Психофармакотерапія у психосоматиці

1.

Психофармакотерапія у
психосоматиці
презентація

2.

Вступ
Психосоматичні розлади є складною групою станів, у
розвитку яких поєднуються соматичні та психічні
чинники. Сучасна медицина визнає, що емоційні
переживання, стрес та порушення психічної рівноваги
безпосередньо впливають на фізичне здоров’я людини.
Психофармакотерапія в цьому контексті виступає
важливим інструментом лікування, спрямованим на
регуляцію нейробіологічних механізмів, що лежать в
основі виникнення психосоматичних симптомів.

3.

Поняття психосоматики
Психосоматика — це напрям
медицини та психології, що
вивчає вплив психічних
процесів на розвиток
соматичних захворювань.
До психосоматичних розладів
зазвичай відносять:
• серцево-судинні патології
(гіпертонія, ішемічна хвороба
серця);
• бронхіальну астму;
• тощо.
Основна ідея: емоційні
конфлікти, тривалий стрес і
депресивні стани запускають
фізіологічні зміни в організмі,
що проявляються у вигляді
хронічних хвороб.

4.

Психофармакотерапія: визначення
Психофармакотерапія — це
використання лікарських
засобів для впливу на
психічні процеси, з метою
корекції психоемоційного
стану та зменшення проявів
психосоматичних розладів.
Основні завдання
психофармакотерапії:
• зниження тривожності та
депресивних симптомів;
• нормалізація сну та відновлення
нервової регуляції;
• зменшення соматичних проявів,
спричинених психічними
факторами;
• підвищення ефективності
комплексного лікування, яке
включає психотерапію та
соматичну терапію.

5.

Основні групи
психофармакологічних засобів
Анксіолітики
Антипсихотики
Анксіолітики (транквілізатори)
— зменшують тривожність,
напруження, нормалізують
сон.
Антипсихотики (нейролептики) —
у невеликих дозах
застосовуються для корекції
психосоматичних проявів.
Антидепресанти
Нормотиміки
Антидепресанти —
регулюють нейромедіаторний
баланс, покращують
емоційний стан, знижують
соматичні скарги.
Нормотиміки — стабілізують
емоційний фон і знижують
ризик рецидивів.

6.

Роль антидепресантів у
психосоматичних розладах
Антидепресанти є однією з
найбільш ефективних груп
препаратів у лікуванні
психосоматики.
Вони відновлюють роботу
серотонінергічних і
норадреналінергічних систем
мозку.
Особливо важливим є
застосування антидепресантів
нового покоління (СІЗЗС, СІЗЗСН),
які відзначаються кращою
переносимістю та безпечністю.

7.

Антидепресанти у лікуванні
психосоматичних розладів
Антидепресанти відіграють особливу роль у
терапії психосоматичних захворювань, адже
вони впливають не лише на емоційний стан
пацієнта, а й на перебіг соматичних
симптомів.
У випадках, коли тривала депресія чи
пригнічений настрій провокують
загострення серцево-судинних,
шлунково-кишкових або
дерматологічних проблем,
фармакологічна корекція допомагає
знизити інтенсивність проявів.
Впливаючи на баланс
нейромедіаторів, ці препарати
нормалізують функціонування
нервової системи, зменшують
рівень стресу та створюють умови
для відновлення фізичного
здоров’я.

8.

Анксіолітики та їх вплив
01
Серед методів фармакологічної корекції психосоматичних розладів важливе місце займають
анксіолітики, адже саме підвищений рівень тривоги стає чинником, що провокує появу або
загострення соматичних симптомів.
02
Застосування цих препаратів дозволяє зменшити напруження, знизити емоційну
реактивність і стабілізувати психоемоційний стан.
03
Для пацієнтів із розладами дихальної, серцево-судинної та травної систем анксіолітики часто стають
ключем до зменшення фізичних страждань, оскільки усунення відчуття паніки і страху позитивно
відображається на роботі органів і систем.

9.

Використання
антипсихотиків
У клінічній практиці психосоматичної медицини
антипсихотики застосовуються у тих випадках, коли
психічні порушення мають виражений характер і
значною мірою впливають на перебіг соматичних
захворювань.
Їхнє використання дає змогу зменшити інтенсивність
психічних симптомів, стабілізувати емоційний фон і тим
самим знизити частоту соматичних скарг.

10.

Стабілізатори настрою
Стабілізатори настрою
використовуються у тих
випадках, коли психосоматичні
розлади поєднуються зі
значними коливаннями
емоційного стану.
Вони забезпечують рівновагу
психічних процесів, зменшують
ризик раптових емоційних
сплесків, що можуть
провокувати загострення
соматичних симптомів.
Завдяки тривалому впливу ці
засоби сприяють загальному
покращенню якості життя
пацієнтів, допомагаючи їм
зберігати стабільний
психоемоційний стан.

11.

Комплексний підхід
Ефективність
психофармакотерапії у
психосоматиці досягається лише
за умови її поєднання з іншими
методами лікування.
Саме інтеграція різних підходів
дозволяє зменшити ризик
рецидивів, посилити дію
препаратів і водночас
мінімізувати побічні ефекти. Т
Поєднання медикаментозної
корекції з психотерапією,
соціальною підтримкою та
модифікацією стилю життя
створює умови для досягнення
довготривалої стабілізації стану
пацієнта.
акий підхід формує цілісну
систему терапії, у центрі якої
знаходиться не лише подолання
симптомів, а й відновлення
гармонії між психічною та
фізичною складовою здоров’я.

12.

Перспективи розвитку
психофармакотерапії у
психосоматиці
Сучасні дослідження у сфері психофармакотерапії
демонструють тенденцію до вдосконалення
існуючих препаратів і пошуку нових засобів, які
мають більш вибіркову дію та мінімальні побічні
ефекти.
Особлива увага приділяється індивідуалізації
лікування, коли терапія підбирається з урахуванням
не лише клінічних проявів, а й особистісних
характеристик пацієнта, його способу життя та
психоемоційного стану.

13.

Висновок
Психофармакотерапія у психосоматиці є важливим інструментом сучасної медицини,
який дозволяє не лише усунути психічні симптоми, а й істотно вплинути на перебіг
соматичних розладів. Завдяки корекції емоційного стану, зниженню рівня тривоги та
стабілізації настрою пацієнти отримують змогу відновити баланс між тілом і психікою.
Найвищої ефективності можна досягти лише у випадку комплексного підходу, що
поєднує фармакологічні, психотерапевтичні та соціальні методи. Такий інтегрований
підхід формує основу для стійкої ремісії, підвищення якості життя та гармонізації
внутрішнього стану пацієнта.

14.

Дякую за увагу!