Тема 2 ГС і демократія - ч.1

1. Тема 2 ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І демократія

2. ТЕМА 2 ч.1

ТЕМА 2
Ч.1
Громадянське суспільство як
основа демократичного
устрою

3. план

ПЛАН
1
Поняття демократії її можливості та важелі
використання.
2
4
Демократичні принципи, процедури та умови
роботи громадянського суспільства
3
Сучасні моделі демократії.
4
3
Демократія як політичний режим.

4. 1. Поняття демократії її можливості та важелі використання.

1. ПОНЯТТЯ ДЕМОКРАТІЇ ЇЇ МОЖЛИВОСТІ
ТА ВАЖЕЛІ ВИКОРИСТАННЯ.

5. теорії демократизації сус­пільства

ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Радикальна школа
(К. Пейтмен та Б. Бар-бер)
Ця теорія ґрунтується на пошуках змін в структурі політики задля
розширення залучення громадян (участь в голосуванні, відвідування партійних зборів, участь в референдумах). Процес участі
є для демократії невід'ємним явищем, а вирішальним тестом
виступає її здатність заохочувати населення відігравати активну
роль в управлінні.
Реалістична школа
(Й. Шумпетер, Дж. Сарторі та Е. Нордлінгер)
Згідно положень цієї теорії індикатори демократії пов'язані з
процесом конкуренції між політичними лідерами. Показники
демократизації суспільства ґрунтуються на якісній оцінці здатності
лідерів реагувати на «сигнали» тих, кого вони представляють.
Критикуючи радикальну школу, адепти реалістичної теорії
стверджували, що мінімальний внесок народу — це день виборів.
Участь, крім голосування, не можна розглядати як головний
індикатор, а представництво (здатність еліти реагувати) є більш
відповідним фактором демократизації.

6. Демократія

ДЕМОКРАТІЯ
Створені тривалим перебігом розвитку цивілізації
спосіб і умова діалогу, компромісного узгодження,
взаємного обмеження суперечливих і конфліктних
інтересів, посягань і переконань різних суб'єктів
соціального процесу.
Спосіб організації політичних та інших суспільних
відносин і діяльності людей, що забезпечують
інтеграцію суспільства на основі загальних
інтересів, які виражають нормальну та оптимальну
активність усіх його суб'єктів.
Одна із суспільно-політичних, морально-правових і
культурних цінностей, оскільки виражає права
людини та єдність загальнолюдських, класових,
інтернаціональних і національних інтересів у
політичному житті.

7. Форми демократії

ФОРМИ ДЕМОКРАТІЇ
Демократія як народовладдя тепер має дві
загальновизнані форми — пряме (або безпосереднє)
народовладдя та представницьке народовладдя:
пряме
народовладдя — безпосередня участь громадян у
вирішенні державних справ (прийняття рішення на
референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо);
представницьке народовладдя — вирішення державних
питань
представницькими
органами
(парламентом,
місцевими Радами тощо), управління державними справами
не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи
місцевого представницького органу.

8. Конституційна або ліберальна демократія

КОНСТИТУЦІЙНА АБО ЛІБЕРАЛЬНА
ДЕМОКРАТІЯ
спирається
на
інституційно
спроможну
державу, яка здатна методично і послідовно
втілювати свої рішення в життя, які мають
відповідати
критеріям
демократичної
легітимності, та бути заснованою на повазі до
людської гідності.
Стан верховенства права на тлі розвитку
суспільно-політичних
інституцій
також
впливає на рівень конституційної демократії,
оскільки його стандарти мають визначальне
значення для забезпечення балансу інтересів.

9. Складові сучасної конституційної демократії

СКЛАДОВІ СУЧАСНОЇ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Конституція
Рівний правовий статус усіх громадян
Загальне виборче право, що дозволяє дорослим громадянам,
чоловікам і жінкам, голосувати за партії та/або кандидатів на
парламентських виборах
Громадяни користуються цивільними та громадянськими правами,
які надають доступ до широких можливостей
Плюралізм і суперництво інтересів та політичних завдань
Парламент: законодавчий орган, до складу якого входять обрані
представники, які мають право приймати закони
Закон більшості: більшість вирішує, меншість приймає це рішення.
Конституційні права і права людини визначають межі дії закону
більшості через захист прав та інтересів меншин.

10. Сильні сторони демократії

СИЛЬНІ СТОРОНИ ДЕМОКРАТІЇ
Демократія – основа для цивілізованого,
ненасильницького вирішення конфліктів; динаміка
конфлікту і плюралізм забезпечують вирішення
складних ситуацій.
Демократичні держави – “переконані пацифісти” – як
усередині своїх країн, так і в міжнародній політиці.
Демократія – це єдина система, яка дозволяє зміну
політичного керівництва без зміни системи правління.
Демократичні держави – це суспільства, що
навчаються та допускають помилки. Рішення
визначається шляхом переговорів, а не нав’язується
автократичною владою.
Права людини зміцнюють демократії шляхом
встановлення нормативних рамок для політичного
процесу, що засновані на повазі людської гідності.

11. Проблеми і слабкі сторони

ПРОБЛЕМИ І СЛАБКІ СТОРОНИ
Партії
і
політики
прагнуть
пожертвувати
довгостроковими цілями задля успіху на виборах.
Демократії стимулюють короткострокові політичні
проектування, як наприклад, витрати на навколишнє
середовище або наступні покоління.
Уряд
для народу діє лише в межах певної держави.
Зростаюча взаємозалежність, наприклад, в економічних
і екологічних питаннях, обмежує можливість впливу на
демократичний
процес
ухвалення
рішень
у
національному масштабі.

12.

2. Демократичні принципи, процедури
та умови роботи громадянського
суспільства
Принципи демократії

13.

14.

15. Принципи ліберальної демократії

ПРИНЦИПИ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

16. Принципи ліберальної демократії

ПРИНЦИПИ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

17. Принципи ліберальної демократії

ПРИНЦИПИ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

18. Демократичні цінності

ДЕМОКРАТИЧНІ ЦІННОСТІ

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27. Демократичні процедури втілення принципів демократії

ДЕМОКРАТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ВТІЛЕННЯ
ПРИНЦИПІВ ДЕМОКРАТІЇ
Створення демократичної структури суспільства і органів
самоврядування шляхом виборів
Організація зборів та визначення їх органів і порядку роботи;
Дотримання правил представницької (опосередкованої) і прямої
(безпосередньої) демократії;
Делегування повноважень, що реалізується на основі вільних та
імперативних мандатів;
Вибори політичної лідерів та керівників громад певним
електоратом (від лат. elector – виборець), тобто загальною або
частковою сукупністю виборців.
Обговорення та прийняття рішень шляхом голосування на зборах
відповідно до їх виду – звичайне зібрання, конференція, з'їзд;
проведення систематичного громадянського обговорення
актуальних проблем державного і суспільного життя і проектів
його покращення;
Затвердження результатів демократичного обговорення
суспільних рішень голосуванням, референдумом;

28. Демократичні процедури втілення принципів демократії

ДЕМОКРАТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ВТІЛЕННЯ
ПРИНЦИПІВ ДЕМОКРАТІЇ
Опонування та змагальність в ході відкритого обговорення
кандидатур на виборах або питань, поставлених на
голосування або референдум;
Вивчення громадської думки, наприклад, в ході
соціологічних досліджень;
Звітність обраного керівництва перед членами громади;
Опротестування, блокування, відзив рішень;
Гласність усіх сторін державної і суспільної діяльності;
Критика і самокритика в її конструктивній формі;
Здійснення контролю і самоконтролю діяльності державних
службовців і поведінки членів громадянського суспільства;
Накладання відповідальності за виконання рішень
суспільства і влади тощо.

29. 3. Сучасні моделі демократії

3. СУЧАСНІ МОДЕЛІ ДЕМОКРАТІЇ
Сучасні моделі демократії
пов'язані із становленням національних держав та з
виникненням складних, плюралістичних суспільств,
перед якими постала дуже важлива проблема
врегулювання конфліктів інтересів та захисту прав
особи.

30. ПРОТЕКТИВНА (ЗАХИЩАЮЧА) МОДЕЛЬ

смисл демократії у тому, що вона захищає громадян як
від сваволі влади, так і від беззаконних дій приватних
осіб, а також рівність усіх перед законом.
Інституційною рисою демократії є регулярні вибори.
Томас Гоббс, Джон Локк, Шарль Луї Монтеск'є

31. РОЗВИВАЮЧА МОДЕЛЬ ДЕМОКРАТІЇ

Демократія - не тільки державний механізм, а й
засіб удосконалення людей, розвитку їх
здібностей.
Жан-Жак Руссо
Модель «відмирання держави»
Справжня демократія - це бездержавний лад, в
якому державне управління поступається
місцем самоврядуванню
К.Маркс

32. класична ліберальна демократія. 

КЛАСИЧНА ЛІБЕРАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ.
Лібералі́зм —
філософська, політична та економічна теорія, а
також ідеологія, яка виходить з положення про те,
що індивідуальні свободи людини
є правовим базисом суспільства та економічного ла
ду.
Ліберальна демократія не заперечує
безпосереднього волевиявлення народу, але
віддає перевагу представницькій
демократії, основні елементи якої —
конституційність та обмеження політичного
панування. Воля народу делегується
представникам, котрі під час ухвалення
політичних рішень виражають цю волю
самостійно і під власну відповідальність.
Демократію розуміють як
відповідальне правління
«Свобода, що веде народ»,
Ежен Делакруа, 1830, Лувр

33. Елітарна модель

ЕЛІТАРНА МОДЕЛЬ
Демократія - метод відбору найбільш
талановитої і компетентної владарюючої еліти,
спроможної взяти на себе відповідальність як
за законодавство, так і за адміністрування
Макс Вебер, Йозеф Шумпетер

34. Плюралістична модель

ПЛЮРАЛІСТИЧНА МОДЕЛЬ
основне значення демократії полягає у захисті
прав меншин
Плюралістична
демократія
—
сучасна
концепція демократії, відповідно до якої влада ніби
«розшаровується» і здійснюється як державою, так і
багатьма
недержавними
об'єднаннями
(асоціаціями
підприємців,
церквою,
політичними
партіями,
фермерськими
об'єднаннями
тощо),
що
протидіють і зрівноважують одна одну, завдяки чому нібито
досягається «чиста», «вища» демократія.
Девід Трумен, Роберт Даль, Г. Ласкі,
Моріс Дюверже, Ральф Дарендорф
Концепція корпоративної демократії близька до концепції
плюралістичної демократії, але обмежує представництво лише
найвпливовішими об'єднаннями, які не конкурують між собою, а
співпрацюють під контролем держави.

35. Легальна демократія

ЛЕГАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ
Основним принципом "легальної" моделі
демократії виступає твердження, що закон
повинен стояти вище від народу. "Легальна"
демократія передбачає відокремлення держави
від ГС (особливо в економіці).
Фрідріх Хайєк, Роберт Нозик,

36. партисипаторна модель демократії

ПАРТИСИПАТОРНА МОДЕЛЬ
ДЕМОКРАТІЇ
обґрунтовує
необхідність участі громадян не лише у
виборах своїх представників чи прийнятті рішень на
референдумах і плебісцитах, а й участі безпосередньо в
політичному процесі - у підготовці, прийнятті та
впровадженні в життя владних рішень.
Концепція партисипаторної демократії спрямована
на забезпечення реальної участі якомога ширших
верств населення у здійсненні влади, громадянського
контролю над ухваленням рішень, що буде сприяти
досягненню справжньої свободи і рівності. Оскільки
неможливо перейти до прямої демократії, пропонується
змішана форма політичної організації з елементами
прямої і представницької демократії.
Нікос Пулантуас, Керол Пейтмен,
Бенджамін Барбер