– найбільш великим за обсягом підрозділом (частиною)
системи права;
– має власний предмет регулювання;
– складається з інститутів права, побудованих у галузі
права за предметом і методом правового регулювання;
– відносно самостійна від інших об’єднань правових
норм у системі права.
Галузі права можна поділити на такі види:
1) фундаментальні (профілюючі), до яких традиційно
належать конституційне, цивільне, адміністративне,
кримінальне, цивільне-процесуальне, кримінальнопроцесуальне право. Дані галузі права є юридично

6. первісними, тобто містять вихідний правовий матеріал, який потім так чи інакше використовується при формуванні правових режимів

інших галузей права.
2) спеціальні, в яких головні правові режими
модифіковано, пристосовано до особливих сфер життя
суспільства (трудове, земельне, сімейне та ін.);
3) комплексні, для яких характерне сполучення
різнорідних інститутів профілюючих (фундаментальних)
та спеціальних галузей, наприклад, підприємницька
(господарська), торговельна, морська та ін.
Питання 2. Співвідношення системи права і системи
законодавства
Категорія «система законодавства» є однією з найпоши
реніших у сучасній юридичній науці та юридичній
практиці. Важливе місце вона посідає і в теорії права.

7. Особливістю цього поняття (категорії) є його використання для позначення певних сукупностей, не завжди однакових за формою і

рівнем юридичної сили
нормативно-правових актів, які приймаються різними
органами держави, посадовими особами,
самоврядними організаціями. В одних випадках мають
на увазі тільки сукупність законів; в інших — закони,
укази Президента України і урядові постанови (саме
так витлумачив термін «законодавство»
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9
липня 1998 р., додавши до них «чинні міжнародні
договори України, згода наобов’язковість яких надана
Верховною Радою України...»), в третіх — і це майже
стало традиційним — усю чинну в межах країни
(держави) сукупність нормативно-правових актів.

8. Інколи поняття «ситема законодавства» неточно використовується як синонім поняття «право», що є помилковим!! Оскільки система

законодавства — це
передусім форма вираження права, тобто засіб
існування, виразу і організації правових норм у цілісну,
внутрішньо узгоджену систему.
Під системою законодавства, маємо на увазі усю
систему чинних,взаємодіючих нормативно-правових
актів. У більш повному обсязі це поняття може бути
визначене як форма існування права, спосіб надання
юридичного значення нормам пра ва, засіб їх організації
та поєднання в конкретні статті, норма- тивні
приписи, нормативно-правові акти, інститути та
галузі законодавства.

9. Співвідношення понять “система права” і “система законодавства”:

1) якщо система права має об’єктивний характер, то система
законодавства залежить від суб’єктивного чинника —
діяльності законодавця, інших суб’єктів правотворчих
повноважень;
2) право як явище завжди виступає системою норм, а
законодавство — системою нормативно-правових актів;
3) для системи права первинним елементом є її норма, для
системи законодавства ним є нормативно-правовий
припис;
4) Система законодавства є ширшою за систему права,
оскільки дуже часто включає те, що не може бути
віднесеним до норм права, — різні програмні положення,
вказівки на мету і мотиви видання тих чи інших актів;
5) ці системи різняться за значенням і роллю, а саме за предметом
і методом правового регулювання. Так, для галузі права

10. характерні однорідні суспільні відносини, що нею регулюються, а також застосування одного головного методу правового

регулювання, то для галузі законодавства це
необов’язково. Предмет галузі законодавства становлять, як
правило, різні суспільні відносини, наприклад: відносини в
державному управлінні, відносини в народному господарстві,
види господарської діяльності тощо.
6) система права і система законодавства різняться за своєю
внутрішньою будовою. Для системи права характерна
логічна будова (норма права- інститут права-підгалузь правагалузь права), система законодавства побудована відповідно
до юридичної сили нормативно-правових актів.
Питання 3. Система законодавства та його
структура.
- це спосіб звязку між її елементами

11. Розрізняють функціональну, горизонтальну, ієрархічну (вертикальну) структури. 1) Залежно від функціонального призначення

нормативно-правових актів можна виокремити:
- головні нормативно-правові акти (основи
законодавства, кодекси);
- допоміжні нормативно-правові акти, тобто такі, які
вносять часткові зміни в чинні (головні) нормативноправові акти (викладення певного акта в новій редакції);
- нормативно-правові акти, які виконують оперативну
функцію припинення юридичної сили окремих
нормативних положень або їх первинних структурних
частин — статей, приписів, підпунктів, абзаців
тощо.
2) За обсягом нормативного матеріалу вирізняють
такі елементи горизонтальної структури законодавства:

12. нормативно-правовий припис; - нормативно-правовий акт; - інститут законодавства; - галузь законодавства. 3) Від юридичної сили

-нормативно-правовий припис;
- нормативно-правовий акт;
- інститут законодавства;
- галузь законодавства.
3) Від юридичної сили нормативно-правових актів,
вирізняють ієрархічну вертикальну структуру:
- Конституція України;
- закони та кодекси;
- нормативні укази і розпорядження Президента
України;
- нормативно-правові акти центральних та місцевих
органів влади.

13. Питання 4. Систематизація нормативно-правових актів

це діяльність зі зведення нормативноправових актів у впорядковану систему.
Об’єктами систематизації виступають як система
законодавства в цілому, так і її окремі частини
(нормативно-правові акти, їх статті тощо).
Суб’єкти систематизації поділяються на дві групи.
До першої групи входять спеціально вповноважені
компетентні органи державної влади та органи
місцевого самоврядування. Така систематизація
називається офіційною.
До другої групи належать приватні особи — громадяни
та організації. Така систематизація називається
неофіційною.

14. В юридичній науці виділяють чотири види (або форми) систематизації нормативно-правових актів:

1. Облік нормативно-правових актів — це діяльність зі
збирання, фіксування в логічній послідовності та
зберігання нормативно-правових актів, підтримання їх у
актуальному стані з урахуванням усіх змін та доповнень,
а також зі створення спеціальних систем їх
нагромадження і пошуку.
-
Журнальний облік;
Картковий облік;
Електронний облік.
Державні реєстри нормативно-правових актів.
2. Інкорпорація являє собою впорядкування нормативноправових актів без зміни їхнього змісту шляхом їх
зведення в єдині друковані видання (збірники, зібрання,
довідники, періодичні видання та ін.) за хронологією
та/або предметом регулювання.

15. Види інкорпорацій: 1. Офіційна - являє собою підготовку та оприлюднення збірників і зібрань нормативно-правових актів органами,

що їх видали,або спеціально уповноваженими на цю
діяльність органами.
2. Неофіційна - здійснюється в межах підприємницької
діяльності упорядників та видавців
В Україні найпоширенішими результатами інкорпорації є
збірники та зібрання законодавства.
3. Консолідація є зведенням у єдиний нормативноправовий акт декількох актів, що регулюють певну
сферу суспільних відносин без зміни їх змісту.
В Україні не застосовується!!!!!!!!!!!

16. 4. Кодифікація - здійснення шляхом перероблення та зведення правоих норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений

нормативно-правовий акт, котрий
системно і вичерпно регулюєпевну сферу суспільних
відносин, як правило, на галузевому рівні.
Головними видами кодифікаційних актів є основи
законодавства і кодекси.
Основи законодавства — це кодифікаційний акт, що містить
найбільш загальні норми і визначає цілі та принципи
правового регулювання певної групи суспільних відносин.
Кодекс — це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний,
внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що
забезпечує на науковій основі повне, узагальнене та
системне регулювання суспільних відносин у відповідній
галузі або підгалузі законодавства.